Постанова № 9671122, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10Справа №2а-13307/09/8/0170 (11:52) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Виоле»

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АРК

про визнання незаконними та скасування рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Хаваєва Наталя Вячеславівна, довіреність № б/н від 01.03.2010 року;

від відповідача: Кирюхіна Янина Миколаївна, довіреність № 1408/9/10 від 20.11.2009 року;

Суть спору: Приватне підприємство «Виоле» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АРКпро визнання незаконними та скасування рішень Державної податкової інспекції у м. Алушта АРК № 0002712303 та № 0002722303, прийнятих 03.07.2009 року на підставі акту перевірки № 000406.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2009 року посадовими особами ДПІ в м.Алушта АРК проведено перевірку здійснення господарської діяльності ПП «Виоле» з організації парковки на вул.Набережна в м.Алушта щодо дотримання порядку розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами проведення якої складено акт № 000406, на підставі якого ДПІ в м.Алушта були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002712303 за порушення п.1,2,11,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на суму 829,90 гривень та № 0002722303 за порушення абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України в сумі 4420,50 гривень.

Позивач зазначає, що рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АРК № 0002712303 та № 0002722303 від 03.07.2009 року є необґрунтованими, такими, що прийняті податковим органом в порушення норм діючого законодавства та з перевищенням повноважень.

Позивач вважає, що перевірка ПП «Виоле» здійснювалася з порушенням вимог законодавства щодо порядку проведення перевірки та оформлення її результатів. Так, при проведенні перевірки, посадовими особами відповідача не було надано копію наказу керівника податкового органу з зазначенням підстав проведення перевірки.

Представниками податкового органу в порушення наданих їм законом повноважень здійснено контрольну закупівлю, право на проведення якої мають лише оперативні підрозділи податкової міліції при проведенні оперативно-розшукових заходів.

При проведенні перевірки представники відповідача здійснили огляд документів, самовільно роздрукували звіти на касовому апараті, підрахували гроші, зробили копії аркушів КОРО, які долучили до матеріалів справи.

Крім того, акт, складений посадовими особами ДПІ в м.Алушта за результатами проведення перевірки, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Так, в порушення п.2.2.2 зазначеного Порядку в акті перевірки не зазначена інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність субєкта господарювання за перевіряємий період з зазначенням наказів про призначення їх на займані посади.

Відомості, викладені в акті перевірки, носять субєктивний характер, не мають підтверджуючих доказів.

Позивач також зазначає, що представниками податкового органу акт перевірки для підпису надано касирам позивача, які пояснили, що не мають права підпису. Всупереч цьому, представниками відповідача не прийняті пояснення касирів до відома та примушено касирів здійснити запис в акті перевірки про відсутність заперечень до нього.

Щодо встановлених перевіркою порушень позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” позивач зазначає, що посадові особи ПП «Виоле» при проведенні перевірки не були присутніми, а касири позивача пояснень стосовно наявності вищезазначених порушень закону надати не можуть.

Стосовно встановлених перевіркою порушень позивачем вимог абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України позивач зазначив, що представниками податкового органу при проведенні перевірки не вивчалися бухгалтерські та касові документи, касова книга, прибутково-видаткові ордери.

Крім того, при проведенні перевірки встановлено, що в КОРО ПП «Виоле» підклеєні фіскальні звітні чеки № 1845, 1846,1847,1848 за період з 19.06.2009 року по 22.06.2009 року.

За даних обставин, на думку позивача, підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій немає, а тому рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АРК № 0002712303 та № 0002722303, прийняті 03.07.2009 року на підставі акту перевірки № 000406, мають бути визнані незаконними та скасовані.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд зазначає, що в ухвалах Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 року про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду відповідачем зазначено Державну податкову інспекцію у м.Алушта АРК. При цьому, у судовому засіданні судом встановлено, що вірною назвою відповідача є Державна податкова інспекція в м. Алушта АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2010 року наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.04.2010 року представник позивача надала додаткові письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що 08.07.2009 року ПП «Виоле» на адресу ДПІ в м.Алушта АРК направлено звіт про використання РРО за червень 2009 року з додатками, якими були акт про помилково проведені суми через РРО на автопарковці та фіскальні чеки.

Згідно вказаних документів обєм виручки за чеком №6732 від 21.06.2009 року на суму 855,51 грн. не може бути врахований у звязку з тим, що сума в розмірі 855,51 грн. є помилково проведеною у звязку з технічним збоєм РРО. Отже, сума в розмірі 855,51 грн. не повинна прийматися до уваги при застосуванні до позивача фінансових санкцій за неоприбуткування в касі готівки, у звязку з тим, що фактично зазначені грошові кошти в касі підприємства були відсутні.

З додаткових пояснень позивача також вбачається, що при проведенні перевірки представниками відповідача встановлено наявність підклеєних звітів РРО за період з 19.06.2009 року по 22.06.2009 року в КОРО. Спірне рішення ДПІ в м.Алушта № 0002722303 від 03.07.2009 року мотивовано незаповненням працівниками позивача другого розділу КОРО.

При цьому, Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року та Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України не передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій за нездійснення в КОРО запису про рух готівки за день.

У судовому засіданні 19.05.2010 року представник позивача надала письмові пояснення стосовно наданих матеріалів, в яких зазначено, що висновки ДПІ в м.Алушта про порушення позивачем вимог законодавства та рішення про застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах матеріального права.

З зазначених пояснень, крім того, вбачається, що 21.06.2009 року в касу підприємства було оприбутковано тільки суму в розмірі 0,51 гривень, у звязку з тим, що сума в розмірі 855,00 гривень є помилково проведеною через РРО у звязку з технічним збоєм апарату.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2010 року, 29.03.2010 року, 12.04.2010 року, 19.05.2010 року заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача пояснила, що перевірка з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій на автопарковці, де здійснює діяльність позивач, проведена на підставі направлень на проведення перевірки та плану графіку перевірки з дотриманням порядку її проведення.

Представник відповідача зазначила, що перевірка здійснювалася в присутності касирів позивача, які під підпис були ознайомлені з направленнями на проведення перевірки та отримали один примірник направлень.

Представник відповідача зауважила, що встановлені в ході перевірки порушення позивачем вимог п.п. 1,2,11,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні стали законними і достатніми підставами для прийняття 03.07.2009 року Державною податковою інспекцією у м. Алушта АРК рішень № 0002712303 та № 0002722303 про застосування до ПП «Виоле» штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2009 року посадовими особами ДПІ в м.Алушта Глеч А.В. та Холодовим П.С. на підставі направлень від 15.06.2009 року №529 та № 530 (а.с.24-25) та доповнення до плану контрольно-перевірочної роботи сектору контролю за розрахунковим операціями на червень 2009 року (а.с.26) здійснено перевірку господарської одиниці автопарковки, розташованої за адресою: м.Алушта, вул.Набережна, між бунами № 56-59, субєкта господарської діяльності ПП «Виоле», за результатами якої було складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0268/0102/23/30027440 (а.с.59-60, надалі Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про наявність у позивача РРО Міні 500.02 МЕ, заводський номер ПБ 50017665, фіскальний номер 0102002601, реєстраційне посвідчення № 0102002601 від 30.04.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1,2,11,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, а саме:

-проведення розрахункової операції при наданні послуг по парковці 2 автомобілів на загальну суму 40,00 гривень без застосування РРО. Розрахунковий документ не роздруковувався та не надавався;

-незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме: на місці проведення розрахунків знаходилося 150,00 гривень (з урахуванням розрахунку), при цьому, сума, яка зазначена в денному звіті РРО, склала 1,02 грн.(Х-звіт). Невідповідність сум готівкових коштів склала 148,98 гривень (з урахуванням розрахунку на 40,00 гривень), що підтверджується описом про результати звірки наявних грошових коштів до акту перевірки від 23.06.2009 року (а.с.29);

-проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням режиму попереднього програмування товарів по найменуванню та за ціною;

-неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК), а саме: в КОРО № 0102002601/1 від 30.04.2009 року на підставі Z-звітів № 1845 2,55 гривень, № 1846 6,63 гривень, № 1847 868,77 гривень, № 1848 6,15 гривень на загальну суму 884,10 гривень. Записи в КОРО про рух грошових коштів з 19.06.2009 року по 22.06.2009 року відсутні. Перевірку проведено в присутності касирів ОСОБА_2. та ОСОБА_1., які під підпис були ознайомлені з направленнями на проведення перевірки, отримали другий примірник направлень, ознайомилися з актом перевірки, акт підписали без заперечень, один примірник акту перевірки отримали. Судом встановлено, що 03.07.2009 року на підставі акту перевірки № 0268/0102/23/30027440 від 23.06.2009 року ДПІ у м.Алушті АРК прийняті рішення:

-№ 0002722303 (а.с. 7) про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року за порушення абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, у розмірі 4420,5 гривень;

-№ 0002712303 (а.с.6) про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з п.1,6 ст.17, 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення п.1,2,11,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на суму 829,9 гривень.

Судом встановлено, що позивач, у звязку з незгодою з застосуванням до нього штрафних (фінансових) санкцій, оскаржив рішення ДПІ у м.Алушті АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 року № 0002722303 та № 0002712303 в адміністративному порядку.

Так, 14.07.2009 року директор ПП «Виоле» звернувся до ДПА в АРК зі скаргою № 08/09 на рішення ДПІ у м.Алушті АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 року № 0002722303 та № 0002712303, в якій зазначив, що штрафні санкції не відповідають нормам чинного законодавства, а перевірка проведена незаконно, просив скасувати вищезазначені рішення.

Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду скарги № 2050/10/25-023 від 14.08.2009 року (а.с.10-13) рішення ДПІ у м.Алушті АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 року № 0002722303 та № 0002712303 залишені без змін, а скарга без задоволення.

01.09.2009 року директор ПП «Виоле» звернувся до ДПА України зі скаргою на рішення ДПІ у м.Алушті АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 року № 0002722303, № 0002712303 та рішення ДПА в АР Крим від 14.08.2009 року № 2050/10/25-023, прийняте за результатами розгляду скарги, в якій він просив скасувати зазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на неправомірність проведення перевірки.

Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги № 10718/6/25-0415 від 21.10.2009 року (а.с.14-15) рішення ДПІ у м.Алушті АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 року № 0002722303, № 0002712303 та рішення ДПА в АРК від 14.08.2009 року № 2050/10/25-023, прийняте за результатами розгляду скарги, залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з зазначеним позовом до суду.

При дослідженні юридичного статусу позивача та правомірності здійснення діяльності, що перевірялася, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Виоле» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 449567 (а.с.34) та Довідкою з ЄДРПОУ № 40-02.94-30/75 від 13.12.2005 року (а.с.35).

Відповідно до Статуту ПП «Виоле» (а.с.36-41), затвердженого засновником Петренко С.В., діючим від імені Петренко В.В. на підставі довіреності № ААк № 004300, посвідченої Яценко Л.І., приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу 14 січня 1998 року по реєстру за № 1-183, ПП «Виоле» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є послуги населенню та торгівельна діяльність.

Згідно зі свідоцтвом про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою № 010226510112165 від 19 грудня 2008 року (а.с.67) ПП «Виоле» є платником єдиного податку за ставкою єдиного податку 10 відсотків та має право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у 2009 році.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки перевірялася діяльність ПП «Виоле» з надання послуг з парковки транспорту на автопарковці, яка розташована за адресою: м.Алушта, вул.Набережна, між бунами № 56-59.

Позивач здійснює свою діяльність на підставі договору організації парковки транспорту від 08.06.2007 року (а.с.65), укладеного між виконавчим комітетом Алуштинської міської ради в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та ПП «Виоле», предметом якого є організація збору за парковку транспортного засобу по вул.Набережна, між бунами № 56-59, впродовж літнього майданчику ПП «Виоле».

Судом встановлено, що згідно з наказом ПП «Виоле» № 1 від 12.01.2009 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» для узагальнення облікової інформації застосовується журнально-ордерна система реєстрів шляхом автоматизованого обліку з застосуванням бухгалтерської програми, організується облік грошових коштів (ведення касової книги) в електронному вигляді.

Суд зазначає, що проведення розрахунків позивачем здійснюється з застосуванням РРО Міні 500.02 МЕ, заводський номер ПБ 50017665, фіскальний номер 0102002601, реєстраційне посвідчення № 0102002601 від 30.04.2009 року (а.с.68), довідка про опломбування РРО від 29.04.2009 року (а.с. 70).

Відображення надходження готівки здійснюється в КОРО № 0102002601 «Р»/1 (а.с.43-54), що зареєстрована ДПІ в м.Алушта 30.04.2009 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію КОРО від 30.04.2009 року (а.с.69).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в м.Алушта АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складення плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому, формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складення зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” мають свою класифікацію:

планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).

Втім, згідно ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок, є Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 15.06.2009 року № 529 та № 530 зазначений вид перевірки планова перевірка (а.с.24,25).

