Рішення № 96684916, 19.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3564/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – Долгополова В.М.,

від відповідача – Златі Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард Агро Плюс” про стягнення заборгованості в загальній сумі 612533,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард Агро Плюс” про стягнення заборгованості в загальній сумі 612533,18 грн., в т.ч. основної заборгованості в сумі 433730,79 грн., пені в сумі 8647,62 грн., 48% річних в розмірі 34698,46 грн., інфляційних втрат в сумі 4337,31 грн. та 30% штрафу в розмірі 131119,00 грн., посилаючись на наступне.

Так, позивач зазначає, що між TOB “Агрозахист Донбас” (продавець) та ТОВ “Авангард Агро Плюс” (покупець) було укладено договір поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., за яким продавець зобов`язувався відпустити товар згідно п. 1, а останній зобов`язувався прийняти товар та оплатити його.

За ствердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору № 14-13 від 24.01.2020 р. та згідно додатку № 2 від 08.05.2020 р. до цього договору позивачем було відпущено відповідачу товар за видатковою накладною № 2838 від 22.05.2020 р. та довіреності № 9 від 22.05.2020 р. За умовами п. 3 даного додатку відповідач зобов`язався здійснити оплату 20% вартості товару в строк до 31.03.2020 р.; остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язався здійснити до 30.09.2020 р.

Також згідно додатку № 3 від 08.05.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. позивач на підставі видаткової накладної № 2839 від 22.05.2020 р. та довіреності № 10 від 22.05.2020 р. відпустив відповідачу товару на суму 306098,76 грн. За умовами п. 3 даного додатку відповідач зобов`язався здійснити оплату 20% вартості товару в строк до 12.05.2020 р.; остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 30.09.2020 р.

Таким чином, як вказує позивач, сума основної заборгованості, яка не сплачена відповідачем станом на момент подання цієї позовної заяви, становить 433730,79 грн.

Поряд з цим позивач посилається на п. 7.7 договору, згідно якого у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 даного договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. З огляду на вказане, позивачем з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором нараховано 48% річних, що складають 34698,46 грн.

Також позивачем нараховано штраф відповідно до п. 7.8 договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., що становить 130119,00 грн., та пеню відповідно до п. 7.1.1 договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., що становить 8674,62 грн., які заявлені до стягнення.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 4337,31 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2021 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вх. № 3685/20) залишено без руху, оскільки позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що заявлена до стягнення.

20.01.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 1673/21), в якій позивачем наведено розрахунок суми основного боргу, що була заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2021 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3564/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.

11.02.2021 р. від представника відповідача через систему “Електронний суд” надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вказуючи на наступне. Так, відповідач визнає, що між сторонами дійсно було укладено відповідний договір, який складається з основного договору та декількох додатків до нього, однак позивачем не надано до суду додатку № 4 від 01.07.2020 року, яким були внесені зміни до строків остаточного розрахунку по договору поставки, а саме було визначено остаточний строк розрахунку до 29.09.2021 р. Також позивач зауважує, що цим додатком було визначено, що до 20.10.2020 р. відповідач здійснить розрахунок в розмірі 100000,00 грн., до 01.11.2020 р. – 200000,00 грн. та до 29.09.2021 р. кінцевий залишок заборгованості поставки товару. За ствердженнями відповідача, враховуючи зміну строків розрахунків, відповідач виконував своєї зобов`язання належним чином, так 16.10.2020 р. відповідачем було перераховано 100000,00 грн., а 30.10.2020 року 200000,00 грн., тому зобов`язання ним було виконано частково саме згідно додатку № 4. Таким чином відповідач зазначає, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань та в строк до 29.09.2021 р. здійснить остаточний розрахунок по укладеному договору. При цьому відповідач додає, що у зв`язку із винятковими погодними умовами (посуха на території Ренійського району Одеської області) та загибеллю посивів, ТОВ “Авангард Агро Плюс” знаходиться у важкому становищі, однак не дивлячись на ці обставини, зобов`язання по договору будуть виконані належним чином в строки, визначені додатком № 4.

Під час підготовчого засідання 18.03.2021 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про призначення комплексної судової експертизи додатку № 4 від 01.07.2020 р. до договору поставки № 14-ІЗ від 24.01.2020 р. та витребування від відповідача вказаного додатку до договору поставки.

Представником відповідача у підготовчому засіданні були надані суду для залучення до матеріалів справи письмові пояснення щодо спору, в яких відповідач зауважив, що позовні вимоги не визнає у зв`язку із тим, що додатком від 01.07.2020 р. було визначені інші строки розрахунків і тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Водночас, як вказує відповідач, під час підготовчого засідання від 01.03.2021 р. представник позивача надав пояснення стосовно того, що вказаний додаток № 4 є недійсним, оскільки особа, яка його підписала, не мала повноважень на ці дії. Проте, відповідач категорично не погоджується з такими доводами представника позивача, оскільки згідно наданої довіреності № 4/20 від 14.01.2020 р. позивач уповноважив Пожар Анатолія Івановича представляти інтереси позивача перед державними органами, юридичними і фізичними особами з питання укладання договорів поставки за встановленим зразком, що не перевищує 5 млн. Гривень, та останньому надано право укладати такі договори поставки. При цьому відповідно до п. 2.2 укладеного між сторонами договору ціна продукції визначається додатками до договору, а згідно п. 3.1 порядок розрахунків за поставлений товар визначається також додатками. Таким чином, за ствердженнями відповідача, враховуючи зазначені умови договору та повноваження, надані позивачем своєму представнику на укладення договорів поставки і представництво перед юридичними особами, його дії по підписанню 01.07.2020 р. додатку до основного договору не суперечили основному договору та виданої довіреності. Окрім викладеного, відповідач зазначає, що укладеним між сторонами договором не передбачалось надання постачальником окремих рахунків на часткову оплату, тому постачальником було видано загальний рахунок по замовленню № 674 від 30.03.2020 р., а згідно п. 3.6 договору покупець при здійсненні розрахунків повинен був лише зазначати в платіжному доручені зазначати по якому договору було здійснено оплату та по якому додатку перераховано платіж. Враховуючи вищевикладене, відповідач вказує, що по укладеному з позивачем договору виконує свої зобов`язання належним чином та здійснює оплату відповідно умов укладеного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та доданим до цих пояснень рахунком на оплату та платіжними дорученнями.

24.03.2021 р. від представника відповідача через систему “Електронний суд” надійшли до суду заперечення на клопотання позивача про призначення у справі комплексної почеркознавчої експертизи.

26.03.2021 р. від позивача до господарського суду надійшли заперечення на відзив, в яких позивач стверджує, що додаток № 4 не внесено до загальної бази бухгалтерії позивача, позивачем ніколи не укладався даний додаток, при цьому підписантом з боку постачальника зазначено ОСОБА_1 , який був працівником ТОВ “Агрозахист Донбас”, але з 24.11.2020 р. не працює у ТОВ “Агрозахист Донбас”. Наразі позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не мав повноважень на укладання додатку на продовження строку перенесення кінцевого розрахунку за договором, не мав право на укладання договорів поставки та додатків до нього, які стосуються постачання продукції за договором поставки та передбачені довіреністю № 4/20 від 14.01.2020 р. та зразки на укладання яких були 20.01.2020 р. затверджені генеральним директором ТОВ “Агрозахист Донбас” Зубрицьким О.Т., копії яких були надані у засіданні суду 01.03.2021 р. Відтак, як зазначає позивач, перенесення строку сплати за договором поставки можливо лише за погодженням генерального директора ТОВ «Агрозахист Донбас», тому позивач наполягає на тому, що цей документ був складений без погодження з керівництвом ТОВ “Агрозахист Донбас”, та до подання позовної заяви з вимогою сплатити заборгованість ТОВ “Агрозахист Донбас” не мало інформації про наявність додатку 4 від 01.07.2020 р. взагалі. Відтак, позивач вказує, що така додаткова угода могла бути підписана неуповноваженою особою на укладання такої додаткової угоди про продовження строку сплати за договором. У разі наявності у ТОВ «Авангард Агро Плюс» оригіналу такого додатку до договору, то позивач стверджує, що він підписаний неуповноваженим представником з боку TOB “Агрозахист Донбас” та його датою складання ймовірно є дата вже після звільнення ОСОБА_1 .

Під час підготовчого засідання 26.03.2021 р. представник позивача відмовився від поданого 18.03.2021 р. клопотання про призначення комплексної судової експертизи додатку № 4 від 01.07.2020 р. до договору поставки № 14-ІЗ від 24.01.2020 р., про що зазначено у протоколі судового засідання від 26.03.2021 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2021 р. у справі № 916/3564/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19 квітня 2021 р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 19.04.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

24 січня 2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард Агро Плюс” (покупець) укладено договір поставки № 14-13, відповідно до п. 1.1 якого в терміни, визначені договором, позивач як постачальник зобов`язується передати у власність відповідача як покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач як покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 2.1 договору за даним договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР). Насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або євро.

За умовами п. 2.3 договору сторонами визначено, що загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1, та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

В п. 3.1 договору сторони погодили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Згідно положень п. 3.3 договору всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2 договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2 даного договору. Сторони продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому підписують “Акт звіряння взаємних розрахунків?. Ініціатива підписання “Акту звіряння взаємних розрахунків” покладається на покупця.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п. 3.5 договору).

В п. 4.1 договору передбачено, що строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору.

Згідно п. 6.2 договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно до закінчення приймання письмово про це заявити постачальнику. Про відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

За умовами п. 6.3 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній): по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства - виробника.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Положеннями п. 7.1 договору визначено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1 даного договору, покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує неню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції; за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.

Відповідно до п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно п. 7.8 договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

За умовами п. 11.4 договору з моменту його укладення всі попередні домовленості (зокрема, протоколи намірів, листи, телеграми, факси, тощо) втрачають юридичну силу. Будь-які зміни або доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписанні повноважними представниками обох сторін.

Також з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено додаток № 2 від 08.05.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., в якому визначено найменування товару – соняшник ЛГ 5542 КЛ, круїзер (кількість – 80 міш., ціна за одиницю – 4805,42 грн., загальна сума без ПДВ – 384433,60 грн.) та соняшник ЛГ 5555 CLP круїзер (кількість – 30 міш., ціна за одиницю – 4960,47 грн., загальна сума без ПДВ – 148814,10 грн.); загальна ціна за даним додатком складає 639897,24 грн. з ПДВ (20676,00 євро). В п. 3 вказаного додатку визначено, що оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 31.03.2020 р.; остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 30.09.2020 р.

Крім того, з наданої позивачем копії додатку № 3 від 08.05.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард Агро Плюс” (покупець), вбачається, що сторонами досягнута домовленість щодо поставки товару – соняшник ЛГ 5555 CLP круїзер (кількість – 55 міш., ціна за одиницю – 4637,86 грн., загальна сума без ПДВ – 255082,30 грн.); загальна ціна складає 306098,76 грн. з ПДВ (10578,48 євро). Так, в п. 3 вказаного додатку визначено, що оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 12.05.2020 р.; остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 30.09.2020 р.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. ТОВ “Агрозахист Донбас” був поставлений відповідачу товар на загальну суму 945996,00 грн., про що свідчать наступні видаткові накладні:

- № 2838 від 22.05.2020 р., відповідно до якої передано товар на суму 639897,24 грн. (в т.ч. ПДВ 106649,54 грн.);

- № 2839 від 22.05.2020 р., відповідно до якої передано товар на суму 306098,76 грн. (в т.ч. ПДВ 51016,46 грн.).

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, а саме директором Узуновим С.О., який діяв на підставі довіреностей № 9 від 22.05.2020 р. та № 10 від 22.05.2020 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи на видаткових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за спірним договором на підставі вищевказаних накладних, що узгоджується з умовами договору.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. на підставі оформлених вищезазначених видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

В п. 3.1 договору сторонами погоджено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. щодо оплати поставленого позивачем товару відповідно до умов п. 3 додатків № 2 та № 3 до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., яким сторони передбачили, що остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 30.09.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідачем були здійснені оплати за договором, зокрема: 31.03.2020 р. – 151045,46 грн., 08.05.2020 р. – 61219,75 грн., 16.10.2020 р. – 100000,00 грн., 30.10.2020 р. – 200000,00 грн. Так, відповідачем була здійснена лише часткова оплата на суму 512265,21 грн. за поставлені товари за договором поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. Відтак, за розрахунком позивача у відповідача існує заборгованість за поставлений товар в розмірі 433730,79 грн. (945996,00 грн. поставленого товару – 512265,21 грн. сплаченого відповідачем).

Так, саме нездійснення відповідачем оплат за спірними договорами в повному обсязі обумовило звернення позивача до суду із заявленим позовом, який обґрунтовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за цим договором щодо оплати поставленого товару в оспорюваній сумі.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, посилається на положення укладеного між сторонами додатку № 4 до спірного договору, в якому передбачено строк остаточного розрахунку по договору до 29.09.2021 р.

Із наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії додатку № 4 від 01.07.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард Агро Плюс” (покупець), вбачається, що в його п. 1 сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. (додаток № 2 від 08.05.2020 р., додаток № 3 від 08.05.2020 р.) до 29 вересня 2021 року. Остаточний розрахунок покупця за придбаний товар здійснюється згідно наступного графіку:

- до 20.10.2020 р. покупець сплачує 100000,00 грн.;

- до 01.11.2020 р. покупець сплачує 200000,00 грн.;

- до 29.09.2021 р. покупець сплачує кінцевий залишок заборгованості поставки товару.

Також у вказаному пункті додатку сторони погодили, що у випадку оплати покупцем всієї суми заборгованості в строки, вказані вище, до покупця не буде застосована відповідальність, передбачена у договорі.

В п. 2 додатку № 4 від 01.07.2020 р. сторони визначили, що він набирає чинності з моменту його підписання і є невід`ємною частиною договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що вказаний додаток № 4 від 01.07.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. укладено неуповноваженою особою, оскільки згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами додаток № 4 від 01.07.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р. як правочин є правомірним на час розгляду справи, та його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений додаток в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та його умов. Адже належних та допустимих доказів протилежного позивач до суду не надав, при цьому позивач відмовився від клопотання про проведення судової експертизи вказаного додатку № 4.

Більш того, здійснені відповідачем оплати за договором (16.10.2020 р. – 100000,00 грн., 30.10.2020 р. – 200000,00 грн.) свідчать про виконання відповідачем саме умов додатку № 4 від 01.07.2020 р. до договору поставки № 14-13 від 24.01.2020 р., яким сторонами погоджено сплату покупцем товару згідно спірного договору за відповідним графіком, а саме до 20.10.2020 р. - 100000,00 грн., до 01.11.2020 р. - 200000,00 грн., і позивачем таке виконання відповідно до умов додатку № 4 прийнято без зауважень. Тому ствердження позивача про кінцевий строк оплати товару до 30.09.2020 р. згідно додатків № 1 і № 2 до договору є необґрунтованими, оскільки за оплата кінцевого залишку заборгованості з поставки товару повинна бути здійснена покупцем до 29.09.2021 р., який ще не наступив.

Таким чином, судом встановлено, що нездійснення відповідачем оплати кінцевого залишку за поставлені товари по спірному договору обумовлено саме ненастанням строку для такої оплати – 29.09.2021 р.

За таких обставин, судом критично оцінюються доводи позивача про прострочення відповідачем виконання обов`язку з оплати поставленого товару за спірним договором. Адже, в даному випадку строк оплати кінцевого залишку заборгованості з поставки товару сплине 29.09.2021 р. та відповідно у випадку несплати покупцем залишку заборгованості до 29.09.2021 р. включно, то саме з 30.09.2021 р. покупець буде вважатися таким, що прострочив виконання обов`язку з оплати кінцевого залишку заборгованості з поставки товару.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача умов спірного договору для проведення розрахунків з позивачем з урахуванням того, що строк, погоджений сторонами для оплати – 29.09.2021 р., ще не настав.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 8647,62 грн., 48% річних в розмірі 34698,46 грн., інфляційних втрат в сумі 4337,31 грн. та 30% штрафу в розмірі 131119,00 грн., розрахунки яких наведено в додатках до позову, суд зазначає наступне.

Такі правові наслідки як сплата неустойки настають саме у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1 даного договору, покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує неню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції; за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.

Відповідно до п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно п. 7.8 договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

З огляду на невстановлення судом порушень з боку відповідача зобов`язань за спірним договором щодо нездійснення своєчасної оплати за поставлений товар, відповідно це виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені і штрафу, що заявлені до стягнення.

Аналогічно з огляду на невстановлення судом порушень з боку відповідача зобов`язань за спірним договором щодо нездійснення своєчасної оплати за поставлений товар (наявність прострочення грошового зобов`язання), відповідно відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України стосовно нарахування 48% річних та інфляційних втрат. Також, виходячи з системного аналізу положень ст. 625 ЦК України, обов`язок сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки виникає виключно у боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, що в даному випадку відсутнє, що виключає можливість застосування до відповідача 48% річних та інфляційних втрат, що заявлені до стягнення.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ “Агрозахист Донбас”, нарахованих за порушення грошового зобов`язання сум пені в розмірі 8647,62 грн., 48% річних в розмірі 34698,46 грн., інфляційних втрат в сумі 4337,31 грн. та 30% штрафу в розмірі 131119,00 грн., є безпідставними з огляду на відсутність порушень з боку відповідача зобов`язань за спірним договором щодо нездійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” про стягнення заборгованості за договором поставки в загальній сумі 612533,18 грн. є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард Агро Плюс” про стягнення заборгованості в загальній сумі 612533,18 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2021 р.

Суддя В.С. Петров