Вирок № 96700872, 05.05.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/20482/20 пр. № 1-кп/759/548/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Байдюк Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження ЄРДР № 12020100080002740 від 04 червня 2020 року за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Затока Одеської області, українець, гр-н України, освіта вища, заміжня, пенсіонер, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

сторони: прокурор Дзісь Б.О., обвинувачена, вона ж цивільний відповідач, ОСОБА_1 , її захисник Бурчак В.С., інші учасники провадження - потерпілий, він же цивільний позивач, ОСОБА_3 , його представник - Стопчанський В.Є., представник цивільного відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» ЄРДПОУ 20602681 (далі - ПрАТ «УПСК») - Басюк Б.І.,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2020 року, близько 12 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась у другій справа смузі по Брест-Литовському шосе в м. Києві зі сторони повороту від с. Білогородка Київської області в напрямку вул. Бударіна в м. Києві з метою здійснити маневр розвороту у найближчому призначеному для цього місці, яке розташоване на 18 км. даної дороги на території Святошинського району м. Києва. У цей же час, у третій справа смузі для руху зі швидкістю приблизно 50 км/год. в попутному напрямку рухався мотоцикл «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , також наближаючись до вказаного місця розвороту. Разом з тим, водій ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем та наблизившись до вказаного місця для розвороту, в порушення п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.3 та 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила), перед розворотом завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині, проявила неуважність і перед перестроюванням вліво з другої через третю смугу руху в карман для розвороту (четверта смуга руху) не переконалася, що це не створить перешкод іншим учасникам руху, не надала переваги в русі мотоциклу «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у попутному напрямку у третій смузі, змінила напрямок руху, скерувавши автомобіль ліворуч у третю смугу, що привело до зіткнення вказаних транспортних засобів та їх пошкодження. Крім того, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії водія ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_6 отримав синці, садна правого передпліччя та правого стегна, а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки - перелом 9 ребра справа та закритої травми правого гомілково-ступневого суглобу.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Прокурор підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч. 1 ст. 286 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом, показання ж обвинуваченої, в яких вона перекладає відповідальність за ДТП і на потерпілого, просив суд оцінити критично та відхилити.

Правова позиція сторони захисту.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнала частково, пояснивши, що 23 травня 2020 року, близько 12 год. вона, на законних підставах керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась по Брест-Литовському шосе в м. Києві зі сторони повороту від с. Білогородка Київської області в напрямку м. Київ з метою здійснити розворот в бік м. Ірпінь у найближчому призначеному для цього місці, яке розташоване на 18 км. даної дороги на території Святошинського району м. Києва. Керувала вона вказаним транспортним засобом на підставі водійського посвідчення та генеральної довіреності виданої ОСОБА_7 26 травня 2013 року на право керування цим авто. Дочекавшись, коли для транспорту в основному попутному напрямку руху загорілося червоне світло світлофору, який розміщений біля посту ДАІ, вона на першій передачі почала перестроювання вліво в бік місця для розвороту, перетинаючи другу і третю смуги, заздалегідь включивши світловий показчик лівого повороту. Наблизившись до місця для розвороту, дійсно, завчасно не зайняла відповідне крайнє положення, а тому вимушено почала перестроювання через третю смугу руху в карман для розвороту, перетинаючи при цьому суцільну роздільну смугу. Рух мотоцикла «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 не бачила, а тому вважала, що переконалась у безпечності свого маневру, пов`язаного із зміною напрямку руху ліворуч та перестроюванням з метою подальшого розвороту. Раптом відчула удар в ліву передню частину свого автомобіля і тільки тоді побачила мотоцикл, який від удару впав в метрах 5-6 від її автомобіля, мотоцикліст спокійно підвівся і почав імітувати тяжкість наслідків, відкинувши від себе шолом та чобіт. На далі приїхала швидка медична допомого і ОСОБА_6 забрали у лікарню. Вона залишалася на місці оформлення обставин ДТП, після зіткнення місце свого автомобіля не змінювала.

Як визнала обвинувачена, вона усвідомлює, що вказаними діями порушила вимоги Правил, а саме під час розвороту завчасно не зайняла відповідне крайнє положення, пересікала суцільну смугу розмежування з карманом для розвороту, створила перешкоду для руху водію мотоцикла, не надала йому переваги. Однак, як також вважає, водій мотоцикла теж повинен нести відповідальність, оскільки перевищив швидкість і мав можливість її об`їхати справа, тому винуватість водіїв у тому, що сталося ДТП, є обоюдною, тому, а також враховуючи своє матеріальне становище пенсіонера, просила суд не позбавляти її права керування транспортними засобами як джерела доходу.

Захисник наполягав на тому, що повноваження прокурора, який підтримував публічне обвинувачення, виникли лише в день проведення судових дебатів, відтак всі зібрані та досліджені судом докази є недопустимими. Крім того, під час судового розгляду захисник заявив про порушення права на захист, адже йому, як захиснику, не відкривалися матеріали провадження в порядку ст. 290 КПК України, а під час їх дослідження судом не був знайомим з ними, також суд не визначив порядок дослідження доказів.

Оцінка поданих сторонами доказів судом.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Не зважаючи на захисну позицію обвинуваченої ОСОБА_1 , її винуватість в межах висунутого обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.3 та 10.4 Правил, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, в повному обсязі підтверджується, крім власне її показань, в яких вона не оспорювала окремі обставини події (факт ДТП, склад його учасників, траєкторія руху автомобіля під її керуванням, яка свідчить про здійснення маневру перестроювання для подальшого здійснення розвороту, локацію транспортних засобів після зіткнення, яка залишалася незмінною на момент прибуття поліції, характер та локалізація пошкоджень обох транспортних засобів тощо), іншими дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для того, щоб критично оцінити захисну позицію обвинуваченої про обоюдну відповідальність водіїв та довести саме її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, поза розумним сумнівом.

Так, допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 показав, що 23 травня 2020 року, близько 12 год. 40 хв., керуючи технічно справним мотоциклом «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , повертався з тренування і рухався з конструктивно увімкненим ближнім світлом фар у третій смузі по Брест-Литовському шосе в м. Києві зі сторони с. Стоянка Київської області в бік Києва, наміру розвертатися чи змінювати напрямок руху не мав. Була світла пора доби, гарна видимість. Проїжджаючи повз пост ДАІ дотримався знаків обмеження швидкості - до 50 км/год., тим більше перетинав при цьому пішохідний перехід. Відразу після того, як зліва від нього почалася смуга для розвороту, він побачив попереду метрів за 20 навпроти - на смузі прискорення з правого боку, яка йде після повороту від с. Білогородка Київської області, біля зупинки громадського транспорту автомобіль «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченої, як це з`ясувалося пізніше. Вказаний автомобіль під керуванням обвинуваченої несподівано почав перетинати всі смуги руху в бік місця для розвороту. Реагуючи на такий небезпечний маневр, він почав гальмувати та зміщуватися вліво, подаючи звуковий сигнал. Обвинувачена на його дії не реагувала і руху свого автомобіля не припинила, ставши для нього суцільною перешкодою, а тому він зіткнувся своїм мотоциклом з лівою передньою частиною автомобіля під керуванням обвинуваченої, після чого впав разом з мотоциклом, занос був невеликим. Внаслідок зіткнення транспортних засобів він вдарився правою частиною свого тіла об корпус автомобіля обвинуваченої, а потім об дорожнє покриття, що спричинило травми у вигляді синців, саден правого передпліччя та правого стегна, перелому ребра справа та закритої травми правого гомілково-ступневого суглобу. Після падіння він дійсно зняв із себе шолом для того, щоб переконатися у відсутності пошкоджень на голові, проте його не кидав, поводив себе спокійно, викликав швидку медичну допомогу, яка доставила його до лікарні, обвинувачена до нього не підходила і допомоги не пропонувала, з нею він взагалі не спілкувався. Як також уточнив потерпілий, на ділянці дороги перед місцем ДТП в напрямку їх обох з обвинуваченою руху всього було чотири смуги: перша - спеціальна смуга для прискорення (крайня права), на якій він вперше побачив автомобіль обвинуваченої; друга та третя - основні смуги руху в напрямку в м. Києва; четверта - смуга для розвороту (крайня ліва).

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_9 показав, що раніше ані з потерпілим, ані з обвинуваченою знайомий не був, в минулому році вдень став випадково очевидцем ДТП, яке сталося за таких обставин. Він, свідок, керуючи автомобілем рухався по Житомирській трасі з боку с. Стоянка в бік м. Київ. Перед постом ДАІ всі водії зупинилися на червоний сигнал світлофора. Присутній в суді потерпілий керував мотоциклом ліворуч. На зелене світло вони розпочали рух, він, свідок, навіть на початку випередив мотоцикл потерпілого. Далі він побачив, як з виїзду з с. Білогородка виїхала на своєму автомобілі-мікроавтобусі обвинувачена і почала різко перестроюватися вліво через всі смуги руху, очевидно маючи намір в подальшому здійснити розворот в бік Житомира. Водії змушені були реагувати на такий небезпечний маневр обвинуваченої, зменшуючи швидкість руху, тому потерпілий в цей момент почав його, свідка, випереджати з лівого боку, рухаючись зі швидкістю не більше 40-50 км/год. Мотоцикл, намагався уникнути удару, гальмуючи та зміщуючись лівіше, але все рівно зачепив ліву передню частину автомобіля, яким керувала обвинувачена і який на момент зіткнення передньою частиною заїхав в карман для розвороту. Він, свідок, зупинився, поцікавився, чи потрібна допомога, потерпілий був при свідомості та скаржився на сильний біль в нозі, прибуття поліції він чекати не став.

