Рішення № 96714345, 26.04.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4125/20

Провадження № 2/456/26/2021

РІШЕННЯ

іменем України

26 квітня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, вимоги якого у подальшому зменшив, та просив суд стягнути з відповідача у користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 20 645,81 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з метою отримання таким банківських послуг було підписано Заяву № б/н від 25.09.2006. Відповідач при підписані анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним на банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування у АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. На підставі договору надання банківських послуг було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом та відповідачу надано у користування кредитну карту. В подальшому ліміт кредитної картки було збільшено до 10 000 грн.. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості. Однак у процесі користування кредитним рахунком відповідач допустив порушення своїх зобов`язань, у зв`язку з чим допустив заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31.08.2020 становить 565 541,42 грн., з яких 5 351,35 грн. - заборгованість за кредитом, 554 140,03 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6050,04 грн. - заборгованість за пенею.

Однак, враховуючи те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення будь - якої частини суми заборгованості за кредитом, тому просив стягнути суму у розмірі 20 645,81 грн. з яких: 5351,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6139 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 9155,46 грн. - заборгованість за пенею.

Уповноважений представник позивача у судове засіданні не з`явився, надіслав до суду заперечення на заяву про застосування строку позовної давності та додаткові письмові пояснення, у відповідності до яких вказав, що згідно умов договору, а саме п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії кредитного договору він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов`язано його початок. У зв`язку з цим, оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідач посилається не відповідають дійсності, відтак строк позовної давності позивачем при зверненні до суду дотримано.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені також немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. Посилання відповідача на те, що він не був належним чином ознайомлений з умовами кредитування є безпідставними, оскільки згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнавав свої зобов`язання за договором.

Що стосується посилання ОСОБА_1 на довідку від 21.11.2012 № 326392, то вважає, що дана довідка не є належним доказом погашення заборгованості, оскільки таких відомостей не містить, вказана довідка не містить посилання щодо розірвання договору та щодо кредитного договору №б/н від 25.09.2006 з карткою НОМЕР_1 . Відповідач із заявою про закриття поточного рахунку (картрахунку) не звертався, картку у банк не повертав, заборгованість свою не погасив, тому поточний рахунок на даний момент відкритий та дійсний.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Іванус М.І. в судове засідання не з`явились, від відповідача надійшла заява згідно якої такий просив проводити розгляд справи у його відсутності. Також подав письмове заперечення на позовну заяву, відповідно до якої відповідач просив застосувати відносно вимог позивача позовну давність та відмовити у задоволенні позову за відсутності боргу. Також просив стягнути з позивача суму у розмірі 10 000 грн. на правову допомогу надану йому адвокатом.

В обґрунтування викладених заперечень ОСОБА_1 покликався на те, що немає жодних боргових зобов`язань перед позивачем. Ствердив, що він як працівник Сколівської ДПІ мав відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк» із 2006 у т.ч. карткові для отримання зарплати, а також кредитну картку. Однак у жовтні 2012, у зв`язку з переходом працівників на обслуговування в інший банк, його карткові рахунку були закриті, картки знищені шляхом перерізання. При цьому він отримав на руки довідку від 15.10.2012 № 300587 де зазначено всі його рахунки та залишки на них, серед яких відсутній рахунок (номер кредитної картки № НОМЕР_1 ). 21.11.2012 він повторно замовив довідку про стан рахунків та отримав довідку № 326392, де знову ж таки не зазначено боргу за кредитними картками. У жовтні 2013 йому повторно зателефонували працівники банку, тому він повторно звернувся у банк з заявою про надання повної інформації щодо його операцій у банку, однак йому надійшла відповідь про необхідність зачекати на відповідь. Проте жодної відповіді йому так і не було надано.

Вважає, що у матеріалах справи відсутні підтвердження того, що саме з цими Умови та правилами надання банківських послуг він ознайомлювався та розумів під час підписання заяви 25.09.2006. Окрім цього, у заяві від 25.09.2006 не зазначена процентна ставка.

Щодо строків позовної давності, то вказав, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку) яким встановлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Відповідно до умов договору строк погашення кредиту настав у жовтні 2012 із закінчення строку дії платіжної картки - вона була знищена представником банку у відділені банку, а належних доказів, що йому надавалась нова платіжна картка з подальшим строком дії банком не надано. Банк звернувся до суду із даним позовом лише 10.09.2020, тобто після спливу передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Також ствердив, що не вчиняв будь - яких дій після 31.10.2012 щодо виконання зобов`язання, які б свідчили про переривання строку позовної давності, окрім цього банк самостійно списував заборгованість, а саме останній раз 26.11.2012 за рахунок коштів, які були на залишку його рахунку, а саме у розмірі 1,76 грн., що підтверджує той факт, що банком пропущено строк звернення до суду з даною заявою, що є підставою для відмови у позові. У зв`язку з цим, просив застосувати строк позовної давності та відмовити з цих підстав у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.09.2006 АТ КБ «ПриватБанк» на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 надав відповідачу кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_2 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% з розрахунку 360 днів у році. Строк дії картки: 09.2008. Строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки. Порядок погашення кредиту: щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитись як шляхом внесення коштів на картку Клієнтом так і списанням Банком коштів з Дебетної карки № НОМЕР_3 . У вказаній заяві ОСОБА_1 своїм підписом ствердив, що ознайомлений та згідний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Також погодився, що вказана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.(а.с.15).

У відповідності до п.5.4 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною договору строк погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам без установленого мінімального обов`язкового платежу здійснюється у наступному порядку: строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту у повному об`ємі не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці (у полі MONS).

Строк дії карти вказаний на лицьовій стороні карти (місяць і рік) Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. По закінченню строку дія відповідної карти продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії. (п. 3.11.-3.1.3.)

П.5.2. Умов передбачено, що погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому чи безготівковому порядку і зарахування їх банком на картковий рахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на основі договорів.

Згідно довідки долученої позивачем до матеріалів справи вбачається, що термін дії кредитної картки № НОМЕР_1 визначений до 09/2012 р., тобто по 30 вересня 2012 включно.

Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 (картрахунок № НОМЕР_1 від 26.09.2006) кредитний ліміт було неодноразово змінено, а саме 13.08.2007 збільшено кредитний ліміт до 10 000 грн., 01.03.2009 зменшено до 6020 грн., 18.04.2009 зменшено до 5550 грн., 21.06.2011 збільшено до 6550 грн., 11.02.2013 зменшено до 4120 грн. (а.с.14).

Також, суд звертає увагу на виписку по рахунку № НОМЕР_1 , яку надав АТ КБ "ПриватБанк" станом на 10.09.2020 та розрахунок заборгованості за договором б/н від 25.09.2006 станом на 30.09.2020 року, з яких вбачається, що остання розрахункова дія, а саме покупка з використанням кредитної карти № НОМЕР_1 відповідачем була здійснена 26.09.2012, а останній платіж на суму 1,76 грн. здійснено 26.11.2012. /а.с.33-39, 69-75/

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до

відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк дії кредитної картки, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, судом встановлено, що 25.09.2006 сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком до вересня 2008 року включно, кредитну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 250 грн., який у подальшому було збільшено та також, як ствердив у довідці позивач, строк дії кредитної карти був продовжений до вересня 2012 року. Кредитні кошти відповідач зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 36,00 % річних. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами у розмірі 7% річних від суми заборгованості. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, представник відповідача та відповідач вказував на те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, жодних проплат по кредитній картці після вересня 2012 року він не вчиняв, а тому сплив строк позовної давності звернення до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257-258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності щодо вимог кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 року (справа № 279/11064/15ц) погодився з правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Зокрем судом зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, який суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Так п.п. 92-93 вищевказаної постанови встановлено, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Така ж позиція викладена у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Так банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року (справа 200/5647/18) касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

На підставі оцінки усіх доказів у їх сукупності, зокрема, виписки за договором №б/н від 25.09.2006, заяви від 25.09.2006, довідки про зміни умови кредитування та розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про те, що банк в даному випадку підтвердив своє порушене право вимагати погашення виниклої заборгованості, проте в межах умов, визначених довідкою про умови кредитування.

Твердження відповідача про те, що у нього відсутня заборгованість, те що у заяві позичальника відсутня процентна ставка, та те, що невідомо чи саме ці Правила та умови він розумів під час підписання заяви 25.09.2006, а також, що у довідці від 15.10.2012 та 21.11.2012 відсутні дані про наявність у нього заборгованості перед банком, не спростовують фактів встановлених у судовому засіданні, зокрема факту укладення кредитного договору та видачі карткового рахунку № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом та наявності заборгованості у зв`язку з порушенням виконання зобов`язань по такому.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його участю чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь - які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України в постанові від 08 листопада 2017 року у справі №6-2891цс16.

Автоматичне погашення простроченої заборгованості не вважається визнанням боргу та підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки не являється результатом вольових дій боржника, воно свідчить по час коли кредитодавець дізнався про порушення умов договору позичальником.

Банківська платіжна картка діє в межах визначеного нею терміну. За таким договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту і кінцевий термін повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК), а не закінченням терміну дії договору.

Судом встановлено, що у заяві від 25 вересня 2006 року, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг, АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 визначено термін дії картки до вересня 2008.

В подальшому строк дії кредитної карти було поновлено до вересня 2012, що також не заперечувалось і відповідачем.

Таким чином, договір діяв включно до 31.09.2012 року, після чого у банку виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

Також судом встановлено, що останній платіж на погашення кредиту здійснено 26.11.2012 року, що згідно з ч.1 ст. 264 ЦК Цкраїни, свідчить про переривання перебігу позовної давності, проте даний позов пред`явлено до суду позивачем тільки 15 жовтня 2020 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Доводи представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про те, що ними не пропущено строк позовної давності, так як згідно п.9.12 Умов та правил договір пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії заначено на самій картці, суд оцінює критично, оскільки такі твердження суперечать довідці долученій банком до матеріалів справи, згідно якої строк дії карткового рахунку № НОМЕР_1 визначено до вересня 2012.

Всупереч вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів які б свідчили про переукладання кредитного договору №б/н від 25.09.2006 та/або перевипуску картки за цим договором, та отримання кредитної картки № НОМЕР_1 з новим строком дії позивачем не надано.

Окрім цього, згідно довідок долучених відповідачем вбачається що станом 15.10.2012 та 21.11.2012 за ОСОБА_1 відсутній картковий рахунок № НОМЕР_1 , що знову ж таки підтверджує той факт, що такий не пролонгувався. /а.с. 56,58/

Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Приватбанк».

В зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а тому суд вважає, що у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки останньому в позові відмовлено.

Що стосується вимог відповідача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. то такі також задоволенню не підлягають, оскільки такі не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом та їх вартості, а також доказів про здійснення таких витрат, як це передбачено ст.134 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовуакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н. М. Янів