Рішення № 96714758, 05.05.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4631/20

провадження №2/489/519/21

Заочне рішення

Іменем України

05 травня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - Друга Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області (далі - нотаріальна контора), про визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив:

У вересні 2020 року позивач звернулася до суду з позов в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належали померлим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Як на підставу вказаних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частку вказаної квартири, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20.04.1994 Миколаївською службою приватизації державного житлового фонду. Позивач є спадкоємцем першої черги інших спадкоємців немає. 15.06.2020 вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 180/2020. Співвласником 1/3 частки квартири також була мати померлої - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті своєї матері ОСОБА_3 її дочка та мати позивача ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася та прийняла спадщину фактично, так як була зареєстрована з померлою ОСОБА_3 на час її смерті, що підтверджується довідкою ЖКП ММР «Південь» від 07.06.2018 № 232/да.

18.09.2020 позивач звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини на 1/3 частки квартири, що належала її матері ОСОБА_4 та на 1/3 частки квартири, яка належала бабусі ОСОБА_3 , яка фактично була прийнята її матір`ю, але не оформлена нею за життя. Однак в оформленні спадщини позивачу було відмовлено постановою від 18.09.2020 так як неможливо встановити коло спадкоємців та склад спадкового майна.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.1.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано спадкові справи.

Ухвалою суду від 25.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 29.04.2021, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та третя особа представників до суду не направили, причини неявки суду не повідомили та правом на дання відзиву на позов і письмових пояснень не скористалися.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.

З матеріалів справи встановлено, що згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (актовий запис № 433) (а.с. 5).

Свідоцтвом про припинення шлюбу № 63 від 22.04.1966 підтверджується, що ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу мала прізвище « ОСОБА_5 », яке після розірвання шлюбу, що мало місце 22.04.1966 (актовий запис № 63), змінила на « ОСОБА_6 » (а.с. 7).

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (після розірвання шлюбу « ОСОБА_6 »), як дочкою та матір`ю підтверджується повторним Свідоцтвом про народження виданим Щербаковським с/о Алтинсаринського району Костанайської області 10.02.2010 (актовий запис № 55) (а.с 20).

Згідно повторного Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 1416) (а.с. 8).

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 6).

Таким чином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивачу відповідно матір`ю та бабусею.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 20.04.1994, яке зареєстроване в Миколаївському МБТІ 13.03.2000 за № 17671, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким належить квартира на праві спільної часткової власності по 1/3 частки кожному (а.с. 13).

З довідки ЖКП ММР «Південь» від 07.06.2018 № 232/да вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , 1903 року народження, була зареєстрована з 05.ю07.1984 по 24.03.1996 (день смерті) та ОСОБА_2 , 1934 року народження з 05.07.1984 по дату видачі довідки (а.с. 19).

Довідкою Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 25.05.2020 підтверджується, що за адресою квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 1934 року народження, знята з реєстрації місця проживання у зв`язку із смертю. (а.с. 17).

З постанови Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 18.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але в оформлені спадщини їй відмовлено через не заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не звернення нікого про прийняття спадщини до нотаріальної контори, внаслідок чого неможливо визначити коло спадкоємців, які прийняли спадщину у вигляді частки квартири після смерті ОСОБА_3 та не можливо встановити склад спадкового майна (а.с. 21).

Відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_3 підтверджується відповіддю на запит суду Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 05.11.2020 № 1438/01-16 (а.с. 31).

Із дослідженої судом спадкової справи № 180/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що спадщина після її смерті була прийнята лише ОСОБА_1 (заява від 15.06.2020). Інші спадкоємці відсутні .

З паспортних даних позивача вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інші спадкоємці відсутні, тому має право на спадкування 1/3 частки квартири, яка належала спадкодавцю.

Також матеріалами справи підтверджується, що спадщина після смерті ОСОБА_3 , яка була власником 1/3 частки квартири та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР фактично прийнята ОСОБА_2 , так як на момент її смерті вона була зареєстрована разом з своєю матір`ю за адресою квартири та відповідно до частини першої статті 529 ЦК УРСР вважається спадкоємцем першої черги за законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що позивач у контексті наведених правових норм довела обставини, на які вона посилалася на обґрунтування позову, а відповідач їх не спростував; позивач, яка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину після смерті своє матері ОСОБА_2 , яка в свою чергу фактично вступила в управління спадковим майном, після смерті своєї матері ОСОБА_3 , має право на спадкування за законом на 2/3 частки квартири після смерті ОСОБА_2 .

Оскільки оформлення спадкових прав в досудовому порядку позивачем неможливе, тому суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/3 частці в праві спільної часткової власності.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

відповідач: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 04056612, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська,20;

третя особа: Друга Миколаївська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр.Миру,46/1.

Повний текст судового рішення складено 05.05.2021.

Суддя І.В.Коваленко