Рішення № 96729942, 30.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4138/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врахована для обчислення пенсії за 2014 - 2016 роки та неврахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення, а також застосування для розрахунку надбавки за понаднормовий стаж показника розміру мінімальної пенсії за віком, який діяв станом на 01 січня 2016 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної з 22 березня 2021 року пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії за 2018 - 2020 роки та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення, а також застосувати для розрахунку надбавки за понаднормовий стаж показник мінімальної пенсії за віком, який діяв станом на дату призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 березня 2021 року вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою, в якій просив призначити пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки що передують року звернення, а саме: за період 2018-2020 років, у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також застосувати підвищення розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 Закону №1058 на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку, оскільки право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 набув 10 червня 2015 року, але після досягнення пенсійного віку продовжує працювати та виявив бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку, що передбачено частиною 1 статті 29 зазначеного Закону.

Позивач вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222650003167 від 26 березня 2021 року йому призначено пенсію за віком, в розрахунок якої застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих в галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, що значно зменшило розмір пенсії. Крім цього, в зазначеному рішенні про призначення пенсії не застосовано підвищення розміру пенсії за віком, обчислене відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1058 на 075% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку, а також, в розрахунку доплати за понаднормовий стаж застосовано розмір мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2016 року, а не станом на 01 січня 2021 року, який повинен застосовуватись при призначенні пенсії.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

28 квітня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що

пенсію позивачу призначено з урахуванням страхового стажу 47 років 8 місяців 24 дні, коефіцієнт страхового стажу становить 0,47667. Заробітну плату враховано за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2020 року (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), індивідуальний коефіцієнт заробітку становить 2,20558. Розрахунок пенсії з 22 березня 2021 року наступний, 5426,60 грн. (середня заробітна плата у галузях економіки України за 2014-2016 роки, збільшена на 1,17, на 1,11 та на 1,11) х 2,20558 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) = 11968,80 грн. (заробіток для обчислення пенсії) х 0,47667 (коефіцієнт страхового стажу) = 5705,17 грн. (основний розмір пенсії за віком) + 128,88 грн. (доплата за 12 років понаднормативного стажу, 1074,00 грн. х 12%) = 5834,05 грн.

При цьому, відповідач звертає увагу суду, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення застосовується лише при призначенні пенсії.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи у судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 14 січня 1998 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262- XII.

При цьому, позивач продовжує працювати та сплачувати внески до Пенсійного фонду України. 10 червня 2015 року позивач досягнув пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058- IV, при цьому продовжив працювати.

16 березня 2021 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки що передують року звернення, а саме: за період 2018-2020 років, у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також просив при призначенні пенсії застосувати підвищення розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 Закону №1058 на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку, оскільки право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 він набув 10 червня 2015 року, але після досягнення пенсійного віку продовжив працювати та виявив бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку, що передбачено частиною 1 статті 29 зазначеного Закону.

22 березня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву та необхідні документи до Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222650003167 від 26 березня 2021 року позивачу призначено пенсію за віком, в розрахунок якої застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих в галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, крім цього, відповідачем не застосовано підвищення розміру пенсії за віком, обчислене відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1058 на 075% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку, а також, в розрахунку доплати за понаднормовий стаж застосовано розмір мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2016 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31 березня 2021 року №2482-1973/Б-03/8-2200/21, позивача повідомлено, що підстав для застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018-2020 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає, а також відсутні підстави для встановлення підвищення згідно частини 1 статті 29 Закону № 1058-ІV.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його таким, що суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та порушує його право на належне пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Таким чином, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд встановив, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше.

Тобто, в цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

Суд встановив, що позивач вперше реалізує своє право на отримання пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з більш пізнього віку, відтак, він набув право на підвищення розміру пенсії відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням висновків викладених вище, позивач довів позовні вимоги, а відповідач не обґрунтував правомірність дій щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врахована для обчислення пенсії за 2014 - 2016 роки та неврахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення, а також застосування для розрахунку надбавки за понаднормовий стаж показника розміру мінімальної пенсії за віком, який діяв станом на 01 січня 2016 року, що підтверджено доказами, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врахована для обчислення пенсії за 2014 - 2016 роки та неврахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення, а також застосування для розрахунку надбавки за понаднормовий стаж показника розміру мінімальної пенсії за віком, який діяв станом на 01 січня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної з 22 березня 2021 року пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії за 2018 - 2020 роки та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення, а також застосувати для розрахунку надбавки за понаднормовий стаж показник мінімальної пенсії за віком, який діяв станом на дату призначення пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк