Постанова № 9671321, 25.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.05.10Справа №2а-1988/10/8/0170 (11:46) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача Вдовін Анатолій Федорович, протокол № 5 від 28.03.2006 року, Перець Олександр Іванович, довіреність № б/н від 03.06.2009 року,

від відповідача Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № 425/8/100 від 19.01.2010 року.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про визнання повністю протиправним та скасування рішення начальника ДПІ в Ніжньогірському районі АРК від 26.01.2010 року № 0000192300 про застосування фінансових санкцій на суму 203000 грн. на підставі Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною 12.01.2010 року відносно позивача перевіркою за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій встановлено порушення п.1 ст.9, п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за яке рішенням ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим № 0000192300 від 26.01.2010 року застосовано до ВАТ «Нижньогірський» штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій став встановлений перевіркою факт продажу ВАТ «Нижньогірський» товарно-матеріальних цінностей, які не є продукцією власного виробництва, без застосування РРО.

Позивач в позові зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” РРО застосовуються юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в сфері яких позивач не здійснює діяльність.

Позивач підкреслює, що згідно статуту та довідки про включення в Єдиний держреєстр підприємств та організацій ВАТ «Нижньогірський» є сільськогосподарським підприємством, провело продаж матеріальних цінностей, здійснило оприбуткування коштів з застосуванням приходних касових ордерів у касі в конторі підприємства згідно діючого Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Позивач також зазначив, що відпуск оплачених за прибутковими касовими ордерами цінностей ВАТ «Нижньогірський» провадило не в місці проведення розрахунків, а зі складів, де вони знаходилися у підзвітності завідуючих складів, а не продавця, оскільки ні один з вказаних податковим органом «товарів» не був товаром у розумінні терміну Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

У судовому засіданні 15.04.2010 року представники позивача підтримали адміністративний позов з підстав, зазначених у ньому, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.05.2010 року представники позивача надали письмові пояснення по справі, в яких зазначено додаткову інформацію щодо відпуску позивачем оплачених за прибутковими касовими ордерами цінностей не в місці проведення розрахунків? а зі складів ВАТ «Нижньогірський». Крім того, в судовому засіданні 25.05.2010 року позивачем надано уточнення щодо оскаржуваної суми штрафних санкцій за рішенням ДПІ в Ніжньогірському районі АРК № 0000192300 від 26.01.2010 року, у звязку з чим позивач просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій у повному обсязі.

У судове засідання, що відбулося 15.04.2010 року, відповідач надав заперечення на позов, у якому повідомляє суд, що позовні вимоги не визнає, вважає, що ДПІ в Ніжньогірському районі АРК правомірно застосовано до позивача фінансові санкції за здійснення позивачем розрахункових операцій з продажу продукції невласного виробництва у сумі 40655,00 гривень без застосування РРО.

З заперечень відповідача вбачається, що при торгівлі в місці отримання товарів, де розрахунки у готівковій формі не здійснюються, РРО не застосовується, але в місці отримання готівкових коштів підприємство зобовязане застосовувати РРО або проводити розрахунки у безготівковій формі через установи банків.

Представник відповідача зауважував на тому, що позивачем здійснювався продаж товарів, які не відносяться до основних засобів, відтак, застосування РРО вважає обовязковим.

У судовому засіданні 25.05.2010 року представник відповідача підтримав надані ним у судове засідання 15.04.2010 року заперечення по справі, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2010 року посадовими особами ДПІ в Ніжньогірському районі АРК Яськовим С.В. та Петренко Є.В. на підставі направлень № 538, 541 від 31.12.2009 року здійснено перевірку каси підприємства ВАТ «Нижньогірський», що знаходиться за адресою: с.Листвинне, вул.Верхня, 57, за результатами якої було складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (а.с.10-14, надалі Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про відсутність у позивача РРО, РК та КОРО, вказано про нездійснення їх реєстрації.

В акті перевірки зазначено, що касова книга на підприємстві велась з 15.07.2009 року по 05.10.2009 року та ведеться з 06.10.2009 року.До перевірки, крім того, були надані накладні та прибуткові касові ордери з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року.

Перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 40655,00 гривень.

Сума грошових коштів, виявлена на місці проведення розрахунків, склала 3402,14 гривень.

Перевіркою встановлено, що згідно аркуша 41 касової книги від 18.09.2009 року, яка використовувалась в касі підприємства з 15.07.2009 року по 05.10.2009 року, та прибуткових касових ордерів № 213 та № 214 до каси надійшли готівкові кошти в сумі 15160,00 гривень, з яких згідно касового прибуткового ордеру № 214 до каси надійшли готівкові кошти в сумі 160,00 гривень від реалізації 20 колів залізобетонних за ціною 8,00 гривень за кіл згідно накладної № 182 від 18.09.2009 року. При проведенні цієї розрахункової операції на суму 160,00 гривень РРО не застосовувався.