Оцінюючи показання потерпілого та свідка, які узгоджуються між собою та в цілому не мають суперечливого характеру, суд визнає їх достовірними, оскільки вони узгоджуються і з іншими матеріалами справи, в тому числі даними, які встановлені експертним шляхом, а критичне ставлення до них з боку обвинуваченої відхиляє. При цьому певні розбіжності в показаннях потерпілого та свідка щодо конкретного місця, з якого почався небезпечний маневр перестроювання обвинуваченою (потерпілий - з крайньої правої смуги розгону, а свідок - з другої справа смуги руху) на оцінку самого механізму розвитку ДТП та його причини не впливають.

Так, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 23 травня 2020 року з додатками у виді схеми та фото таблиць (т. 2 а. 40-72), на ділянці автодороги 18 км по Брест-Литовському шосе в м. Києві в напрямку руху від с. Стоянка в бік м. Києва в місці для розвороту на проїзній частині, що має дві основні смуги для руху транспорту одного напрямку і додатково справа - спеціальну смугу для розгону, а зліва - для розвороту, за участю водія ОСОБА_1 виявлено з пошкодженнями автомобіль, яким вона керувала, «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 (відсутність бокового лівого дзеркала заднього виду, подряпини та потертості на передньому крилі зліва, тріщина передньої фари зліва), який розміщено під кутом вліво на суцільній смузі, яка розділяє третю смугу руху та смугу для розвороту в напрямку с. Стоянка. Попереду вказаного автомобіля на відстані 7,5 м розміщено мотоцикл «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , який також має візуальні пошкодження (подряпини на правій водійській підніжці, зламані захисні дуги, передній захист рук, важіль переднього гальма, лапка заднього гальма, відсутнє праве дзеркало тощо). На проїзній частині виявлені сліди гальмування в напрямку руху мотоцикла (до 15 м), уламки дзеркал обох транспортних засобів по напрямку їх руху. Об`єктів, що обмежують оглядовість, не виявлено. Крім того, на фото матеріалах, в тому числі зроблених на місці ДТП сторонніми особами, які абсолютно узгоджуються між собою, чітко візуалізується зупинка громадського транспорту, з боку якої рухався автомобіль «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та всі чотири смуги руху (фото № 1, 2, 21, 36, 39, 41 - т. 2 а. 49, 59, 67-69), сліди гальмування мотоцикла (фото № 3 - т. 2 а. 50), розташування обох транспортних засобів після зіткнення, зафіксоване з різних ракурсів (фото № 5, 20, 23, 24, 27, 40 - т. 2 а. 51, 59, 60-62, 69), пошкодження на останніх (фото № 7, 10-19, 25, 31, 33-35, 37, 38 - т. 2 а. 52, 53-58, 61, 64-68), учасники ДТП обидва водії (фото № 22, 26, 28, 30, 46 - т. 2 а. 60, 62-64, 72) тощо.

Під час ознайомлення з фотоматеріалами з місця ДТП як свідок ОСОБА_9 , так і обвинувачена з потерпілим, безспірно ідентифікували обох учасників події та належні їм зафіксовані транспортні засоби: потерпілому - мотоцикл «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , а обвинуваченій - автомобіль «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , а також напрямок руху їх обох перед самим зіткненням. Звертає на себе увагу, що наведені дані узгоджуються з показаннями саме потерпілого та свідка ОСОБА_9 про рух мотоцикла в межах своєї смуги руху, а обвинуваченої - шляхом перестроювання вліво, яке було небезпечним для інших учасників руху, в тому числі для потерпілого, який не зміг уникнути зіткнення, хоча і вживав для цього розумні додаткові заходи - гальмування, сліди якого зафіксовані документально, та заміна напрямку руху в бік від небезпеки.

Згідно з дослідженим під час судового розгляду висновком судової автотехнічної експертизи № 12-1/2104 від 28 жовтня 2020 року з додатками у виді фото таблиці (т. 2 а. 103-110) також встановлено, що до настання зіткнення мотоцикл «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався у третій смузі руху Брест-Литовського шосе в напрямку в бік м. Київ, про що свідчить його прямолінійний слід гальмування, зафіксований на Схемі ДТП, після чого (в районі закінчення сліду гальмування, перед кінцевим положенням автомобіля) відбулося зіткнення та в момент первинного контакту мотоцикл контактував передньою правою бічною частиною із передньою лівою бічною частиною автомобіля «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував під гострим кутом та передньою частиною був повернутий в напрямку лівого краю проїзної частини, про що свідчать його пошкодження та кінцеве розташування. На момент проведення дослідження вказаного мотоцикла будь-яких інших пошкоджень, характерних для контактування з іншими об`єктами (до настання зіткнення з вказаним автомобілем) не виявлено. Місце зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться в третій смузі руху Брест-Литовського шосе в напрямку в бік м. Київ.

Всі наведені судом документовані у різній спосіб докази повністю узгоджуються між собою, мають взаємодоповнюючий характер та не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а тому суд кладе їх в основу в свого вироку. Комплексний аналіз вказаних даних, які містять досліджені судом фотоматеріали, вказує на те, що на момент ДТП, яке сталося 23 травня 2020 року приблизно о 12 год. 40 хв., водій ОСОБА_1 у період світлої пори доби мала можливість з достатньою дальністю оглядати дорогу і враховувати наявну на ній дорожню обстановку під час керування транспортним засобом, проявивши при цьому навіть мінімального рівня обачність. Дотримання з її боку Правил дорожнього руху унеможливлювало б ДТП в принципі.

Зважаючи на це, суд визнає достовірними і кладе в основу вироку показання обвинуваченої лише в частині, в якій вони не суперечать узгодженим між собою та з іншими наведеними доказами показанням свідка ОСОБА_9 та потерпілого, критично оцінюючи, а відтак відхиляючи її припущення про винуватість в ДТП останнього.

Таким чином, версія про перевищення швидкості потерпілим не знайшла свого об`єктивного підтвердження, адже як зафіксовано на Схемі ДТП, та підтверджено самою обвинуваченою, після зіткнення мотоцикл впав в метрах 5-6 від їх автомобіля, що вказує на відсутність даних про значну швидкість мотоцикла перед зіткненням та узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_9 та потерпілого, які суд визнав достовірними. Не виглядають критичними у цьому зв`язку і дані щодо виявлених на проїзній частині слідів гальмування мотоцикла довжиною до 15 м, що узгоджується з повідомленими свідком та потерпілими швидкісними показниками руху мотоцикла перед гальмуванням - приблизно 50 км/год.

Допитаний за клопотанням захисту під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 - чоловік обвинуваченої, після окремого роз`яснення йому права відмовитися свідчити проти свого близького родича, добровільно показав, що став очевидцем ДТП, перебуваючи в салоні автомобіля «Mercedes-Benz Vito», поруч з обвинуваченою на передньому пасажирському сидінні. Ці події відбулися на весні 2020 року. Вони виїхали на Житомирську трасу з боку с. Білогородка в бік Києва і не поспішаючи, пропустивши інші машини перестроювалися на вільній дорозі вліво для здійснення розвороту в бік м. Ірпінь, намагаючись потрапити в карман для розвороту, мотоцикла не бачили, звукових сигналів не було, тільки відчули удар в ліву передню частину свого автомобіля, після цього вони відразу зупинилися. Постраждалий мотоцикліст свідомості не втрачав, сам викликав товаришів на мотоциклах та швидку медичну допомогу. Як також визнав свідок, дружина керувала автомобілем «Mercedes-Benz Vito» по довіреності і цей документ ідентифікував в т. 1 на а. 55, шкоду потерпілому з їх боку ніхто добровільно не відшкодовував.

В цілому наведені показання свідка ОСОБА_13 підтверджують показання обвинуваченої, потерпілого та свідка ОСОБА_9 щодо механізму зіткнення автомобіля з мотоциклом, а саме, коли перший здійснював перестроювання, а інший - рухався в межах своєї смуги та вимушено зміщувався вліво, уникаючи зіткнення. Водночас, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_13 в частині, в який той намагався описати сприятливу для дружини обстановку на дорозі в момент ДТП, фактично не маючи можливостей для спостереження за нею, перебуваючи в правій частині салону автомобіля, відтак маючи об`єктивно обмежені оглядові можливості спостерігати за тим, що відбувалося по ліву сторону від їх автомобіля. Його твердження про відсутність іншого транспорту в момент їх перестроювання в смугу розвороту категорично спростував в суді свідок ОСОБА_9 , який не є пов`язаною з будь-якою із сторін особою, а відтак має до себе більшу довіру. Крім того, про певну нещирість свідка ОСОБА_13 вказує і те, що він заявляючи про відсутність звукових сигналів з боку мотоцикліста наголосив, що ані він, ані його дружина не мала проблем із слухом, хоча остання неодноразово сама заявляла під час судового розгляду про протилежне (напр., запис фіксації судового засідання за 30 березня, 26 квітня 2021 року).

Як вбачається з повідомлення про ДТП ОСОБА_1 від 27 травня 2020 року (т. 2), остання керувала транспортним засобом - автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі посвідчення водія на її ім`я серії НОМЕР_3 від 08 травня 1991 року, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_7 , генеральної довіреності виданої останньою 26 травня 2013 року (т. 1 а. 55).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 042-975-2020 від 10 червня 2020 року (т. 2 а. 78-85), ОСОБА_6 внаслідок вказаного ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: - закритої травми грудної клітки - перелому 9 ребра справа без зміщення уламків; закритої травми правого гомілково-ступневого суглобу - перелому нижнього краю кубовидної суглобової поверхні з трабекулярним набряком передніх відділів п`яткової кістки, часткове пошкодження п`ятково-човноподібної зв`язки, пошкодження латеральної колатеральної зв`язки, ентензопатія міжкісткової таранно-п`яткової зв`язки, тендинопатія ахілового сухожилка, синовіїт, тендосиновіїт заднього великогомілкового м`язу, набряку параартикулярних м`яких тканин, а також легкі тілесні ушкодження у виді синців, саден правого передпліччя та правого стегна, які (всі перераховані) у сукупності виникли в результаті дорожньої травми.

