Рішення № 96686143, 29.04.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6878/20

Провадження № 2/219/294/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року Артемівський міськрайонний районний суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Єлісеєвої С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської селищної ради Донецької області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_2 є його батьком. ОСОБА_3 є його матір`ю. За життя батько мав на праві приватної власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Батько та мати були зареєстровані та мешкали у вказаному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько. Після його смерті будинок у спадок прийняла мати та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.11.1995 р., оформлене нотаріусом Дебальцевської державної нотаріальної контори. З невідомих йому причин мати не звернулась із вказаним свідоцтвом до Бюро технічної інвентаризації м. Дебальцеве та на зареєструвала право власності на вказаний житловий будинок. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 23.03.1998 р. матір приватизувала земельну ділянку під вказаним житловим будинком на своє ім`я. 19.08.2000 р. матір склала заповіт на ім`я позивача та посвідчила його у Дебальцевській державній нотаріальній конторі. У червні 2014 р. почалися бойові дії під час проведення АТО на Донбасі. Заповіт матері, оригінали Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.1995 р. на будинок були втрачені. ІНФОРМАЦІЯ_2 матір померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вказаний житловий будинок. Як єдиний спадкоємець за заповітом та за законом він звернувся до Першої Бахмутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на все майно моєї матері. Була відкрита спадкова справа. Інших родичів та спадкоємців крім нього у матері не було. Однак, у зв`язку з тим, що оригінали свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.1995 р., заповіт матері були втрачені він не зміг їх надати нотаріусу як правовстановлюючі документи, тому нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок. Дебальцевська державна нотаріальна контора та Бюро технічної інвентаризації м. Дебальцеве знаходяться на окупованій території, тому надати дублікати втрачених документів неможливо. Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю житлового будинку та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне за спадщиною майно заважає позивачу вільно володіти, розпоряджатися та користуватися будинком, залишеним йому у спадок та змушує звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 24.07.2020 року провадження у справі було відкрите, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 7.10.2020 року підготовче провадження по справі було закрите, справа була призначена до судового розгляду.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення.

Представник відповідача – Миронівської селищної ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Разом з тим, надав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення, а також просить розглядати справу без участі представника (а.с.113).

З урахуванням ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 4 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, підставою для захисту прав в судовому порядку є їх порушення, оспорювання чи невизнання іншими особами.

Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла (а.с.12).

12.02.2020 року державним нотаріусом Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Солод Павлу Федоровичу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Нотаріусом було зазначено, що Першою Бахмутською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа 509/2015 від 30 вересня 2015 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Об`єктом нерухомості є жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Розділу 2, Глави 10 п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Виходячи з цього, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, може бути здійснена тільки після подання правовстановлюючих документів на жилий будинок, який належав спадкодавцю та пройшов реєстрацію у відповідному органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а спадкоємець ОСОБА_1 таких документів нотаріусу не надав. За таких обставин, нотаріус був позбавлений можливості видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом за вищезазначених підстав (а.с.14).

Ринкова вартість спірного житлового будинку АДРЕСА_1 складає 43 750 гр., що підтверджується звітом про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна (а.с.15-24).

На запит суду від 27.08.2020 року за № 58334/20 Перша Бахмутська державна нотаріальна контора повідомила, що було заведено спадкову справу на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за номером у нотаріуса 509/2015 від 30.09.2015 року, де з заявою про прийняття спадщини від 30.09.2015 року за № 929 звернувся син померлої ОСОБА_1 , що мешкає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.53-54).

На запит суду від 27.08.2020 року за № 58336/20 Перша Бахмутська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкових справ на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалося, ніхто не звертався з заявами про прийняття спадщини (а.с.55-56).

КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» на запит суду було повідомлено, що надати відповідь щодо належності житлового будинку АДРЕСА_2 неможливо, оскільки обліковими даними про власників нерухомого майна смт. Миронівський Донецької області підприємство не володіє у зв`язку з тим, що смт. Миронівський приєдналося до Бахмутського району в 2015 році, архіви Єнакіївського міського БТІ до підприємства не передавалися (а.с.57).

На підтвердження своєї доводів позивачем суду були надані наступні документи.

Так, 30.11.1995 року нотаріусом Дебальцівської нотаріальної контори Марченко С.Н. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вказаного свідоцтва спадкоємцем майна у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 є дружина померлого ОСОБА_3 (а.с.88).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 23.03.1998 ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність від 14.11.1997 року є власником земельної ділянки площею 0,1132 га на території Миронівської селищної ради по АДРЕСА_1 . Землю було передано для обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель (а.с.101, 103).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, мати позивача з передбачених ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) підстав як дружина померлого отримала право на спірний будинок після смерті чоловіка, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживала разом з ним, здійснювала догляд на спадщиною. Після смерті матері єдиним її спадкоємцем є позивач, що підтверджується повідомленням нотаріальної контори.

Представник позивача зазначає, що підставою для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину стала відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на будинок та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. Оскільки архів бюро технічної інвентаризації залишився на непідконтрольній уряду України території у м. Дебальцеве, у позивача як спадкоємця відсутня можливість отримати довідку про державну реєстрацію прав в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та оригінали правовстановлюючих документів. Позивач змушений звернутися за захистом своїх спадкових прав до суду.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи представником позивача було обґрунтовано доведені ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог.

Оскільки позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 , інших спадкоємців не встановлено, суд вважає доведеними та законними вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на вищезазначене майно.

На підставі викладеного та керуючись 4, 5, 6, 12, 77-81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Миронівської селищної ради Донецької області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Лапченко

29.04.2021