13.09.2009 року згідно аркуша 44 тієї ж касової книги до каси надійшло 36119,00 гривень, з них згідно прибуткового касового ордеру № 218 від 23.09.2009 року до каси надійшло 22538,00 гривень від реалізації запчастин, згідно прибуткового касового ордеру № 219 від 23.09.2009 року до каси надійшли готівкові кошти в сумі 3341,00 гривень від реалізації запчастин, до ордеру надається накладна № 189 від 23.09.2009 року. Ці дві розрахункові операції проведені без застосування РРО на загальну суму 25879,00 гривень.

Згідно аркуша № 46 від 29.09.2009 року тієї ж касової книги до каси надійшли готівкові кошти на суму 5206,00 гривень згідно прибуткового касового ордеру № 221 від 29.09.2009 року, кошти в сумі 5206,00 гривень надійшли від реалізації запчастин, що також підтверджується накладними № 192, № 193 від 29.09.2009 року. Розрахункова операція на суму 5206,00 гривень проведена без застосування РРО.

Згідно аркуша № 49 від 02.10.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 223 від 02.10.2009 року до каси надійшло 240,00 гривень від реалізації залізобетонних колів (накладна № 197 від 02.10.2009 року), операція на суму 240,00 гривень через РРО не проводилась.

Згідно аркуша № 50 від 05.10.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 224 від 05.10.2009 року до каси надійшло 4000,00 гривень від реалізації ферм металевих, накладна № 1 від 05.10.2009 року, прибутковий касовий ордер № 226 від 05.10.2009 року. Також до каси надійшло 150,00 гривень від реалізації залізобетонних колів (накладна № 199 від 05.10.2009 року). Розрахункові операції на суму 4150,00 гривень проведені без застосування РРО.

Згідно аркуша № 2 від 07.10.2009 року касової книги, що використовується з 06.10.2009 року, прибуткового касового ордеру № 232 від 07.10.2009 року до каси надійшло 1600,00 гривень від реалізації пліт перекриття (накладна № 203 від 07.10.2009 року). При розрахунковій операції на суму 1600,00 гривень РРО не застосовувався.

Згідно аркуша № 5 від 12.10.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 237 від 12.10.2009 року до каси надійшло 1200,00 гривень від реалізації пліт перекриття (накладна № 203 від 09.10.2009 року). Розрахункова операція на суму 1200,00 гривень через РРО не проводилась.

Згідно аркуша № 7 від 14.10.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 241 від 14.10.2009 року до каси надійшло 250,00 гривень від реалізації лому металу, накладна № 206 від 14.10.2009 року. Операція на суму 250,00 гривень через РРО не проводилась.

Згідно аркуша № 14 від 30.10.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 250 від 30.10.2009 року до каси надійшло 400,00 гривень від реалізації залізобетонних колів (накладна б/н від 30.10.2009 року). Розрахункова операція на суму 400,00 гривень проведена без застосування РРО.

Згідно аркуша № 18 від 06.11.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 252 від 06.11.2009 року до каси надійшло 800,00 гривень від реалізації залізобетонних колів (накладна № 230 від 06.11.2009 року). Розрахункова операція на суму 800,00 гривень проведена без застосування РРО.

Згідно аркуша № 31 від 02.12.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 270 від 02.12.2009 року до каси надійшло 320,00 гривень від реалізації залізобетонних колів (накладна № 251 від 02.12.2009 року). Розрахункова операція на суму 320,00 гривень проведена без застосування РРО.

Згідно аркуша № 42 від 22.12.2009 року тієї ж касової книги, прибуткового касового ордеру № 281 від 22.12.2009 року до каси надійшло 50,00 гривень від реалізації колів залізобетонних (накладна № 274 від 22.12.2009 року). Розрахункова операція на суму 50,00 гривень проведена без застосування РРО.

Згідно листа № 45 від 25.12.2009 року, прибуткового касового ордеру № 286 від 25.12.2009 року до каси надійшло 400,00 гривень від реалізації фарби (накладна № 279 від 25.12.2009 року). Розрахункова операція проведена без застосування РРО на суму 400,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що у вищевказаних випадках мала місце реалізація продукції невласного виробництва без застосування РРО за готівкові кошти на загальну суму 40655,00 гривень.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п.1 ст.9, п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що зазначено в акті перевірки.

Перевірку проведено в присутності голови правління Вдовіна А.Ф. та головного бухгалтера Яковенко С.І.

З акту вбачається, що головний бухгалтер позивача з актом перевірки ознайомилася, від підпису відмовилася.

Судом встановлено, що акт перевірки був направлений позивачеві поштою, що підтверджується супровідним листом про направлення акту перевірки та конвертом (а.с.15).

Судом встановлено, що 26.01.2010 року на підставі акту перевірки № 0011/01/20/23/00412978 від 12.01.2010 року ДПІ в Ніжньогірському районі АРК прийнято рішення № 0000192300 (а.с. 16) про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 203275,00 гривень.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з зазначеним позовом до суду.

При дослідженні юридичного статусу позивача судом встановлено наступне.

ВАТ «Нижньогірський» має статус юридичної особи з 08.12.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 5878781, виданим Ніжньогірською районною державною адміністрацією АРК (а.с.46).

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ АБ № 052491 від 14.01.2009 року (а.с.5) ВАТ «Нижньогірський» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, основними видами діяльності за КВЕД є: змішане сільське господарство, виробництво виноградних він, оптова торгівля напоями, оптова торгівля фруктами та овочами.

Згідно зі статутом ВАТ «Нижньогірський» (а.с.54-60), затвердженого в новій редакції загальними зборами акціонерів ВАТ «Нижньогірський» (Протокол № 1 від 20.07.2001 року), ВАТ «Нижньогірський» є правонаступником державного підприємства колгосп завод «Нижньогірський», предметом діяльності товариства є виробництво, заготівля, закупівля, зберігання, переробка і реалізація всіх видів сільськогосподарської продукції, продукції тваринництва, рослинництва, кормів і кормових добавок, переробка винограду і плодів, виробництво виноробницької продукції.

Отже, судом встановлено,що ВАТ «Нижньогірський» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в Ніжньогірському районі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Судом встановлено, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно з яким у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Перевіряючи допущення позивачем встановленого перевіркою порушення, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України від 03.09.1997 р. № 456, яким затверджено проект галузевого стандарту "Роздрібна, оптова торгівля і громадське харчування", торгівельна діяльність - ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі та продажу споживчих товарів з метою одержання прибутку; внутрішня торгівля - сфера підприємницької діяльності з реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб'єктами господарювання всіх форм власності, яка охоплює оборот засобів виробництва та включає оптову торгівлю, посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю.

Таким чином, сфера торгівлі, на яку поширюється правове регулювання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є сферою підприємницької діяльності з характерними для неї ознаками систематичності здійснення купівлі та продажу товарної продукції.

А відтак, вимоги цього Закону не поширюються на одноразову купівлю чи продаж товару суб'єктом підприємницької діяльності іншої, ніж торгівля, громадське харчування чи надання послуг. Наведене підтверджується і змістом статті 3 зазначеного Закону, якою встановлені обов'язки для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд підкреслює, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не обмежив виконання цих обов'язків лише продажем товарів (наданням послуг), а й встановив, що продаж повинен мати місце у сфері торгівлі, громадського харчування чи послуг.

Перевіряючи розповсюдження на позивача норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо необхідності проведення розрахункових операцій через РРО, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ВАТ «Нижньогірський» є сільськогосподарським підприємством та не займається продажем товарів (наданням послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В період з 15.07.2009 року по 05.12.2009 року, який входив до перевіряємого під час перевірки періоду, позивачем здійснено продаж товарно-матеріальних цінностей: колів залізобетонних виноградної опори, ферм металевих, запчастин, фарби (неліквідних залишків), плит перекриття.

Так, ВАТ «Нижньогірський» здійснило продаж колів залізобетонних виноградної опори, частина з яких - вживані, інша є ломом, що підтверджується актом від 25.01.2007 року (а.с.20). Вказані залізобетонні коли використовувалися позивачем в виноградниках, що були списані, доказом чого є інвентарна картка (а.с.92) та акти на списання багаторічних насаджень (а.с. 93 96, 100).

Судом встановлено, що позивачем продано плити перекриття від розбирання будівель минулих років, що підтверджується актом від 01.10.2009 року (а.с.31).

Так, згідно з біржовим контрактом, реєстраційний № 0115 від 12 серпня 2008 року (а.с.101), ВАТ «Нижньогірський» здійснило реалізацію трьох силососховищ, одне з яких було повернуто покупцем, про що свідчить видатковий касовий ордер № 525 від 26.06.2009 року (а.с.102).

Суд зазначає, що повернуте силососховище було розібрано, та, відповідно, плити перекриття силососховища продані.

Позивачем також було продано фарбу, що прийшла в непридатність із-за терміну давності придбання (1978 рік), що підтверджується актом від 07.08.2008 року (а.с.33).

Судом встановлено, що документи на фарбу були здані до архіву, що підтверджується довідкою (а.с.65), та були знищені, про що свідчить акт 1997 року про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню (а.с. 66).

Суд зазначає, що ВАТ «Нижньогірський» здійснено продаж запчастин машин, які були завезені на підприємство в 1989 році, що підтверджується актом від 25.09.2009 року (а.с.37).

Зазначені запчастини були продані як неліквідне майно, що утворилося від списання машин. Факт списання машин підтверджується актами на списання машин, обладнання і транспортних засобів (а.с. 70 90).

Судом встановлено, що позивачем також були продані металеві ферми, зварені з металу підприємства та зроблені в майстерні, що підтверджується довідкою від 21.05.2010 року (а.с.61).

При цьому, документи, що свідчать про виготовлення позивачем металевих ферм, були знищені, що підтверджується актом про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню від 14.05.1998 року (а.с.62).

Отже, вищевикладене підтверджує, що зазначені матеріальні цінності, які свого часу використовувалися в основній господарській діяльності, продані позивачем по остаточній вартості як такі, що не використовуються в господарській діяльності, а не як товар з метою отримання прибутку.

Суд проаналізувавши матеріали справи, прийшов до висновку, що ВАТ «Нижньогірський» у період з 15.07.2009 року по 05.12.2009 року здійснено реалізацію матеріальних цінностей, яка мала разовий характер.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідно до норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, позивач мав проводити такі розрахунки за продаж матеріальних цінностей у касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські установи.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Нижньогірський» продаж матеріальних цінностей в період з 15.07.2009 року по 05.12.2009 року здійснило з оформленням прибуткових касових ордерів № 214 від 18.09.2009 року на суму 160,00 гривень (а.с.24), № 218 від 23.09.2009 року на суму 22538,00 гривень (а.с.36), № 219 від 23.09.2009 року на суму 3341,00 гривень (а.с.35), № 221 від 29.09.2009 року на суму 5206,00 гривень (а.с.34), № 223 від 02.10.2009 року на суму 240,00 гривень (а.с.21), № 224 від 05.10.2009 року на суму 4000,00 гривень (а.с.19), № 226 від 05.10.2009 року на суму 150,00 гривень (а.с.23), № 232 від 07.10.2009 року на суму 1600,00 гривень (а.с.29), № 237 від 12.10.2009 року на суму 1200,00 гривень (а.с.30), № 241 від 14.10.2009 року на суму 250,00 гривень (а.с.28), № 250 від 30.10.2009 року на суму 400,00 гривень (а.с.22), № 252 від 06.11.2009 року на суму 800,00 гривень (а.с.27), № 270 від 02.12.2009 року на суму 320,00 гривень (а.с.26), № 281 від 22.12.2009 року на суму 50,00 гривень (а.с.25), № 286 від 25.12.2009 року на суму 400,00 гривень (а.с.32).

Крім того, судом встановлено, що відпуск оплачених за прибутковими касовими ордерами матеріальних цінностей позивач проводив не в місці проведення розрахунків, яким є каса ВАТ «Нижньогірський», що знаходиться в конторі позивача за адресою: с.Листвинне, вул. Верхня,57, що підтверджується довідками № 10 від 01.02.2010 року (а.с.18) та від 21.05.2010 року (а.с.69), а зі складів та території тракторної бригади, що підтверджується довідкою № 11 від 01.02.2010 року (а.с.17), територій плодобази, молочно - товарної ферми тощо.

При цьому, суд зазначає, що зазначена контора знаходиться на балансі ВАТ «Нижньогірський», що підтверджується інвентарною карткою (а.с.104).

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивач передбаченої Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" торговельної діяльності не здійснював, а тому законних підстав для прийняття ДПІ в Ніжньогірському районі АРК рішення № 0000192300 від 26.01.2010 року не було.

Суд також вважає необхідним підкреслити, що у випадку, якщо у посадових осіб податкового органу при проведенні позапланової перевірки правильності здійснення позивачем розрахункових операцій виникла необхідність дослідити первісні документи бухгалтерського обліку, вони повинні були ініціювати проведення відповідної документальної перевірки, а не встановлювати порушення позивачем законодавства в сфері проведення розрахунків без дослідження таких первинних документів, якими є накладні, акти на списання, прибуткові касові ордери тощо.

Суд зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд прийшов до висновку, що відповідач при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій діяв упереджено, необґрунтовано і без урахування встановлення всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, без використання повноважень з належною метою.

Проаналізувавши вищезазначене, суд встановив, що застосування ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим до позивача штрафних (фінансових санкцій) згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 203275,00 гривень є необґрунтованим.

Отже, рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Кримпро застосування до ВАТ «Нижньогірський» штрафних (фінансових санкцій) № 0000192300 від 26.01.2010 року на суму 203275,00 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 25.05.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 01.06.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Кримпро застосування до ВАТ «Нижньогірський» штрафних (фінансових санкцій) № 0000192300 від 26.01.2010 року на суму 203275,00 гривень.

3.Стягнути на користь ВАТ «Нижньогірський» (97124, Нижньогірський район, с.Листвинне, вул.Верхня, 57, банківські реквізити невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис Кушнова А.О.

01.06.10