Рішення № 96719686, 21.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/10438/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника

позивача адвоката Юрко С.С.

представника відповідача

за довіреністю Кирман В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його фактична дружина ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно - однокімнатна квартира, загальною площею 33,3кв.м., яка належала їй на праві власності за договором дарування від 04.05.2005р. і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомились в 1995 році, постійно спілкувались та підтримували стосунки. У неї не було сім`ї і в жовтні 2008р. він запропонував ОСОБА_2 переїхати проживати до нього додому ( АДРЕСА_2 ). Вона погодилась на переїзд, оскільки вони мали спільні взаємні почуття один до одного, хотіли сімейного затишку та прагнули створити сім`ю. З цього часу почали проживати однією сім`єю, як подружжя. У період 2008-2020р.р. вони проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_3 , в якій він проживає і на даний час.

В період часу сімейного життя, позивач працював на автомийці та отримував зарплату, а ОСОБА_2 в основному працювала оператором на сезонних роботах з переробки овочів та стабільного заробітку не мала. Спільний бюджет витрачали на придбання харчування, одягу, оплату комунальних послуг, спільний відпочинок. Разом придбали побутову техніку, меблі, разом робили ремонт у квартирі. Крім того, у 2019р. вирішити здавати в оренду квартиру, що належить ОСОБА_2 , про що свідчить договір оренди.

23.02.2020р. стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився і вона була госпіталізована до лікарні, де проходила лікування до 03.04.2020р. Весь цей час позивач допомагав їй, підтримував морально і матеріально (купував ліки, медобладнання), але ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла.

Після її смерті позивач здійснював організацію проведення поховання. Отже, вважає, що він проживав із ОСОБА_2 однією сім`єю, вели спільно господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один одним. Після смерті ОСОБА_2 позивач не може оформити спадщину, оскільки відсутні підтвердження їхнього спільного проживання як чоловіка та жінки. Отже, встановлення цього факту необхідне позивачу для отримання спадщини.

Отже, просить суд, - встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з жовтня 2008р. по 03.04.2020р., а також стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.10.2020р. справу за підсудністю направлено до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою суду від 08.12.2020р. по справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2021ор. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог- факту спільного проживання із ОСОБА_2 , ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету.

В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги. Зазначили, що мета цього позову - отримання права на спадкування. Під час спільного проживання вони не оформили шлюбні відносини, хоча спільно вели господарство, мали один бюджет, піклувалися один одним. З 2008р. проживали разом і до дня смерті ОСОБА_2 - до 03.04.2020р. Крім того, позивач за свої кошти поховав ОСОБА_2 . За життя останньої, витрачали грошові кошти на придбання побутової техніки, меблів, одягу та продукти харчування. Здавали квартиру, належну ОСОБА_2 , в оренду. У лютому 2020р. вона різко захворіла, перебувала на стаціонарному лікуванні і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Крім того, позивач зазначив, що він є громадянином Російської Федерації, але з 1995р. проживає в Україні. Квартира АДРЕСА_4 належить його сестрі. За життя ОСОБА_2 вони разом жили то у квартирі АДРЕСА_5 . Протягом часу з травня 2008р. по серпень 2008р. він тимчасово перебував у Росії. Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутні докази спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 . Вказує, що вони були зареєстровані за різними адресами, що не свідчить про спільне проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що з 2008р, фактично проживає у квартирі АДРЕСА_6 . ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знає, оскільки вони разом проживали у квартирі АДРЕСА_7 ; вони проживали як чоловік та жінка, він піклувався нею, коли вона хворіла і перебувала на лікування у медзакладі, про що їй відомо зі слів ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 проводив ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_7 (клеїв шпалери, але коли це відбувалось, не пам`ятає); вони постійно були разом, всі вони спілкувалися як сусіди, іноді відвідували один одного.

Свідок ОСОБА_4 показав, що з кінця 2007р. проживає у квартирі АДРЕСА_8 . Оскільки сусіди, то бачились у під`їзді, на дворі і він зробив для себе висновки, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають разом. Про придбання меблів, побутової техніки йому не відомо. Зі слів ОСОБА_1 знає, що ОСОБА_2 захворіла і він її відвідував у лікарні. ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_4 , і десь два роки потому, він дізнався про смерть ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, в т.ч. переглянувши фотографічні знімки, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси померла ОСОБА_2 , про що свідчить актовий запис №1034 від 16.04.2020р.

