Рішення № 96715722, 14.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2021 Справа №607/1303/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Буцнівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08 квітня 1978 року ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_4 . Після одруження вони почали проживати в будинку АДРЕСА_1 , де також проживала тітка чоловіка позивачки - ОСОБА_5 . Вона була одинокою жінкою, неодруженою, дітей не мала. 20 березня 1980 року позивачка зареєструвалася за вказаною адресою, де проживає по даний час. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті чоловіка позивачка з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжувала проживати однією сім`єю із ОСОБА_5 , вели спільне господарство, піклувалися про неї, аж до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Поховання ОСОБА_5 здійснювала також позивачка. ОСОБА_1 , а також її синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23 квітня 2002 року виконавчим комітетом Буцнівської сільської ради видано свідоцтво про право власності на 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (кожному). 1\4 частина вказаного будинку зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого Буцнівською сільською радою 23 квітня 2002 року. Однак спадкові права на майно ОСОБА_5 ніким не були оформлені, оскільки спадкоємці згідно ст.ст. 529, 530, 534 Української PCP (в редакції 1963 року), що був чинним на момент смерті ОСОБА_5 відсутні. Після смерті ОСОБА_5 позивачка добросовісно заволоділа частиною її будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , відкрито та безперервно користується цим майном більше десяти років. ОСОБА_1 відкрито та безперервно користувалася цілим житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, здійснювала ремонтні роботи, несла усі витрати, пов`язані з обслуговуванням вказаного нерухомого майна, сплачуючи послуги по електропостачанню, газопостачанню, водовідведенню та утриманню будинку.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просить суд визнати за нею за набувальною давністю право власності на 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Буцнівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

У судовому засіданні, яке відбулося 11 лютого 2021 року суд протокольною ухвалою без видаленні судді до нарадчої кімнати постановив замінити неналежного відповідача Буцнівську сільську раду на належного - Великоберезовицьку селищну раду та залучити в процесуальному статуті третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Представник позивача, адвокат Семененко С. М. в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив слухати справу у його відсутності.

Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради в судове засідання не з`явився, однак подав суду клопотання, у якому просив справу слухати без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечив щодо задоволення.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак подали суду заяви, у яких просили суд ухвалити рішення за їх відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечили.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 08 квітня 1978 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 08 квітня 1978 року, після реєстрації шлюбу подружжю присвоєні прізвища ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24 червня 1986 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 31 рік.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10 червня 1993 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 93 роки.

З інформаційної довідки Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації № 1084 від 27 серпня 2020 року вбачається, що 1\4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого Буцнівською сільською радою 23 квітня 2002 року.

Згідно з свідоцтвом на право приватної власності на житловий будинок від 23 квітня 2002 року 1\4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_1 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому сільської ради № 2 від 25 січня 2002 року.

Відповідно до свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок від 23 квітня 2002 року 1\4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому сільської ради № 3 від 25 січня 2002 року.

Згідно з свідоцтвом на право приватної власності на житловий будинок від 23 квітня 2002 року 1\4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_3 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому сільської ради № 3 від 25 січня 2002 року.

25 серпня 2020 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Як слідує з технічної характеристики, вказаний будинок садибного типу складається з житлового будинку (житлова площа - 38,5 кв.м.), хліва, хліва, вбиральні, погребу, літньої кухні, огорожі, криниці.

Відповідно до довідки № 331, виданої 26 червня 2020 року Буцнівською сільською радою ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані ОСОБА_1 , 1957 р.н.. ОСОБА_2 , 1979 р.н., ОСОБА_3 1981 р.н.

Згідно з довідкою № 335, виданою 01 липня 2020 року Буцнівською сільською радою похованням родички ОСОБА_5 займалася ОСОБА_1 .

За змістом довідки № 336, виданої 01 липня 2020 року виконкомом Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, померлій ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 належить ј частина житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. В управління спадкового майна до 6-ти місяців з дня смерті ОСОБА_5 вступила ОСОБА_1 , яка проводила догляд за спадковим майном. В спадкованому будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , 1957 р.н. - з 1979 року по даний час; ОСОБА_2 , 1979 р.н. - з 1979 року по даний час; ОСОБА_3 , 1981 р.н. - з 1981 року по даний час.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайної І. В. № 1509/02-31 від 23 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/16365/20 від 19 листопада 2020 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, із 20 березня 1980 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В пункті 13 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Таким чином, зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №293/312/15-ц).

Вищевказані норми права свідчать про те, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Таким чином, позивач повинен довести: законність об`єкта володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Як встановлено судом, позивачка добросовісно, відкрито, вільно та безперервно володіє та користується майном померлої ОСОБА_5 - ј частиною житлового будинку АДРЕСА_1 протягом більше 10 років, у зв`язку з чим наявна сукупність умов, з якими законодавець пов`язує можливість набуття права власності за набувальною давністю.

З цих підстав суд приймає рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, код ЄДРПОУ: 04393462, місцезнаходження: вул. Степана Бандери,26, смт. Велика Березовиця Тернопільський район Тернопільська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська