Рішення № 96697209, 25.02.2021, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/404/20

провадження № 2/197/15/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Гончар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Новолатівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 06.05.2020 року звернувся до суду з позовною заявою і просить визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (далі - спадкодавець).

В обґрунтування позову посилається на те, що причиною пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини після спадкодавця є те, що останній залишив більш пізній заповіт на сина - ОСОБА_4 , який в свою чергу до нотаріуса не звернувся та помер. Про смерть ОСОБА_4 позивач дізналася лише в жовтні 2019 року.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 07.07.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 22.09.2020 позовна заява прийнята судом до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено судове засідання в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою від 21.10.2020 виконано заміну відповідача на належного.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року справу призначено до розгляду.

Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутності.

Представник позивача позов та його обґрунтування в судовому засіданні підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, оскільки син спадкодавця та час його смерті був живий і живий дотепер, на час смерті спадкодавця зареєстрований з ним, тобто є таким, що прийняв спадщину.

Відзив на позов подано з порушенням строків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.02.2017 спадкодавець склав заповіт на користь позивача (арк.с 6, 28).

Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть (арк..с. 9).

До складу спадщини входить, зокрема, земельна ділянка, право власності на яку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк..с. 25).

Постановою державного нотаріуса Широківської державної нотаріальної контори від 12.11.2019 року (арк..с. 8) позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 через порушення позивачем 6-місячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Згідно повідомлення Широківської державної нотаріальної контори від 20.11.2020, інформаційної довідки за Спадкового реєстру (арк.с 60, 61, 62-64), дані про заповіти спадкодавця відсутні.

Оскільки 03.02.20 через канцелярію суду представником відповідача подано довідку від 17.11.20 за № 752, копію облікової картки (арк.с 68, 69 ), тобто до початку розгляду справи по суті 25.02.21, суд приймає ці документи як докази.

Відповідно довідку від 17.11.20 за № 752 на 11.04.2018 зі спадкодавцем був зареєстрований ОСОБА_4 , який є живим на час розгляду справи, як випливає з копію облікової картки.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до передбачено, що суди застосовують при розгляді справ 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини врегульовані у ст. 1272 ЦК України, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Поважні причини - це ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Тобто додатковий строк надається якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути, зокрема:

?тривала хвороба спадкоємців;

?велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

?складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

?перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

?необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строк, як, зокрема:

?юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

?необізнаність особи про наявність спадкового майна, відкриття спадщини (постанова ВС від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20);

?похилий вік;

?невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину;

?відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

?несприятливі погодні умови тощо.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина третя статті 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Представник позивача (і позивач) у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв (в судовому засіданні відмовився від реалізації такого права). Суду не надали докази того, що позивач не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Оскільки сторони відмовилися від надання доказів того, що:

- ОСОБА_4 є сином спадкодавця (копія свідоцтва про його народження тощо не надано і клопотання щодо їх витребування не заявлялися сторонами, їх представниками),

- ОСОБА_4 помер (стороною позивача не надано і відповідні клопотання не заявлялися)

приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного на час розгляду справи відповідача.

Факт споріднення підтверджується свідоцтвами про народження, смерть, відповідними актовими записами, рішеннями суду, довідки та облікові картки їх не можуть підміняти.

Позивач зазначив причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця - вважав, що спадкодавець оформив заповіт на ОСОБА_4 , який за датою пізніше за заповіт на користь позивача, тобто скасований.

Суд приходить до висновку, що факт наявності заповіту на ім`я ОСОБА_4 та його подальша смерть не підтверджені доказами, спростовуються довідкою № 752 (арк.с 68) та копією облікової картки (арк.с 69), витягом зі спадкового реєстру, згідно яких ОСОБА_4 живий на час ухвалення цього рішення, а заповіти на його ім`я відсутні.

Крім того, позивачем зазначаються суперечливі дані: за версією, викладеною в позовній заяві, позивач знав задовго до жовтня 2019 року (час коли позивач, як він стверджує, дізнався про смерть ОСОБА_4 ) про смерть спадкодавця, тобто мав можливість своєчасно подати відповідну заяву про прийняття спадщини; за версією, викладеною в заяві позивача від 17.08.2020 (арк.с 22), він дізнався про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 . Докази щодо дати, коли стало відомо про смерть спадкодавця позивачеві суду не надано (ухвала про залишення без руху позову проігнорована). Якщо у позивача перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави дляя визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Апелювання на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця є також безпідставними, оскільки це не свідчить про поважність причин пропуску строку і не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.

Причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є неповажними. В позові необхідно відмовити повністю.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2 102 грн.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн (арк..с. 14).

Оскільки в позові відмовлено повністю, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1272 ч. 3 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 200, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи (данні):

Позивач - ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Новолатівська сільська рада , юридична адреса: смт Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, вул. Шкільна, 18, ЄДРПОУ: 04338233.

Через відсутність в Широківському районному суді Дніпропетровської області з серпня 2020 року офісного паперу (не забезпечений державою) повний текст рішення роздруковано 27.04.2021 року на папері, придбаному суддею Охнач О.В. за власні кошти.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