Рішення № 96719690, 27.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/126/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю представника позивача

за довіреністю Марцішевського Б.Р.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання у розмірі 38909грн. 01коп., інфляційну складову боргу у розмірі 11417грн. 81 коп. та 3% річних у розмірі 3393грн. 51 коп., а також судові витрати в сумі 2 102 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

У цьому будинку не встановлено будинковий лічильник загального обліку теплопостачання. Лічильник обліку гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 наявний, а тому згідно з п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ 21.07.2005р. №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

З 01.09.2020р. у зв`язку з тим, що відповідачем не було надано належних документів про проведення повірки лічильника по гарячому водопостачанню, нарахування за послуги гарячого водопостачання по квартири НОМЕР_4 було переведено на норму; в подальшому нарахування за послугу здійснювалися згідно з п. 21 Правил №630, а саме у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.

Зазначено, що за отриманою інформацією у квартирі НОМЕР_4 зареєстрований ОСОБА_1 , а також неповнолітня дитина ОСОБА_2 , 2009р. народження.

Із споживачем послуг по опаленню та гарячому водопостачанню - ОСОБА_1 25.09.2013р. укладено договір №3281/4 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Згідно з п.31 договору, він набирає чинності з дня його укладання. Зазначений договір укладено на 1 рік. Договір вважається щороку продовженим, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Таких заяв сторонами не подавалось, а тому договір вважається таким, що діє і на сьогодні.

Відповідно до п.9 договору від 25.09.2013р., розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі з січня 2013р. не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.12.2020р. складає 38909грн. 01коп., що підтверджується листом-розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідач не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це, як вказує позивач, свідчить про те, що позивач надавав відповідачу ЖКП належним чином, а саме якісно, повно та своєчасно.

Квартира не від`єднана від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з додержанням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та підігріву води при відмові споживача від централізованого теплопостачання, затвердж. Наказом №4 від 22.11.2005р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та підігріву води, затвердж. Наказом №169 від 26.07.2019р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Отже, позивач вважає, що оплачувати ЖКП це обов`язок споживача, а невиконання цього обов`язку порушує право або охоронюваний законом інтерес позивача.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано: інфляційні в розмірі 11417грн. 81коп. та 3% річних - 3393грн. 51коп., враховуючи загальний розмір заборгованості 38909грн. 01коп.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.

Ухвалою суду від 29.01.2021р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Крім того, вказує на те, що позивачем пропущені строки позовної давності; договір, який датований 2013 роком не має відношення до справи, оскільки відповідач на той час не був власником частини квартири; ОСОБА_1 набув право власності на підставі рішення, яке набрало законної сили 26.04.2017р.

Позивачем подано відповідь на відзив, за яким просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що договір від 25.09.2013р. є чинним і на даний час, оскільки укладений із ОСОБА_1 , який був зареєстрований у квартирі, а тому він є споживачем послуг, незважаючи на те, що власником частини квартири він став пізніше; ОСОБА_1 21.10.2013р. звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його баби, яка 26.09.2012р. склала на нього заповіт; рішенням суду від 01.03.2017р. за ОСОБА_1 визнано право власності на 16/25 частин квартири, яка належала на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_3 і була визначена судом пропорційно її частини паєнакопичення як члена ЖБК, а інша частина - 9/25 була визначена у користування ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 2ц7.04.2021р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду, відповідно до п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Марцішевський Б.Р. просив задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що заборгованість визначена за особовим рахунком № НОМЕР_1 , а за іншим особовим рахунком № НОМЕР_2 постановлене інше судове рішення, яке набрало законної сили. ОСОБА_1 зареєстрований та є власником частини квартири АДРЕСА_1 . Отже, є споживачем послуг; він не звертався до позивача із претензіями щодо якості, поновити наданих позивачем послуг з опалення та гарячого водопостачання, а тому несе обов`язок сплатити борг. Крім того, просить застосувати норми ст. 625 ЦК і стягнути заборгованість у повному обсязі, а також судовий збір. Договір, який укладений із відповідачем 25.09.2013р., є чинним. Крім того, за особовим рахунком № НОМЕР_1 опалювальна площа 41,3кв.м., а за іншим №40027073 - опалювальна площа 23,9кв.м., а тому подвійного нарахування заборгованості немає. У квартирі встановлений лічильник, а тому централізоване опалення рахується по тарифах, а по гарячому водопостачанню - по лічильнику, що у квартирі. На даний час заборгованість не погашена.

Відповідач в судовому засіданні відмовився надати пояснення по суті позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що враховуючи положення Статуту підприємства, що затверджений 27.12.2019р. та Положення про відокремлений підрозділ, що затверджене 20.04.2018р., на ПАТ (в подальшому ПрАТ) «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» покладений обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444). Крім того, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1480 від 31.10.2007р. визначено виконавців ЖКП (теплової енергії) населенню м.Черкаси, яким є ВАТ «Черкаське хімволокно» (в подальшому ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ»).

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Отже, ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії, визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання населення у м. Черкаси. Крім того, позивачем надані до суду тарифи на опалення та підігрів води, які діяли з 2012р. по та з 2019р.

Відповідно до інформації, наданої відділом реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 01.02.2021р., ОСОБА_1 , 1987р. народження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19.04.1988року.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами 25.09.2013р. укладено договір №3281/4 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Згідно з п.31 договору, він набирає чинності з дня його укладання. Зазначений договір укладено на 1 рік. Договір вважається щороку продовженим, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Під час розгляду справи не встановлено обставин про те, що сторонами подавались заяви про розірвання договору, а тому договір вважається таким, що діє на час спірних правовідносин.

Відповідно до п.9 договору від 25.09.2013р., розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Крім того, договором передбачено, що опалювальна площа становить 41,3кв.м. Також п.17 договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений в договорі строк.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 зазначено, що договір підписаний особисто ним.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.11.2020р., ОСОБА_1 є власником 16/25 частин квартири АДРЕСА_1 , яке зареєстроване 24.05.2017р. на підставі рішення суду №711/5835/16-ц, виданого 01.03.2017р.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання», місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів,яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплоенергії, центрального теплопункту або магістральної тепломережі до тепловводу споживача.

Згідно з п. 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 №630, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку послуги з централізованого опалення є відгалуження від стояків у межах квартири.

Тож, в судовому засіданні встановлено, що позивачем відповідачу у помешкання забезпечено транспортування теплової енергії до тепловводу споживача, тобто, до стояка будинку.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги, у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, чинній на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Крім того, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.

Згідно із ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на (позивача), відповідно до п.1 ч.2 ст.7, п.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач, як споживач житлово-комунальних послуг, не своєчасно та не в повному обсязі вносив плату за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.

При цьому, незважаючи на заперечення проти позову, що викладені у відзиві на позов, відповідачем не надано належних, допустимих та переконливих доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, протягом спірного періоду, за який виникла заборгованість, відсутні акти-претензії щодо отримання послуг неналежної якості, які складаються за результатами перевірки відповідності надання послуги, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу УРСР наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Правовідносини власників житлових приміщень щодо оплати комунальних послуг з підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги, регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими комунальними послугами.

Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. У статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, чинне законодавство визначає обов`язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

Між тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме щодо визначення періоду, за який нарахована заборгованість та розміру боргу.

Так, під час судового засідання відповідач у відзиві зазначив про необхідність застосування строків позовної давності, проти чого заперечував представник позивача і просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Отже, що стосується застосування строків позовної давності по даній справі, то слід зазначити, що доводи відповідача заслуговують на увагу, виходячи з наступного: позивачем нарахована заборгованість за період часу з січня 2013 року по листопад 2020 року включно. Позовна заява надійшла до суду 30.12.2020р. Ті оплати комунальних послуг, які здійснювалися за вказаний період були в меншому розмірі, ніж поточні нарахування у відповідному місяці, а тому відсутні підстави вважати, що певними платежами переривався строк позовної давності. Крім того, починаючи з серпня 2015 року відповідачем взагалі не вносились кошти за надані житлово-комунальні послуги, а тому слід відмовити позивачеві у задоволенні позову про стягнення заборгованості з відповідача за період з січня 2013 року по грудень 2016 року включно у зв`язку із спливом позовної давності і за відсутності поважних причин її пропущення. При цьому, позивачем не подано заяву про поважність причин пропуску такого строку.

Таким чином, заборгованість по оплаті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 слід рахувати за період з 01.01.2017р. по 01.12.2020р. і вона становить 28235грн. 33коп. (борг по опаленню - 24881грн. 42коп., борг за гаряче водопостачання - 3353грн. 96коп.). Відомостей про наявність пільг по оплаті комунальних послуг, немає.

Відповідно, відповідач несе обов`язок за нормами ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому інфляційні втрати складають 2832грн. 36коп. за період боргу з січня 2017р. по листопад 2020р., а також 3% річних, що становить 1480грн. 94коп. за період боргу з січня 2017р. по листопад 2020р., оскільки має місце факт порушення прав та інтересів позивача щодо виконання відповідачем грошового зобов`язання.

При прийнятті вказаного рішення суд враховує ті обставини, що відповідачем не наведено жодних розрахунків заборгованості на спростування доводів позивача; безпідставними є посилання відповідача на те, що він являється власником лише частини квартири - 16/25 з дати набрання чинності судовим рішенням, а тому не повинен сплачувати комунальні послуги; наявність іншого особового рахунку № НОМЕР_2 та наявність судового рішення від 02.03.2021р. не впливає та обсяг заборгованості по ЖКП по квартирі НОМЕР_4 щодо особового рахунку № НОМЕР_1 . Так, встановлені договірні правовідносини між сторонами, які є чинні на час розгляду справи, відповідач протягом строку заборгованості зареєстрований у квартирі і має право проживання в ній, крім того набув у власність частину нерухомого майна, а тому є споживачем послуг. Також, враховуючи обставини щодо розміру опалювальної площі квартири, відсутні підстави вважати, що з відповідача позивачем стягується подвійний розмір заборгованості (щодо особового рахунку № НОМЕР_1 - опалювальна площа 41,3кв.м., а по особовому рахунку № НОМЕР_2 - 23,9кв.м).

Крім того, при постановленні рішення, судом враховуються і доводи, що викладені у відповіді на відзив.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Як передбачено ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає розмір судового збору 1273 грн. 60коп., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (60,59%).

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00204033, м. Черкаси, просп.Хіміків, 76) заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2017року по 01.12.2019 року включно у розмірі 28235грн. 33коп., інфляційні втрати за період з січня 2017р. по листопад 2020р. в сумі 2832грн. 36коп., 3% річних за період з січня 2017р. по жовтень 2020р. в сумі 1480грн. 94коп., судовий збір в розмірі 1273грн. 60коп., а всього - 33822грн. 23коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 05.05.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька