Постанова № 9670251, 24.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.03.10Справа №2а-500/09/10/0170 12:47 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Макаровський Я.П., представник по довіреності без номеру 22.06.2009 року;

від відповідача - Болібкова А.В., представник по довіреності №3/10 від 01.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Сашенька-У"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Фірма "Сашенька-У" - звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 20.11.2008 року №0013802303. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, що складений з порушенням встановленого порядку: зазначена в акті касир ОСОБА_4 не є працівником позивача; в акті перевірки викладені факти, що не відповідають дійсності, а саме: під час продажу товару на суму 2048грн.80коп. фіскальний чек було видано, тоді як в акті перевірки зазначено про його невидачу; в акті перевірки зазначено про те, що на місці проведення розрахунків позивача були наявні грошові кошти в сумі 12142грн.35коп., однак до вказаної суми включені грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, яка сплачує єдиний податок та не повинна мати касовий апарат та касову книгу. Крім того, позивач зазначає, що перевірку було проведено з порушенням вимог ст.11-1, 11-2 Закону України «про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ, оскільки перевірки дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР є позаплановими, тоді як під час проведення перевірки не було предявлено наказ про проведення позапланової перевірки, направлення на проведення перевірки та наказ не були предявлені посадовим особам позивача, перевірку проведено за їх відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 23.03.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення ним вимог пунктів 1, 2 і 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (надалі Закон про РРО), а саме: під час перевірки в магазині встановлено не проведення через РРО грошових коштів під час продажу товару на суму 2048грн.80коп., що підтверджено доданими до акту перевірки документами та текстом акту перевірки. Відповідач не погоджується з доводами позивача стосовно того, що операція з продажу вказаного товару було проведено через РРО, оскільки наданий чек РРО роздрукований позивачем після початку проведення перевірки. Також відповідач зазначає, що акт перевірки та опис готівкових грошових коштів на місці проведення перевірки було підписано касиром ОСОБА_4 без заперечень, доводи позивача, що вказана особа не є працівником позивача, спростовуються матеріалами перевірки. Крім того, відповідач зазначає, що перевіряючі були допущені до проведення перевірки, заперечення стосовно необґрунтованості проведення перевірки та не допуску до її проведення в акті перевірки відсутні. Відповідач вважає, що перевірку було проведено в межах повноважень органів державної податкової служби, встановлених Законом про РРО.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Фірма «Сашенька-У» (код ЄДРПОУ 30848685, юридична адреса: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Сакська, буд.41) зареєстровано Виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим Сімферопольської міської ради АР Крим 19 квітня 2000 року, Виконавчим комітетом 13 липня 1999 року, про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №04055564Ю0021046 (а.с.11-19), дані про реєстрацію внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821200000004020 - а.с.5-6).

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 10 листопада 2008 року з 12час.29хв. по 13час.54хв. проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глинки, буд.57, та належить позивачу, що представниками позивача та відповідача під час розгляду справи в суді не оспорювалось та не заперечувалось.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірку було проведено згідно з Планом - графіком проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на листопад 2008 року на території м. Сімферополя, затвердженого в.о. начальника ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с.29), на підставі направлень на проведення перевірки №7441 від 03.11.2008 р. та №7442 від 03.11.2008 р. (а.с.30), на яких наявна відмітка про ознайомлення з ними касира ОСОБА_4 з зазначенням дати ознайомлення 10.11.2008 року та підпису. Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності касира Григорєвської С.В., що підтверджено актом перевірки (а.с.66-67).

За результатами перевірки складено акт №000222 від 10 листопада 2008 року (а.с.66-67), в якому зафіксовано наступні обставини: під час придбання товару, перелік якого зазначений а накладній, на суму 2048грн.80коп., розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій, з застосуванням розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не проведена, відповідний розрахунковий документ не роздрукований (не виписаний) та не виданий. Сума грошових коштів на місці проведення розрахунків - 12142грн.35коп. (з врахуванням покупки), не відповідала сумі, зазначеній в денному звіті РРО, - 582грн.50коп. (сума невідповідності склала 9511грн.05коп.). В акті перевірки також зазначено про наявність додатків до акту: Х-звіту, накладної, пояснення, довідки з БД.

