Постанова № 9673811, 29.04.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2010 року №2-а-3258/10/1070

приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань №1003

час прийняття постанови : 09 год. 45 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лиска І.Г.

при секретарі - Пономаренко Б.В.

за участю представника позивача - не зявився

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Ягуар 1» про стягнення адміністративного господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Ягуар 1», в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 3849 грн. 06 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до змісту статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства (обєднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Позивач зазначає, що у 2008 році відповідач на підставі наведених положень чинного законодавства та згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік відповідача від 10.02.2009р. мав працевлаштувати 1 інваліда, а не працевлаштував жодного. Фактично не було працевлаштовано одного інваліда.

Отже, оскільки у відповідача не було створено 1 (одного) робочого місця для інваліда, який, відповідно не працевлаштований, то відповідно до статті 20 Закону у Приватного підприємства «Ягуар 1» утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3530 грн. 00 коп. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 319 грн. 06 коп., що разом складає 3849 грн. 06 коп.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 29.04.2010 року представником позивача Масленніковою Г.А. надано суду клопотання про розгляд справи без представника позивача, в якому зазначено, що вона позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 29.04.2010 року представником відповідача Довженко О.А. надано суду заяву, в якій зазначено, що ТОВ «Ягуар 1» позов визнає у повному обсязі , зобовязується сплатити суму адміністративно-господарських санкцій та пені протягом 3 місяців та просить розглянути справу у відсутності представника відповідача

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Ягуар 1» зареєстровано, як юридичну особу 18.08.2006 року Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської область , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №098945 про державну реєстрацію юридичної особи.

Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов , які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (Надалі Закон № 875-ХІІ).

Частиною 1 статті 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач Приватне підприємство «Ягуар 1» зареєстроване у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 3 та 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Відповідно до звіту Відповідача від 10 лютого 2009 року про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (копія в матеріалах справи), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2008 році становила 10 осіб. У вказаному звіті у рядку за кодом 02 зазначено, що Відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 1 особа. При цьому у рядку за кодом 06 даного звіту підприємством самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів в розмірі 3530 грн. 00 коп.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, у 2008 році Приватне підприємство «Ягуар 1» відповідно до наведених положень законодавства мало створити 1 робоче місць і працевлаштувати 1 інваліда. Відповідач за вказаний період не працевлаштував жодного інваліда.

Таким чином, Відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відтак, наданий Позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 3530 грн. 00 коп. та пені 319 грн. 06 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом , якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання .

Враховуючи викладене та оскільки відповідач визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню .

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Ягуар 1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Ягуар 1» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 1, кв. 167, ідентифікаційний код 34536332) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31215230700004 ГУДК у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 3530 грн. (три тисячі пятсот тридцять) грн. 00 коп. та пені 319 ( триста девятнадцять) грн. 06 коп., що разом складає 3849 ( три тисячі вісімсот сорок девять) грн. 06 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Лиска І.Г.

Повний текст постанови виготовлено 30.04. 2010 р.