Постанова № 9673897, 04.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 року справа № 2-а-3097/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд-Плюс» про стягнення коштів отриманих за нікчемними угодами,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/» (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд-Плюс» (далі - Відповідач 2), в якому просить стягнути з ТОВ «Ленд-Плюс» на користь державного бюджету кошти в сумі 5914221,44 грн., як вартість отриманого за нікчемними договорами, укладеними між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи договір від 24.04.2008 року № 09/02-08 Відповідачі мали на меті неправомірне отримання з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки на думку позивача укладений договір не був виконаний.

Представник Позивача подав до суду клопотання, в якому просить здійснювати розгляд справи за його відсутності в порядку ст. 122 КАС України. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Представником Відповідача 1 подано до суду клопотання від 04.03.2010 року про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення мотивує тим, що умови договору поставки № 09/02-08 від 24.04.2008 року виконано в повному обсязі і ніяких доказів, які б підтвердили його нікчемність не надано.

Відповідач 2 в судове засідання повторно не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Сторони є субєктами правовідносин адміністративного судочинства відносно застосування адміністративно-господарських санкцій.

Як субєкт підприємницької діяльності ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 18.03.2004 року. Відповідач 1 зареєстрований як платник податків в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі 18.03.2004 року за № 864-ТОВ.

ТОВ «Ленд-Плюс» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 26.09.2007 року. Відповідач 2 зареєстрований як платник податків в Державній податковій інспекції в Печерському районі 28.09.2007 року за № 46361.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Вишгородському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки ДПІ у Вишгородському районі складений Акт перевірки від 04.12.2009 року № 14819/23-1/32878486.

Як свідчать матеріали перевірки, 24 квітня 2008 року між відповідачами ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/» та ТОВ «Ленд-Плюс», був укладений договір № 09/02-08 поставки сировини (в тому числі упаковку) для виробництва харчових продуктів.

Згідно п. 1.1 вказаного договору Продавець зобовязується надати та передати у власність Покупцю сировину (в тому числі упаковку) для виробництва харчових продуктів, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Поставку сировини за договором № 09/02-08 від 24.04.2008 року було здійснено відповідно до умов договору, приймання товару підтверджується відповідними видатковими накладними, виписаними ТОВ «Ленд-Плюс».

Як вбачається з матеріалів справи, 09 жовтня 2009 року співробітниками ВПМ ДПІ у Вишгородському районі в ході проведення виїмки документів були вилучені дані видаткові накладні. А отже, твердження податкової про відсутність жодних підтверджуючих документів щодо постачання товару є безпідставними.

Факт вчинення договірних зобовязань між відповідачами підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». ТОВ «Ленд-Плюс» відвантажило, а ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/» прийняло та оплатило товар в повному обсязі, про що свідчать виписки та платіжні доручення, які були надані до перевірки.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку їх заповнення» податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996/ХІV визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІV первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати лише за однієї умови - відсутності податкової накладної.

Оскільки на момент здійснення даної господарської операції, контрагенти перебували на податковому обліку, то в момент виписання податкової накладної у них виникали як відповідні податкові зобовязання так і податковий кредит.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі субєкти господарювання зобовязані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від субєктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративним судам підсудні спори за зверненнями субєктів владних повноважень, у випадках встановлених законом. Заявлений спір про стягнення адміністративно-господарських санкцій підсудний Київському окружному адміністративному суду, але суду не надано будь-яких документальних доказів недійсності договору, укладеного Відповідачами на поставку сировини. Більш того, суду Позивачем надані докази виконання вказаного договору, як свідчить Акт перевірки від 04.12.2009 року та інша бухгалтерська документація.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що ДПІ у Вишгородському районі не навела жодних посилань чи обґрунтувань щодо нікчемності договору укладеного між Відповідачами, на виконання яких виконувались всі відповідні постачання продукції із складанням податкових накладних. Зазначені договори також не визнавалися судом недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, у тому числі за податковими зобовязаннями.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, сума яку Позивач просить стягнути з Відповідачів, є господарськими санкціями, а строк встановлений ст. 250 Господарського кодексу України про стягнення адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановленими законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, остання господарська операція по поставці сировини була вчинена в листопаді 2008 року, ДПІ у Вишгородському районі вона була досліджена в грудні 2009 року, про що був складений акт податкової перевірки від 04.12.2009 року, тому строк для застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України, є пропущеним, а тому за будь-яких умов застосовувати такі санкції до відповідачів неправомірно.

Крім того, виходячи з положень ст. 250 ГК України у Позивача відсутні будь-які підстави, для застосування санкцій відносно Відповідачів передбачених ст. 208 ГК України. Тому, суд дійшов висновку, що для застосування адміністративно-господарських санкцій, коли б мало місце порушення, Позивач пропустив строки позовної давності.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про неправомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 208, 250 Господарського кодексу України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя А.І. Балаклицький