На підтвердження вказаних в акті обставин відповідачем надано:

- видаткова накладна від 10.11.2008 року без номеру (а.с.32), відповідно до якої отримувачу Фрунзе, продано: рис у кількості 3х25 за ціною 8,10грн. на суму 607,50грн.; горох у кількості 25 за ціною 3,00грн. на суму 75,00грн.; сардина у кількості 41 за ціною 5,00грн. на суму 205,00грн.; кілька у кількості 2х48 за ціною 2,45грн. на суму 235,20грн.; кілька у кількості 2х48 за ціною 2,70грн. на суму 259,20грн.; кофе 100гр у кількості 7 за ціною 14,80грн. на суму 103,60грн.; кофе 50гр у кількості 24 за ціною 8,20грн. на суму 196,80грн.; кофе 100гр у кількості 24 за ціною 12,20грн. на суму 292,80грн.; ставрида у кількості 11 за ціною 6,70грн. на суму 73,70грн. - на загальну суму 2048грн.80коп. Суд зазначає, що вказана накладна також містить підпис особи, що відпустила товар;

- опис готівкових грошових на місці проведення розрахунків, (а.с.33), складений перевіряючими, згідно з яким на місці проведення розрахунків особисті грошові кошти ОСОБА_4 відсутні, на місці проведення розрахунків знаходилось 12142грн.35коп. Даний опис підписано перевіряючими та касиром ОСОБА_8 без заперечень;

- Х-звіт денний РРО позивача, що роздрукований у день проведення перевірки о 12:29 (а.с.33), згідно з яким сума продаж за вказаний день на момент проведення перевірки склала 582грн.50коп., останній чек №1169. Суд зазначає, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось, що даний Х-звіт був роздрукований у день проведення перевірки на реєстраторі розрахункових операцій, що знаходився в перевіреному торговому обєкті о 12:29. Зазначене також підтверджено Z-звітом електронного журналу позивача (а.с.8), відповідно до якого о 12:29 10.11.2008 року було роздруковано Х-звіт денний, останній чек перед зазначеним звітом - №1169;

- письмове пояснення представника фірми УО ППЗ Фрунзе ОСОБА_9, про те, що вона сплатила в касу підприємства ПП фірма «Сашенька-У» 2048грн.80коп., товар вже загружено в машину, але касовий чек нею так і не отримано (а.с.65).

Суд також зазначає, що в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вказаний акт зареєстровано за номером №1735/01/09/23/30848685, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача), позивачем і його представником не заперечується та не оспорюється.

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 і 13 статті 3 Закону про РРО, про що зазначено в акті перевірки.

Як свідчить надпис на акті перевірки касир ОСОБА_4, в присутності якої проводилась перевірка, з актом перевірки ознайомлена, заперечень з приводу проведеної перевірки не висловила та отримала другий екземпляр акту перевірки, що підтверджено її підписом (а.с.67).

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК 20 листопада 2008 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013802303 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 57799грн.25коп. на підставі п.1 ст.17, ст.22 Закону про РРО за порушення вимог пунктів 1, 2 і 13 статті 3 даного Закону (а.с.7). Зазначене рішення вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом під час розгляду справи встановлено та підтверджено розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки (а.с.69), що вказаним рішенням до позивача застосовані фінансові санкції на загальну суму 57799грн.25коп., а саме:

- за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції (порушені вимоги п.1, 2 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до п.1 ст.17 цього Закону: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у звязку з не проведенням розрахункових операцій через РРО 10244грн.00коп. (2048,80*5);

- за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (порушені вимоги п.13 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 47555грн.25коп. (9511,05*5).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем вказаного рішення в адміністративному порядку та його скасування під час розгляду таких скарг.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

контрольна стрічка - документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17).

