Рішення № 96727884, 29.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/1891/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивачів: представник - Борсенко О.В.,

відповідача: представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чинадіївської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державного акту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чинадіївської селищної ради, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 5 скликання від 11.06.2009 №634 Чинадіївської сільської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання Чинадіївській селищній раді 0,7910 га в АДРЕСА_1 для облаштування кладовища; 2) скасувати державний акт ЯЯ №104128 від 22.12.2009 р., виданий Чинадіївській селищній раді на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2122755500:01:014:3089 площею 0,7910 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для обслуговування кладовища.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що у його власності знаходяться земельні ділянки в с. Чинадієво з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. У березні 2020 року позивач дізнався про те, що поруч з вказаними земельними ділянками заплановано облаштування кладовища. Зокрема, рішенням Чинадіївської селищної ради від 11.06.2009 №634 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано Чинадіївській селищній раді 0,7910 га в АДРЕСА_1 для облаштування кладовища. Вказане рішення селищної ради вважає протиправним, оскільки таке прийнято з порушенням Державних санітарних правил та норм, оскільки між крайньою точкою земельної ділянки, яка відведена для облаштування кладовища, та крайньою точкою належної позивачу земельної ділянки відстань складає 50 м, що значно менше, ніж передбачено законодавством. Окрім того, зазначає, що відведена для облаштування кладовища земельна ділянка знаходиться на схилі та має ухил у бік ділянок, відведених під індивідуальне будівництво житла та ведення селянського господарства, а тому така є непридатною для кладовища. Звертає увагу суду на те, що вказані питання не досліджувалися під час прийняття оскарженого рішення, що також свідчить про його протиправність.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються скасування державного акту ЯЯ №104128 від 22.12.2009 р., виданого Чинадіївській селищній раді на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2122755500:01:014:3089 площею 0,7910 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для обслуговування кладовища, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі разом з позовом було скеровано на офіційну електронну пошту відповідача 11 червня 2020 року. В такій ухвалі Чинадіївській селищній раді встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В судовому засіданні 29 квітня 2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням 29 сесії 5 скликання Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - Чинадіївська селищна рада) №548 від 11 грудня 2008 року Чинадіївській селищній раді надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування кладовища за адресою: вул. Санаторна, б/н, смт. Чинадієво (арк. спр. 103).

03 листопада 2008 року між Чинадіївською селищною радою (замовник) та Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» (виконавець) укладено договір №139 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в смт. Чинадієво для влаштування селищного кладовища та складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1 га, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи (арк. спр. 117)

На виконання умов вищевказаного договору Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» було розроблено проект землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для облаштування кладовища на території Чинадіївської селищної ради, кадастровий номер 2122755500:01:014:3089 (арк. спр. 100 - 118).

Рішенням 31 сесії 5 скликання Чинадіївської селищної ради №590 від 03 березня 2009 року затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,7910 га в смт. Чинадієво, вул. Санаторна, б/н, передбаченої для облаштування кладовища. Окрім того, надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки у постійне користування громади для розташування кладовища в смт. Чинадієво, вул. Санаторна, б/н (арк. спр. 106).

23 квітня 2009 року рішенням 32 сесії 5 скликання Чинадіївської селищної ради №606 затверджено матеріали вимірів Чинадівській селищній раді земельної ділянки площею 0,7910 га для облаштування кладовища в смт. Чинадієво, вул. Санаторна, б/н (арк. спр. 127).

Окрім того, рішенням 32 сесії 5 скликання Чинадіївської селищної ради №623 від 23 квітня 2009 року затверджено містобудівне обґрунтування розташування об`єкту кладовища в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,7910 га (арк. спр. 119).

11 червня 2009 року рішенням 33 сесії 5 скликання Чинадіївської селищної ради №634 затверджено проект відведення земельної ділянки для облаштування кладовища площею 0,7910 га за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 29).

Вважаючи, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема екологічних умов, санітарних норм і правил в частині недотримання встановленої відстані до земельної ділянки, відведення для житлової забудову, власником яких являється позивач, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Ст. 5 КАС України гарантовано кожному право на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання регулює Закону України "Про поховання та похоронну справу" від 10.07.2003 №1102-IV (далі - Закон №1102) (в редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №1102 кладовище - це відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

Положеннями ст. 5 Закону №1102 регламентовано державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання. Зокрема, вказаного правовою нормою передбачено, що державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються, в тому числі, з обов`язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань.

