Постанова № 9671873, 01.06.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 р.           Справа № 2-а-1751/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

до: Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат"

про: стягнення 570,90 грн.

ВСТАНОВИВ :

26.04.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області до Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" про стягнення 570,90 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2010 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.

19.05.2010 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.15).

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд розглянути справи без участі його представника (а.с.16).

Відповідно ж до ч. 3 ст.122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно довідки №277 від 08.09.2008 року відповідач з 10.04.1996 року перебуває на обліку в Державній податкової інспекції Тиврівського району (а.с.10).

Станом на 22.04.2010 року відповідач має заборгованість перед бюджетом, зокрема зі сплати комунального податку в розмірі 570,90 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується податковими розрахунками комунального податку (а.с.7-9), виписками з облікової картки платника податків (а.с. 6); першою податковою вимогою №1/142 від 31.07.2010 року (а.с.10) та другою податковою вимогою №2/170 від 07.09.2009 року (а.с.10 на звороті).

Крім того, факт наявності вказаної заборгованості визнано відповідачем у надісланому на адресу суду клопотанні від 11.05.2010 (а.с.16).

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. .4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"( далі - Закон №2181), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п. 5.1 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 5.3.1. Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно ж п. 5.4.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість сторонами узгоджена відповідно до вимог Закону.

Відповідно ж до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом 6.2 вказаної статті визначено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач одержав першу і другу податкові вимоги, а саме: першу податкову вимогу №1/142 від 31.07.2010 року - 05.08.2009 року, про що свідчить підпис заступника головного бухгалтера ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" на корінці вимоги (а.с.10), а другу податкову вимогу №2/170 від 07.09.2009 року - 10.09.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10240526, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10 - на звороті).

В силу пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що активи платника податків (тобто - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання), можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Доказів погашення боргу або оскарження у встановленому порядку вимог, на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що активи платника податків (тобто - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання), можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, та зважаючи на повне визнання позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог, в розмірі 570,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути до державного бюджету з Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" (вул. Леніна, 166, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 00375668) за рахунок активів 570,90 грн. (п'ятсот сімдесят гривень 90 копійок) заборгованості зі сплати комунального податку .

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя          Мультян Марина Бондівна

01.06.2010