Ухвала суду № 96719551, 28.04.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2568/21

Провадження №4-с/523/35/21

У Х В А Л А

"28" квітня 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря -Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, в якій просить визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні №64292914 під час винесення постанови про арешт майна боржника від 26.01.2021 року, а також скасувати вищевказану постанову, посилаючись на те, що приватним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а також він не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника без його ідентифікації.

Скаржник звернувся з заявою про розгляд скарги в його відсутності, вимоги скарги підтримав.

26.03.2021 р. до суду надійшов відзив на скаргу та копія виконавчого провадження №64292914. За змістом відзиву приватний виконавець заперечував проти доводів скарги та її вимог вказуючи на законність дій щодо накладення арешту.

Представник стягувача в своїй заяві також просив відмовити в задоволенні скарги , оскільки вважає дії виконавця законними. Законом не передбачена можливість попередньо оцінювати вартість майна боржника для накладення на нього арешту в залежності від суми стягнення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.01.2021 р. Суворовським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист №523/6236/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» судового збору розмірі 1340 грн .

26.01.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. складено постанови про відкриття виконавчого провадження №64292914, про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору -134 грн., визначення суми мінімальних витрат – 500 грн., та про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно , що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів- 1974 грн.

19.02.2021 р. виконавче провадження зупинено напідставі ст.38 Закону у зв`язку з оскарженням рішення Суворовського районного суду м.Одеса від 11.12.2020 р.

Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до п. 6 ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За нормами ч.7 ст.26 Закону у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

За нормами ч.1,2 ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з нормами ч.1,2 ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, вказаними нормами встановлено право виконавця під час відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, під час відкриття провадження та накладення арешту у виконавця була інформація про зареєстроване за боржником нерухоме майно, а відомостей про грошові кошти на рахунках в банках відсутні.

Посилання скаржника на те, що виконавець не мав правових підстав для винесення постанови , якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації, оскільки в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження були відсутні відомості про конкретне майно, судом розглядається критично, так як вказаними нормами визначено дії виконавця щодо накладення арешту.

Проаналізувавши вказані норми, вчинені дії виконавцем, а також перелік зареєстрованого майна за боржником (земельна ділянка, нежитлові приміщення), суд прийшов до висновку, що дії і постанова про накладення арешту саме на все майно боржника є незаконними, є неспівмірними з розміром стягуваної суми .

Судом було з`ясовано, що виконавець маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час складення постанови про арешт майна мав можливість переконатися у переліку наявного у боржника майна і виходячи із розміру стягуваної суми -1974 грн. вирішити на яке саме майно накласти арешт.

При цьому, суд звертає увагу на те, що скаржник посилаючись на першочерговість стягнення за виконавчими документами на кошти боржника не зазначав взагалі про їх наявність .

Враховуючи встанолені обставини, суд прийшов до висновку, що є підстави для частково задоволеня скарги .

Відповідно до вимог ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як визначено вказаною нормою повноваження суду полягають у зобов`язанні приватного виконавця усунути порушення.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що для усунення порушення прав ОСОБА_1 необхідно зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. скасувати постанову від 26.01.2021 року та вирішити питання про накладення арешту на майно боржника з урахуванням розміру стягуваної суми та виду майна.

Керуючись ст.ст. 260,261,353,447-451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задовольнити частково.

Визнати дії та постанову про арешт майна боржника від 26.01.2021 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича в частині накладення арешту на все майно боржника незаконними.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича скасувати постанову від 26.01.2021 року та вирішити питання про накладення арешту на майно боржника з урахуванням розміру стягуваної суми та виду майна.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Ухвала складена та підписана 28.04.2021 р.

Суддя: