Рішення № 96726173, 28.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 справа № 914/98/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства «Артек», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність «Львіввікнобуд», смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область,

предмет спору: стягнення збитків в сумі 952 407,82 грн.,

підстава позову: порушення умов договору відповідального зберігання № XP082 від 02.02.2015 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

16.01.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства “Артек” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львіввікнобуд” про стягнення 952 407,82 грн. збитків.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.03.2021 року.

Ухвалу суду про відкриття провадження отримано відповідачем 17.02.2021 року, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413725502, присвоєним вихідній кореспонденції суду, адресованій Товариству з обмеженою відповідальністю “Львіввікнобуд”, та надісланій 10.02.2021 року.

У встановлений законом і судом строк відзиву на позовну заяву не подано.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Судові засідання 03.03.2021 року та 24.03.2021 року відкладались у зв`язку з неявкою представника відповідача та відсутністю відзиву на позовну заяву.

05.04.2021 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, а у разі неможливості прийняття рішення на користь позивача, перенести слухання справи, враховуючи карантинні обмеження, а також про долучення додаткових документів – вимоги відповідачу про відшкодування вартості майна з доказами її надіслання відповідачу 01.04.2021 року.

У судовому засідання 08.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.04.2021 року.

26.04.2021 року від позивача надійшло клопотання про неможливість забезпечити явку представника у судове засідання 28.04.2021 року та про розгляд справи без участі представника позивача, а у разі неможливості прийняття рішення за відсутності позивача, відкласти розгляд справи з урахуванням карантинних обмежень.

У судове засідання 28.04.2021 року сторони явку представників не забезпечили. Позивачем повідомлено причини неявки, від відповідача повідомлень, клопотань, заяв не надходило.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду надсилались відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, яка відповідає відомостям, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 80362, Львівська обл., Жовківський р-н, селище міського типу Куликів, вул. Львівська, будинок 2. Інших адрес відповідача суду не повідомлено, із матеріалів справи не встановлено.

Суд зазначає, що кореспонденція суду, надіслана відповідачу, до суду не поверталась, а, як зазначено вище, ухвала суду про відкриття провадження отримана відповідачем. Тобто, відповідач обізнаний про дане судове провадження. Згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413845796 (присвоєним конверту з ухвалою про призначення справи до розгляду по суті на 28.04.2021 року) «відправлення не вручене під час доставки: інші причини, 17.04.2021р.», відправлення у точці видачі знаходиться з 14.04.2021 року. Тобто, судом вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на повідомлення сторони про судові засідання у даній справі. Однак, адресат не отримує кореспонденцію суду з незалежних від останнього причини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи повторну неявку та неповідомлення причин неявки відповідача у судові засідання, відсутність будь-яких клопотань від відповідача щодо процесу розгляду справи, суд не вважає повторну неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач зазначає, що між сторонами 02.02.2015 року було укладено договір відповідального зберігання майна № XP082 від 02.02.2015 року. Відповідно до договору відповідачу було передано комплектуючі на виробництво виробів з пластику загальною вартістю 28 270 євро, перелік майна зазначений в Акті прийому передачі від 02.02.2015 року.

08.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути передане майно у строк та на умовах, передбачених договором. Відповідач отримав таку вимогу, що підтверджується повідомленнями про вручення № 0313409826006 та № 0313409825999, проте відповіді не надав.

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття провадження у даній справі, відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування обставин, зазначених у позовній заяві не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

02.02.2015 року Дочірнє підприємство «Артек» (згідно з договором - поклажодавець) та Товариство з обмеженою відповідальність «Львіввікнобуд» (згідно з договором - зберігач) уклали договір відповідального зберігання № XP082.

Згідно з п. 1.1 договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору комплектуючі для виробництва вироби із пластика (далі - майно), загальна вартість якого зазначена в акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Згідно з актом прийому-передачі майна від 02.02.2015 року зберігачу було передано майно на суму 28 270 євро.

Згідно з п. 6.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2015 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо не пізніше ніж за 20 календарних днів до його закінчення будь-яка із сторін письмово не заявить про припинення його дії або зміну його умов.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (п. 3.2.1 договору).

Як вбачається із вимоги вих. № 79 від 08.10.2020 року, позивач звертався до відповідача з вимогою повернути передане на зберігання майно, вартістю 28 270 євро. Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, датованими 09.10.2020 року та адресованими відповідачу на дві адреси, кореспонденція отримана відповідачем 15.10.2020 року.

Відповідь відповідача на вказану претензію у матеріалах справи відсутня.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. За змістом положень статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, передача майна на зберігання відповідачу підтверджується актом прийому-передачі майна від 02.02.2015 року.

09.10.2020 року відповідачу надіслано вимогу повернути передане зберігання майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Пунктом 2.1.4 договору також передбачено обов`язок зберігача повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у 5-денний строк з моменту отримання такої вимоги. У разі неповернення майна, неможливості його повернення або відмови у поверненні майна у визначений строк, у зв`язку з втратою, пошкодженням майна або з інших причин, зберігач зобов`язується відшкодувати вартість майна поклажодавцю, переданого відповідно до п. 1.1 даного договору, протягом 5 календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Як вбачається з обставин справи, не спростованих і не заперечених відповідачем, відповідачем не виконано вимогу позивача від 08.10.2020 року, а також не повідомлено причин невиконання такої. Зокрема, жодною зі сторін суду не подано доказів того, що виконання вимоги позивача про повернення зі зберігання майна є неможливою через незалежні від зберігача обставини. Відтак, позивач обґрунтовано стверджує, що передане на зберігання відповідачу майно у останнього відсутнє.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі регламентована ст. 950 Цивільного кодексу України. Так, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Згідно зі встановленими вище обставинами справи вбачається, що відповідачем порушено договірний та передбачений ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України обов`язок по поверненню майна зі зберігання на вимогу поклажодавця.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст. 225 Господарського кодексу України).

Також суд зауважує, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Враховуючи досліджені обставини справи та подані докази, відповідачем не виконав обов`язку з повернення майна, тобто порушив свої зобов`язання, що свідчить про протиправність поведінки відповідача.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Щодо збитків, заявлених до стягнення у даній справі, суд звертає увагу, що відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві, регламентоване ст. 951 Цивільного кодексу України. Так, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Вартість переданого на зберігання майна визначена сторонами в акті прийому-передачі майна від 02.02.2015 року і становить 28 270 євро. Позивач заявляє до стягнення гривневий еквівалент вартості майна згідно з курсом Національного Банку України на час складення позовної заяви – 16.12.2020 року за курсом 33,6897. Суд зауважує, що дата складення і подання позовної заяви не співпадає в часі, оскільки згідно з поштовою накладною позовну заяву надіслано до суду 28.12.2020 року. Разом з тим, суд звертає увагу, що на дату подання позовної заяви – 28.12.2020 року курс гривні до іноземної валюти був вищим – 34,5601, а суд не має повноважень коригувати ціну позову, визначену позивачем, у бік збільшення.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Зі встановлених обставин справи вбачається, що порушення відповідачем обов`язку по поверненню зі зберігання майна завдало позивачу збитків у розмірі вартості втраченого (не повернутого) майна.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як зазначалося вище, відповідач не надав пояснень та доказів про відсутність його вини у порушенні ним обов`язку по поверненню позивачу зі зберігання майна.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про доведеність позивачем наявного у нього законного права на відшкодування відповідачем збитків у розмірі вартості втраченого майна, що перебувало на зберіганні у відповідача. Відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу, що позивачем на стадії підготовчого провадження долучено копію листа від 01.04.2021 року, надісланого відповідачу 01.04.2021 року, про відшкодування завданих збитків у розмірі неповернутого майна. Проте, позивачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів, які не були подані одночасно із позовною заявою, що відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України має наслідком залишення таких без розгляду. Відповідно, така вимога як доказ судом не досліджується та не оцінюється.

Разом з тим, суд, враховуючи положення п. 2.1.4 договору (у разі неповернення майна, неможливості його повернення або відмови у поверненні майна у визначений строк, у зв`язку з втратою, пошкодженням майна або з інших причин, зберігач зобов`язується відшкодувати вартість майна поклажодавцю, переданого відповідно до п. 1.1 даного договору, протягом 5 календарних днів з моменту отримання такої вимоги), зазначає, що неподання позивачем у встановленому процесуальними нормами порядку допустимих доказів на підтвердження вчинення такого звернення не є перешкодою для реалізації позивачем свого права на стягнення грошових коштів у судовому порядку. Відповідний, наведений у договорі, порядок звернення до зберігача із вимогою про відшкодування вартості майна не визначений законодавством як обов`язкова досудова претензія, тому не перешкоджає позивачу звертатися із позовними вимогами одразу в судовому порядку.

Більше того, суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Проте, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі, не надав жодних доказів на спростування підстав позову, заявленого Дочірнім підприємством «Артек».

Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Львіввікнобуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33957846, 80362, Львівська обл., Жовківський р-н, селище міського типу Куликів, вул. Львівська, будинок 2) на користь Дочірнього підприємства «Артек» (ідентифікаційний код юридичної особи 24936048, 01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5) 952 407,82 грн. збитків і 14 286,12 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.05.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв