Рішення № 96726175, 28.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 справа № 914/237/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В. розглянув матеріали

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Шахта “Надія”, Львівська обл., Сокальський район, село Сілець,

предмет позову: стягнення 2 888 518,10 грн.,

підстава позову: неналежне виконання умов договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії та про надання послуг з компенсації перетікань електричної енергії,

за участю представників:

позивача: Левицька Ірина Володимирівна - адвокат, ордер серії ВС №1032294 від 18.02.2021 року,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

27.01.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 2 888 518,10 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 24.02.2021 року. Ухвала суду про відкриття провадження отримана відповідачем 09.02.2021 року, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413710130, присвоєним вихідній кореспонденції суду від 01.02.2021 року, адресованій Приватному акціонерному товариству “Шахта “Надія”.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Підготовче засідання тричі відкладалось з підстав неявки представника відповідача. У судовому засіданні 08.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.04.2021 року.

У судове засідання 28.04.2021 року відповідач повторно явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. Згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413839362 таке отримане адресатом 13.04.2021року.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи повторну неявку та неповідомлення причин неявки відповідача у судові засідання, відсутність будь-яких клопотань від відповідача щодо процесу розгляду справи, суд не вважає повторну неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань по договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та з послуг за перетікання реактивної електричної енергії.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено своєчасної оплати за послугу з розподілу електричної енергії за лютий - листопад 2020 року, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 2 360 749,73 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач заявляє до стягнення, крім суми основного боргу, також 191 417,76 грн. пені, 43 883,06 грн. 3 % річних та 89 391,20 грн. інфляційних втрат. Крім цього, за твердженнями позивача, у відповідача виникла також заборгованість за неналежне виконання по оплаті послуг за перетікання реактивної електричної енергії, а саме у розмірі 180 987,57 грн. А за прострочення відповідного грошового зобов`язання нараховано 12 944,21 грн. пені, 3 038,78 грн. 3 % річних, 6 105,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву і докази сплати боргу не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Із 14.09.2006 року між сторонами існують правовідносини постачання електричної енергії на підставі договору № 90028.

18.05.2017 року сторонам укладено додаткову угоду до договору № 90028, якою договір доповнено додатком № 12 «Дані про відпуск електроенергії субспоживачам».

15.04.2010 року до договору № 90028 укладено додаткову угоду про викладення в новій редакції додатку № 2 «Порядок розрахунків».

21.04.2010 року укладено додаткову угоду про доповнення договору № 90028 додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (за адресою споживача – с. Соснівка, вул. Галицька, 7а та 5а).

21.10.2015 року сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору № 90028, а саме в частині викладення в новій редакції додатків № 6, № 9, № 10 та № 12.

12.07.2018 року до договору № 90028 укладено додаткову угоду, якою внесено зміни в пункт 2 додатку № 2 та в п. 1 додатку № 9.

12.12.2018 року Приватним акціонерним товариством “Шахта “Надія” підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії (Оператор системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго») з 01.01.2019 року. Відповідно до заяви договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається споживачем на адресу учасника роздрібного ринку, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з заявою-приєднанням, та/або з дати, указаної в заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві приєднанні терміну не звернувся до учасника ринку із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.

Відповідно, з 01.01.2019 року на правовідносини сторін поширюються також умови договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (падалі - Споживач) як послуги Оператора системи - Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”.

Додатком № 4 до даного договору є «Порядок розрахунків», додатком № 10 – «Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії».

21.01.2020 року Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго” і Приватне акціонерне товариство “Шахта “Надія” підписали додаткову угоду до договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії № 90028 від 01.01.2019 року, якою внесено зміни в договір та в додатки до нього в частині найменування споживача – з Публічного акціонерного товариства “Шахта “Надія” на Приватне акціонерне товариство “Шахта “Надія”.

У період з лютого 2020 року по листопад 2020 року сторонами підписано акти прийняття-передавання товарної продукції, а саме надання послуг з розподілу електричної енергії в обсязі реактивної електроенергії та розподілу електричної енергії:

- від 29.02.2020 року на суму 688 545,89 грн., з яких 26 411,23 грн. вартість реактивної електроенергії, а 662 134,66 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 31.03.2020 року на суму 699 843,74 грн., з яких 31 212,20 грн. вартість реактивної електроенергії, а 668 631,54 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 30.04.2020 року на суму 637 021,55 грн., з яких 29 024,64 грн. вартість реактивної електроенергії, а 607 996,91 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 31.05.2020 року на суму 650 643,11 грн., з яких 27 118,21 грн. вартість реактивної електроенергії, а 623 524,90 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 30.06.2020 року на суму 453 897,94 грн., з яких 25 038,68 грн. вартість реактивної електроенергії, а 428 859,26 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 31.07.2020 року на суму 367 292,73 грн., з яких 17 919,47 грн. вартість реактивної електроенергії, а 349 373,26 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 31.08.2020 року на суму 539 899,06 грн., з яких 20 141,26 грн. вартість реактивної електроенергії, а 519 757,80 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 30.09.2020 року на суму 457 058,51 грн., з яких 21 738,29 грн. вартість реактивної електроенергії, а 435 680,22 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 31.10.2020 року на суму 458 162,13 грн., з яких 24 930,08 грн. вартість реактивної електроенергії, а 433 232,05 грн. вартість розподілу електричної енергії,

- від 30.11.2020 року на суму 15 362,82 грн., з яких 5 004,58 грн. вартість реактивної електроенергії, а 10 322,24 грн. вартість розподілу електричної енергії, тобто всього, на суму 4 967 691,48 грн.

Відповідні акти підписані та скріплені печатками представників сторін.

Позивачем складено, а відповідачем отримано рахунки за послуги з розподілу електричної енергії:

за лютий 2020 року на суму 662 134,66 грн.,

за березень 2020 року на суму 1 330 766,20 грн., з яких за звітний місяць нараховано 668 631,54 грн.,

за квітень 2020 року на суму 1 938 763,11 грн., з яких за звітний місяць нараховано 607 996,91 грн.,

за травень 2020 року на суму 1 576 333,83 грн., з яких за звітний місяць нараховано 623 524,90 грн.,

за червень 2020 року на суму 2 005 193,09 грн., з яких за звітний місяць нараховано 428 859,26 грн.,

за липень 2020 року на суму 2 354 566,35 грн., з яких за звітний місяць нараховано 349 373,26 грн.,

за серпень 2020 року на суму 2 374 324,15 грн., з яких за звітний місяць нараховано 519 757,80 грн.,

за вересень 2020 року на суму 2 810 004,37 грн., з яких за звітний місяць нараховано 435 680,22 грн.,

за жовтень 2020 року на суму 2 590 427,49 грн., з яких за звітний місяць нараховано 433 232,05 грн.,

за листопад 2020 року на суму 2 360 749,73 грн., з яких за звітний місяць нараховано 10 322,24 грн.

Окремими документами позивачем сформовано відповідачу рахунки за реактивну енергію за відповідний період: лютий – листопад 2020 року:

за лютий 2020 року на суму 26 411,23 грн.,

за березень 2020 року на суму 57 623,43 грн., з яких за звітний місяць нараховано 31 212,20 грн.,

за квітень 2020 року на суму 86 648,07 грн., з яких за звітний місяць нараховано 29 024,64 грн.,

за травень 2020 року на суму 113 766,28 грн., з яких за звітний місяць нараховано 27 118,21 грн.,

за червень 2020 року на суму 138 804,96 грн., з яких за звітний місяць нараховано 25 038,68 грн.,

за липень 2020 року на суму 156 724,43 грн., з яких за звітний місяць нараховано 17 919,47 грн.,

за серпень 2020 року на суму 176 865,69 грн., з яких за звітний місяць нараховано 20 141,26 грн.,

за вересень 2020 року на суму 198 243, 98 грн., з яких за звітний місяць нараховано 21 378,29 грн.,

за жовтень 2020 року на суму 175 982,99 грн., з яких за звітний місяць нараховано 24 930,08 грн.,

за листопад 2020 року на суму 180 987,57 грн., з яких за звітний місяць нараховано 5 004,58 грн.