Зважаючи на судово-медичні дані, які сторонами не оспорювалися, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 посилання на те, що потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді синців, саден правого передпліччя та правого стегна, оскільки саме ці ушкодження не становлять такої тяжкості.

Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 23 травня 2020 року, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.3 та 10.4 Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому ці дії обвинуваченої з урахуванням правил ст. 5 КК України кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції до Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, який посилив відповідальність, набравши законну силу 01 липня 2020 року).

Судом уточнені та наведені у вступній частині вироку правильні дані щодо особи обвинуваченої, зокрема, щодо місяця її народження та адреси реєстрації за документами, що посвідчують її особу (т. 1 а. 31, 33 та 40).

Критичні застереження захисника у даному провадженні суд вважає безпідставними.

Так, під час судового провадження процесуальні повноваження у ньому прокурора Дзісь Б.О. були підтверджені взаємоузгодженими даними обвинувального акта, витягу з ЄРДР, копії наказу про призначення на посаду у зв`язку із реформуванням прокуратури від 11 березня 2021 року (т. 2 а. 156) та постановою про групу прокурорів від 04 червня 2020 року (т. 2). При цьому, строк подання цих документів до суду безпосередньо та момент ознайомлення з ними учасників процесу не впливає на їх дію у часі з моменту прийняття відповідного рішення - у даному випадку з 04 червня 2020 року.

Отже, твердження захисника про виникнення повноважень прокурора лише в день проведення судових дебатів, а відтак і про недопустимість досліджених судом доказів, не ґрунтується на законі.

Що стосується правил ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів, то вступ у процес на стадії судового провадження нового захисника - Бурчака В.С. (т. 1 а. 30) не тягло за собою необхідність повторного проведення такої процедури, оскільки ця стадія вже була завершена. Обвинувачена підтвердила, що процедура відкриття матеріалів відбулася з нею та за участі її захисника - Мартинова К.В. (т. 1 а. 15), який на той час мав повноваження.

Щодо права захисника знайомитися з матеріалами провадження, то суд оцінює заяви захисника про нібито проблеми з цього приводу через призму не тільки його права, а й положень процесуального закону про диспозитивність (ст. 26 КПК) та змагальність сторін (ст. 22 КПК). Зокрема, за матеріалами провадження, дійсно, під час підготовчого провадження (09 лютого 2021 року) захисник усно заявив, що не знайомий з матеріалами справи, на що суд роз`яснив право та порядок ознайомитися з наявними матеріалами судового провадження та ще неподаними прокурором іншими матеріалами провадження. На початку судового розгляду, який мав місце більш ніж через півтора місяці (30 березня 2021 року), захисник вдруге усно повідомив, що не знайомий з матеріалами справи, визнавши при цьому і те, що з таким клопотанням ані до суду, ані до органу досудового розслідування не звертався. Суд вдруге роз`яснив захиснику його право та порядок ознайомитися з матеріалами провадження, а вперше отримавши їх від прокурора, відразу спеціально оголосив перерву для ознайомлення з ними захисника, надавши для цього з огляду на незначний обсяг матеріалів розумний час. У наступному судовому засіданні (01 квітня 2021 року) захисник знову заявив, що не знайомий з матеріалами провадження, визнавши при цьому, що з таким клопотанням до суду не звертався. Суд визнав такі дії захисника такими, що не становили перешкоди для продовження судового засідання. Захисник вперше подав клопотання про своє бажання ознайомитися зі справою в цей же день після завершення судового засідання, у зв`язку з чим йому невідкладно були надані всі матеріали, що підтверджено документально (т. 1 а. 163). Приймаючи участь в подальшому судовому розгляді 26 квітня 2021 року, захисник будь-яких клопотань про повторне дослідження доказів, заяв про своє бажання надати за ними пояснення не подавав і не заявляв, а за підсумком судового розгляду, вважав за можливе його закінчити та перейти до судових дебатів, попросивши час для підготовки до них, що судом також було задоволено. Суд звертає увагу на те, що всі такі дії захисника підтримувала і обвинувачена, відповідаючи на уточнюючі з цього приводу питання головуючого.

Невикористання захисником свого права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за таких обставин не утворює підстав для визнання доказів недопустимими, що відповідає правовій позиції Верховного Суду (джерело: постанова від 10 грудня 2019 року у справі №132/185/18).

Надуманими виявилися твердження захисника і про відсутність порядку дослідження доказів під час судового розгляду, оскільки це спростовано даними фіксації судового засідання від 30 березня 2021 року, що також відображено в його журналі (т. 2 а. 153-154).

Вирішення цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_6 подав до суду цивільний позов з урахуванням внесених до нього уточнень (т. 1 а. 41-127; т. 2 а. 1-33) до ПрАТ «УПСК» - про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 62 155 грн. 72 коп., матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю (крім моральної), в розмірі 41 792 грн. 13 коп., та моральної шкоди в розмірі 2 089 грн. 61 коп., до обвинуваченої ОСОБА_1 - про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 3 750 грн. 50 коп., та моральної шкоди в розмірі 97 910 грн. 39 коп., який під час судового розгляду з урахуванням внесених уточнень підтримав разом зі своїм представником у повному обсязі, посилаючись на те, що внаслідок застрахованих дій обвинуваченої зазнав матеріальної шкоди через знищення мотоцикла та одягу, фізичний біль та страждання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевні страждання у зв`язку із вимушеними змінами в житті. Крім того, потерпілий в обґрунтування свого позову послався і на те, що через травму коліна на рік вимушено змінив свої плани, припинив власне тренування як спортсмен з практичної стрільби, припинив тренерську діяльність та суддівство змагань, натомість з боку обвинуваченої ніяких намагань відшкодувати шкоду не було. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована, через настання страхового випадку страховик відшкодовує шкоду у межах страхових сум, а сама ОСОБА_1 - відповідно до положень ст. 1194 ЦК України несе відповідальність в межах шкоди, непокритої страховим відшкодуванням.

Прокурор заявлений позов підтримав у повному обсязі.

Обвинувачена позов визнала частково, лише в частині відшкодування матеріальної шкоди, вважаючи вину з потерпілим обоюдною, а захисник звернув увагу суду на те, що цивільний позов у кримінальному провадженні поданий під час розпочатого судового розгляду, до того ж заявлена моральна шкода не підтверджена обов`язковим у такому випадку експертним дослідженням.

Представник відповідача ПрАТ «УПСК» в судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про час і місце його проведення, отримав копії матеріалів позову (т. 1 а. 223-224; т. 2 а. 35, 37), подав письмові заперечення, в яких позов просив залишити без розгляду через його передчасність та відсутність правих підстав для притягнення до відповідальності у даному випадку страховика, яким дійсно є ПрАТ «УПСК».

Враховуючи проведений аналіз доказів та висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 , з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає за необхідне частково задовольнити поданий позов потерпілого ОСОБА_6 як до обвинуваченої, так і до ПрАТ «УПСК» з таких підстав.

По-перше, твердження захисника про порушення порядку подання цивільного позову під час даного судового провадження спростовані матеріалами справи, з яких вбачається, що підготовче провадження було завершено постановленням відповідної ухвали суду 09 лютого 2021 року (т. 1 а. 216), натоміть позов подано до суду ще 05 січня 2021 року, про що свідчить відмітка вхідної реєстрації на ньому (т. 1 а. 41), тобто до початку судового розгляду, який було розпочато взагалі 30 березня 2021 року. При цьому, зафіксований момент ознайомлення захисника з вказаним позовом та його матеріалами закон жодним чином не пов`язує із фактом звернення з таким позовом до суду, який у даному випадку задокументований 05 січня 2021 року, тобто до початку судового розгляду.

По-друге, згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 138437698, виданого ПрАТ «УПСК» від 04 липня 2019 року, який діяв станом на 23 травня 2020 року (т. 1 а. 52, 53), ОСОБА_1 є страхувальником, а ПрАТ «УПСК» виступає страховиком забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума становить 200 000 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та 100 000 грн. - за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого.

За правилами ч. 22.1. ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Враховуючи викладене, доводи потерпілого та його представника про необхідність покладання обов`язку з відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передусім на страховика, проти чого заперечує у своєму відзиві відповідач ПрАТ «УПСК», ґрунтуються на спеціальному законі - ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі - Закон). Такий обов`язок у страхувальника виникає лише у тому випадку, коли у страховика відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Аналогічна правова позиція висловлена і в актуальній практиці Верховного Суду (див, напр. постанова від 11.02.2020 у справі № 489/2170/17, джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87703489).

Щодо шкоди, завданої пошкодженням (знищенням) мотоцикла та спецодягу.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 13-3/498 від 08 вересня 2020 року з додатками у виді фото таблиці, протоколу огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції (т. 2 а. 88-100), матеріальний збиток, завданий власнику мотоцикла «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , 1995 року випуску, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яке сталося 23 травня 2020 року, дорівнює ринковій вартості цього мотоциклу в непошкодженому стані, та складає 89 610 грн., його відновлення за принципом внеску є економічно недоцільним через фізичне знищення. Натомість, за висновком судової автотоварознавчої експертизи № ЕД-19/111-21/3536 від 05 лютого 2021 року з додатками у виді фото таблиці, протоколу огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції (т. 2 а. 16-33), матеріальний збиток, завданий власнику мотоцикла «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , 1995 року випуску, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яке сталося 23 травня 2020 року, дорівнює ринковій вартості цього мотоциклу в непошкодженому стані, та складає всього 50 968 грн. 03 коп., його відновлення за принципом внеску також визнано економічно недоцільним через фізичне знищення.

Суд, зважаючи на позицію самого позивача, а також тлумачачи всі сумніви на користь обвинуваченої, кладе в основу свого рішення висновок останньої експертизи, як більш мотивований та складений більш досвідченим експертом з огляду на стаж експертної діяльності.

Суд критичні оцінює дані дослідженого аварійного сертифікату № 56-D/80/9 від 02 червня 2020 року (т. 2), за яким ринкова вартість мотоцикла «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , 1995 року випуску, становила 39 127 грн., а пошкодженого мотоцикла 18 800 грн., оскільки ці дані отримані без фактичного огляду об`єкта оцінки.

Згідно з висновком експерта № 4-28/12 від 28 грудня 2020 року (т. 1 а. 70-83), вартість ліквідних та працездатних залишків мотоцикла «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 , 1995 року випуску, які належить повернути потерпілому, становить 3 750 грн. 50 коп.

Як видно з дослідженого судом протоколу огляду предметів від 13 серпня 2020 року з додатками у виді фото таблиці (т. 2 а. 111-128), захисне спорядження мотоцикліста, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , містить сліди пошкоджень, зокрема, мотошолом - подряпини пластику, мотоботи - розрив шкіри справа, мотоштани - розриви справа, мотокуртка - потертості, розриви, моторукавиці - подряпини, мотогарнітура - обрив проводів.

Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 13-1/1293 від 26 серпня 2020 року (т. 2 а. 131-143), матеріальний збиток, завданий власнику оглянутих речей - мотошолому, мотоботів, мотоштанів, мотокуртки та моторукавиць, внаслідок їх пошкодження дорівнює вартості цих речей в непошкодженому стані та складає 14 688 грн. 19 коп., їх відновлення (ремонт) за принципом внеску є економічно недоцільним через фізичне знищення. Обсяг роботи та характер відновлювальних робіт для встановлення працездатності вказаної мотогарнітури (заміна материнської плати, мікрофону), становить 250 грн.

Таким чином, загальний розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди становить 62 155 грн. 72 коп. = (50 968 грн. 03 коп. - 3 750 грн. 50 коп. + 14 688 грн. 19 коп. + 250 грн.).

За вимогами ст. ст. 28 та 30 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема , з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу та майна потерпілого. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, враховуючи при цьому і положення ст. 22 ЦК України, суд вважає, що наявні правові підстави для покладання обов`язку на страховика (відповідач ПрАТ «УПСК») відшкодувати потерпілому у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП пошкодженням (знищенням) мотоцикла та спецодягу в розмірі 62 155 грн. 72 коп., а у стягненні з обвинуваченої 3 750 грн. 50 коп. - належить відмовити за його необґрунтованістю, оскільки залишки мотоцикла підлягають поверненню його володільцю у повному обсязі.

Щодо шкоди, завданої здоров`ю (крім моральної).

Згідно з правилами ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим. За правилами ст. 24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Натомість, м інімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, страховик здійснює відшкодування у мінімальному розмірі.

Водночас, за правилами ст. 25 Закону у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для покладання обов`язку на страховика відшкодувати потерпілому у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, шкоду, пов`язану з лікуванням в розмірі 6 297 грн. 33 коп., через відсутність даних про перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні та здійснення будь-яких витрат, передбачених ст. 23 Закону, на лікування в домашніх умовах. Натомість, наявні правові підстави для покладання обов`язку на страховика (відповідач ПрАТ «УПСК») відшкодувати потерпілому у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, шкоду, пов`язану з документально підтвердженою тимчасовою втратою працездатності в розмірі 26 621 грн. 17 коп. (319 454 грн. дохід за 2019 рік / 12 = 26 621 грн. 17 коп. х 1). При цьому суд бере до уваги, що згідно з даними податкової декларації ФОП ОСОБА_6 , його дохід за 2019 рік складав 319 454 грн., відтак середньомісячний дохід - 26 621 грн. 17 коп. (т. 1 а. 103-104, 110), а згідно з листками непрацездатності потерпілий був звільнений від роботи з 25 травня по 01 липня 2020 року (включно), що становить один повний місяць (т. 1 а. 101-102).

Щодо моральної шкоди.

З урахуванням наведених даних, зважаючи на приписи ст. 26-1 Закону страховик (відповідач ПрАТ «УПСК») зобов`язний виплатити як відшкодування моральної шкоди 5 % від розміру шкоди, завданою здоров`ю, а саме в розмірі 1 331 грн. 05 коп. (5% від 26 621 грн. 17 коп.).

Крім того, як вбачається з досліджених судом особистих документів потерпілого (лист Спортивного стрілецького клубу «Практика» від 10 грудня 2020 року та додатків до нього, диплом магістра, лист Федерації практичної стрільби України з додатками - т. 1 а. 111-127 щодо спортивної тренерської та суддівської діяльності потерпілого, яка були припинена через отриману травму ноги), доводи потерпілого про тяжкість характеру вимушених змін у його активному повсякденному житті отримали своє документальне підтвердження, яке не викликає у суду сумнівів.