Статтею 22 Закону про РРО встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом під час розгляду справи у якості свідків були допитані директор Приватного підприємства «Фірма «Сашенька-У» ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_10, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що вона є директором позивача; під час перевірки не була присутня, оскільки в зазначений день хворіла. У день перевірки їй подзвонив постійний покупець та попросив продати йому товар. У звязку з відсутністю на день проведення перевірки в торговому обєкті продавця ПП «Фірми «Сашенька-У» вона подзвонила ОСОБА_12, яка на той час не була працівником позивача, та попросила її відпустити товар та отримати за нього грошові кошти. На момент приїзду ОСОБА_10 перевірка вже була завершена та перевіряючі пішли, але зі слів ОСОБА_4 вона дізналась, що перевірка проведена. ОСОБА_10 зазначає, що під час оформлення документів та завантаження товару покупцю, що відбувались одночасно, покупцю був роздрукований та виданий чек про проданий товар, оформлені накладна та податкова накладна. Свідок зазначає про свою незгоду з діями працівників податкового органу та вважає, що порушення з боку позивача відсутнє.

Свідок ОСОБА_4, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що директор ПП «Фірми «Сашенька-У» ОСОБА_10 у день перевірки не була присутня в торговому обєкті у звязку з хворобою. ОСОБА_10 подзвонила їй та попросила відпустити товар постійному покупцю, а грошові кошти залишити у себе до її приходу. Коли приїхав покупець, ОСОБА_4 виписала накладну про продаж товару, де зазначила назву покупця, кількість та ціну проданого товару, та віднесла її до бухгалтера для оформлення видаткової накладної та податкової накладної, а також для видачі покупцю касового чеку; отримані грошові кошти за придбаний товар ОСОБА_4 поклала рядом з грошовими коштами з каси по єдиному податку, що були отримані за продаж товарів фізичної особи підприємця ОСОБА_13 (ОСОБА_10М.). У цей час вантажники відвантажили товар в машину покупця. Коли ОСОБА_4 повернулась до каси, там вже були працівники податкової міліції. Свідок зазначила, що вона не памятає чи були предявлені їй направлення на проведення перевірки. В її присутності були підраховані грошові кошти, вона підписала опис грошових коштів на місці проведення перевірки; хто саме роздрукував Х-звіт реєстратора розрахункових операцій їй невідомо. ОСОБА_4 попередила перевіряючих про те, що вона є працівником фізичної особи підприємця, яка теж здійснює господарську діяльність у вказаному торговому обєкті. Працівники податкового органу склали акт перевірки, який вона спочатку не хотіла підписувати, але їй пояснили, що у випадку непідписання акту його не віддадуть, тому вона підписала акт перевірки. ОСОБА_4 зазначає, що їй невідомо, чи був пробитий чек на придбаний товар, чи ні, сама вона чек не пробивала. Грошові кошти були нею взяті від покупця та товар виданий за вказівкою директора ПП «Фірми «Сашенька-У». Заперечення на акт перевірки вона не написала у звязку з тим, що не знала про можливість їх написання.

Свідок ОСОБА_11, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що вона в день перевірки зайшла до перевіряємого торгового обєкту та побачила там перевіряючих, що збирались писати акт перевірки. Оскільки раніше вона працювала бухгалтером в ПП «Фірма «Сашенька-У», ОСОБА_11 почала поясняти перевіряючим порядок проведення розрахунків, який проводиться у відповідності з вимогами діючого законодавства: коли директор на місці вона приймає грошові кошти від покупця та видає йому касовий чек, видаткову накладну та податкову накладну. Оскільки в день перевірки директор ПП був відсутнім, грошові кошти за товар по розпорядженню директора були прийняті ОСОБА_4, видаткова накладна, податкова накладна та касовий чек були видані бухгалтером до закінчення перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833, касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Зазначені вимоги вказаного Порядку відповідають і вимогам п.1 ст.3 Закону про РРО. Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону про РРО порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України. Відповідно до п.4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №107/5298), реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації. Оскільки відповідно до вимог ст.2 Закону про РРО розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), суд приходить до висновку, що розрахункова операція через РРО повинна бути проведена працівником субєкта господарювання відразу після отримання грошових коштів.

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами встановлено, при продажі товарів після отримання грошових коштів позивач був зобовязаний видати покупцю чек відразу після отримання грошових коштів. Наявність у позивача такого обовязку також відповідає вимогам п.13 ст.3 Закону про РРО, відповідно до якого позивач зобовязаний забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій адже у випадку знаходження на місці проведення розрахунків деякий час грошових коштів у будь-якій сумі, які не проведені через реєстратор розрахункових відразу після отримання грошових суми, позивачем не будуть дотримані вимоги вказаного п.13 ст.3 Закону про РРО.

Стосовно посилання позивача на те, що оформлення покупки включало обовязкове оформлення всіх документів, в тому числі видачу розрахункового документу - чеку РРО та оформлення видаткової та податкової накладних, у звязку з чим покупець в обовязковому порядку отримав би чек хвилин через 10-15 після сплати грошових коштів та отримання купленого товару, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону про РРО встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається. Таким чином, субєкт господарської діяльності в даному випадку позивач повинен забезпечити виконання вимог Закону про РРО та таким чином організувати оформлення всіх документів під час продажу товарів, щоб забезпечити дотримання вимог вказаного Закону, що позивачем виконано не було.

Суд не приймає посилання позивача на те, що ОСОБА_4 на час проведення перевірки не була працівником позивача та не могла підписати акт перевірки у звязку з наступним. Як підтверджено показаннями свідків директор ПП «Фірма «Сашенька-У» уповноважив ОСОБА_4 не тільки відпустити покупцю товар, що належить позивачу, але і отримати в оплату за вказаний товар грошові кошти для їх наступної передачі директору позивача. На підставі викладеного з врахуванням вимог ст.24 КЗпП України суд приходить до висновку про фактичний допуск ОСОБА_4 до роботи у якості продавця позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що Григорєвська С.В. у день перевірки була допущена посадовою особою позивача директором до виконання функцій з продажу товарів, що належать позивачу та отримання за вказані товари грошових коштів. Відповідно до вимог ст.3 Закону про РРО саме на позивача як на субєкта господарювання покладається обовязок по дотриманню вимог Закону про РРО; зазначений Закон не ставить можливість застосування або незастосування штрафних санкцій в залежність від оформлення трудових відносин з особою, що з дозволу або за вимогою субєкта господарювання проводить продаж товарів. У будь-якому випадку вказана особа або інша уповноважена субєктом господарювання особа повинна забезпечити дотримання вимог Закону про РРО. В противному випадку відповідальність за порушення вимог вказаного Закону несе субєкт господарювання (у даному випадку позивач).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у наступному розрахункова операція з продажу товарів була проведена через реєстратор розрахункових операцій позивача, оскільки проведення вказаної операції відбулося через 30 хвилин з часу початку перевірки (перевірка почата о 12:29, розрахунковий документ було роздрукований о 12:59, що підтверджено Z-звітом електронного журналу позивача а.с.8), тобто позивачем допущені порушення вимог п.1 Закону про РРО.

Суд також зазначає, що з врахуванням твердження позивача у тексті позовної заяви про належну видачу покупцю розрахункового документу суд неодноразово зобовязував позивача та його представника надати суду документи, що підтверджують доводи позивача стосовно неправомірності прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме - чек про продаж товару на суму 2048грн.80коп., що був роздрукований РРО позивача до початку проведення перевірки (зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.03.2009 року). Разом з тим, за час розгляду справи представником позивача не було надано такий чек реєстратора розрахункових операцій, не повідомлено суд про його наявність у третіх осіб та не заявлено клопотання про його витребування для залучення до матеріалів справи. Більш того, відповідно до Z-звіту електронного журналу (до роздрукування Х-звіту о 12:29 (час початку перевірки) чек на продаж товару на суму 2048грн.80коп. не був роздрукований. Останній чек перед початком перевірки - №1169 був роздрукований у строк більше 1 години до початку перевірки на іншу суму 582грн.50коп.

Стосовно застосування до позивача фінансових санкцій за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, суд зазначає наступне: як було встановлено судом під час розгляду справи ОСОБА_4 була уповноважена позивачем на проведення продажу товарів та отримання грошових коштів від покупця. Одночасно, згідно наданих представником позивача під час розгляду справи документів, вона на час проведення перевірки була працівником фізичної особи підприємця ОСОБА_13 (директора позивача), що підтверджено, зокрема, трудовим договором (а.с.54).

На виконання вказівки директора ПП «Фірма «Сашенька-У» вона отримала від покупця грошові кошти у сумі 2048грн.80коп. та, як свідчать її показання, поклала їх рядом з грошовими коштами, що були отримані від продажу товарів, що належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_13. При цьому ОСОБА_4 здійснювався продаж товару, що належить саме позивачу, а не фізичній особі підприємцю, що підтверджено матеріалами справи (зокрема, видатковою та податковою накладними а.с.59-60).

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до вимог ст.2 Закону про РРО місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти, отримані від продажу товару, що належать ПП «Фірма «Сашенька-У», були покладені ОСОБА_4 в певне місце, де в наступному працівниками податкового органу і було здійснено підрахування грошових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків.

При цьому суд зазначає, що Закон про РРО зобовязує будь-якого субєкта господарювання дотримуватись вимог п.13 ст.3 Закону про РРО тобто позивач повинен був організувати свою діяльність в такому порядку, щоб грошові кошти, отримані за продаж товарів позивача, зберігались в певному місці місці проведення розрахунків та їх сума повинна відповідати сумі, що зазначена в денному звіті РРО позивача. Разом з тим, матеріалами справи, зокрема, показаннями свідків, підтверджено недотримання вказаних вимог Закону про РРО, оскільки на місці проведення розрахунків позивача (тобто на місці, де зберігались грошові кошти, отримані за реалізовані товари), знаходилась грошові кошти в сумі більшій, ніж зазначено в денному звіті РРО, що позивачем під час розгляду справи не спростовано.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з вимогами п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження твердження позивача про те, що всі грошові кошти на місці проведення розрахунків окрім грошових коштів в сумі 2048грн.80коп., належали фізичній особі підприємцю ОСОБА_13, оскільки свідками підтверджено прибуття директора позивача в торговий обєкт в день перевірки лише після її проведення та уповноваження ОСОБА_4 в зазначений день на прийняття грошових коштів від покупців товарів, що належать ПП «Фірма «Сашенька-У». Разом з тим, відповідно до Z - звіту електронного журналу позивача (а.с.8), в день перевірки до її проведення також здійснювався продаж товарів позивача, тобто грошові кошти, що отримані за вказаний товар, по твердженню свідків теж повинні були зберігатися у ОСОБА_4 у звязку з відсутністю в перевіреному обєкті директора та продавців позивача. У звязку з викладеним, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що всі грошові кошти на місці проведення розрахунків, що були підраховані та зазначені акті перевіряючими, окрім суми 2048грн.80коп., належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_13, спростовується наданими позивачем документами та показаннями свідків позивача. Позивачем суду не надано жодних доказів стосовно того яка саме сума з зазначених грошових коштів належала позивачу, а яка фізичній особі-підприємцю, але з врахуванням вимог Закону про РРО про відповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків даним звіту РРО за будь-яких умов, суд вважає, що відомості про розподіл грошових коштів не можуть вплинути на суму застосованих фінансових санкцій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неправомірність застосованих до нього фінансових санкцій та невідповідність даних акту перевірки фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, стосовно законності та обґрунтованості проведення перевірки позивача суд зазначає наступне:

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 16 Закону про РРО контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Судом встановлено, що перевірка здійснювалась працівниками податкового органу на виконання затвердженого у встановленому порядку плану та на підставі направлень, що були вручені ОСОБА_12 особі, що була уповноважена позивачем на реалізацію товарів та отримання за них грошових коштів. При цьому поставлення особистого підпису ОСОБА_4 на перших примирниках направлень позивачем не оспорюється.

Матеріалами справи підтверджений фактичний допуск перевіряючих до проведення перевірки та складення акту перевірки.

Таким чином, на підставі наданих позивачем та відповідачем під час розгляду справи документів суд приходить до висновку, що працівниками податкового органу, що проводили вказану перевірку, були виконані всі вимоги Закону про РРО та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків. Матеріалами справи підтверджено надання ОСОБА_4 належним чином оформлених направлень на проведення перевірки, складення акту перевірки, що свідчить не тільки про допуск позивачем до проведення перевірки, але й про її проведення належним чином.

Про твердження позивача про те, що касир Григорєвська С.В. не мала можливості написати заперечення на акт перевірки, суд зазначає, що акт перевірки було їй предявлено, вона розписалась про отримання другого екземпляру та мала можливість написати в акті про свою незгоду в зазначеними в ньому даними, однак такою можливістю не скористалась. Також суд не приймає до уваги твердження позивача про застосування до зазначеної особи з боку перевіряючих заходів психічного впливу або примушування, оскільки зі слів ОСОБА_4 працівники податкового органу повідомили її, що у випадку не підписання акту перевірки буде складено акт відмови від підпису та акт перевірки не буде їй вручений. Суд зазначає, що складення акту відмови від підпису та направлення примірника акту перевірки поштою у випадку відмови від його підпису передбачено вимогами діючого законодавства, у звязку з чим розяснення працівниками податкового органу ОСОБА_4 їх наступних дій у випадку її відмови не може вважатися заходами присушування до підписання акту перевірки, оскільки вона мала змогу відмовитися від підпису.

Твердження позивача, що касир ОСОБА_4 не є працівником ПП «Фірма «Сашенька-У» та в її присутності не могла проводитись перевірка спростовується встановленими під час розгляду справи обставинами фактичним допуском вказаної особи до виконання функцій продавця позивача. Крім того, позивач під час розгляду справи не послався на жоден нормативно-правовий акт, що забороняє органам державної податкової служби проведення перевірок у присутності особи, що реалізує товар, за відсутності керівника юридичної особи, якій такий товар належить.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення перевіряючими під час проведення перевірки вимог Закону про РРО.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення позивача стосовно недотримання під час проведення перевірки та оформлення акту перевірки вимог ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки наведеними позивачем нормами врегульовано порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, тоді як проведена перевірка є перевіркою за дотриманням позивачем діючого законодавства під час здійснення розрахункових операцій.

Також, суд також не приймає до уваги доводи позивача про невідповідність проведеної перевірки вимогам ст.ст.11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” з огляду на те, що надання позивачу перед початком проведення перевірки наказу про її проведення та направлень на перевірку є умовою для проведення планової або позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачає перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком або збором.

Однак у даному випадку проведена саме планова перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу позивача. Вказана перевірка проведена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Оскільки в даному випадку була проведена планова перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтуються на приписах законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що твердження позивача про недопущення під час продажу зазначеного в акті товару порушень вимог податкового законодавства не може бути підставою для визнання оспорюваного рішення протиправним та його скасування, оскільки фінансові санкції застосовані за порушення вимог Закону про РРО, а не Законів, що встановлюють правила оподаткування.

Суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ст.71 КАС України також не надано будь-яких доказів стосовно невідповідності даних, зазначених перевіряючими в акті перевірки, фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим акт перевірки від 10.11.2008 року приймається судом як належний та допустимий доказ по справі, оскільки він містить інформацію щодо предмету доказування та складений з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки. Суд зазначає, що в наданому акті перевірки від 10.11.2008 року, на підставі якого прийняті оспорювані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зафіксовані допущені позивачем порушення вимог діючого законодавства, що підтверджені також показаннями свідків та іншими матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені в акті перевірки факти відповідають дійсності, у звязку з чим до позивача правомірно застосовані фінансові санкції у розмірі 57799грн.25коп., отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0013802303 від 20.11.2008 року, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача належить відмовити.

У звязку зі складністю справи судом 24 березня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 29 березня 2009 року постанова складена та підписана у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим Кудряшова А.М.