За характером перевірки, яку здійснив відповідач, вона не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яка була проведена відповідачем, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Отже, посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Суд зазначає, що як встановлено вище, касири позивача ОСОБА_2. та ОСОБА_1. під підпис були ознайомлені з направленнями на проведення перевірки, отримали другий примірник направлень. Проти зазначеного факту не заперечує представник позивача.

Отже, посадові особи відповідача у цій частині діяли правомірно, виконали вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні” щодо надання направлень до початку проведення перевірки.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність підстав для надання наказу позивачу перед початком перевірки, то суд зазначає наступне.

Наказ начальника ДПІ у м.Алушта про проведення позапланової виїзної перевірки позивача надано не було, оскільки відповідач вважає, що проведена ним перевірка є плановою перевіркою на підставі плану-графіку проведення перевірок, а планова перевірка не вимагає видання наказу про її проведення.

Судом встановлено, в плані контрольно-перевірочної роботи сектру контролю за розрахунковими операціями на червень 2009 року, який затверджено начальником ДПІ в м.Алушта (а.с.26-28), передбачено проведення перевірки автопарковки ПП «Виоле», що розташована за адресою: м.Алушта, вул.Набережна.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому, хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття “планової перевірки”, різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що проведена перевірка не може бути віднесена до позапланових виїзних перевірок, в ході яких перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, через що вважає відсутніми підстави для розповсюдження ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на планові перевірки порядку проведення готівкових розрахунків, передбачені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

З огляду на зазначене суд вважає недоведеним з боку відповідача посилання на правомірність відсутності наказу про проведення позапланової перевірки позивача, тому не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ненадання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом недопуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням відповідачем копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятих за результатами перевірки рішень.

Так, судом встановлено, що касири позивача ОСОБА_2. та ОСОБА_1. допустили посадових осіб ДПІ в м.Алушта до проведення перевірки при відсутності наказу на її проведення, що підтверджується отриманням представниками позивача, присутніми на момент проведення перевірки, направлень на перевірку, актом перевірки, який без заперечень був підписаний касирами ПП «Виоле», описом грошових коштів на місці проведення розрахунків. Більш того, суд зазначає, що позивач не заперечує проти факту проведення перевірки.

Отже, приймаючи до уваги, що касири ПП «Виоле», які є уповноваженими особами позивача, допустили представників ДПІ в м.Алушта до проведення перевірки без наявності наказу на її проведення, суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

Суд не погоджується з посиланнями представника позивача на те, що посадовими особами податкового органу здійснювалася оперативна закупівля при відсутності повноважень на її здійснення. Судом встановлено, що податковими органами не проводилась оперативна закупівля, а лише здійснювалось отримання послуги, оскільки проведення контрольної (оперативної) закупівлі не входить до повноважень податкових органів, а сам факт отримання послуги не дає суду підстав для врахування доводів позивача, оскільки отримання послуги не містить ознак оперативної закупівлі, у її розумінні діючим законодавством.

Щодо посилань представника позивача на те, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1., які були присутніми на момент проведення перевірки, не є належними особами для підписання акту перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Федік П.В. 01 травня 2009 року був прийнятий на посаду працівника парковки ПП «Виоле», що підтверджується наказом ПП «Виоле» (а.с.90).

Таким чином, судом встановлено, що Федік П.В. є працівником позивача, отже, мав право ознайомитися з направленнями, актом перевірки, відповідач мав право проводити перевірку в його присутності.

Суд зазначає, що доказів того, що з ОСОБА_1., який був присутнім на момент перевірки, ПП «Виоле» укладено трудовий договір, позивачем не надано.

Суд підкреслює, що згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Суд зазначає, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, фактичний допуск до роботи ОСОБА_1. вважається укладенням трудового договору.

Отже, у звязку з вищевказаним, суд зазначає, що ОСОБА_1. є працівником позивача, отже, мав право ознайомитися з направленнями, актом перевірки, та представники податкового органу мали право проводити перевірку у його присутності.

Посилання представника позивача на порушення відповідачем законодавства у звязку з встановленням осіб, які були присутніми під час перевірки, «зі слів», відсутністю запису в акті про реквізити документів, що посвідчують зазначених осіб, суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що відмова довірених осіб позивача, що були присутніми під час перевірки, надати документи, що посвідчують особу, представникам податкового органу та зазначення в акті перевірки П.І.Б. зазначених осіб «зі слів» не є порушенням норм законодавства.

Відсутність в акті перевірки інформації про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність ПП «Виоле» за перевіряємий період, не є підставою для прийняття судом висновку про порушення податковим органом порядку проведення перевірки.

Твердження представника позивача про те, що з акту перевірки вбачається, що перевірка була розпочата о 15:00 та закінчена о 13:00, що є неприпустимим, суд вважає безпідставним. Дослідивши акт перевірки № 0268/0102/23/30027440 від 23.06.2009 року, який є носієм доказової інформації стосовно проведеної перевірки, суд встановив, що в акті перевірки зазначено про початок перевірки о 15:00 та її закінчення о 17:00.

Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій рішенням № 0002712303 від 03.07.2009 року на суму 829,9 гривень, суд зазначає наступне.

В ході перевірки автопарковки за адресою: м.Алушта, вул.Набережна, між бунами № 56-59, представниками податкового органу було встановлено порушення позивачем п.1,2,11,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, які виразилися в:

- проведенні розрахункової операції при наданні послуг з автопарковки 2 автомобілів на загальну суму 40,00 гривень без застосування РРО;

-незабезпеченні відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме: на місці проведення розрахунків знаходилося 150,00 гривень (з урахуванням розрахунку), при цьому, сума, яка зазначена в деному звіті РРО, склала 1,02 грн.(Х-звіт). Невідповідність сум готівкових коштів склала 148,98 гривень (з урахуванням розрахунку на 40,00 гривень), що підтверджується описом про результати звірки наявних грошових коштів до акту перевірки від 23.06.2009 року (а.с.29);

-проведенні розрахункових операцій через РРО з порушенням режиму попереднього програмування товарів по найменуванню та за ціною.

Позивач в ході судового розгляду не надав доказів, які б підтверджували відсутність вищенаведених порушень, та не спростовував факт наявності цих порушень, заперечень до акту перевірки не надав.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на той факт, що посадові особи ПП «Виоле» при перевірці не були присутніми.

Як встановлено вище, перевірка позивача була проведена у присутності касирів позивача, які були належними особами для надання зауважень, заперечень, пояснень до акту перевірки та отримання примірнику акту перевірки.

Судом встановлено, що касири позивача скористалися наданим правом: ознайомилися з актом перевірки, підписали його без заперечень та отримали один примірник акту.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Судом встановлено, що до ПП «Виоле» винятки, встановлені ст.9 Закону щодо невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій, не застосовуються.

Судом встановлено, що в акті зазначено про наявність у позивача реєстратора розрахункових операцій Міні 500.02 МЕ.

Отже, позивач при наданні послуг зобов'язаний проводити розрахункові операції через РРО на повну суму надання послуги.

Однак, суд підкреслює, що перевіркою встановлено непроведення позивачем розрахункової операції через РРО на суму 40,00 гривень, що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 200,00 гривень (40,00 гривень х5), отже розрахунок є вірний.

Згідно з п.13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача, встановлено незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме: на місці проведення розрахунків знаходилося 150,00 гривень (з урахуванням розрахунку), при цьому, сума, яка зазначена в деному звіті РРО, склала 1,02 грн.(Х-звіт). Невідповідність сум готівкових коштів склала 148,98 гривень (з урахуванням розрахунку на 40,00 гривень), що підтверджується актом перевірки (а.с.8-9) та описом про результати звірки наявних грошових коштів до акту перевірки від 23.06.2009 року (а.с.29).

Так, відповідно до акту перевірки (а.с.8-9) та опису про результати звірки наявних грошових коштів до акту перевірки від 23.06.2009 року (а.с.29) на місці проведення розрахунку позивача були виявлені готівкові кошти в розмірі 150,00 гривень (з урахуванням наданої послуги), за звітними даними 1,02 гривень. За результатами інвентаризації встановлено надлишок в розмірі 148,98 гривень.

В опису про результати звірки наявних грошових коштів до акту перевіки від 23.06.2009 року касирами позивача в пояснення причин, за результатами яких виникли надлишки, зазначили, що у звязку з відсутністю в касі грошових коштів для дачі здачі, вони видали здачу з особистих грошей. В поясненнях також зазначили, що операцію службового внесення вони здійснювати не вміють.

Факт знаходження 150,00 гривень на місці проведення розрахунків підтверджується актом перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства в сфері проведення розрахунків, допущені позивачем, фіксує факти порушень законодавства та описом про результати звірки наявних грошових коштів до акту перевірки від 23.06.2009 року. Отже, акт перевірки та опис готівкових коштів є належними доказами по справі.

Крім того, суд зауважує, що саме касирами позивача було знято Х-звіт з реєстратора розрахункових операцій, який належить ПП «Виоле», що ще раз підкреслює той факт, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1. під час проведення перевірки були касирами позивача, надавали послуги від імені позивача та повинні були забезпечити відповідність коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному звіті РРО ПП «Виоле».

Посилання представника позивача на те, що посадовими особами податкового органу при проведенні перевірки самовільно роздруковано звіт на касовому апараті, підраховано кошти та зроблено копію КОРО, суд не приймає до уваги.

Суд зазначає, що у разі непогодження працівників позивача, які були присутніми під час перевірки, з діями представників податкового органу, представники позивача мали право зазначити про це у п. 4.1. акту перевірки “зауваження до акту перевірки”, але вони цього не зробили, в акті перевірки працівники позивача зазначили про відсутність зауважень до акту перевірки, та позивачем не було надано доказів зворотнього.

Отже, суд зазначає, що під час перевірки позивача було встановлено допущення ним невідповідності сум готівкових коштів у розмірі 108,98 гривень (150,00 гривень (сума, яка знаходилась на місці проведення розрахунків) 1,02 гривень (сума, яка зазначена в деному звіті РРО) 40,00 гривень (сума, на яку надано послугу).

Відповідно до статті 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем вірно застосовані штрафні (фінансові) санкції до ПП «Виоле» у розмірі 544,9 гривень (108,98 гривень х 5).

Відповідно до п.11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій позивачем через РРО з порушенням режиму попереднього програмування товарів по найменуванню та за ценою, що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до п. 6 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості застосовуються штрафні санкції в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Отже, суд зазначає, що відповідачем вірно застосована штрафна (фінансова) санкція до ПП «Виоле» у розмірі 85 гривень (5 х 17 гривень).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно були застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції рішенням № 0002712303 на суму 829,9 гривень (200,00 гривень + 544,9 гривень + 85,00 гривень).

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням № 0002722303 від 03.07.2009 року суд зазначає наступне.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку, що при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неоприбуткування готівки у касі відповідач діяв упереджено, необґрунтовано та без урахування і встановлення всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, без використання повноважень з належною метою.

Статтями 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в України" від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами та доповненнями) визначені функції органів державної податкової служби, до яких відносяться і здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкового розрахунку за товари (послуги) у встановленому законом порядку, контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати … планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами…;

- здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, що слідує із преамбули зазначеного Положення (далі - Положення №637).

В п.1.2. Положення №637 надано визначення наступних термінів:

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абз.1 п.2.6).

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (абз.2 п.2.6).

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абз.3 п.2.6).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (абз.5 п.2.6.).

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів (абз.2 п. 2.8 Положення №637).

Положення №637 встановлює певні вимоги до проведення перевірок порядку ведення операцій з готівкою, порядок їх проведення, вимоги до оформлення результатів, які мають відмінності від проведення перевірок органами державної податкової служби в сфері готівкових розрахунків за товари (послуги).

Пунктом 7.1. Положення №637 встановлено, що періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю.

Відповідно до абз.3-4 п.7.2. Положення №637 органи контролю беруть участь у проведенні спільних перевірок. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період - квартал, півріччя, рік тощо.

Абзац 2 п. 7.3 Положення №637 встановлює, що у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою складається за формою, встановленою додатком 3 Положення №637, у трьох примірниках. Акт про перевірку має містити висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства (підприємцю) щодо усунення виявлених недоліків. Перший примірник надсилається органам державної податкової служби України за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, що передбачені законодавством України, другий - передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах органу контролю.

Під час перевірок дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснюється контроль за виконанням підприємством вимог Положення, що пов'язані з веденням касової книги та оформленням операцій з приймання та видачі готівки з каси, веденням відповідних касових документів (п. 7.7. Положення №637).

Під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо (п. 7.8 Положення №637).

Під час перевірки з'ясовується правильність заповнення всіх реквізитів прибуткових і видаткових касових ордерів та видаткових відомостей (проставлення потрібних дат, номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність підписів службових осіб і одержувачів коштів, відбитків печаток та штампів, підписів про отримання готівки, правильність оформлення депонованих сум тощо) (п.7.9 Положення №637).

Зазначене дає суду підстави стверджувати про те, що органи державної податкової служби не відносяться до органів контролю в розумінні Положення №637 при проведенні перевірок в сфері готівкових розрахунків за товари (послуги), однак, органи державної податкової служби мають повноваження при проведенні планових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами перевіряти правомірність віднесення певних операцій до валових доходів, в тому числі при проведенні документальної перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою.

Щодо суті виявленого перевіркою порушення, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є помилковими, перевірка проведена поверхнево, без зясування обставин оприбуткування готівки в касі позивачем, які підлягали встановленню в ході перевірки.

У роз'ясненні щодо оприбуткування готівки, викладеному у листі від 25.05.2007 року № 11-110/2058-5398, Національний банк України прийшов до висновку, що оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО, є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

До такого ж висновку приходить і суд, виходячи із системного аналізу приписів Положення №637 та виявлених перевіркою обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, отримана позивачем в період з 19 по 22 червня 2009 року готівка була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується фіскальними денними Z-звітами: № 1845 від 19.06.2009 року на суму 2,55 гривень (а.с. 56), № 1846 від 20.06.2009 року на суму 6,63 гривень (а.с.55), № 1847 від 21.06.2009 року на суму 868,77 гривень (а.с.55), № 1848 від 22.06.2009 року на суму 6,15 гривень (а.с.85), описаними в акті перевірки, які були підклеєні до КОРО № 0102002601 «Р»/1 ПП «Виоле» (а.с.43-54)

Стосовно оприбуткування до каси зазначених сум суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, згідно з п.3 Наказу ПП «Виоле» «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» № 1 від 12.01.2009 року для узагальнення облікової інформації застосовується журнально-ордерна система реєстрів за допомогою автоматизованого обліку з застосуванням бухгалтерської програми.

При цьому, з п.4.3 Наказу ПП «Виоле» «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» № 1 від 12.01.2009 року вбачається, що організація обліку грошових коштів (ведення касової книги) здійснюється в електронному виді.

Судом оглянуті в судовому засіданні вибірково роздруковані аркуши касової книги, прибуткові касові ордери, до матеріалів справи долучені певні аркуші касової книги та прибуткові касові ордери, що свідчать про оприбуткування готівки.

Згідно роздрукованого аркушу з касової книги ПП «Виоле» від 19.06.2009 року (а.с.82) та приходно-касового ордеру № 16 від 19.06.2009 року (а.с.81) в касу підприємства 19.06.2009 року було прийнято суму в розмірі 2,55 гривень як збір за парковку за 19.06.2009 року.

Згідно роздрукованого аркушу з касової книги ПП «Виоле» від 22.06.2009 року (а.с.84) та приходно-касового ордеру № 17 від 22.06.2009 року (а.с.83) в касу підприємства було прийнято суму в розмірі 26,55 гривень як збір за парковку з 20.06.2009 року по 22.06.2009 року.

При цьому, судом встановлено, що за 21.06.2009 року в касу ПП «Виоле» було оприбутковано тільки суму в розмірі 0,51 гривень, у звязку з тим, що сума в розмірі 855,00 гривень була помилково проведена через РРО.

Так, з фіскального чеку № 6732 від 21.06.2009 року (а.с.89) вбачається, що замість парковочного збору через РРО у звязку з технічним збоєм апарату було тричі проведено суму за товар «Неміров Преміум» в розмірі 855,00 гривень (285,00 гривень х 3).

Судом встановлено, що 08.07.2009 року ПП «Виоле» на адресу ДПІ в м.Алушта було направлено звіт про використання РРО ПП «Виоле» за червень 2009 року (а.с.72) з додатком до звіту: актом про помилково проведені через РРО на автопарковці суми (а.с.73), а також фіскальними чеками (денними Х звітами) (а.с.74).

Отже, суд приходить до висновку, що грошові кошти в розмірі 855,00 гривень фактично до каси підприємства не надходили. Таким чином, сума в розмірі 855,00 гривень не може бути врахована при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неоприбуткування в касі готівки.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги доведеність здійснення позивачем оприбуткування до каси готівки за період з 19 по 22 червня 2009 року та той факт, що сума в розмірі 855,00 гривень не може вважатися неоприбуткованою до каси підприємства готівкою, суд приходить до висновку про дотримання ПП «Виоле» вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, щодо оприбуткування у касі грошових коштів за період з 19 по 22 червня 2009 року.

Крім того, суд вважає необхідним підкреслити, що перевірка в сфері контролю дотримання порядку ведення операцій з готівкою не може відноситися до перевірок додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), оскільки вимагає проведення документальної перевірки первинних бухгалтерських документів, таких як прибуткові та видаткові касові ордери, касова книга, а тому виходить за межі повноважень при проведенні перевірок в сфері розрахункових операцій.

Таким чином, твердження відповідача про те, що готівка за період з 19 по 22 червня 2009 року не була оприбуткована позивачем, повністю спростовуються матеріалам справи.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. № 614, використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Судом встановлено, що в Книзі обліку розрахункових операцій позивача на момент проведення перевірки в розділі 2 “Облік руху готівки та сум розрахунків” відсутні записи про рух готівки та суми розрахунків, що не заперечується позивачем. Ці записи включають описання фіскальних звітних чеків (Z-звітів), підклеєних у попередньому розділі, а саме повинні містити позначення дати, номер Z-звіту, суму готівки, суму розрахунків, що фактично дублює інформацію фіскальних звітних чеків у розділі 2 КОРО у письмовому вигляді.

Однак, підстав вважати відсутність записів в розділу 2 книги обліку розрахункових операцій саме неоприбуткуванням отриманої готівки суд не вбачає, оскільки її оприбуткування підтверджується як відповідними фіскальними денними звітами, так і іншими записами бухгалтерського обліку, а саме веденням касової книги, прибутковими касовими ордерами тощо. Відсутність запису в розділі 2 КОРО, на думку суду, свідчить лише про порушення встановленого порядку використання КОРО, відповідальність за яке передбачена п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Як слідує з преамбули Наказу ДПА України №614 від 01.12.2000р. “Про затвердження Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок” даний порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються субєктами підприємницької діяльності при проведенні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг тощо.

Згідно п.п.7.7 Наказу №614 записи в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій робляться по кожному фіскальному звітному чекові окремо. Фіскальний звітний чек є розрахунковим документом, отже, у розділі 2 КОРО реєструються обсяги виконаних розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків.

Таким чином, Наказ ДПА України №614 визначає порядок ведення книги обліку розрахункових операцій і не встановлює порядку ведення касових операцій у національній валюті, тому порушення вимог п.7.5 Наказу №614 не може свідчити про порушення оприбуткування готівки згідно вимог Положення №637.

Отже, фактично в ході перевірки відповідачем неправомірно був зроблений висновок про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, щодо неоприбуткування готівкових грошових коштів в повному обсязі їх фактичного надходження в Книзі обліку розрахункових операцій в день їх надходження, а виявлене порушення п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614 (з наступними змінами та поповненнями) щодо відсутності записів про щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків при використанні книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО.

Відповідно до абз. 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" 12 червня 1995 року N 436/95 (з наступними змінами та доповненнями) за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає недоведеним з боку відповідача факт неоприбуткування позивачем готівки, що була отримана за період з 19.06.2009 року по 22.06.2009 року, тому не бере до уваги заперечення відповідача, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

Таким чином, фінансові санкції за порушення порядку оприбуткування готівки в касі та передбачені абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовані до позивача неправомірно.

Крім того, системний аналіз Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР дозволяє суду зробити висновок про те, що метою цього закону є, передусім, необхідність оприбуткування грошових коштів та запобігання тіньовому обігу готівки субєктами господарювання.

Суд також вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державному чи місцевому бюджетам, а застосовані податковою інспекцією штрафні санкції не відповідають протиправності правопорушення.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Проаналізувавши вищезазначене, суд встановив, що застосування ДПІ в м.Алушта АРК до позивача штрафних (фінансових санкцій) згідно з абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року за порушення абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, у розмірі 4420,5 гривень є необґрунтованим.

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, враховуючи, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішень незаконними та скасування, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі, та, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог, визнати рішення ДПІ у м. Алушті № 0002722303 від 03.07.2009 року про застосування до ПП «Виоле» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4420,5 гривень протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У звязку зі складністю справи судом 19.05.2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 24.05.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Алушті № 0002722303 від 03.07.2009 року про застосування до Приватного підприємства «Виоле» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4420,5 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Виоле» (98500, м.Алушта, вул.Леніна,2, банківські реквізити невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.