Такі рахунки також підписані представниками обох сторін.

Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» у лютому та жовтні від ПрАТ «Шахта «Надія» на рахунок ПрАТ «Львівобленерго» надходили кошти за реактивну електричну енергію у період травня – жовтня 2020 року, а у період травня-листопада 2020 року – за розподіл електричної енергії у період лютому та жовтні 2020 року. відповідні платежі відображені у рахунках, що виписувались позивачем.

Згідно із заявленими позивачем позовними вимогами вбачається, що предметом спору в даній справі є як стягнення заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії, так і за перетікання реактивної електроенергії.

Станом на 01.10.2020 року сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків від 19.10.2020 року, відповідно до якого у споживача наявна заборгованість за розподіл електричної енергії в розмірі 2 810 004,37 грн., за реактивну електроенергію в розмірі 198 243,98 грн., пеня в сумі 200 338,10 грн., інфляційні втрати в сумі 176 936,64 грн., 3 % річних в сумі 49 639,10 грн.

16.01.2021 року сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 01.11.2020 року, відповідно до якого по записах ПрАТ «Львівобленерго» наявна заборгованість за розподіл електричної енергії в розмірі 2 590 427,49 грн., за реактивну електроенергію в розмірі 175 985,99 грн., пеня в сумі 225 033,86 грн., інфляційні втрати в сумі 201 167,69 грн., 3 % річних в сумі 55 813,04 грн.

16.01.2021 року сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 01.12.2020 року, відповідно до якого по записах ПрАТ «Львівобленерго» наявна заборгованість за розподіл електричної енергії в розмірі 2 360 749,73 грн., за реактивну електроенергію в розмірі 180 987,57 грн., пеня в сумі 249 241,81 грн., інфляційні втрати в сумі 225 964,52 грн., 3 % річних в сумі 61 865,03 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 1, ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3 договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Вказаним додатком (п. 2, п. 3) тариф (ціна) за послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної енергії затверджується Регулятором та розміщується на офіційному сайті оператора системи. Розрахунковим місяцем (періодом) вважається календарний місяць (з першого по останнє число місяця включно).

Відповідно до п. 6 додатку № 4 «Порядок розрахунків» споживач, який за умовами п. 5.4 договору самостійно здійснює розрахунки за послугу з розподілу з оператором системи, оплачує цю послугу на умовах повної попередньої оплати.

Відповідний додаток № 4 містить також п. 8, відповідно до якого платежі за надання послуг з розподілу електричної енергії, послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, пеня та інші нарахування згідно умов даного договору, оформлені рахунками оператора системи, оплачуються споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків споживачем.

Враховуючи, що позивач надав у матеріали справи рахунки за спірний період лютого – листопада 2020 року, то суд доходить висновку про відповідач не здійснював розрахунки по повній передоплаті, а мав здійснювати такі протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків споживачем.

Щодо вказаних у рахунках дат – 19.10.2020 року та 23.12.2020 року, то суд зазначає, що такі співпадають із датами, коли такі рахунки надруковані, про що є відмітки в правому верхньому куті документів. Крім цього, додатковою угодою від 12.07.2018 р. до договору № 90028 від 14.09.2006 року сторони погодили використання системи онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» щодо подання інформації, зокрема, щодо даних розрахункових засобів обліку, отримання актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, актів звірки розрахунків, отримання рахунків на оплату електричної енергії. Акти, рахунки, акти звірки та інші документи, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання договору, надаються сторонами в електронному вигляді через персональний кабінет. Сторони визнають такі електронні документи як офіційні. Споживач самостійно отримує рахунок на оплату у персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий споживачу постачальником. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді споживач може отримати звернувшись у розрахункову групу (п. 5.1, п. 5.2).

Таким чином, рахунки за перетікання реактивної електричної енергії та за надання послуг з розподілу електричної енергії щомісяця в перший операційний день надсилаються в персональний кабінет споживача та вважаються такими, що отримані споживачем.

Більше того, відповідно до п. 5.4 додаткової угоди, якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через особистий кабінет, ні у паперовому вигляді у постачальника протягом одного робочого дня після подачі акту про використану електричну енергію через персональний кабінет – він вважається таким, що вручений постачальником споживачу наступного робочого дня після подачі акту про використану електричну енергію та споживач вважається з ним ознайомлений. Строк оплати такого рахунку рахується з наступного робочого дня після його вручення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, з урахуванням актів про прийняття-передавання товарної продукції, рахунків і відомостей про здійснення відповідачем оплат, за послуги з розподілу електричної енергії у відповідача за період лютого - листопада 2020 року виникла заборгованість у розмірі 2 360 749,73 грн., а за реактивну електроенергію - в розмірі 180 987,57 грн.

Відповідачем не спростовано порушення ним умов договору щодо здійснення вчасної оплати отриманої та розподіленої електричної енергії. Більше того, наявність заборгованості визнавалась відповідачем у актах звірки взаємних розрахунків.

Суд звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовна вимоги про стягнення основного боргу у вказаних розмірах є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума 3 % річних, заявлених до стягнення, перевірена судом у межах визначених періодів існування заборгованості та встановлено, що такі пораховані позивачем правильно і 43 883,06 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість за розподіл електричної енергії та 3 038,78 грн. 3 % річних за перетікання реактивної електричної енергії підлягають задоволенню.

Інфляційні нарахування судом також перевірне та зазначається таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Крім цього, як роз`яснював Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із довідки АТ «Ощадбанк» та із розрахунку позивача, відповідачам здійснено такі платежі за розподіл електричної енергії:

08.05.2020 року – 75 000,00 грн.,

18.05.2020 року – 200 000,00 грн.,

22.05.2020 року – 710 954,18 грн.,

18.08.2020 року – 500 000,00 грн.,

07.10.2020 року - 340 000,00 грн.,

08.10.2020 року – 112 808,93 грн.,

19.10.2020 року – 200 000,00 грн.,

13.11.2020 року – 240 000,00 грн.

Тобто, у березні, квітні 2020 року оплати не здійснювались. Суд звертає увагу, що зазначені у розрахунку позивача кількість днів існування заборгованості значення для нарахування інфляційних втрат не мають, а нарахування інфляційних втрат на різні суми упродовж одного місяця не допускається, адже найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць і значення мають лише часткові оплати, якщо такі були.

Відтак, за березень 2020 року нараховуються інфляційні втрати на суму 662 134,66 грн. із застосуванням індексу за березень – 100,8% та становлять 5 297,08 грн. Проте, позивачем за відповідний місяць нараховано інфляційні втрати в розмірі 3 759,22 грн. і суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог.

За квітень 2020 року інфляційні втрати нараховуються на суму боргу, що підлягала оплаті в квітні, у розмірі на останній день квітня, тобто 1 330 766,20 грн. Враховуючи індекс інфляції у квітні у розмірі 100,8 %, інфляційні втрати становлять 10 646,13 грн., проте, позивачем за квітень нараховано 9 398,01 грн. і суд не може виходити за такі визначені позивачем межі.

У травні до сплати відповідачу нараховано 1 938 763,19 грн., проте, з урахуванням оплат у травні, станом на останній день місяця розмір боргу становив 952 808,93 грн. Враховуючи позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду та здійснену до 15.05.2020 року оплату в розмірі 75 000,00 грн., суд зазначає, що на суму 1 863 763,11 грн. інфляція не нараховується; з урахуванням індексу інфляції за травень 100,3 % розраховуються інфляційні втрати на суму боргу після здійснених 18 та 22 травня оплат, тобто на суму 952 808,93 грн., що становить 2 858,42 грн., що не перевищує нарахованого позивачем за травень в сукупності, проте не відповідає здійсненим позивачем нарахуванням.

У червні відповідач мав обов`язок сплатити 1 576 333,83 грн. Оплат відповідачем не здійснено, тому на кінець червня сума боргу є сталою, індекс інфляції становив 100,2, тому інфляційні втрати за червень становлять 3 152,66 грн. Позивачем нараховано за червень в сукупності 2 820,12 грн. і суд не виходить за такі межі.

У липні відповідач мав обов`язок сплатити 2 005 193,09 грн. Повних чи часткових оплат відповідачем не здійснено, тому на кінець липня сума боргу є сталою, мала місце дефляція з індексом 99,4, тому інфляційні втрати за липень становлять -12 031,16 грн.

За серпень інфляційні втрати нараховуються на суму боргу, вирахувану після здійсненої оплати 18.08.2020 року, тобто на суму 1 854 566,35 грн., з урахуванням індексу інфляції цього місяця. Враховуючи, що мала місце дефляція (99,8), інфляційні втрати за серпень 2020 року становлять -3 709,13 грн.

Інфляційні втрати за вересень нараховуються на суму боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, тобто на суму 2 374 324,15 грн. З урахуванням індексу інфляції 100,5, інфляційні втрати становлять 11 871,62 грн., що є більшим, ніж визначено за вказаний період позивачем – 11 265,24 грн., тому не враховується судом.

Інфляційні втрати за жовтень нараховуються на суму боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. У жовтні відповідачем здійснено платежі на суму 452 808,93 грн. до 15 числа, тому на суму 2 357 195,44 грн. інфляційні втрати з урахуванням індексу за жовтень не нараховуються, а нараховуються на суму 2 157 195,44 грн. та відповідно становить 21 571,95 грн., що не перевищує нарахувань, здійснених позивачем, але не відповідає таким.

У листопаді 2020 року відповідач мав сплатити 2 590 427,49 грн. Здійснивши оплату до 15 числа у розмірі 240 000,00 грн., яку визнає позивач у своєму розрахунку, станом на кінець місяця розмір боргу становив 2 350 427,49 грн. Індекс інфляції – 101,3. Відтак, інфляційні втрати за вказаний місяць могли становити 30 555,56 грн., проте, позивачем нараховано 29 738,48 грн. і суд враховує суму, визначену позивачем.

Інфляційні втрати за грудень 2020 року нараховуються на кінцеву суму боргу у розмірі 2 360 749,73 грн. та становлять 21 246,74 грн. Проте, позивачем нараховано в сукупності за грудень 21 216,78 грн. і суд не може входити за визначені позивачем межі.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що загальна сума інфляційних втрат, нарахованих за розподіл електричної енергії, що підлягає стягненню з відповідача, становить 86 887,93 грн. Тому вимога позивача про стягнення 2 503,27 грн. задоволенню не підлягає.

Крім цього, за реактивну електроенергію відповідачем здійснено два платежі: у лютому в сумі 35 249,56 грн. та 08.10.2020 року у сумі 47 191,07 грн. Як і в попередньому розрахунку, суд звертає увагу, що позивачем здійснено нарахування на різні суми на один і той же місяць із застосуванням одного і того ж індексу інфляції, що не відповідає правилам розрахунку інфляційних втрат.

Враховуючи зазначені вище правила розрахунку інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, отримані результати є більшими від визначених позивачем сум. Оскільки суд не може виходити за межі заявлених до стягнення сум, то суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за перетікання реактивної електроенергії, - 6 105,79 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Здійснюючи перевірку нарахованих сум пені, суд враховує таке.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього договору, у разі якщо главою 5 цього договору передбачено що оплату за послугу розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за прострочений кожний день оплати, враховуючи день фактичної оплати, та за весь період прострочення (п. 8.5).

Тобто нарахування пені погоджено поза межами шестимісячного періоду. Із розрахунку пені вбачається, що такий здійснено на суму заборгованості по наростаючому підсумку, а не по конкретному рахунку. Проте, оскільки нарахування пені не обмежене шістьма місяцями з дня виникнення прострочення, то такий розрахунок є допустимим. Перевіривши нараховану позивачем пеню у межах періодів, визначених позивачем, суд зазначає що така порахована правильно. Відтак, позовна вимога про стягнення пені за заборгованістю з послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 191 417,76 грн. та за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 12 944,21 грн. також підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини, відсутність жодних спростувань відповідачем заявленої до стягнення та перевіреної судом суми основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відсутність доказів, які б спростовували підстави нарахування відповідних сум і їх стягнення з відповідача, який допустив порушення строків оплати за отриману електричну енергію, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у вказаному вище обсязі (з урахуванням перерахованого розміру інфляційних втрат).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві вказано орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Так, згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що заперечень від відповідача стосовно розміру заявлених витрат не надходило.

Водночас, як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зважаючи на положення частин 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналізуючи надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

До позовної заяви долучено договір № 21/1-4 про надання правничої допомоги від 05.01.2021 року, укладений позивачем із Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» для надання правової допомоги у справі про стягнення 2 888 518,10 грн.

Згідно з договором авансова оплата правничої допомоги становить 8 000,00 грн.

19.01.2021 року позивачем сплачено із Адвокатському об`єднанню «Юріс Консультус» 8 000,00 грн. по рахунку № 21/004 від 05.01.2021 року (рахунок долучений до позовної заяви). Зокрема, в рахунку зазначено види робіт на суму 8 000,00 грн.: вивчення та аналіз матеріалів справи – 1 600,00 грн. (кількість – 2, ціна – 800,00 грн.), аналіз законодавства та судової практики справі – 1 600,00 грн. (кількість – 2, ціна – 800,00 грн.), складання клопотань, заяв, заперечень та інших процесуальних документів – 2 400,00 грн. (кількість – 3, ціна – 800,00 грн.), участь в судовому засіданні – 2 400,00 грн. (кількість – 3, ціна – 800,00 грн.).

Суд зазначає, що іншого деталізованого опису робіт чи двостороннього акту наданих послуг не подано. Проте, оскільки саме такий рахунок оплачено позивачем, то у відповідний спосіб клієнт погодився із обсягом та вартістю наданих Адвокатським об`єднанням послуг.

Разом з тим, суд зауважує, що не має підстав визнавати обґрунтованим, співмірним і реальним включення до витрат на правничу допомогу такої послуги як складання клопотань, заяв, заперечень та інших процесуальних документів, повною вартістю 2 400,00 грн., адже, крім позовної заяви, позивачем підготовлено клопотання про ознайомлення (необ`ємне по формі та по змісту) і письмове пояснення. Відповідно, така вартість наданих послуг не є обґрунтованою та реальною і суд вважає за доцільне зменшити вартість такого виду послуг до 1 600,00 грн. Тому, в загальному, суд вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу 7 200,00 грн.

Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається зі змісту рішення суду, позовні вимоги задоволено частково – на 99,9%. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу, визнані судом обгрунтованими (7 200,00 грн.) також підлягають пропорційному відшкодуванню відповідачем, а саме у розмірі 7 192,80 грн. Відповідно, у задоволенні вимоги про покладення на відповідача витрат у розмірі 807,20 грн. суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Шахта “Надія” (ідентифікаційний код юридичної особи 00178175, 80086, Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець) на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (ідентифікаційний код юридичної особи 00131587, 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3) 2 886 014,83 грн. заборгованості, з яких заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії: 2 360 749,73 грн. основного боргу, 191 417,76 грн. пені, 43 883,06 грн. 3 % річних, 86 887,93 грн. інфляційних втрат, та заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії: 180 987,57 грн. основного боргу, 12 944,21 грн. пені, 3 038,78 грн. 3 % річних, 6 105,79 грн. інфляційних втрат, 43 284,44 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 7 192,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 503,27 грн. інфляційних втрат і 807,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.05.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв