Постанова № 9669638, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.10Справа №2-а-556/08 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Немірованного П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомВідкритого акціонерного товариства " Будкомплекс"до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Кримпро визнання рішення та актуу не чинним,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Відкрите акціонерне товариство " Будкомплекс" до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання нечинним рішення-висновку акту перевірки № 001895 від 05.09.2007 року та рішення про застосування штрафних санкцій від 27.09.2007 року № НОМЕР_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ухвалою суду від 08.12.2008 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.02.2010 року провадження у справі поновлено з 25.02.2010 року.

Ухвалою суду від 25.02.2010 року провадження по справі в частині визнання нечинним рішення-висновку акту перевірки № 001895 від 05.09.2007 року закрито.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові та пояснив, що представниками відповідача було проведено перевірку господарської одиниці каси підприємства в м.Євпаторія, вул. Будівельників, 5, що належить позивачеві. Результати перевірки оформлені актом № 001895 від 05.09.2007 року, на підставі якого винесено рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2007 року про застосування до ВАТ " Будкомплекс" фінансових санкції в розмірі 40141,20 гривень.

Представник позивача зазначив, що перевірка була проведена з порушеннями діючого законодавства, тому і відповідний акт є незаконним.

На підставі оскаржуваного акту ДПІ в м. Євпаторії АРК прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.09.2007р. №0069992303, яке було оскаржене в ДПА і яке ВАТ «Будкомплекс» оскаржує в судовому засіданні з наступних підстав:

рішення прийнято на підставі незаконного рішення-висновку акту перевірки №001895* від 05.09.2007р.;

без врахування факту відсутності у бухгалтера-касира ОСОБА_4 -матеріально-відповідальної та повноважень для висловлювання заперечень по акту перевірки і, відповідно, без врахування факту, що відсутність заперечень по акту у бухгалтера-касира не означає згоду підприємства, як юридичної особи, з висновками акту;

без врахування факту ненадання перевіряючими акту перевірки керівнику підприємства для ознайомлення і, відповідно, для висловлення зауважень чи заперечень по акту;

без врахування всіх положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'* №265/96-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями), а саме: без врахування п. 1 ст.9, яким визначено, що "реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: - при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; і, відповідно, без врахування факту торгівлі ВАТ "Будкомплекс" товарами та послугами виключно власного виробництва; - без врахування того, що реєстратор розрахункових операцій ВАТ "Будкомплекс", згідно своєї облікової політики, використовує як допоміжний засіб для обліку лише оплати торгових операцій і, відповідно, без врахування факту наявності в касі залишку грошових коштів на видачу заробітної плати та коштів на господарські витрати. Отже, представник позивача просив зазначене рішення визнати протиправним та скасувати. Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що 05.09.2007 року спеціалістами ДПІ була проведена перевірка господарської одиниці, що належить позивачеві. Перевіркою встановлено порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року у вигляді невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків, сумі грошових коштів, вказаних у денному звіті РРО, сума невідповідності складає 7960,24 гривень; проведення розрахункової операції без використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої належним чином. За результатами її проведення складено Акт №001895 (реєстраційний №01012536/2330/010500884/2330), у висновках якого відображено зазначені порушення законодавства. Отже вважає обґрунтованим застосування фінансових санкцій в розмірі 40141,20 гривень.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мала Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим щодо проведення такої перевірки, чи діяли посадові особи Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у звязку з проведенням перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство " Будкомплекс" є юридичною особою, зареєстрованою 12.01.1996 року з ідентифікаційним кодом 14311525 виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 44-399-60-709 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 442028.

Відповідно до довідки з ЄДРПО ТОВ "Будкомплекс" здійснює діяльність з оптової торгівлі будівельними матеріалами; виробництва деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів; виробництва готових для використання бетонних сумішей; будівництва будівель.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Будкомплекс" являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м.Євпаторії АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання цих документів платнику податків є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором інспектором ДПА в АРК ОСОБА_5 згідно з направленням № 01372/2 від 05.09.2007 року та старшим державним податковим ревізором інспектором ДПА в АРК ОСОБА_6 на підставі направлення № 01371/2 від 05.09.2007 року на підставі пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями з метою здійснення контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій проведено планову перевірку ТОВ "Будкомплекс" з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.

Судом встановлено, що представниками відповідача на підставі направлень на проведення перевірки здійснено планову перевірку за результатами якої складено Акт перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту субєктами підприємницької діяльності, датований 05 вересня 2007 року за № 001895. ТОВ "Будкомплекс".

Судом встановлено, що позивач допустив представників ДПІ до проведення перевірки, у звязку з чим суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

Суд зазначає, що в акті перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту субєктами підприємницької діяльності реєстраційний №01012536/2330/010500884/2330 зазначено, що перевіркою встановлені наступні порушення п. 5, 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР:

-проведення розрахункової операції без використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої належним чином, а саме на час перевірки КОРО № 0105003493/2 зареєстрована 16 липня 2007 року, діяльність здійснювалась згідно Z-звіту №0646 від 10 липня 2007 року;

-невідповідність сум готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівки, яка вказана в денному звіті РРО, вказано, що різниця невідповідності склала 7960,24 гривень (без урахування покупки).

Суд зазначає, що на підставі Акту перевірки відповідачем винесено Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27 вересня 2007 року № НОМЕР_1 та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 40141,20 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій за актом перевірки зазначено:

-за порушення пункту 5 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року - проведення розрахункової операції без використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої належним чином - застосована фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 17,00 гривень х 20 = 340,00 гривень.

Перевіряючи обгрунтованність рішення про застосування фінансових санкцій в цій частині зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, повинні проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Відповідно до п.3 ст. 17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян- у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Але судом встановлено, що рішенням ДПА в АРК від 28.11.2007 року № 11174/7/25-021 в порядку апеляційного оскарження, рішення ДПІ м. Євпаторії від 27 вересня 2007 року № НОМЕР_1 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 340 гривень скасовано, а скарга в цій частині задоволена.

Таким чином, оскільки рішення ДПІ м. Євпаторії від 27 вересня 2007 року № НОМЕР_1 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 340 гривень скасовано, воно не може бути повторно скасовано в судовому порядку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Перевіряючи законність обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій на підставі рішення ДПІ м. Євпаторії від 27 вересня 2007 року № НОМЕР_1 в розмірі 39801,20 гривень, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій за актом перевірки зазначено:

- за порушення пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року - незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора - застосована фінансова санкція у пяти кратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність 7960,24 х 5 = 39801,20 гривень.

Відповідно до опису готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків під час проведення перевірки виявлені готівкові кошти у сумі 49577,89 гривень, сума готівкових коштів, вказана в денному звіті РРО 41617,65 гривень, отже сума невідповідності складає 7960,24 гривні (49577,89 гривень 41617,65 гривень).

Проте відомості Акту перевірки в цій частині не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданнію.

Статтею 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”встановлено перелік виключень до цього Закону, при наявності яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Встановлюючи обґрунтованість доводів позивача щодо розповсюдження на нього у даному випадку п.1 ч.1 статті 9 вище зазначеного законну, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що субєкти підприємницької діяльності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування мають право за своїм власним вибором використовувати РРО або проводити розрахунки у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Тобто дія п.1, 2, 13 статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(щодо використання РРО) не поширюється на субєктів підприємницької діяльності у сфері надання послуг у випадках встановлених законом, зокрема статтею 9 зазначеного Закону.

Таким чином, якщо субєкт господарювання здійснює реалізацію продукції власного виробництва та оформляє розрахунки зі споживачами прибутковими та видатковими ордерами, він має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій, а його використання для здійснення внутрігосподарського обліку реалізації власної продукції є правом субєкта господарювання, та не утворює правопорушень у звязку з недотриманням правил відповідності коштів на місці проведення розрахунків.

З метою зясування всіх зазначених питань судом проведено по справі судово-бухгалтерську експертизу, що оформлена висновком № 124 від 02.02.2010 року.

Відповідно до довідки № 44-399-60-709 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ВАТ "Будкомплекс" за КВЕД є: оптова торгівля будівельними матеріалами; виробництво деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів; виробництво готових для використання бетонних сумішей; будівництво будівель.

Судом дослідженно питання про те, чи була продукція, реалізована ВАТ "Будкомплекс" 05.09.2007 року, за даними РРО та касової книги продукцією власного виробництва.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 124 від 02.02.2010 року встановлено, що згідно контрольної стрічки РРО за 05.09.2007 року загальний приход грошових коштів за РРО складає 536517,65 гривень, у тому числі:

-20000 гривень пайовий внесок,

-20000 гривень пайовий внесок,

-908,45 гривень реалізація бордюру,

-709,20 гривень реалізація бітуму,

-40400 гривень пайовий внесок,

-454500 гривень пайовий внесок.

При дослідження касової книги за 05.09.2007 року встановлено, що залишок коштів на 05.09.2007 року складав 11506,94 гривень, приход склав 536517,65 гривень, видатки 535375 гривень, сальдо на кінець 05.09.2007 року 12649,59 гривень. При цьому приход повністю співпадає з відомостями, відображені в звіті РРО.

Проаналізувавши вказані документи, суд приходить до висновку, що оскільки ВАТ «Будкомплекс» є будівельною організацією та здійснює будівництво житлового будинку, отримання пайових внесків у касу підприємства 05.09.2007 року на загальну суму 534900 гривень є надходженнями від реалізації власних послуг, проти чого відповідач також не заперечує.

Судом також перевірено чи була виручка, отримана від реалізації іншої продукції 05.09.2007 року, виручкою від реалізації продукції власного виробництва, так як відповідач наполягав, що в цьому випадку позивач реалізовував придбану продукцію, а тому є підприємством торгівлі.

Згідно наданих на дослідження документів ВАТ «Будкомплекс» 05.09.2007 року за данними РРО, касової книги та накладних була реалізована продукція бетон та бордюр, яка відображена у зведених бухгалтерських регістрах як продукція власного виробництва.

Зазначений факт підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами, а також висновком судово-бухгалтерської експертизи:

-Видатковою накладною від 05.09.2007 року № РН-85, відповідно до якої покупцю підприємцю ОСОБА_7 реалізований бордюр кількістю 1,35 куб.м на суму 908.45 гривень,

-Видатковою накладною від 05.09.2007 року № РН-86, відповідно до якої покупця ОСОБА_8 відпущений бетон у кількості 1,5 куб.м на суму 709,20 гривень.

Згідно чеку РРО № 1385 від 05.09.2007 року відображений факт реалізації бітуму. Відповідно до пояснень касиру реалізація бітуму відображена в чеку помилково, так як необхідно було пробити реалізацію бетону.

У той же час факт реалізації бетону підтверджується не лише поясненнями касиру, але первинними бухгалтерськими документами позивача, які є належними доказами по справі. Факт реалізації бітуму 05.09.2007 року первинними бухгалтерськими документами не підтвердився.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 993-14 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

До таких первинних документів відноситься відповідно до Наказу Міністерства статистики від 21.06.1996 року № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» також накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Судом встановлено, що також підтверджується висновками експертизи, що надані на дослідження первинні документи, що відображають реалізацію ТМЦ накладні від 05.09.2007 року № РН-85 та від 05.09.2007 року № РН-86, складені відповідно до вимог законодавства та підтверджують проведення господарської операції з продажу бетону та бордюру.

Відповідно до висновків експерта бетон та бордюр, що були реалізовані позивачем 05.09.2007 року, є продукцією власного виробництва, оскільки вона відображена в бухгалтерському обліку по рахунку 26 «Готова продукція».

На дослідження наданий документ по виготовленню продукції №ОИ-0000062 від 11.08.2007 р. по рахунку обліку 23 «Виробництво» місце зберігання материльно -відповідальна особа ОСОБА_9 аналітичний облік: УПП, Прямі витрати; ЖБІ при дослідженні якого встановлено, що в переліку товарно - матеріальних цінностей знаходиться Бордюр L=1m в кількості 2,52 м3 за ціною без ПДВ 423,87 грн.

На дослідження наданий звідений бухгалтерський регістр (оборотньо-сальдова відомість) по рахунку 26 «Готова продукція» за вересень 2007 р., при дослідженні якого встановлено, що за період вересень 2007 р. проведена реалізація бетону 100 04079 куб.м в кількості 134,600 м3, бордюру L -1м 00445 куб.м в кількості 2,025 м3.

Відомість дослідження оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за вересень 2007 р. представлена в таблиці.

Відомість дослідження оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 «Готова

продукція» за вересень 2007 р.

З наданих на дослідження документів встановлено, що 05.09.07 р. ВАТ "Будкомплекс" реалізувалася продукція бордюр і бетон, яка відображена в бухгалтерському обліку на рахунку 26 «Готова продукція», відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291 на даному рахунку відбивається інформація про надходження і вибуття готової продукції власного виробництва :

«Рахунок 26 "Готова продукція"

Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції підприємства.

До готової продукції відноситься продукція, обробка якої закінчена і яка пройшла випробування, прийняття, вкомплектовування згідно з умовам договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

По дебету рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або по нормативній вартості.

Отже, на підставі наданних первинних документів, встановленно, що 05.09.2007 року ВАТ "Будкомплекс" при продажу бетону та бордюру, здійсненні реалізація продукції власного виробництва, що також підтверджується висновком експерта, в якому зазначено, що бетон та бордюр, беззаперечно відносяться до продукції власного виробництва.

Судом також перевірено чи оформлювалися операції з реалізації продукції та послуг власного виробництва прибутковими ордерами та чи знайшли вони відображенні в касовій книзі позивача.

Судом встановлено, що всі операції, які були відображені в РРО та касовій книзі були оформлені відповідними прибутковими касовими ордерами, а саме

-факт реалізації бордюру на суму 908.45 гривень був оформлений прибутковий касовим ордером № 652,

-факт реалізації бетону на суму 709,20 гривень, оформлений прибутковим касовим ордером № 653,

-факти отримання пайових внесків підтверджуються прибутковими касовими ордерами № 650,651, 654,655.

Судом встановлено, що всі зазначені операції, що є операціями від реалізації продукції та послуг власного виробництва знайшли відображення у касовій книзі ВАТ «Будкомплекс».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за таких обставин позивач має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій відповідно до п. 1 ч. 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфер торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому до відповідача не ожуть бути застосовані передбачені статтею 22 Закону заходи відповідальності за невідповідність коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО.

Відповідно до висновку експерта невідповідність грошових коштів в касі підприємства первинними бухгалтерськими документами не підтверджується.

Відповідно до п. 1.2. Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004 року (далі-Положення), яким даються тлумачення термінів, готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також прийому, видачі, зберігання наявних грошових коштів, інших цінностей, касових документів».

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення)

Відповідно до п. 3.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 5, 13 ст. 3 Закони України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. штрафні санкції передбачені для порушень, які здійснені в місці реалізації товарів:

5) при незастосуванні реєстраторів розрахункової операції у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункової операції і розрахункової книжки з дотриманням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи ухвалення ставок, контрольовані в режимі реального часу Державним казначейством України;

13) забезпечувати відповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, яка вказана в денному звіті реєстратора розрахункових операції, а у разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковим квитанціям, виданим з початку робочого дня», забезпечення відповідності готівкових грошових на місці проведення розрахунків і залишок наявних грошових коштів в касі підприємства не тотожні поняття.

З вищевикладеного виходить, що розрахункова операція, яка повинна реєструватися реєстратором розрахункових операцій, - це прийом від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і тому подібне по місцю реалізації товарів (послуг). Якщо готівкові кошти приймають не по місцю реалізації товарів, в місці прийому готівкових коштів (касі), операція не є розрахунковою по вимогах, Законом України, що пред'являється, «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» і штрафні санкції по п. 13 ст. 3 Закони «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» не можуть застосовуватися, крім того, з наданих документів встановлено, що 05.09.2007 року ВАТ "Будкомплекс" реалізовувалася продукція власного виробництва, продаж якої здійснюється без застосування РРО.

Отже, невідповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків по ВАТ "Будкомплекс" за 05.09.07 року в сумі 7960, 24 гривень наданими на дослідження документами не підтверджується.

Відповідно до висновку судово бухгалтерської експертизи № 124 від 02.02.2010 року розбіжність з даними акту -7960, 24 гривень у бік зменшення утворилися за рахунок того, що проводилася перевірка каси підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені в Акті обставини по суті не відповідають дійсності, при здійсненні перевірки податкові органи не перевірили дійсні обставини, не дослідили первинні документи, тому й висновки Акту в частині незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора не можна визнати обґрунтованими.

Доводи відповідача про обовязкове застосування позивачем наявного в нього та зареєстрованого в установленому порядку реєстратора розрахункових операцій при здійсненні ним розрахунків суд вважає необґрунтованими, оскільки за даних умов це є правом, а не обовязком товариства на власний вибір використовувати РРО або проводити розрахунки у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0069992303 від 27.09.2007 року на суму 39801,20 за порушення п. 13 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

В звязку з цим, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушеня п. 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за які передбачено санкції, встановлені статтею 22 Закону, а тому рішення №0069992303 від 27.09.2007 року в частині стягнення у сумі 39801,20 гривень визнається судом протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства " Будкомплекс"в цій частиніпідлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про нечинним рішення про застосування фінансових санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” встановлено граничний розмір компенсації витрат повязаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 “Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів” встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи.

Відповідно до калькуляції вартості судово-бухгалтерської експертизи її вартість склала 3500,00 гривень. Витрати на проведення експертизи були сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 441 від 06.02.2009 року на суму 1000 гривень та № № 614 від 11.03.2009 року в розмірі 3500 гривень.

Отже відповідно до статті 94 КАС України витрати, повязані із проведенням судово-бухгалтерської експертизи та сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.02.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 02.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27 вересня 2007 року № НОМЕР_1 в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39801,20 гривень.

3.Стягнути на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс"з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

4.Стягнути на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс"з Державного бюджету України витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи в розмірі 3500,00 гривень.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Трещова О.Р.