Постанова № 9671091, 25.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.05.10Справа №2а-7832/09/6/0170 (16:10) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О.І.,

за участю представника відповідача Добридень О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Рів'єра+» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек-Євпаторія» до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Кримпро визнання дій неправомірними, нечинним рішення та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Дочірнє підприємство «Рів'єра+» ТОВ «Хімтек-Євпаторія» звернулося до суду із адміністративним позовом до ДПІ у м. Євпаторії АР Крим з вимогами про визнання неправомірними дій щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ, визнання нечинним рішення викладеного в акті перевірки № 6/15-2 від 28.04.09 про анулювання реєстрації платника ПДВ та зобовязання відновлення підприємства, як платника ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підпунктом « ґ» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначені підстави для проведення анулювання реєстрації платників ПДВ, зокрема ненадання податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подання такої декларації (податкового розрахунку), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Відповідач безпідставно на думку позивача прийшов до висновку про відсутність протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (з 01.10.07 по 20.04.09) оподатковуваних операцій, про що свідчила відсутність податкових зобовязань у позивача, що відповідач ототожнює з поняттям оподатковуваних поставок.

Підприємство, відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу укладеного з Управлінням економіки Євпаторійської міськради від 01.02.06, здійснює реконструкцію та будівництво санаторію. Позивач вважає, що до оподатковуваних операцій відносяться не тільки операції, повязані з продажем товарів (як різновид поставки робіт, послуг), але і з їх придбанням, що давало можливість позивачу на правомірне нарахування податкового кредиту, яке виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Правомірність віднесення ним спірної суми до податкового кредиту підтверджується також відповідними належно складеними податковими накладними.

Представник позивача до суду не прибув, будучи присутнім у минулих засіданням наполягав на задоволенні позову з підстав викладених вищі, скерував заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на подачу позивачем до ДПІ в м.Євпаторії податкових декларації з податку на додану вартість протягом періоду з з 01.10.07 по 20.04.09, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій нуль гривень, що є підставою відповідно до абз. «ґ» п.п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ, що і було зроблено за результатами перевірки. Не погоджуючись із доводами позивача про те, що позивач в якості поставки розглядає не тільки операції, повязані із продажем товару (робіт, послуг), але і їх придбанням, із посиланням на ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив, що оподатковуваною операцією є операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, що і стало підставою для анулювання свідоцтва.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Рів'єра+» ТОВ «Хімтек-Євпаторія» 05.05.2003р. (код ЄДРПОУ 32518882) виконкомом Євпаторійської міськради зареєстроване як юридична особа, про що свідчить довідка з відділу статистики у м. Євпаторії АБ №049686 від 10.04.08 (а.с.37).

Свідоцтвом № 10033269 серії НБ №155195 від 28.01.2004р. було зареєстровано платником податку на додану вартість Дочірнє підприємство «Рів'єра+» ТОВ «Хімтек-Євпаторія» (а.с.38).

01.02.2006р. позивачем з управлінням економіки Євпаторійської міськради був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу санаторія ім. Р.Люксембург для проведення реконструкції і послідуючого використання за цільовим призначенням (а.с.17-21).

22.04.2009 року ДПІ в м. Євпаторії АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ДП «Рів'єра+» ТОВ «Хімтек-Євпаторія» (акт № 8/15-2 від 22.04.09) в ході якої було встановлено, що підприємство подає до ДПІ у м. Євпаторії декларації з ПДВ з жовтень 2007 року по квітень 2009 року, дані якої свідчать про відсутність оподаткованих поставок та на підставі підпункту «г» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) така реєстрація свідоцтва № 10033269 від 28.01.2004р., як платника податку на додану вартість, належить анулюванню за ініціативою податкового органу (а.с.83,84).

28.04.2009р. ДПІ в м. Євпаторії було складено акт № 6/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений начальником ДПІ у м. Євпаторії 28.04.2009р., яким встановлено, що вищевказаний платник протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (з 01.10.2007р. по 20.04.2009р.) надає декларації з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, що підтверджено актом документальної невиїзної перевірки від 22.04.2009р. №8/15-2 та реєстром податкових декларацій за 12 послідовних місяців (а.с.83).

Датою анулювання реєстрації зазначено 28.04.2009р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та заснованими на законі, тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Виходячи із аналізу ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та вирішувати питання про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 9.8 ст.9 Закону.

Крім того, Порядок проведення процедури реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 (далі Положення), встановлює повноваження податкових органів щодо проведення реєстрації та анулювання реєстрації платників ПДВ.

Так, п. 25.2 Положення передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства. Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру (п.25.4 Положення).

Отже, відповідач склавши акт №6/15-2 від 28.04.09 про анулювання реєстрації платника ПДВ відносно позивача, діяв на підставі, в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання саме дій ДПІ у м. Євпаторії про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ неправомірними, задоволенню не підлягають.

Оцінюючи правомірність складання відповідачем акту № 10/15-2 від 28.05.09 р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі абз. «ґ» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», судом встановлено наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на час винесення оскаржуваного рішення, оформленого актом) (далі Закон № 168).

Статтею 1 Закону № 168 визначено поняття таких термінів, як :

- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст.1);

- звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п.1.5. ст.1);

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (п.1.6. ст.1);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7. ст.1);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8. ст.1).

Відповідно до ст.2 Закону № 168 платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ст. 2 Закону № 168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (надалі за тестом - Положення).

Статтею 7 Положення встановлено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) , із змінами (далі - Порядок обліку).

Відповідно до ст. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону № 168.

Статтею 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.

Відповідно до ст. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:

а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Підпункт “ґ” п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

При цьому, відповідно до п. 1.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З вищенаведених норм суд дійшов висновку, що поставка товару включає в себе купівлю-продаж, яка можлива лише за участю продавця та покупця, тобто двох сторін.

Суд вважає, якщо продавець відображає у своєму податковому обліку суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, то покупець, відповідно, суми ПДВ - вже сплачені ним в ціні товару, що дозволяє зробити висновок про те, що поняття оподатковуваної поставки включає в себе як податкове зобов'язання так і податковий кредит, і є взаємообумовленим обсягом прав та обовязків сторін такого договору.

Виходячи з того, що позивач у цей період був за договорами купівлі-продажу покупцем, тобто був учасником цих договорів, суд дійшов висновку, що позивачем було сплачено продавцю ПДВ в ціні товару, а продавцем, відповідно, такий податок було перераховано до бюджету, що свідчить про наявність ознак оподатковуваних операцій.

При цьому, суд зазначає, що виключний перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування, наведено у п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», але операції з придбання товарів до даного переліку не належать, що свідчить про можливість віднесення операцій з придбання товарів до оподатковуваних.

Із наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що предметом договору оренди є цілісний майновій комплекс переданий для проведення реконструкції та подальшого використання підприємством, а згідно до додаткових угод до нього від 29.12.06, строк дії договору визначено до 01.03.2033р.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з вищенаведених норм, суд вважає правомірним віднесення позивачем, як платником податку на додану вартість сум податку на додану вартість до податкового кредиту, які відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих позивачем як особою, відповідальною за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договору оренди.

Крім того, з листів позивача №1 від 18.03.09, № 3 від 16.04.09, №4 від 15.10.08, від 19.05.08 та від 16.04.08 до ДПІ у м. Євпаторії вбачається, що підприємством повідомлено про відмову управлінням економіки Євпаторійської міської ради в видачі податкових накладних зі сплати орендної плати згідно укладеного договору від 01.02.06, що є дотриманням позивачем вимог 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із досліджених у судовому засіданні податкових декларацій з ПДВ позивача, суд дійшов висновку, що позивачем своєчасно та без порушень подавалась податкова звітність до органів ДПІ, де відображались суми податкового кредиту по всім проведеним операціям.

Суд зазначає, що за спірний період (жовтень 2007 квітень 2009 р.р.) позивачем було придбано товари та послуги підрядних та інших підприємств, сплачувалось ПДВ у ціні товару, було отримано податкові накладні від постачальників, формувався податковий кредит та відображувався платником податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ, які своєчасно подавались до територіального органу державної податкової служби.

Таким чином, суд вважає, що податкове зобов'язання з ПДВ у спірний період не виникало, позивачем правомірно постійно включалось до податкових декларацій з ПДВ суму податкового кредиту з ПДВ.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позбавляє позивача в майбутньому отримувати бюджетне відшкодування ПДВ або зарахування майбутніх податкових зобовязань, незважаючи на те, що ним були сплачені суми ПДВ у ціні товару постачальникам, а останніми - перераховано до бюджету.

Посилання відповідача на правомірність анулювання підприємству свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі п.п. «ґ» п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки ґрунтується на протилежному твердженні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ДПІ в м. Євпаторії протиправно анулювало свідоцтво платника ПДВ позивачу.

Крім того, п. 25.2.1 ч. 25.2. ст. 25 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону).

В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов`язкове заповнення графи «документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ».

В оскаржуваному рішенні, оформленому актом №6/15-2 від 28.04.2009р. жоден із вищеперерахованих документів не зазначений. А зазначення у вказаній графі акту - реєстру податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців є безпідставним, оскільки реєстр податкових декларацій позивача не є і не може бути підтвердженням наявності підстав для анулювання його реєстрації платника ПДВ.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність прийнятого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ДП «Рів'єра+» ТОВ «Хімтек-Євпаторія», тому позовні вимоги в цій частині, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 п.п. 25.4 п.25 Положення, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії вчинити дії з відновлення дії свідоцтва №100133269 про реєстрацію ДП «Рів'єра+» ТОВ «Хімтек-Євпаторія» платником податку на додану вартість з моменту його видачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 25.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 31.05.2010р.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Рів'єра+» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек-Євпаторія», оформленого актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №6/15-2 від 28.04.2009р.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим вчинити дії з відновлення дії свідоцтва №100133269 про реєстрацію Дочірнього підприємства «Рів'єра+» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек-Євпаторія» платником податку на додану вартість з моменту його видачі.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Рів'єра+» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек-Євпаторія» судовий збір у розмірі 3,40грн.

5. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А.