Ухвала суду № 96708088, 16.04.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3158/21 провадження № 2-з/361/95/21

16.04.2021

У Х В А Л А

«16» квітня 2021 року м.Бровари Київської області

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/3158/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Лисогора Олега Анатолійовича, акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», державного підприємства «Сетам», товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів, документів, що видані за їх результатами та оскарження державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить: - визнати недійсними електронні торги, проведені державним підприємством «Сетам» 09 березня 2021 року із реалізації лоту № 465867 – квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 60473643; - визнати незаконними та скасувати протокол № 529087 проведення електронних торгів від 09 березня 2021 року, акт про реалізацію предмета іпотеки від 16 березня 2021 року, свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 17 березня 2021 року № 449; - визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» (далі – ТОВ «Кан-Стайл») на квартиру АДРЕСА_1 ; - поновити запис про право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру.

Одночасно позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями проводити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на спірне майно чи користування ним, в тому числі здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 , заборони будь-яким особам вчиняти перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користуванні вищевказаною квартирою. Заява мотивована тим, що 09 березня 2021 року відбулися електронні торги з реалізації предмета іпотеки – квартири

АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів з реалізації предмета іпотеки стало ТОВ «Кан-Стайл». 17 березня 2021 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лисогором О.А. здійснено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кан-Стайл» та видано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів. Таким чином, на даний час спірне нерухоме майно перебуває у власності переможця електронних торгів, який у будь-який час може вжити заходів щодо його відчуження. Невжиття заходу забезпечення позову у даному випадку може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статтях 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову в тому числі і шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Предметом даного позову є визнання недійсними електронних торгів, документів, що видані за їх результатами та оскарження державної реєстрації права власності, тобто перехід права власності на спірне майно від позивача до відповідача ТОВ «Кан-Стайл» при проведенні електронних торгів предмета іпотеки.

Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Пункт 10 частини першої статті 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частина третя статті 150 ЦПК України).

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд повинен перевірити обґрунтованість доводів заяви щодо можливості та необхідності встановлення таких обтяжень.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від

31 травня 2011 року у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: «З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цьогорішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У разі, якщо до закінчення розгляду даної справи предмет спору буде реалізований, то

ОСОБА_1 не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення її порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

При цьому суд враховує наявність у ТОВ «Кан-Стайл», як одноособового власника можливості вільно розпорядитися майном у разі не вжиття заходів забезпечення позову, тому є підстави для накладення арешту на спірне майно.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Разом з тим вжиття заходів забезпечення позову не призведуть до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки ці заходи спрямовані виключно на збереження вже існуючих обставин спірних правовідносин та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача.

Обрання виду забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями проводити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на спірне майно чи користування ним, в тому числі здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача в зв`язку з наявним спором щодо набуття ним права власності.

Суд також враховує, що норми діючого законодавства не зобов`язують нового власника повідомляти позивача про свій намір відчужити спірне майно, здійснювати дії щодо спірної квартири у тому числі і реєстрації у ній інших осіб, а у інший спосіб позивач позбавлений можливості дізнатися про намір власника майна.

Разом з тим, відсутність належних доказів та обставин, з яким пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може слугувати підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо. З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог та їх підстав, суд вважає за доцільне забезпечити позов одночасно і у спосіб заборони суб`єктам державної реєстрації проводити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру чи користування нею, в тому числі здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у житловому приміщенні.

Щодо забезпечення позову у виді заборони вчиняти перешкоди у користуванні квартирою, то будь-які підстави для його застосування у даному випадку відсутні. Задоволені судом заходи забезпечення позову є достатніми для захисту прав позивача.

Згідно із частиною першою статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 157, 260, 353 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Лисогора Олега Анатолійовича, акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», державного підприємства «Сетам», товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів, документів, що видані за їх результатами та оскарження державної реєстрації права власності, - шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями проводити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 чи користування нею, в тому числі здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

У іншій частині заяви – відмовити.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 );

Дані про боржників:

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Дмитра Янченка, 2, офіс 5);

Державне підприємство «Сетам» (код ЄДРПОУ: 39958500, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Стрілецька, 4-6);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» (код ЄДРПОУ: 42456429, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, Харківське шосе, 19, приміщення 7015);

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ: 14305909, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Лєскова, 9);

Приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Лисогор Олег Анатолійович (місцезнаходження: АДРЕСА_3 );

Копію ухвали направити для виконання до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 39) й для відома - учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання – три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин