Постанова № 9671856, 31.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 р. Справа № 2-а-1761/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання: Колодійчуку О.В.,

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1,

відповідача : Богатира С.В., Кириленка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПП "Ремонтник"

до: Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000041701/10 від 22 січня 2010 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області від 22.01.2010р. № 0000041701/0, яким приватному підприємству «Ремонтник» було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 25339,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за його несплату в сумі 50678,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прийняття рішення відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про державну податкову службу в України» в частині, що стосується порядку проведення перевірки податковою інспекцією, та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами» відносно того, що стосується підстав накладення на підприємство штрафних санкцій, оскільки, на його думку, відсутні передумови накладення штрафних санкцій в сумі 50678,64 грн., передбачені ст. 17 цього Закону, а відтак штрафна санкція, на думку позивача, накладена безпідставно.

З урахуванням викладеного в позові, позивач просив скасувати постанову про накладення штрафу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях вхід. №11025 від 31.05.2010 року.

Через своїх представників відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи свою позицію тим, що штраф до позивача було застосовано правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних перевірок юридичних осіб на І кв. 2009 року, згідно направлення від 14.01.2009р. № 6 було розпочато планову перевірку ПП «Ремонтник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., про що завчасно було повідомлено підприємство.

Слід зазначити, що процес проведення перевірки неодноразово зупинявся та поновлювався, про що відповідачем видавалися відповідні накази на направлення, у звязку із відсутністю у позивача первинних документів, а згодом через надання часу позивачу для їх поновлення.

За результатами перевірки працівниками податкової інспекції було складена акт №2/23/21729774 від 11.01.2010 року, в якому було зафіксовано заниження позивачем суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 25339,32 грн., в тому числі зазначено, що підприємством при нарахуванні (виплаті) орендної плати за земельні паї неправомірно було застосовано податкову соціальну пільгу, оскільки згідно ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р. податкова соціальна пільга застосовується лише до нарахованого на користь платника податку місячного доходу у вигляді заробітної плати. Визначення терміну «заробітна плата» наведено в п.п.1.3 п.1 ст. 1 вищезгаданого Закону. Підприємством недоотримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 22873,97 грн. В порушення абз. 3 пп.4.3.36 п 4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р. підприємству при здійсненні закупівлі с-г продукції у населення, при цьому податковому агенту не було подано довідки ф. 3-ДФ на право отримання доходу без утримання податку, в результаті чого недоотримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 2465,35 грн. В ході проведення перевірки здійснено вилучення копій відомостей на нарахування орендної плати за вересень 2007 року та вересень 2008 року, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів.

На підставі даного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 22.01.2010р. № 0000041701/0, яким приватному підприємству «Ремонтник» було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 25339,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за його несплату в сумі 50678,64 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у звязку з порушенням, на думку податкової інспекції, позивачем абзацу 3 підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р.

Суд, визначаючись до заявлених позовних вимоги, заперечень відповідача, наданих у справу доказів та встановлених обставин, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р. до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва. Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. Форма довідки, термін дії, порядок її видачі та застосування розробляються центральним податковим органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 19.2 статті 19 цього Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Під час розгляду справи судом встановлено наявність факту заниження позивачем суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 25339,32 грн. Даний факт не заперечувався і самим представником позивача, однак останній не погоджується із податковим повідомленням-рішенням, так як вважає, що воно прийнято із порушення процедури його прийняття, визначеної законодавством. В силу ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За заниження суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб до позивача було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 25339,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за його несплату в сумі 50678,64 грн. на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вiд 21.12.2000 року № 2181-III, положення якого передбачають наступне. У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Як встановлено судом, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, зокрема, було порушено строки проведення перевірки, а також місце її проведення, оскільки остання вважалася виїзною, а проводилася фактично в приміщення податкової інспекції.

Проте, суд не може погодитися із такими висновками позивача, оскільки вони спростовуються наступним.

Пунктом 1.41. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведені перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355 передбачено, що планові та позапланові виїзні перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за письмовим бажанням платників податків можуть проводитись у приміщенні органу ДПС при наданні таким платником письмових обґрунтованих пояснень щодо причин неможливості проведення перевірки за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Разом із тим, із листа директора ПП «Ремонтник» Сікорського С.М. адресованого начальнику ДПІ у Немирівському районі Вінницької області Пастушенку Л.В. вбачається, що директор підприємства позивача просив провести перевірки у приміщенні податкової інспекції у звязку із відсутності на підприємстві відповідних умов.

Що стосується тверджень позивача про порушення відповідачем строків проведення перевірки, то вони також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Адже, як встановлено судом, усі дії податкової інспекції по зупиненню та поновленню проведення перевірки були відповідно процедурно оформлені у вигляді наказів і направлень, а також чітко за своїм змістом узгоджуються із Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведені перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355.

Також, позивач в позові зазначає, що податковою інспекцією було внесено до Акту перевірки недостовірні відомості, згідно із якими ОСОБА_1 з 01.10.2005 і по день підписання Акту є виконавчим директором підприємства, в той час як в дійсності, останній з 01.04.2009 року таким не являвся.

Проте, судом на противагу викладеному приймаються до уваги заперечення відповідача про те, що перевірка була проведена на підставі поданих позивачем документів, згідно із якими ОСОБА_1 значився виконавчим директором підприємства, а всі інші після цього кадрові переміщення по підприємству віднесені до його внутрішнього відання і не впливали на хід проведення перевірки. Крім того, відповідач не міг знати про це, оскільки не був проінформований позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що обставини, якими позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Проаналізувавши встановлені в судовому засіданні обставини адміністративної справи та відповідні нормативно-правові акти, судом встановлено, що факт позивачем заниження суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 25339,32 грн. мав місце, відтак винесення відносно ПП «Ремонтник» повідомлення-рішення від 22.01.2010р. № 0000041701/0, яким йому було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 25339,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за його несплату в сумі 50678,64 грн. є правомірним.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність постанови відповідача про накладення штрафу, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення ґрунтується на неупередженості, розсудливості, принципу рівності перед законом та відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області від 22.01.2010р. № 0000041701/0 задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, повязані з оплатою судового збору, поверненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 02.06.10р.

Суддя Сауляк Юрій Васильович

31.05.2010