Враховуючи проведений аналіз доказів та висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченої, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, зважаючи на поведінку обвинуваченої під час ДТП та після нього (відсутність будь-яких проявів співчуття та бажання знизити моральні страждання потерпілого), тяжкість вимушених змін в житті потерпілого, суд на підставі ст. 23 ЦК України, врахувавши матеріальний стан обвинуваченої, вважає за необхідне частково задовольнити поданий до ОСОБА_1 позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, а саме в розмірі 70 000 грн., відмовивши в його задоволенні в іншій частині через його невідповідність принципу справедливості та співмірності.

Твердження захисту про обов`язковість проведення експертизи у випадку встановлення розміру моральної шкоди не ґрунтується на законі, суд же дійшов своїх висновків за результатами аналізу всіх доказів у їх сукупності, який виявився достатнім для прийняття справедливого рішення.

Вирішення питань судових витрат та заходів забезпечення.

Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого (ч. 2 ст. 120 КПК України, повноваження підтверджені - т. 1 а. 128-130; т. 2), відповідно до правил ч. 1 ст. 124 КПК України належить стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого в повному обсязі документально підтвердженого розміру таких витрат, понесених потерпілим, тобто в розмірі 53 500 грн. (акти виконання робіт, квитанції про оплату, меморіальні ордери - т. 1 а. 131-135; т. 2). В іншій частині - 2 000 грн. заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають через їх безпідставність (знята з розгляду справа через хворобу судді 05 січня 2021 року - т. 1 а. 25).

Витрати, пов`язані із залученням потерпілим експерта (ст. 122 КПК України), відповідно до правил ч. 1 ст. 124 КПК України належить стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого в повному обсязі документально підтвердженого розміру таких витрат, понесених потерпілим, тобто в розмірі 5 300 грн. (т. 1 а. 80-82).

Витрати, пов`язані із залученням інших експертів відповідно до правил ч. 1 ст. 124 КПК України належить стягнути з обвинуваченої на користь держави в повному обсязі документально підтвердженого розміру таких витрат, тобто в розмірі 7 518 грн. 70 коп. (т. 2 а. 87, 102, 130).

Крім того, до суду надійшло клопотання цивільного позивача ОСОБА_6 про арешт майна обвинуваченої ОСОБА_1 з метою забезпечення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (т. 1 а. 136-214). Позивач вважає, що в межах судового провадження виникла необхідність у накладенні арешту на майно обвинуваченої з метою забезпечення заявленого цивільного позову та запобігання можливості приховування, псування, знищення, втрати, відчуження та використання такого майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Ст. 170 КПК України визначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України), арешт у такому випадку накладається а майно обвинуваченої за шкоду завдану її діями за наявності обґрунтованого розміру цивільного (ч. 6 ст. 170 КПК України) і з дотриманням принципу співмірності (ч. ч. 8, 11 та 12 ст. 170 КПК України).

Зважаючи на викладені приписи закону та рішення суду щодо розв`язання заявленого цивільного позову, межі відповідальності обвинуваченої за заподіяну шкоду як застрахованої особи, суд не знаходить правих підстав для задоволення вказаного клопотання, вважаю арешт у даному випадку на нерухоме майно обвинуваченої неспівмірним обсягу її відповідальності.

Призначення покарання.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України на даний час визнається кримінальним проступком, дані про її особу, яка характеризується виключно позитивно (т. 2 а. 146), до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувалась (т. 2 а. 150), на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 2 а. 148-149), відтак відсутні сумніви в її осудності. Окремо суд враховує поведінку обвинуваченої відразу після вчиненого і під час судового розгляду, яка не була наповнена жалем з приводу вчиненого. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 , не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, стан здоров`я обвинуваченої, а також консолідовану думку всіх учасників судового розгляду щодо можливості її виправлення в умовах без реального відбуття покарання, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції до Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) з позбавленням права керувати транспортними засобами на максимальний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею та іншими особами нового кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 368, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції до Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), за якою призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 5 100 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ПрАТ «УПСК» - про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 62 155 грн. 72 коп., матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю (крім моральної), в розмірі 41 792 грн. 13 коп., та моральної шкоди в розмірі 2 089 грн. 61 коп., та до обвинуваченої ОСОБА_1 - про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 3 750 грн. 50 коп., та моральної шкоди в розмірі 97 910 грн. 39 коп. - задовольнити частково.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 : - з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ЄРДПОУ 20602681 - 62 155 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, 26 621 грн. 17 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю (шкоду, крім моральної пов`язану з тимчасовою втратою працездатності), та 1 331 грн. 05 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 90 107 грн. 94 коп.; - з обвинуваченої ОСОБА_1 - 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до ПрАТ «УПСК» та обвинуваченої ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування судових втрат, пов`язаних з оплатою допомоги представника потерпілого, 53 500 грн. на користь потерпілого ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 5 300 грн. на користь потерпілого ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування судових втрат за проведення експертиз 7 518 грн. 70 коп. в дохід держави.

Речові докази: автомобіль «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 (т. 2 а. 73-74) та мотоцикл «Kawasaki Kle 500», д.н.з. НОМЕР_2 (т. 2 а. 75-76) - повернути належним володільцям і використовувати за належністю.

Клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК