Ухвала суду № 96684870, 29.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/4707/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши заяву відповідачів про відвід судді Васильченко Т.В. у справі №910/4707/21

За позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод в особі акціонера Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»

до відповідача-1 ОСОБА_1

до відповідача-2 ОСОБА_2

до відповідача-3 ОСОБА_3

до відповідача-4 ОСОБА_4

до відповідача-5 ОСОБА_5

до відповідача-6 ОСОБА_6

до відповідача-7 ОСОБА_7

до відповідача-8 ОСОБА_8

про стягнення 118193659,77 грн збитків

Представники учасників справи:

від заявника: Зубрицький О.В. , Левіцький Є.В. ;

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: Павленко М.В. , Осовітня Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (далі- позивач) в особі акціонера Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач - 1), ОСОБА_2 (відповідач - 2), ОСОБА_3 (відповідач - 3), ОСОБА_4 (відповідач - 4), ОСОБА_5 (відповідач - 5), ОСОБА_6 (відповідач - 6), ОСОБА_7 (відповідач - 7) та ОСОБА_8 (відповідач - 8) про стягнення 118193659,77 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» завдано збитки діями відповідачів, які є посадовими особами ПАТ «НВЦ «БХФЗ», щодо штучного збільшення витрат даного підприємства, що мало наслідком зменшення прибутку товариства, у зв`язку з чим Публічним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» в особі Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця», як акціонера, який володіє 31,5525% простих акцій товариства, подано даний позов у відповідності до приписів статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 відкрито провадження у справі №910/4707/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.04.2021.

В судовому засіданні 23.04.2021 оголошено перерву до 29.04.2021.

29.04.2021 в судовому засіданні представником відповідачів подано заяву про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №910/4707/21.

Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Заява відповідачів про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №910/4707/21 обґрунтована тим, що в судовому засіданні 23.04.2021 суддею було постановлено про відкладення розгляду поданого заявником клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а не повернення його без розгляду, незважаючи на те, що воно подано з порушенням приписів частини 2 статті 170 ГПК України. Крім того, на думку заявника, судом провадження у справі відкрито без дотримання приписів ст.176 ГПК України, а також не вжито заходів, передбачених ч. 4 ст. 170 ГПК України, щодо повернення без розгляду поданих заявником клопотань про витребування у банківських установах інформації, з доданими до них доказами, незважаючи на те, що доказів їх направлення відповідачу долучено не було.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Васильченко Т.В. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі, а доводи зводяться до незгоди з процесуальними діями судді.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відвід судді Васильченко Т.В., оскільки наведені заявниками доводи у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.

Абзацом 2 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява про відвід судді Васильченко Т.В. у справі №910/4707/21 подана 29.04.2021 під час підготовчого засідання, питання про відвід судді вирішено судом, що розглядає справу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відвід судді Васильченко Т.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2021.

Суддя Т.В. Васильченко