Згідно ст. 8 Закону №1102 до компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, належить, серед іншого, вирішення відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання.

Вказане кореспондується також з положеннями пп. 11 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, відповідно до яких до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

Нормами ст. 23 Закону №1102 встановлено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити дотримання законодавчих норм при виділенні земельних ділянок для організації місць поховання.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №28 затверджено Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 (далі - ДСанПіН), що включають основні гігієнічні вимоги щодо планування нових, утримання і санітарного упорядкування діючих кладовищ в населених пунктах України.

Так, ДСанПіН є нормативним документом, обов`язковим для виконання посадовими особами та громадянами (п. 1.2 розділу 1 ДСанПіН).

Відповідно до п. 3.5 розділу ДСанПіН, кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м (Державні санітарні правила №379/1404), а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об`єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м.

Згідно з приміткою до зазначеного пункту ДСанПіН у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення, в тому числі, житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих.

Отже, санітарно-гігієнічними нормами заборонено розміщення кладовищ на відстані ближче, ніж 300 м до житлової забудови.

Як вбачається з висновку Мукачівської районної санітарно-епідеміологічної станції по питанню попереднього погодження місця розташування кладовища за рахунок пасовищ із земель запасу Чинадіївської селищної ради в смт. Чинадієво, вул. Санарна, б/н №176, таке попередньо було погоджено при умові дотримання вимог діючого санітарного законодавства та оформлення матеріалів у встановленому згідно чинного законодавства порядку (арк. спр. 104).

Судом встановлено, що у власності громадянина ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) знаходяться земельні ділянки, кадастрові номери 2122755500:01:014:4374, 2122755500:01:014:4373, 2122755500:01:014:4372, 2122755500:01:014:4371, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку (арк. спр. 15 - 20). Право власності на такі земельні ділянки було оформлено 14 листопада 2008 року.

Відповідно до відомостей топографо-геодезичного знімання земельних ділянок громадянина ОСОБА_1 , відстань від крайніх меж належних позивачу на праві власності земельних ділянок до меж запланованого кладовища становить 79,95 м, що свідчить про недотримання Чинадіївською селищною радою встановлених санітарно-захисних зон при проектуванні такого.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 вересня 2014 року у справі Дземюк проти України дійшов висновку, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води… Кладовище є безперервним джерелом можливої небезпеки, а завдана цим потенційна шкода не є такою, яку можна легко виправити або попередити.

З огляду на зазначене Європейський суд з прав людини у згаданому рішенні дійшов висновку, що облаштування і використання кладовища близько від будинку позивача разом з наступним впливом на довкілля та якість життя, досягло достатнього рівня серйозності, що вимагається статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та становить втручання у право позивача на повагу до житла, приватного і сімейного життя.

У справі «Дубецька та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами зацікавлених осіб та суспільства в цілому (рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства»); при здійсненні такої оцінки у контексті конкретної справи повинні аналізуватися всі фактори, включно з національними правовими питаннями (рішення у справі «Фадєєва проти Росії»).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, жодних доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та підтвердження відповідності оскарженого рішення законодавчим нормам відповідачем, всупереч положень ст. 77 КАС України, суду надано не було.

З огляду на встановлені обставини справи та законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржене рішення, прийняте з порушенням законодавчих вимог, що регулюють порядок розміщення кладовищ, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: с. Тур, Ратнівський район, Волинська область, 44140, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Чинадіївської селищної ради (місцезнаходження: вул. Волошина, 41, с. Чинадійово, Мукачівський район, Закарпатська область, 89640, код ЄДРПОУ - 04350719) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 5 скликання від 11.06.2009 №634 Чинадіївської сільської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання Чинадіївській селищній раді 0,7910 га в АДРЕСА_1 для облаштування кладовища.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чинадіївської селищної ради (місцезнаходження: вул. Волошина, 41, с. Чинадійово, Мукачівський район, Закарпатська область, 89640, код ЄДРПОУ - 04350719) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: с. Тур, Ратнівський район, Волинська область, 44140, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 травня 2021 року.

СуддяР.О. Ващилін