Постанова № 9672473, 11.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 рокуСправа № 2а-706/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

за участю представників відповідача Стасюка В. В., Мельничука М.В.,

прокурора Рибака А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Транзіт" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Транзіт" (ТзОВ "Восток-Транзіт") звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (Ковельська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року №0000240023/0, посилаючись на такі обставини.

Ковельською МДПІ проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ТзОВ "Восток-Транзіт" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що 03 липня 2009 року складено акт №601/23-32930315. Перевіркою виявлено порушення товариством підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 315 701 грн. 15 липня 2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000240023/0 , яким визначено товариству податкове зобов"язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 2 427 344 грн. 30 коп., з них 1 315 701 грн. - за основним платежем і 1 111 643 грн. 30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивачем були укладені договори фінансового кредиту з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансфер-Фінанс" (ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс"), а саме : від 13 червня 2007 року на 1 500 000 грн., 01 лютого 2008 року на 9 500 000 грн., 31 грудня 2008 року на 13 000 000 грн. За користування кредитними коштами за договорами, укладеними у 2008 році, були нараховані відсотки - 5 200 559 грн. 15 коп. 03 лютого 2009 року ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" повідомило позивача про відступлення права вимоги заборгованості за кредитними договорами в сумі 24 018 034 грн. 52 коп. товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" (ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард"), як керуючому активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Лідер". Ковельська МДПІ вважає, що кошти в сумі 23 677 034 грн. 52 коп., право вимоги яких за договорами фінансового кредиту перейшло до ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" (в лютому і березні 2009 року здійснене погашення заборгованості на суму 341 000 грн., отже, 24 018 034 грн. 52 коп. - 341 000 грн. = 23 677 034 грн. 52 коп.), є поворотною фінансовою допомогою, на яку слід було відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нарахувати умовні відсотки та віднести до валового доходу за перший квартал 2009 року в сумі 435 917 грн. Однак, поворотною фінансовою допомогою згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визнається сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Фінансовий кредит згідно із підпунктом 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 зазначеного Закону - це кошти, які надаються банком у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Отже, поворотна фінансова допомога надається безпосередньо платнику, а ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" ніяких коштів позивачу не передавало, а лише погасило його заборгованість перед ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс". Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (ЦК України) уступка вимоги є однією з підстав заміни кредитора у зобов"язанні. Зміна кредитора у зобов"язанні фінансового кредиту не тягне за собою зміни порядку оподаткування операцій з отримання та повернення фінансового кредиту, встановлених підпунктами 7.9.1 та 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і не тягне за собою виникнення нового зобов"язання (новацію), яке можна було б охарактеризувати як отримання позивачем фінансової допомоги. Тому кошти в сумі 23 677 034 грн. 52 коп. не є поворотною фінансовою допомогою і умовні відсотки на них відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону не нараховуються і до валового доходу не включаються.

07 лютого і 11 липня 2008 року позивач уклав договори купівлі-продажу цінних паперів №Б-375Ю і №08-Д-1515Ю з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігур" (ТОВ "Сігур") і Закритим акціонерним товариством "ТЦП "Восток-Маклер" (ЗАТ "ТЦП "Восток-Маклер") на суми відповідно 9 000 000 грн. і 13 000 000 грн. Податковий орган вважає, що оскільки основним видом діяльності позивача є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, договори фінансового кредиту були укладені для поповнення обігових коштів позивача, а фактично використані для придбання цінних паперів (операція з купівлі цінних паперів не направлена на отримання доходу), то виплата і нарахування процентів за користування фінансовими кредитами не пов"язані із веденням позивачем господарської діяльності і позивач безпідставно відніс до валових витрат відсотки за користування фінансовими кредитами в сумі 4 826 890 грн. Проте, позивачем придбані інвестиційні сертифікати, які відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" є цінними паперами, які випускаються компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчують право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Згідно з пунктом 1.28 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Отже, купівля цінних паперів позивачем є фінансовою інвестицією, яка прямо віднесена до господарських операцій. Тому, оскільки відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов"язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов"язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв"язку з веденням господарської діяльності платника податку, то позивачем правильно віднесені до валових витрат відсотки за користування фінансовими кредитами на суму 4 826 890 грн.

З цих підстав позивач вважає неправильним висновок податкового органу про заниження ТзОВ "Восток-Транзіт" податку на прибуток на суму 1 315 701 грн. і безпідставним нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 111 643 грн.30 коп.

В письмових запереченнях проти позову Ковельська МДПІ посилається на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року про донарахування ТзОВ "Восток-Транзіт" податку на прибуток в сумі 1 315 701 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 111 643 грн.30 коп. Відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" і ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард", заборгованість позивача перед ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" по балансовому рахунку 685 "розрахунки з іншими кредиторами" станом на 01 квітня 2009 року становить 23 677 034 грн.52 коп. Оскільки аналітичний облік по балансовому рахунку 601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті" з моменту переуступки боргу не ведеться і нарахування відсотків на суму коштів товариством "Компанія з управління активами "Форвард" не здійснюється, то зроблено правильний висновок на підставі підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що сума заборгованості позивача перед ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" є поворотною фінансовою допомогою і позивач був зобов"язаний відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону включити до валового доходу за перший квартал 2009 року суму процентів умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, тобто 435 917 грн. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат 4 826 890 грн. - відсотки за користування отриманими фінансовими кредитами, що використані на придбання цінних паперів, оскільки виплати та нарахування процентів за користування фінансовими кредитами не пов"язані з веденням господарської діяльності позивачем і в порушення вимог підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 зазначеного Закону платником податку не вівся окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів .

В судове засіданнія позивач не з"явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представники відповідача Стасюк В.В. і Мельничук М.В. в судовому засіданні позов не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Прокурор, який вступив у справу за своєю ініціативою відповідно до поданої заяви від 22 квітня 2010 року № 05-385 вих. (а.с.86), адміністративний позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях Ковельської МДПІ, просив відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, прокурора, дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Ковельською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Восток-Транзіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що складено акт від 03 липня 2009 року № 601/23 - 32930315 (а.с.11 - 50).

Перевіркою виявлено порушення ТзОВ "Восток-Транзіт" підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 315 701 грн. (а.с.49).

15 липня 2009 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000240023/0 про визначення позивачеві податкового зобов"язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 2 427 344 грн. 30 коп., з них 1 315 701 грн. - за основним платежем і 1 111 643 грн. 30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.52).

Суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню прийняте Ковельською МДПІ податкове повідомлення-рішення з наступних підстав.

Так, судом встановлено з пояснень представників сторін, з матеріалів справи, що між позивачем і ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" (Компанія) укладені договори фінансового кредиту від 13 червня 2007 року №ФК/07/06-01, від 01 лютого 2008 року №ФК/02/08-01, від 07 липня 2008 року №ФК/07/08-01, згідно з якими позивач з метою поповнення обігових коштів позичив у Компанії відповідно 1 500 000 грн., 9 000 000 грн. і 13 000 000 грн. під 35 % на рік (а.с.53 - 58). За користування кредитними коштами Компанія нарахувала позивачеві 5 200 559 грн.15 коп. відсотків (а.с.5).

03 лютого 2009 року між ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" і ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" укладений договір про відступлення права вимоги №Ус-ТрФ-Л-01, згідно з яким новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ТзОВ "Восток-Транзіт" належного виконання всіх зобов"язань за договорами фінансового кредиту, укладеними між ТзОВ "Восток-Транзіт" і ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс". Новий кредитор - ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" сплачує первісному кредитору - ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" суму у розмірі відступленого боргу, що становить 24 018 034 грн. 52 коп., до 01 березня 2009 року (а.с.60, 61).

Листом від 04 лютого 2009 року №5/7 ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" повідомило позивача про відступлення права вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" (а.с.59).

Податковий орган в акті перевірки посилається на те, що сума 23 677 034 грн. 52 коп. - сума заборгованості позивача перед новим кредитором (оскільки в лютому і березні 2009 року позивачем здійснено погашення заборгованості на суму 341 000 грн., то 24 018 034 грн.52 коп. - 341 000 грн. = 23 677 034 грн.52 коп.) - є поворотною фінансовою допомогою, так як ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" не здійснювало нарахування відсотків на суму коштів, а позивачем аналітичний облік по балансовому рахунку 601 "короткострокові кредити банків у національній валюті" з моменту здійснення операції з переуступки боргу не ведеться, по балансовому рахунку "розрахунки з іншими кредиторами" станом на 01 квітня 2009 року заборгованість позивача перед ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" становить 23 677 034 грн.52 коп. Оскільки позивач не нарахував умовних відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась на кінець звітного періоду, і не включив їх до валового доходу за перший квартал 2009 року, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу за перший квартал 2009 року на 435 917 грн. (23 677 034грн.52 коп. х (12% річних х 56 днів) =435 917 грн.) (а.с.14-18).

Проте, суд не погоджується з твердженням відповідача про заниження позивачем валового доходу з огляду на таке.

Фінансовий кредит і поворотна фінансова допомога є різними поняттями.

Згідно з підпунктом 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Отже, поворотна фінансова допомога має наступні обов"язкові ознаки : вона надається безпосередньо платнику податків; грошові кошти передаються у користування; на визначений строк; договори про надання поворотної фінансової допомоги не передбачають нарахування процентів або інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

В даному випадку позивач отримав кошти у позику під процент за договорами фінансового кредиту від ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" (а.с.53-58). Договори між позивачем і ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" про надання коштів безпосередньо позивачеві у користування без нарахування процентів не укладалися.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 03 лютого 2009 року ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" погасило заборгованість позивача перед ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" і до нового кредитора перейшло право замість первісного кредитора вимагати від позивача належного виконання всіх зобов"язань за основними договорами (а.с.59-61).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зміна кредитора у зобов"язанні фінансового кредиту не тягне за собою зміни порядку оподаткування операцій з отримання та повернення фінансового кредиту, встановлених підпунктами 7.9.1 та 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Така зміна кредитора не тягне за собою виникнення нового зобов"язання (новацію), яке можна було б охарактеризувати як отримання позивачем фінансової допомоги.

До валового доходу згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону включається сума поворотної фінансової допомоги, яка фактично отримана платником податку у звітному періоді і залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.

Оскільки позивач не отримував поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард", то й не нараховував умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги і не включав їх до валових доходів звітного періоду.

Судом також встановлено, що позивачем укладені договори купівлі-продажу цінних паперів : від 07 лютого 2008 року №Б-375Ю з ТОВ "Сігур" на придбання інвестиційних сертифікатів іменних на суму 9 000 000 грн., 11 липня 2008 року № 08-Д-1515Ю з ЗАТ "ТЦП "Восток-Маклер" на придбання інвестиційних сертифікатів іменних на суму 13 000 000 грн. (а.с.62-64).

Ковельською МДПІ зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат 4 826 890 грн. - відсотків за користування отриманими фінансовими кредитами, що використані на придбання цінних паперів, з посиланням на те, що виплати та нарахування відсотків за користування фінансовими кредитами не повґязані з веденням позивачем господарської діяльності; позивачем в порушення вимог підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не вівся окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів; в додатках КЗ до рядка 01.4 декларацій з податку на прибуток позивачем відображено збиток від операцій з іншими цінними паперами (18-24).

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України (ДПА України) №143 від 29 березня 2003 року "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" у рядку 01.4 декларації відображаються витрати на придбання цінних паперів та деривативів і при заповненні цього рядка декларації слід керуватися пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно із зазначеною нормою якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, відґємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Як вбачається з поданої позивачем до Ковельської МДПІ Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2009 року (а.с.65) і додатку К3 до рядка 01.4 декларації (а.с.67), витрати на придбання цінних паперів у 2008 році склали 17 473 803 грн., у першому кварталі 2009 року - 16 573 802 грн. А оскільки продажу цінних паперів позивач не здійснював, то й не отримував доходів від продажу цінних паперів.

Придбані позивачем цінні папери є інвестиційними сертифікатами. Відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Згідно із пунктом 1.28 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиція є господарською операцією, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Отже, фінансова інвестиція - придбання позивачем інвестиційних сертифікатів - цінних паперів - прямо віднесена чинним податковим законодавством до господарських операцій.

Таким чином, оскільки відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов"язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов"язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв"язку з веденням господарської діяльності платника податку, то позивачем правильно віднесено до валових витрат проценти за користування коштами за договорами фінансового кредиту.

Отже, судом не встановлено заниження або завищення платником податків ТзОВ "Восток-Транзіт" суми його податкових зобов"язань, заявлених у податкових деклараціях, а значить податковий орган не вправі був на підставі підпункту б) підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійно визначати суму податкового зобов"язання платника податків, а також на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону накладати штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року №0000240023/0 про визначення ТзОВ "Восток-Транзіт" податкового зобов"язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 2 427 344 грн.30 коп., з них 1 315 701 грн. - за основним платежем і 1 111 643 грн.30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме : у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб"єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 15 липня 2009 року № 0000240023/0.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 512, 514 Цивільного кодексу України, статтей 1, 4, 5, 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтей 4, 5, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0000240023/0 від 15 липня 2009 року Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Восток - Транзіт" податкового зобов"язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 2 427 444 грн. 30 коп. (два мільйони чотириста двадцять сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 30 коп.), з яких за основним платежем - 1 315 701 грн. (один мільйон триста пґятнадцять тисяч сімсот одна грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 111 643 грн. 30 коп. (один мільйон сто одинадцять тисяч шістсот сорок три грн. 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 17 травня 2010 року, а позивачем - з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова