Рішення № 96684846, 15.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/48/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 Справа № 908/461/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/461/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд.9-А)

про стягнення заборгованості за договором зберігання

за участю представників:

від позивача – Гришко І.І., ордер ЗП №115704 від 29.03.2021, адвокат

від відповідача – Висоцька Л.С., довіреність № 197 від 12.01.2021

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа-підприємець Гургура Г. В. звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №45 від 19.02.2021 до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення суми основного боргу за договором зберігання 1/12 від 03.03.2012 за період з грудня 2016 року по травень 2018 року в розмірі 115 311,06 грн., 3% річних в сумі 14 499,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 35 405,60 грн. за час прострочення зобов`язання зі сплати суми основного боргу в розмірі 310 575,81 грн., стягнутого на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/461/21, присвоєно справі номер провадження 12/48/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначене на 29.03.2021 об 11 год. 00 хв.

29 березня 2021 на адресу суду від відповідача по справі - Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку приписів ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- 09.01.2019 Господарським судом Запорізької області позов № 908/1654/18 задоволено частково. Ухвалено стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця Гургури Г.В. основний борг у сумі 310575,81 грн., 3% річних в сумі 22172,57 грн., інфляційні втрати в сумі 92821,48 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 6383,55 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8834,97 грн.;

- постановою Центрального апеляційного господарського суду по справі 908/1654/18 від 23.04.2019 року рішення I інстанції залишено без змін. Рішення суду від 09.01.2019 № 908/1654/18 набрало законної сили. 07.06.2019 року видано накази про стягнення коштів в примусовому порядку;

- ФОП Гургура Г.В. подала до Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області виконавчі документи на виконання безспірного списання виконавчі документи на виконання для безспірного списания коштів з рахунків Головного територіального управління юстиції, тобто за рахунок бюджетних асигнувань;

- на рахунок позивача перераховано кошти органом Казначейської служби, а не самостійно Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області. Тобто, позивач не подавав виконавчі документи до виконання з невідомих причин. Здійснити самостійне виконання рішення суду № 908/1654/18 Олександрівський ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не мав змоги;

- строк дії договору зберігання 2012 року припинено 10.05.2018, в день коли державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ було складено акт у виконавчому провадженні № ВП 44836786 по вилучення залишку майна зі зберігання ФОП Гургура Г.В.;

- вважає, що строк виконання зобов`язання до договору зберігання в даному випадку припинено в повному обсязі;

- не підлягають задоволенню позовні вимоги 3% річних i розмірі 14499, 20 грн. та сума інфляційних втрат в poзмірі 35405,60 за період з 04.05.2018 по 05.12.2019 року в повному обсязі;

- просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судових засіданнях 29.03.2021 та 07.04.2021 оголошувались перерви до без винесення процесуального документу суду про що зазначено в протоколах судових засідань.

В судове засідання 15.04.2021 з`явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію представника позивача та відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 03.03.2012 між Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, як Поклажодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною, як Зберігачем, укладено договір зберігання №1/12, далі Договір, за умовами якого Зберігач зобов`язується зберігати річ (рухоме майно) згідно переліку.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо плати наданих послуг, позивач в серпні 2018 року звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором зберігання, в якій просила стягнути з Відповідача суму основного боргу за договором зберігання 1/12 від 03.03.2012 в poзмірі 419 888,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 178 268, 20 грн. та 3% річних в poзмірі 40 079,70 грн. за період з березня 2012 року по травень 2018 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 залишено без змін, позовну заяву фізичної особи – підприємця Гургури Галини Валентинівни до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про стягнення заборгованості за договором зберігання задоволено частково. На користь Позивача стягнуто суму основного боргу 310 575,81 грн., 3% річних в cyмі 22 172,57 грн., інфляційні втрати в cyмі 92 821,48 грн., а також витрати зі сплати судового збору в cмі 6 383,55 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в cyмі 8 834,97 грн.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що Позивачем, разом iз поданням позовної заяви, не було надано суду доказів надсилання Відповідачу актів виконаних робіт (послуг) за період з грудня 2016 року по травень 2018 року. Тому, за висновками суду, в даному випадку відсутні були підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

3 метою підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором, Позивачем 24 грудня 2020 року на адресу Відповідача було направлено акти виконаних робіт (послуг) та рахунки - фактури за період грудень 2016 року - травень 2018 року на загальну суму 115 311,06 грн. Також листом від 24.12.2020 № 1 відповідача було повідомлено про те, що станом на теперішній час залишаються неоплаченими послуги зі зберігання майна, згідно Договору, за вищезазначений період.

Вказані документи були отримані Відповідачем 28.12.2020, що підтверджується інформацією про відправлення № 6900119660028 із офіційного сайту AT «Укрпошта».

Проте, з моменту отримання поштового вщправлення та станом на цей час відповідачем вищезазначені акти виконаних робгг (послуг) не підписано, оплату послуг із зберігання майна не здійснено.

Вказує, що 05.12.2019 року, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18, Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області на банківський рахунок Позивача було перераховано грошові кошти в poзмірі 310 575,81 грн. з призначенням платежу «списання основного боргу (послуги зберігання майна)», що підтверджується випискою AT КБ «Приватбанк» від 11.02.2021.

При цьому зазначає, що перерахування вищезазначеної суми боргу було здійснено стороною відповідача лише після спливу 19 місяців з моменту виникнення у Відповідача такої заборгованості.

Відтак, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних в poзмірі 14 499,20 грн. та суму інфляційних втрат в poзмірі 35 405, 60 грн. за період з 04.05.2018 року по 05.12.2019 року зв`язку з простроченням виконання зобов`язання зі сплати суми основного боргу в poзмірі 310 575,81 грн., стягнутого на підставі рішення Господарського суду Запорізької області № 908/1654/18.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення з відповідача боргу за Договором зберігання № 1/12 від 03.03.2012 в сумі 115 311,06 грн. та трьох процентів річних в poзмірі 14 499,20 грн. інфляційних в poзмірі 35 405, 60 грн. за прострочення виконання зобов`язання зі сплати суми основного боргу в poзмірі 310 575,81 грн., стягнутого на підставі рішення Господарського суду Запорізької області № 908/1654/18.

При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2018 у справі № 908/2423/17, яким встановлено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем. Як вбачається з матеріалів справи Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/1654/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Гургури Г. В. до Олександрівського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про стягнення 638 236, 88 грн., які складаються з: 419 888,98 грн. основного боргу, 178 268,20 грн. інфляційних втрат, 40 079,70 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором зберігання № 1/12 від 03.03.2012.

09.01.2019 Господарським судом Запорізької області прийнято рішення у № 908/1654/18, яким позов задоволено частково, а саме стягнуто з Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни основний борг у сумі 310575,81 грн., 3% річних в сумі 22172,57 грн., інфляційні втрати в сумі 92821,48 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 6383,55 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8834,97 грн. В задоволені позову в частині стягнення основного боргу в сумі 109313,17 грн.,3% річних в сумі 17907,13 грн., інфляційних втрат в сумі 85446,72 грн. відмовлено.

Вказане рішення суду залишено в силі Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.07.2019.

Так, вказаним рішенням суду надана правова оцінка укладеному між стронами Договору зберігання № 1/12 від 03.03.2012 та факту його виконання. Під час розгляду вказаної справи судом встановлено наступне: «…03.03.2012 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі – Відділ, поклажодавець, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною (надалі - зберігач, позивач у справі) укладено договір зберігання №1/12 (надалі – договір), за умовами якого зберігач зобов`язується зберігати річ (рухоме майно):

1) папірорізувальна машина – Адаст MS115-1 – 2006 р.в.;

2) комп`ютер – APPLE – 2007 р.в.;

3) папірорізувальна ротаційна машина – 2LR2120 – 2006 р.в.;

4) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G. – 2006 р.в.;

5) офсетна машина – ROLAND PRACTICA-00 AG – 2006 р.в.;

6) друкувальна машина – MAN ROLAND 202 ТОВ – 2006 р.в.;

7) прес друкувально-позолотний – БПП-75 – 2006 р.в.;

8) прес сапожний – ПКП-16 – 2006 р.в.;

9) брошурувальник – RENZ SRW – 2007 р.в.;

10) брошурувальник – RENZ SRW – 2007 р.в.;

11) ламінатор – RNH 380 – 2007 р.в.;

12) проявочний процесор – HOWSON ALGRAPHY – 2006 р.в.;

13) рама копіювальна – ФК-66 – 2006 р.в.;

14) свердлильний станок – 2М112 – 2006 р.в. (далі – майно), що належить ПП “ПКП ЛІГА СМХ”, яке передане їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути його поклажодавцеві у схоронності.

Місцезнаходження майна – вул. Вишнева, буд. 42, м. Запоріжжя.

Позивач є власником нежилого приміщення, ІІ літ. Б-3, що розташоване по вул. Вишнева, буд. 42, м. Запоріжжя, згідно свідоцтва про право власності від 07.02.2012 реєстровий №318 та витягу про державну реєстрацію прав від 08.02.2012 №33106248.

У п. 1.2 договору зазначено, що повний перелік майна, його кількість, засвідчені в акті опису та арешту майна. Оцінка майна засвідчуються згідно висновку експерта оцінювача, суб`єкта оціночної діяльності, що видається після передачі товарів на зберігання.

Згідно з п. 2.2.1 договору поклажодавець передає майно зберігачу за попередньо складеним актом опису та арешту майна серії №31274794 від 03.03.2012.

Зберігач, у свою чергу, згідно з п. 2.1.2 договору підписує на підтвердження приймання майна попередньо складений Відділом акт опису та арешту майна серії №31274794 від 03.03.2012.

Як свідчать матеріали справи, у виконавчому провадженні №31274794 з виконання виконавчого напису №2375, виданого приватним нотаріусом 17.11.2009 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ПП “ПКП ЛІГА СМХ” на користь ПАТ “УкрСиббанк” в межах суми 529 969,00 грн., державним виконавцем 03.03.2012 був складений акт опису та арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на майно, перелік якого відповідає зазначеному в п.1.1. договору зберігання №1/12 від 03.03.2012 переліку, та передано на зберігання позивачу під розписку. Тобто 03.03.2012 відбулась фактична передача майна на зберігання позивачу.

За умовами п. 2.1.6 договору зберігач зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні (складі) в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні. Також у п. 1.3 договору закріплено, що право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що виконання зберігачем своїх зобов`язань за договором оформляється актом виконаних робіт по зберіганню майна, який підписується сторонами.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору оплата послуг за даним договором здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2% від вартості майна за один місяць зберігання. Оплата послуг зберігача здійснюється після підписання акту виконаних робіт по зберіганню майна протягом 3-х днів.

В п. 3.3 договору зазначено, що порядок встановлення оплати за цим договором ґрунтується на вимогах п. 5.8.6 Інструкції з проведення виконавчих дій та ч. 3 ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження”.

Додатковою угодою від 05.04.2012 до договору сторони визначили, що згідно звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, вартість майна, зазначеного в п. 1.1 договору, становить 320308,33 грн. Також передбачено, що оплата послуг згідно п. 3.1 договору, здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2% від вартості майна за один місяць зберігання – 6406,17 грн.

У пунктах 7.1 – 7.3 договору визначено, що цей договір дійсний до моменту підписання акту приймання-передавання арештованого майна, згідно договору про надання послуг з організації і проведення аукціону з реалізації арештованого майна з торгівельною організацією або до підписання акту приймання-передавання арештованого майна з його власником.

13.06.2012 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького МУЮ та Спеціалізованою організацією ПП “СП Юстиція” було укладено договір №05/132/12/А з надання послуг по організації і проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

За цим договором на аукціон передається рухоме майно згідно з актом опису і арешту від 03.03.2012 серії ВП31274794, згідно якого майно прийнято на зберігання Гургурою Г.В. Початкова вартість майна 320 308,33 грн.

Також за умовами п. 2.4.11 цього договору ПП “СП Юстиція” зобов`язалось забезпечувати безоплатне зберігання майна, переданого на реалізацію; забезпечувати безоплатне перевезення арештованого майна до місця продажу та належне зберігання в місцях продажу; забезпечувати безоплатне зберігання майна у разі зняття його з продажу до моменту повернення його Відділу.

Відповідно до акту №05/132/12А передачі арештованого майна від 13.06.2012 державний виконавець передав ПП “СП Юстиція” обладнання вартістю 320 308, 33 грн.

Суду не надано акт передачі майна від позивача відповідачу або від позивача до ПП “СП Юстиція”. Позивач вказує, що таких актів не складалось, у відповідача такі докази відсутні.

Матеріали виконавчого провадження №31274794 були знищені відповідачем у зв`язку з закінченням термінів їх зберігання, що підтверджується розпорядженням в.о. начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 12.01.2016 №3 “Про створення комісії для проведення знищення виконавчих проваджень у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції” та актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26.02.2016.

Відповідно до витягу з електронного реєстру ВП-спецпідрозділ від 07.12.2018 виконавче провадження №31274794 було завершено 22.10.2012 у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення). У витягу також значиться інформація про те, що виконавче провадження було відкрито 17.02.2012, а 03.03.2012 державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника. Державним виконавцем 03.05.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Інформація про скасування арешту та повернення майна боржнику відсутня.

26.09.2014 відділом державної виконавчої служби Жовтневого району Запорізького міського управління юстиції було відкрито інше виконавче провадження №ВП44836786 з виконання виконавчого напису №2375, виданого приватним нотаріусом 17.11.2009 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ПП “ПКП ЛІГА СМХ” на користь ПАТ “УкрСиббанк”, що вбачається зі змісту акту державного виконавця від 10.05.2018 у виконавчому провадженні №ВП44836786.

28.01.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Запорізького міського управління юстиції складено акт опису та арешту майна у виконавчому провадженні №ВП44836786, згідно якого державний виконавець передав Скрипнику В.В. описане майно по вул. Вишнева, 42 в м. Запоріжжя:

1) папірорізувальна машина – Адаст MS115-1;

2) папірорізувальна ротаційна машина – 2LR2120;

3) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G.;

4) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G.;

5) офсетна машина – ROLAND PRACTICA-00 AG;

6) друкувальна машина – MAN ROLAND 202 ТОВ;

7) прес друкувально-позолотний – БПП-75;

8) прес сапожний – ПКП-16;

9) ламінатор – RNH 380;

10) проявочний процесор – HOWSON ALGRAPHY – 2006 р.в.;

11) рама копіювальна – ФК-66;

12) свердлильний станок – 2М112.

29.01.2015 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову про зміну відповідального зберігача зі Скрипника В.В. на ОСОБА_1 . Постанову мотивовано тим, що відповідальний зберігач Скрипник В.В. фактично не має змоги виконувати обов`язки відповідального зберігача, оскільки приміщення, в якому знаходиться описане та арештоване майно, належить третій особі і відповідальний зберігач позбавлений можливості безперешкодно потрапляти у приміщення в будь-який час. У зв`язку з цим обов`язки зі зберігання описаного та арештованого майна покладені на Гургуру Г.В.

Вказана постанова про зміну відповідального зберігача надіслана на адресу ФОП Гургури Г.В. супровідним листом вих. №877/6 від 29.01.2015.

Як свідчать матеріали справи, 10.08.2015 на адресу позивача надійшло звернення ТОВ “Колор-Принт” вих. №1/8 від 06.08.2015, в якому повідомляється, що 06.07.2015 за результатами електронних торгів дане підприємство набуло право власності на арештоване майно - офсет-листову машину – ROLAND PRACTICA-00 AG, яка перебуває у позивача як у тимчасового зберігача. У зв`язку з цим товариство вимагало передати йому це майно.

27.08.2015 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та ФОП Гургурою Г.В., які разом іменуються в акті як “сторони”, складено акт про те, що станом на 27.08.2015 сторони перевірили та підтверджують наявність і комплектність у місці зберігання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. 42 наступного майна, переданого зберігачу на зберігання:

1) офсет-листова машина – ROLAND PRACTICA-00 AG;

2) рама копіювальна – ФК-66 - 2006 р.в.;

3) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G. - 2006 р.в.;

4) проявочний процесор – HOWSON ALGRAPHY – 2006 р.в.;

5) ламінатор – RNH 380 - 2006 р.в.;

6) прес сапожний – ПКП-16 2006 р.в.;

7) прес друкувально-позолотний – БПП-75 – 2006 р.в.;

8) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G. – 2006 р.в.;

9) папірорізувальна ротаційна машина – 2LR2120.

Також державний виконавець підтвердив, що 14.08.2015 він самостійно, за відсутності та без згоди зберігача здійснив проникнення в місце зберігання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. 42. Після проведення огляду місця зберігання та перевірки наявності майна поклажодавець не має претензій щодо наявності та комплектності майна, зазначеного в п. 1.

Позивач повідомив відповідача в листі від 08.10.2015 вих. №18, що як відповідальний зберігач передав на вимогу відповідача машину ROLAND PRACTICA-00 AG.

На підтвердження факту надання послуг зберігання позивачем були складені акти виконаних робіт (послуг) за період з 03.03.2012, квітень – червень 2012 року на суму 25211,40 грн. (акт від 09.07.2012), а також акти за період з липня 2012 року по січень 2018 року (67 місяців) на суму 6406,17 грн. кожний, які оформлені останнім днем відповідного місяця (67 х 6406,17 = 429213,39 грн.). Загалом сума всіх актів складає 454424,79 грн. Зазначені акти відповідачем не підписані.

Позивач не надав рахунків на оплату цих актів у зв`язку з їх відсутністю у позивача.

02.04.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №5, в якому повідомив про надсилання в липні 2012 року та в жовтні 2013 року на адресу відповідача рахунків, а також актів виконаних робіт для здійснення оплати за послуги зберігання майна відповідно до рахунку-фактури №000000095 від 09.07.2012 за період з 03.03.2012 по червень 2012 року на суму 25211,40 грн. та рахунку-фактури №В-00000175 від 30.09.2013 за період з 03.03.2012 по вересень 2013 року на суму 121303,93 грн. Зазначив про те, що оплата не була здійснена відповідачем. У зв`язку з відсутністю змоги зберігати майно надалі позивач просив закрити правовідносини сторін та підписати рахунок-фактуру і акт виконаних робіт №В-00000001 від 31.03.2015 на суму 236615,10 грн. В переліку додатків до цього листа зазначені рахунок-фактура та акт виконаних робіт №В-00000001 від 31.03.2015 на суму 236615,10 грн., а також копія договору зберігання №1/12 від 03.03.2012 з додатковою угодою до нього від 05.04.2012. На листі міститься відмітка відповідача про отримання.

Позивач не надав суду зазначених у вищевказаному листі рахунків-фактур №000000095 від 09.07.2012, №В-00000175 від 30.09.2013, №В-00000001 від 31.03.2015 та акту виконаних робіт №В-00000001 від 31.03.2015 у зв`язку з їх відсутністю у позивача.

13.05.2015 позивач звернувся до відповідача із вимогою про оплату виконаних робіт за період з 03.03.2012 по 01.06.2015 на суму 249427,44 грн. та підписання акту виконаних робіт. Позивач наполягав на припиненні дії договору з 01.06.2015, проте зазначив, що за умови оплати заборгованості по договору термін дії договору буде продовжено. На вимозі міститься відмітка про отримання відповідачем.

20.05.2015 сторони підписали двосторонні акти виконаних робіт по зберіганню описаного та арештованого майна за період з 29.01.2015 по 19.05.2015 на загальну суму 63987,08 грн. Відповідно до цих актів відповідачем підтверджено факт зберігання частини майна, переданого на зберігання (складались окремі акти на певну одинцю майна).

Платіжним дорученням №6985 від 19.08.2015 відповідачем було здійснено оплату на користь позивача в сумі 54167,60 грн., яка згідно виписки банку по рахунку позивача зарахована на рахунок 25.08.2015.

У відповідь на звернення позивача вих. №15 від 27.08.2014 відповідач листом зазначив, що коректним призначенням платежу від 19.08.2015 в сумі 54167,60 грн. просить вважати “оплата послуг зберігання згідно договору відповідального зберігання”. Оскільки лист позивача стосувався оплати, здійсненої в 2015 році та зарахованої на рахунок позивача 25.08.2015, суд вважає, що вірною датою листа позивача слід вважати 27.08.2015.

15.12.2015 позивач надіслав відповідачу з описом вкладення рахунок-фактуру від 30.11.2016, а також акти виконаних робіт за період з жовтня 2013 по листопад 2016 року, що підтверджується фіскальним чеком №6900522679804 від 15.12.2016.

Відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 01.03.2016 №569/5 “Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану”, від 27.05.2016 №1523/5 “Про перейменування деяких відділів державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області” виведено Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області з підпорядкування головного територіального управління юстиції та перейменовано його на Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області.

В лютому 2018 року ФОП Гургура Г.В. звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача - Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області м. Запоріжжя про розірвання договору зберігання № 1/12 від 03.03.2012.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що 03.03.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 1/12. Станом на день подання позовної заяви, спірний договір не розірвано у встановленому законом порядку, строк дії договору не закінчився. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором зберігання позивачем були складені акти виконаних робіт, які не підписані та не оплачені відповідачем, чим порушено права та інтереси позивача. На підставі цього ФОП Гургура Г.В. просила розірвати договір зберігання № 1/12 від 03.03.2012.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2018 за даною позовною заявою було відкрито провадження у справі №908/289/18.

Оскільки у зв`язку із проведенням 08.05.2018 виконавчих дій було звільнено приміщення від майна, яке зберігається за договором зберігання, та фактично вказаний договір припинено із поверненням відповідного майна відповідачу, ФОП Гургура Г.В. подала заяву про залишення позову у справі №908/289/18 без розгляду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 позов у справі №908/289/18 залишено без розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що 08.05.2018 державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову у виконавчому провадженні №ВП44836786 про призначення відповідальним зберігачем ФОП Мозгунової А.В. у зв`язку з необхідністю організації та проведення виконавчих дій, спрямованих на повернення боржнику нереалізованого з електронних торгів майна для організації вантажно-транспортних заходів.

10.05.2018 державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, складено акт у виконавчому провадженні №ВП44836786, яким встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №ВП44836786, відкрите 26.09.2014. Під час виконання зазначеного провадження звернуто стягнення на майно боржника згідно переліку, зазначеного в резолютивній частині виконавчого напису №2375 від 17.11.2009. Відносно майна, що не було реалізовано з електронних торгів, згода стягувача залишити його в рахунок погашення боргу не надійшла. Згідно вимог законодавства із зазначеного майна знятий арешт і майно підлягає поверненню боржнику. З метою вирішення питання про повернення нереалізованого майна боржнику, виявлено майно:

1) рама копіювальна – ФК-66;

2) ламінатор – RNH 380;

3) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G.;

4) папірорізувальна ротаційна машина – 2LR2120

5) прес друкувально-позолотний – БПП-75;

6) проявочний процесор – HOWSON ALGRAPHY 2006;

7) процесор для форм HOWSON ALGRAPHY 2007;

8) монтажний стіл – LUTH GRAFISK A.G.

Зазначене майно вилучено з приміщення №ІІ літ. Б3 будинку 42 по вул. Вишнева м.Запоріжжя, власником якого є Гургура Г.В., та передано ФОП Мозгуновій А.В. для здійснення організації транспортування до місця зберігання, що засвідчено підписами Гургури Г.В. та ФОП Мозгунової А.В. у цьому акті.

Оскільки відповідач не оплатив позивачу в повному обсязі вартість послуг зберігання за період з березня 2012 року по травень 2018 року, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 419888,98 грн. основного боргу, 178268,20 грн. інфляційних втрат, 40079,70 грн. 3% річних.

Майно, яке передано на зберігання за договором №1/12 від 03.03.2012, не підпадає під перелік майна, визначений в ч. 8 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому застосовується звичайний порядок передачі майна на зберігання.

Матеріалами справи підтверджується перебування майна на зберіганні позивача в період з 03.03.2012 по 10.05.2018.

Доводи відповідача про те, що зберігання здійснювалось в межах виконавчого провадження 2012 року і припинилось у зв`язку з його завершенням суд відхиляє, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, а правовідносини між сторонами виникли на підставі окремого господарського договору №1/12 від 03.03.2012.

За приписами ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Договором зберігання №1/12 від 03.03.2012 встановлено строк його дії до моменту повернення майна поклажодавцю (п. 7.1 договору) або до моменту підписання акту приймання-передавання арештованого майна згідно договору про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна з торгівельною організацією або до підписання акту приймання-передавання арештованого майна з його власником (п. 7.3 договору).

Обставини справи свідчать про те, що майно, яке було передано відповідачем на зберігання позивачу за договором зберігання №1/12 від 03.03.2012 відповідно до акту опису і арешту майна від 03.03.2012 серії ВП31274794, з фактичного володіння зберігача ніколи не вибувало до моменту складання державним виконавцем акту від 10.05.2018, за яким майно передано від позивача ФОП Мозгуновій А.В.

Акт передачі майна торгівельній організації складався між державним виконавцем та торгівельною організацією без участі зберігача (позивача). Однак зобов`язаними сторонами за договором зберігання №1/12 від 03.03.2012 є позивач та відповідач.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 948 Цивільного кодексу України обов`язок забрати річ покладається на відповідача. Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Державний виконавець ніколи не був фактичним володільцем арештованого майна та не міг передати його без участі зберігача. Акт про передачу майна від зберігача державному виконавцю сторонами не підписувався. Між зберігачем та торгівельною організацією акт про передачу майна також не підписувався.

При проведенні торгів у 2012 році арештоване майно не було реалізоване, стягувач від отримання цього майна відмовився. Тобто майно не було забране у зберігача стягувачем.

В даному випадку по провадженню 2012 року виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання у зв`язку з відмовою його залишити за собою майно боржника. Втім, інформація про зняття арешту з майна, яке перебувало на зберіганні, та про передачу майна боржнику в електронному реєстрі ВП-Спецпідрозділ за 2012 рік відсутня. Тобто майно не було повернуто також і його власнику (боржнику).

Отже, підстави припинення договору зберігання, визначені пунктами 7.1 та 7.3 договору, в 2012 році були відсутні.

Наступне виконавче провадження щодо боржника було відкрито 26.09.2014. Призначений в меж цього провадження зберігач Скрипник В.В. не мав фактичного доступу до арештованого майна, оскільки власником приміщення, де зберігалось майно, був позивач. У зв`язку з цим обов`язки по зберіганню цього майна були покладені на позивача. Це відображено в постанові державного виконавця від 29.01.2015 про зміну зберігача.

Позивачу як новому зберігачу майно під розписку на зберігання не передавалось, а тільки була надіслана постанова про зміну зберігача в порядку повідомлення. Отже, позивач свою згоду на зберігання майна в 2015 році не висловлював та майно під розписку в 2015 році не приймав. У зв`язку з цим суд визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що між сторонами склались інші договірні відносини по зберіганню майна в 2015 році.

Оплачуючи послуги зберігання 25.08.2015, відповідач визначив призначення платежу як оплату за договором зберігання. Доказів укладання між позивачем та відповідачем іншого договору зберігання, окрім №1/12 від 03.03.2012, зокрема в 2015 році, сторони не надали. Такий договір відсутній.

При цьому суд зауважує, що майно, яке було описане та арештоване у виконавчому провадженні 2014 року, за найменуванням, роком випуску, відповідає тому майну, яке передавалось позивачу на зберігання в 2012 році.

Як свідчать матеріали справи, під час здійснення виконавчого провадження майно було частково реалізовано. Решта майна була забрана зі зберігання позивача тільки 10.05.2018, після звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору зберігання.

Інших доказів повернення майна зі зберігання матеріали справи не містять.

Жодної з підстав припинення договору зберігання до моменту повернення майна зі зберігання за актом від 10.05.2018 судом не встановлено.

Отже, зобов`язання за договором зберігання фактично припинились тільки 10.05.2018.

Таким чином, наявні підстави для оплати послуг зберігання відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 946 Цивільного кодексу України та умов договору зберігання.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору оплата послуг за даним договором здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди. Оплата послуг зберігача здійснюється після підписання акту виконаних робіт по зберіганню майна протягом 3-х днів.

Додатковою угодою від 05.04.2012 до договору сторони узгодили суму винагороди за послуги зберігання в розмірі 2% від вартості майна за один місяць зберігання – 6406,17 грн.

При цьому суд враховує, що даною додатковою угодою сторони погодили фіксовану суму оплати за послуги зберігання. Іншого порядку оплати послуг зберігання не було погоджено сторонами. Тому суд враховує погоджену сторонами в договорі суму платежу за послуги зберігання (6406,17 грн.) як вартість послуг за місяць зберігання незалежно від того, що частина майна в подальшому вибула зі зберігання у зв`язку з його продажем у процесі здійснення виконавчого провадження.

Також суд враховує положення ч.3 ст. 946 Цивільного кодексу України, відповідно до яких поклажодавець зобов`язаний внести плату за весь фактичний час зберігання майна.

Строк оплати в п. 3.2 договору пов`язаний саме з підписанням актів виконаних робіт, тому факт виставлення рахунків не впливає на настання строку оплати.

Отже, відповідач мав оплатити послуги зберігання після підписання актів зберігання протягом 3-х днів.

Матеріали справи містять докази вручення відповідачу вимоги від 13.05.2015 про оплату послуг за період з березня 2012 по травень 2015 року в сумі 249427,44 грн., а також докази надсилання відповідачу 15.12.2016 актів за період з жовтня 2013 року по листопад 2016. Позивач не надав інших доказів надсилання або вручення відповідачу актів, які додані до позову (до моменту звернення до суду з позовом).

Оскільки станом на момент вручення відповідачу вимоги від 13.05.2015 строк оплати за травень 2015 року ще не настав (оскільки на момент вручення вимоги цей місяць не сплив) суд враховує дану вимогу як підставу для виникнення обов`язку з оплати послуг зберігання за період з 03.03.2012 по квітень 2015 року. Так, відповідно до акту від 09.07.2012 за період з 03.03.2012 по червень 2012 року вартість послуг складає 25211,40 грн., за період з липня 2012 року по квітень 2015 року (34 місяці) відповідно до актів позивача вартість послуг складає: 34 х 6406,17 грн. = 217809,78 грн. Всього за період з 03.03.2012 по квітень 2015 року вартість послуг складає 243026,18 грн.

Враховуючи те, що відповідач отримав дану вимогу 13.05.2015, він мав підписати акти та оплатити вартість послуг протягом трьох днів – до 18.05.2015 (останній день строку – 16.05.2015 припадав на вихідний день – суботу, тому строк виконання відповідно до ч. 3 ст.254 Цивільного кодексу України переноситься на перший за ним робочий день – понеділок 18.05.2015). Отже, з 19.05.2015 виникло прострочення оплати послуг зберігання за

період з 03.03.2012 по квітень 2015 року в сумі 243026,18 грн.

20.05.2015 сторонами були підписані акти виконаних робіт за період з 29.01.2015 по 19.05.2015, однак не по всьому майну, а тільки по частині майна. Тому суд визначає вартість послуг зберігання за цей період відповідно до актів позивача на суму 6406,17 грн. грн. Підписані сторонами акти суд розглядає як доказ існування правовідносин по зберіганню майна між сторонами.

25.08.2015 відповідачем була здійснена оплата за договором зберігання в сумі 54167,60 грн. без визначення конкретного періоду, за який здійснюється оплата.

Після здійснення оплати залишились не оплачені послуги на суму 188858,58 грн. за період з листопада 2012 року по квітень 2015 року.

Акти за період з жовтня 2013 року по листопад 2016 року були надіслані відповідачу 15.12.2016. Проте в даному випадку суд враховує тільки акти з травня 2015 року, оскільки попередні акти були враховані у вимозі від 13.05.2015. Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу 2 Нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 р. за № 173/24950, нормативний строк пересилання поштового відправлення по місту становить: день відправлення + 2 дні, тобто 3 дні, з урахуванням вихідних днів 17-18.12.2016, відповідач мав отримати акти 20.12.2016 та оплатити послуги зберігання до 22.12.2016. Отже, прострочення оплати виникло з 23.12.2016. Вартість послуг за період з травня 2015 року по листопад 2016 року (19 місяців) складає: 19 х 6406,17 = 121717,23 грн.

Інших оплат відповідач не здійснював.

Таким чином, всього залишились неоплаченими послуги зберігання за період з листопада 2012 року по листопад 2016 року на суму 310575,81 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості за період з листопада 2012 року по листопад 2016 року в сумі 310575,81 грн.

Позивач, у свою чергу, не надав доказів надсилання відповідачу актів за період з грудня 2016 по травень 2018 року (до подачі позову). Акти за лютий – травень 2018 року взагалі не складені позивачем. Враховуючи викладене, вартість цих послуг безпідставно пред`явлена до стягнення позивачем.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги зберігання частково – в сумі 310575,81 грн. У стягненні решти суми основного боргу (в сумі 109313,17 грн.) суд відмовляє, оскільки ці позовні вимоги належними доказами не підтверджені…”.

Обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, як визначено в ч. 4 ст. 75 ГПК України.

З обставин, встановлених в рішенні суду вбачається, що предметом розгляду вказаної справи були вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором зберігання № 1/12 від 03.03.2012 в сумі 419 888,98 грн. основного боргу за період з березня 2012 по травень 2018.

При цьому, в рішенні також встановлено, що позивач не надав доказів надсилання відповідачу актів за період з грудня 2016 по травень 2018 року (до подачі позову). Акти за лютий – травень 2018 року взагалі не складені позивачем. Враховуючи викладене, вартість цих послуг безпідставно пред`явлена до стягнення позивачем.

Як вабчається з матеріалів справи 908/461/21 листом вих. № 1 від 24.12.2020 року позивач направив на адресу відповідача акти виконаних робіт (послуг) та рахунки - фактури за період грудень 2016 року - травень 2018 року на загальну суму 115 311,06 грн., що підтверджується накладною № 6900119660028 від 27.12.2020.

Вказані документи були отримані відповідачем 28.12.2020, що підтверджується інформацією про відправлення № 6900119660028 із офіціного сайту AT «Укрпошта».

Так, відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору оплата послуг за даним договором здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2% від вартості майна за один місяць зберігання. Оплата послуг зберігача здійснюється після підписання акту виконаних робіт по зберіганню майна протягом 3-х днів.

Враховуючи факт надіслання позивачем на електронну адресу відповідача вищевказаної податкової накладної, суд з урахуванням п. п. 3.1, 3.2. Договору дійшов висновку про те, що строк їх оплати настав.

Втім, відповідач не виконав обов`язок з оплати нааднз полуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 115 311,06 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо оплати наданих послуг, а наявність заборгованості в розмірі 115 311,06 грн. підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення основного боргу в сумі 115 311,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних в poзмірі 14 499,20 грн. та суму інфляційних втрат в poзмірі 35 405, 60 грн. за період з 04.05.2018 року по 05.12.2019 року зв`язку з простроченням виконання зобов`язання зі сплати суми основного боргу в poзмірі 310 575,81 грн., стягнутого на підставі рішення Господарського суду Запорізької області № 908/1654/18.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в сумі 310575, 81 грн. на банківський рахунок позивача надійшли 05.12.2019, з призначенням платежу «списання основного боргу (послуги зберігання майна)», що підтверджується випискою AT КБ «Приватбанк» від 11.02.2021.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з допущенням позивачем помилки при розрахунку трьох процентів річних помилками.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми “Законодавство”.

Відтак, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір трьох процентів річних складає 14498, 80 грн.

Дослідивши розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку що він є вірним.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Твердження відповідача про припинення строку дії договору зберігання а відтак і строку виконання зобов`язання до договору зберігання не грунтуються на законі, оскільки відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а умовами п. 7.2 Довгору строни диспозитивно погодили, що закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності щза його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Інші заперечення викладені у відзиві на позовну заяву приймаються судом до уваги та оцінюються з урахуванням всіх обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів. Однак вказані заперечення не спростовують фактів встановлених під час розгляду справи та правомірності заявлених позивачем вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.04.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково.

2. Стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 9-А, ідентифікаційний код 35037521) на користь Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 115 311 (сто п`ятнадцать тисяч триста одинадцять) грн 06. коп , три проценти річних в сумі 14498 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 35405 (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ять) грн. 60 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 23 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовити.

Повне рішення складено – 29.04.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.