Рішення № 96705218, 30.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3859/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2227 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А2227 (далі - відповідач, ВЧ А2227), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність командира ВЧ А2227 (по стройовій частині) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період 2018 рік та 14 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2019 року;

- зобов`язати ВЧ А2227 (по стройовій частині) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період 2018 рік та 14 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2019 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 25.07.2017 р. він проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А2227 та відповідно до наказу командира військової частини А2227 (по стройовій частині) від 24.07.2019 року № 13- РС звільнений у запас, під час проходження служби, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується посвідченням. Наказом командира Військової частини А2227 від 24.07.2019 р. № 179 його було виключено зі списків особливого складу частини та направлено для постановки на військовий облік до Нововоропцовсько-Високопільського РВК Херсонської області. Разом з тим, на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України від 22.10.1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що стало підставою звернення до суду.

15.01.2021 р. відділом документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) зареєстровано відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач дійсно проходив військову службу у військовій частині А2227 на посаді водія автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону охорони. Відповідно до наказу командира військової частини А2227 (по особовому складу) від 24 липня 2019 року № 132-РС позивача було звільнено і військової служби за підпунктом "й" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжували військову службу під час особливого періоду). Наказом командира військової частини А2227 від 24 липня 2019 року №179 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини з 24 липня 2019 року. Разом з тим вказує, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною то і компенсації при звільненні вона не підлягає. Крім того, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни, визначена ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" не належить до виду щорічних відпусток. Відповідач звертає увагу, що у наказі командира військової частини А2227 про виключення позивача зі списків частини № 179 від 24 липня 2019 року завдання щодо нарахування та виплати даної компенсації не зазначалось, а тому і протиправність дій командування військової частини А2227 відсутня. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ІII. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 ст.262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 з 25.07.2017 р. по 24.07.2019 р. проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою т.в.о. комісара Нововоронцовсько - Високопільського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.08.2020р. №1022 ( а.с. 11).

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2018 року управлінням персоналу штабу ВЧ А 2393 ( а.с. 12).

24.07.2019 р. наказом т.в.о. командира Військової частини А2227 (по стройовій частині) за №179 старшого солдата ОСОБА_1 водія автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону охорони звільненого з військової служби у запас на підставі наказу командира ВЧ А2227 (по особовому складу) від 24.07.2019 року №132-РС за пп. "й" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 24.07.2019 року виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 25.07.2019 року у військовій частині А2227.

При цьому, у даному наказі вказано, що щорічна основна відпустка за 2019 рік використана.

13.08.2020 року командир ВЧ А2227 листом за вих. № 2785 на звернення ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2018 рік, як учаснику бойових дій, повідомив його про те, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. На даний час в Україні триває "Особливий період", частиною 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. У разі звільнення військовослужбовця (працівника) йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 24 Закону "Про відпустки"), а тому саме щорічна відпустка підлягає поділу на частини, перенесенню на інший період та грошовій компенсації під час звільнення. Додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною то і компенсації при звільненні вона не підлягає.

Вважаючи бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу на день звільнення грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України " Про військовий обов`язок і військову службу " 25.03.1992 № 2232-XII ( далі Закон № 2232-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено

- закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України ( частина 2 статті 24 цього Закону);

- під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду ( підпункт "і" підпункту 1 частини 8 статті 26 цього Закону);

- гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України " Про Збройні Сили України ", " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", " Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей " та іншими законами ( стаття 40 цього Закону).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (далі - Закон 3551-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який передбачає, зокрема, -

- учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час ( стаття 5 цього Закону);

- учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів ( абзац перший пункту 19 частини першої статті 6 цього Закону);

- учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. ( пунктом 12 статті 12 цього Закону);

- учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу. ( частина четверта статті 18 цього Закону).

Законом України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР " Про відпустки " (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. ( стаття 16-2 цього Закону).

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII ( далі - Закон № 2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яким передбачено, зокрема

- військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації ( стаття 1-2 цього Закону);

- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. ( пункт 8 ст. 10-1 цього Закону).

- у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. ( абзац третій пункту 14 статті 10-1 цього Закону)

- в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. ( пункт 17 статті 10-1 цього Закону);

- надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється ( пункт 19 статті 10-1 цього Закону).

За визначенням ст. 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

VI. Оцінка суду

З аналізу наведеного правового регулювання убачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Тобто, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведений правовий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеній у постанові від 21 серпня 2019 за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з ч. 2 ст.13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. ч. 5-6 ст.13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є не виплата позивачу у зв`язку з його звільненням зі служби грошової компенсації за невикористану відпустку, як учасник бойових дій за 2018 рік.

Як зазначалось вище та не заперечується відповідачем, відповідно до наказу командира Військової частини А 0227 (по стройовій частині) № 179 від 24.07.2019 р. позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Пунктом 242 Положення № 1153/2008 встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Натомість, вказаний наказ не містить доказів виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку, як учасник бойових дій за вказаний період. При цьому, матеріали справи не містять докази використання позивачем додаткової відпустки, як учасник бойових дій.

Разом з тим, матеріали справи містять довідку-розрахунок ВЧ А2227 від 11.08.2020 р. за № 24/5/1233, згідно якої старший солдат ОСОБА_1 виключений із списків частини з 24.07.2019 р., у разі набрання законної сили рішення суду яким військову частину зобов`язано нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку УБД за 2018 року за 14 діб в сумі 5 042,10 грн.

Відтак, відповідач не заперечує, що при звільненні з військової служби у запас позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану у 2018 році додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену п.12 ч.1 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

VII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за вказаний період, а тому позов підлягає задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову, тому судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 2227 (код ЄДРПОУ 26614923, 55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. 40 років Перемоги, 4Б) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2227 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2019 року.

Зобов`язати Військову частину А2227 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 106030000