На підставі договору дарування квартири, що посвідчений 04.05.2005р. приватним нотаріусом Лічевецькою Л.Г. (реєстр № 1622), ОСОБА_2 за життя була власником квартири АДРЕСА_1 .

Дані обставини також підтверджуються витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 06.05.2005р., даними технічного паспорту на нерухоме майно, виданого КП ЧООБТІ.

Відповідно до акту про фактичне проживання від 05.05.2020р. у квартирі АДРЕСА_7 проживає лише ОСОБА_1 . За даними договору-замовлення №372 на організацію та проведення похорон ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 сплатив певні грошові кошти. Крім того, за даними паспорту, ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації і йому 02.12.2015р. виданий відповідний паспорт.

За інформацією, що надана Другою Черкаською державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду по цій справі, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернувся лише ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались; за життя ОСОБА_2 заповіт не склала.

При цьому, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видача свідоцтва про право на спадщину, не видавалась.

Згідно із ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст.13 ч.ч.1, 2, 3, 4 ЦК). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6 ст. 13ЦК).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.08.2020р. заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Черкаська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України.

Таким чином, факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як передбачено частинам 1 та 2 статті 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст. 74 СК України).

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, але між особами, які проживають однією сім`єю без шлюбу виникають певні сімейні права та сімейні обов`язки, які в деяких випадках прирівнюються до прав та обов`язків подружжя.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту враховуються ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Крім того, за висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.08.2019 у справі №588/350/15, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Після смерті громадянина його майнові права та обов`язки переходять до інших осіб. Такий перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) називається спадкуванням. Порядок оформлення спадкових прав на майно спадкодавця регламентується положеннями Книги шостої Цивільного Кодексу України. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Цивільний Кодекс передбачає дві підстави спадкування, а саме спадкування за заповітом та спадкування за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК).

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», у черверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім`ї та дитячі будинки сімейного типу. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК).

Як передбачено ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, за результатами розгляду справи, судом не встановлено обставин, за яких слід вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті останньої, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Так, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що протягом часу лікування ОСОБА_2 , він купував для неї ліки та медпрепарати, оскільки крім фіскальних чеків, що надані до суду, відсутні підтвердження лікаря про призначення таких ліків та медпрепаратів, яких потребувала ОСОБА_2 .

Крім того, не є належним та допустимим доказом факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, - договір оренди квартири, датований 30.04.2019р. та договір оренди нерухомого майна - квартири від 27.02.2019р., враховуючи норми ст. 1264 ЦК України. Фотознімки, що долучені до позовної заяви та оглянуті в судовому засіданні, стосуються лише подій 2019-2020р., але не п`ятирічного періоду до часу відкриття спадщини.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про те, що він та ОСОБА_2 мали спільний бюджет (придбавали побутову техніку, меблі тощо). Слід зазначити, що показання свідків також не доводять факту їхнього проживання протягом тривалого часу. Відсутні докази і того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у інших шлюбах, що виключає можливість встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Посилання позивача на акт від 05.05.2020р. про підтвердження сусідами факту його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , який підписаний головою ОСББ, також не доводить обставини його проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю протягом п`яти років до часу відкриття спадщини після смерті останньої. При цьому, нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. Відповідно до статті 3 даного Закону, - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Крім того, Законом визначено, що місцем проживання особи - є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. При цьому, зазначено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Крім того, як зазначалось, суд розглядає справу, відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог. Під час підготовчого провадження позивачем та його представником зазначено, що позовні вимоги, викладені у прохальній частині позову, є остаточними.

При цьому, позовні вимоги матеріального характеру пред`явлені не були, а суд виходити за межі позовних вимог не може. Отже, як на думку суду, позивачем обрано неналежний, тобто неефективний спосіб захисту його порушеного (не визнаного) права, оскільки чинним законодавством України такий спосіб захисту не передбачено.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, - судові витрати слід залишити за позивачем, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 30.04.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька