Рішення № 96705220, 30.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3827/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-КВ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-КВ" (надалі - позивач, ТОВ "Прогрес-КВ" ) звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби України (надалі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.11.2020 року №UA508040/2020/000269/2 та картку відмови від 10.11.2020 року №UA508040/2020/00558.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами викладеними в позові та відповіді на відзив від 05.01.2021 року, які полягають у тому, що з метою митного оформлення товару - "частини та пристрої для моторних транспортних засобів", отриманого на умовах поставки FОВ Ningbo China, згідно контракту №03/02/2020 від 03.02.2020 року, укладеного з компанією - продавцем "Haipai Transmission Technology CO. LTD", позивачем - ТОВ "Прогрес-КВ" визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту в сумі 29 303,90 дол. США. Позивач стверджує, що на підтвердження митної вартості товару до митного органу було надано повний пакет документів, передбачених ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Відповідно до умов Контракту та додаткових документів досить чітко зрозуміло, що вартість товару розраховано з урахуванням умов поставки товару FOB NINGBO "Інкотермс" в редакції 2010 р., при яких компанія "Hangzhou Haipai Transmission Technology CO. LTD" виготовляє товар та несе всі витрати по доставці товару до порту "Нінгбо", відповідно до інвойсу загальна вартість товару 29 303.90 USD, враховуючи вартість доставки до порту "Нінгбо". Отже, позивач вважає рішення відповідача № UA508000/2020/000269/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 5,01 USD за кг/нетто, на загальну суму 44353,53 USD та картку відмови від 10.11.2020 р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2020/00558 незаконними та необґрунтованими, оскільки вказані рішення прийняті з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України, та спростовуються наданими позивачем документами, необхідними для документального підтвердження митної вартості товару, зазначеної у Контракті № 03/02/2020 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції. Крім того, позивач не погоджується з скоригованою відповідачем митною вартістю товарів, оскільки, застосувавши резервний метод та в якості джерела інформації щодо митної вартості аналогічного товару, відповідачем застосовано інформацію про товар, марка якого відмінні від імпортованого позивачем товару, який виготовляється за власними технологічними документами позивача.

30.12.2020 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову та вказує, що за результатами перевірки правильності визначення митної вартості за митною декларацією №UA508040/2020/010610, поданою ТОВ "Прогрес-КВ", митним органом було встановлено, що надані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності. У специфікації до контракту вказано, що витрати на упаковку та маркування входять до вартості товару, тоді як у калькуляції інформація про це відсутня. Позивач під час митного оформлення товару не надав належних доказів вартості страхування та транспортування. Інформація щодо проведення страхування товару декларантом не надається. Позивачем заявлено недостовірні відомості щодо числових значень складових митної вартості, а отже метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не може бути застосований, в результаті чого митну вартість було скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу шляхом прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та оформлено картку відмови в митному оформленні. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач повідомлявся про можливість подання додаткових документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, проте додатково подані позивачем документи не спростували сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують понесені ним витрати за надані послуги адвоката.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 ст.262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

У період з 08.12.2020 до 16.01.2021 та у період з 24.03.2021 по 08.04.2021 р. головуюча суддя перебувала на лікарняному та відпустці за сімейними обставинами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

03 лютого 2020 року між ТОВ "ПРОГРЕС-КВ" (надалі - позивач) та Компанією "Hangzhou Haipai Transmission Technology CO. LTD" укладено Контракт № 03/02/2020 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Підрядник зобов`язується виготовити із свого матеріалу по технологічній документації Замовника продукцію в асортименті та кількості, вказані в Контракті чи в Специфікаціях до Контракту.

Пунктами 4.1. та 4.2. Контракту передбачено, що ціна робіт за Контрактом включає відшкодування витрат Підрядника та плату за виконану ним роботу і виготовлену продукцію. Строки та умови оплати обговорюються по кожній конкретній партії продукції окремо та фіксуються в специфікаціях до даного контракту та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 8.1. Контракту прийом-передача виготовленої продукції оформлюється актами прийому-передачі.

Пунктом 10.1. Контракту передбачено, що поставка продукції здійснюється відповідно до базисних умов поставки FOB Ningbo China, які відповідають правилам "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від Компанії "Hangzhou Haipai Transmission Technology CO." LTD товар - частини та пристрої для моторних транспортних засобів на загальну суму 29 303, 90 доларів США

З метою декларування вказаного товару позивачем 10.11.2020 р. було подано митну декларацію № UA508040/2020/010610, відповідно до якої митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту становить 29303,90 дол. США.

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:

- пакувальний лист б/н від 22.09.2020 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №НР20050 від 22.09.2020 року;

- коносамент №GLNL20095553 від 02.10.2020 року;

- автотранспортну накладну №382242 від 09.11.2020 року;

- сертифікат про походження товару форми А №G203228920211014 від 09.10.2020 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №AU-4316615 від 04.11.2020 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №279 від 04.11.2020 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №2 від 22.07.2020 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №3 від 22.09.2020 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №03/02/2020 від 03.02.2020 року;

- ліцензійний договір №0120 від 01.06.2020 року;

- договір (контракт) про перевезення LCL-20052020 від 20.05.2020 року;

- копія митної декларації країни відправлення №310120200517214723 від 02.10.2020 року;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA508040/2020/010610 10.11.2020 року.

Під час перевірки митної декларації та вказаних документів спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та невідповідності позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) банківські платіжні документи, що стосуються товару;

2) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: акт виконаних робіт №3 від 22.09.2020 року, калькуляцію б/н від 22.09.2020 року, прас-лист №3 від 25.06.2020 року, платіжне доручення №2001 від 09.11.2020 року, лист №300 від 10.11.2020 року, лист №1011-01 від 10.11.2020 року, лист №10/11-1 від 10.11.2020 року.

За результатами розгляду документів, митним органом було зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості, документи надані на підтвердження митної вартості містять розбіжності та на вимогу митного органу декларантом не подано документи. Після проведеної консультації Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення від 10.11.2020 року № UA508040/2020/000269/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого відкоригована митна вартість товару склала 44 353,53 дол. США, що призвело до додаткових витрат з боку позивача при сплаті митних платежів та стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу, як це передбачено у ст. 7 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI ( надалі - МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 ст. 51 цього Кодексу передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України)

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (частини 1 - 3 ст. 54 МК України).

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч. 5 ст. 55 МК України).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частини 2-6 ст. 57 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частини 4-5 ст. 58 МК України).

VI. Оцінка суду

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості товару є подання останнім не всіх документів для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності, зокрема:

- у специфікації до контракту вказано, що витрати на упаковку та маркування входять до вартості товару, тоді як у калькуляції №1 від 22.09.2020 року інформація про це відсутня;

- серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Згідно правил ІНКОТЕРМС на умовах поставки FOB NINGBO, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування;

- для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідку від експедитора (ТОВ Аурига ЛТД) від 04.11.2020 №279 та договір транспортного експедирування від 20.05.2020 №LCL-20052020. Сума витрат пов`язаних із транспортуванням товару достовірно документально не підтверджена, адже вказана довідка не передбачена даним договором та не містить посилання на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару, бо відповідно до п. 2.1.1 договору експедирування ТОВ Аурига ЛТД) укладає договори та угоди з перевізниками, портами, складами та іншими організаціями для виконання умов договору;

- відповідно до п. 1.3 договору експедирування під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку. При цьому передбачена заявка на перевезення до митного оформлення не надається;

- відповідно до положення ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Та, зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом "По товару можливе заниження митної вартості" було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну,

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам митного органу, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо посилань митного органу на те, що у специфікації до контракту вказано, що витрати на упаковку та маркування входять до вартості товару, тоді як у калькуляції №1 від 22.09.2020 року інформація про це відсутня, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно загальноприйнятої світової практики калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.

Суд звертає увагу на те, що основним джерелом інформації про вартість товару є договір, тоді як специфікації та інші документи є лише додатковими.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.1 Контракту ціна продукції по контракту включає в собі відшкодування витрат підрядника, плату за виконану їм роботу та виготовлену продукцію, яка визначається в специфікації та вступає в силу та становиться невідємною частиною контракту з моменту підписання її замовником.

Як вбачається із специфікації № 2 від 22.09.2020, то відповідно до приміток: ціни на продукцію встановлені у доларах США на умовах FOB Нінгбо, Китай, у відповідності до Міжнародних правил "Інкотермс" 2010. Ціна включає вартість тари, упаковки, маркування, доставку продукції на умовах, вказаних у контракті від 03.02.2020 №03/02/2020.

Отже, вказане на думку суду спростовує вищезазначений довід відповідача.

Щодо відсутності страхових документів, то судом встановлено, що поставка товару імпортованого позивачем згідно контракту контракті від 03.02.2020 №03/02/2020 здійснювалась на умовах FOB порт Нінбо (Китай) за правилами Інкотермс 2010. Згідно Офіційних правил Міжнародної торговельної палати тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року, за змістом яких посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Відповідно до Інкотермс-2000 FOB (FREE ON BOARD (...named port of shipment) - Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. При цьому, ані покупець, ані продавець не містять один перед одним зобов`язань щодо здійснення страхування товару.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування товару, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Крім того суд бере до уваги ту обставину, що для митного оформлення товару позивачем у сукупності документів було надано митному органу, зокрема, довідку експедитора ТОВ "Ауріга ЛТД" про транспортні витрати від 04.11.2020 № 279, згідно якої страхування товару не здійснювалося.

Щодо тверджень митниці про те, що сума витрат пов`язаних із транспортуванням товару достовірно документально не підтверджена, адже довідка від експедитора (ТОВ Аурига ЛТД) від 04.11.2020 №279 не передбачена даним договором та не містить посилання на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару, оскільки відповідно до п. 2.1.1 договору експедирування ТОВ Аурига ЛТД укладає договори та угоди з перевізниками, портами, складами та іншими організаціями для виконання умов договору, то суд враховує наступне.

Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, у графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Частиною п`ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідку від експедитора (ТОВ Аурига ЛТД) від 04.11.2020 №279, договір транспортного експедирування від 20.05.2020 № LCL-20052020, рахунок-фактура ТОВ Аурига ЛТД № UA-4316615 від 04.11.2020 щодо вартості наданих послуг, платіжне доручення від 09.11.2020 р. № 2001 про оплату за транспортно-експедиційне обслуговування вантажу згідно рахунку№ UA-4316615 від 04.11.2020, які в повній мірі підтверджує числові значення транспортної складової митної вартості товарів.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність заявки на перевезення товару, як на одну з підстав для коригування митної вартості, оскільки за приписами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, серед іншого, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як зазначалось вище, декларантом при здійсненні митного оформлення товару було надано, серед іншого, платіжне доручення №2001 від 09.11.2020 року, яке містить відомості про оплату за транспортно-експедиційне обслуговування вантажу.

Ще однією обставиною, яка за позицією відповідача, впливає на митну вартість товару відповідно до рішень про коригування митної вартості є: "Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції)".

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, № 804/3893/17.)

Щодо посилання відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, а саме: якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд вважає їх безпідставними, оскільки такі документи згідно з ч. 2 ст. 53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 року справа № 810/5295/15, адміністративне провадження № К/9901/14750/18, у постанові від 06 лютого 2020 року, справа №540/2219/18, адміністративне провадження №К/9901/23676/19.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, то "за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 13.10.2020 року №UА500150/2020/208101, а саме: 5.01 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 8853 * 5.01 = 44353 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів: - за; ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару".

Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 2012 року №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації є протиправним.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови від 10.11.2020 р. № UA 508040/2020/00558, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 ст. 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.11.2020 року № UA508040/2020/00558, мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості від 10.11.2020 року № UA508040/2020/000269/2, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

VIII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 10.11.2020 року №UA508040/2020/000269/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.11.2020 року №UA508040/2020/00558, а тому позов підлягає задоволенню.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ТОВ "Прогрес-КВ" судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, суд враховує наступне.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ від 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається у змісті відзиву на позов, то відповідач вказує на відсутність доказів, які б достовірно підтверджували понесені витрати за надані У зв`язку з цим, відсутні докази, які б достовірно підтверджували понесені витрати за надані адвокатом послуги.

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні даного питання суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на послуги адвоката, а саме, при визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в сумі 5000,00 гривень представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги, детальний розрахунок вартості професійних адвокатських послуг, акт виконаних робіт (наданих послуг), рахунок на оплату та виписку по рахунку.

При цьому, судом встановлено, що представником ТОВ "Прогрес-КВ" у даній справі є адвокат Хом`ячук Ю.П., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 03.11.2020 року, предметом якого, зокрема, є здійснення захисту, представництво, надання інших видів правової допомоги щодо оскарження в судовому порядку рішення №UA508000/2020/000269/2.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, представником позивача надано рахунок на оплату №46/2 від 27.11.2020 року та виписку по рахунку за 27.11.2020 року за якою ТОВ "Прогрес-КВ" сплачено 5000 грн.

Крім того, представником позивача надано детальний розрахунок вартості професійних адвокатських послуг за договором б/н від 03.08.2020 року, згідно якого загальна сума наданих адвокатом Хом`ячуком Ю.П. послуг складає 5000,00 гривень, у т.ч.:

1. Аналіз матеріалів наданих Клієнтом та судової практики щодо судових рішень із подібних спорів.

1.1. Аналіз контракту позивача, додатків до контракту, листів між сторонами, документів про походження товару та вартості товару, документів щодо перевезення товару, аналіз правильності визначення позивачем митної вартості товару, аналіз митних декларацій, картки відмови митниці, листування з митницею, вимог митниці, рішення про коригування митної вартості митниці та інших документів у сукупності, проведення відповідних консультацій з профільними спеціалістами щодо правильності дій митниці - витрачено адвокатом 5 годин - вартість 1250 грн.

1.2. Аналіз адвокатом актуальної судової практики, щодо рішень судів у подібних правовідносинах, які виникли між Клієнтом та митницею, аналіз думки суду щодо тих чи інших обставин у таких справах - витрачено адвокатом 5 годин - вартість 1250 грн. Разом за п. 1 - 2500 грн.

2. Підготовка позову.

2.1 .Підготовка позову включає в себе:

- визначення правової позиції по справі, виходячи з аналізу матеріалів наданих Клієнтом, судової практики, аналізу нормативно-правових актів України: визначення підстав позову та предмету позову; визначення доказів, якими буде обґрунтовано позов; вираховування розміру судового збору по справі;

- підготовка позову, шляхом складення до купи всіх складових позову та викладення в електронному вигляді. Витрачено адвокатом 5 годин - вартість дорівнює 1250 грн.

2.2.Оформлення позову та подача до суду:

- перевірка та складення всіх додатків до позову, в тому числі перевірка квитанції про сплату судового збору; подача позову до суду; контроль призначення справи до розгляду; усунення недоліків під час залишення позову без руху Витрачено адвокатом 3 годин - вартість 750 грн., разом по п. 2 - 2000 грн.

Супровід справи в суді у разі розгляду справи судом у письмовому провадженні:

3.1. Підготовка відповіді на відзив, надіслання вказаних доказів відповідачу. Витрачено адвокатом 2 години - вартість 500 грн., разом по п. 3 - 500 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у суді, суд вказує про таке.

Як встановлено судом предмет спору у даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, доказом вказаного є розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, як справи незначної складності з огляду на її категорію, обсяг та характер доказів у справі.

З огляду на викладене, суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом таких послуг, як контроль призначення справи до розгляду та усунення недоліків під час залишення позову без руху, оскільки позовна заява не залишалась судом без руху. Крім того, такі види послуг як підготовка позову,оформлення позову та подача до суду є взаємопов`язаними між собою, а тому та не можуть рахуватися окремо та відповідно підлягають зменшенню.

З аналогічних підстав не можуть рахуватись окремо такі види послуг адвоката, як підготовка позову, шляхом складення до купи всіх складових позову та викладення в електронному вигляді, а тому такі види послуг також підлягають зменшенню.

У суду також викликає сумнів щодо тривалості витраченого часу адвоката на аналіз актуальної судової практики, щодо рішень судів у подібних правовідносинах, які виникли між Клієнтом та митницею, аналіз думки суду щодо тих чи інших обставин у таких справах ( 5 годин), оскільки як зазначалось адвокатом, то в подібній адміністративній справі № 540/2124/20 за участю тих самих сторін з подібними обставинами та предметом спору судом було вже надано правову оцінку аналогічним правовідносинам. При цьому, представництво інтересів ТОВ "Прогрес-КВ" здійснював адвокат Хом`ячуком Ю.П., тому витрачення такого часу для підготовки позовних матеріалів в межах розглядуваної справи не вбачається обґрунтованим та потрібним для досвідченого фахівця, а тому, на переконання суду розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, також є необґрунтованим та підлягає зменшенню.

При цьому, суд зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. у справі № 540/2124/20, яке набрало законної сили, стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-КВ" витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби.

Також безпідставним є включення до витрат на правничу допомогу підготовка відповіді на відзив , оскільки за своїм змістом даний документ включає в собі докази надання правничої допомоги ( детальний розрахунок судових витрат, копію договору, копію акту виконаних робіт, копію рахунку, копію виписки банку про зарахування коштів), а тому вказані послуги взагалі не потребують спеціальних професійних здібностей.

Враховуючи наведені обставини, зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивачки до відшкодування розмір правової допомоги завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог представника позивача щодо відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою під час розгляду справи у суді в сумі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-КВ" (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 64, код ЄДРПОУ 43461430) до Чорноморської митниці Держмитслужби (місцезнаходження 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 43335608) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000269/2 від 10.11.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 508040/2020/00558 від 10.11.2020 року.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-КВ" судовий збір в сумі 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-КВ" витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 ( дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 108020200