Рішення № 96683482, 14.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 521/19944/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"14" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.

за участю секретаря - Передрій І.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеса з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, на теперішній час проживають окремо, місце проживання відповідача позивачу не відомо. Позивач зазначає, що дитина свого батька не бачила, проживає разом з позивачем, її сином та матір`ю.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 13 січня 2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 12 лютого 2020 року залучено Орган опіки та піклування Малинівської районної адміністрації Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійнх вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2020 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, ухвалено провести заочний розгляд справи.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 15 червня 2020 року дану цивільну справу направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року підсудність даної цивільної справи визначено Дніпровському районному суду м.Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Гавриловою О.В., призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, у разі неявки відповідача проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідоми, заяв, клопотань чи відзиву на позовну заяву не подав.

Представники третіх осіб Служби у справах дітей Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явилися, представник Служби у справах дітей Одеської міської ради направила на адресу Малиновського районного суду м.Одеси клопотання, в якому просила розглядати справу без участі представника, при вирішенні питань (заяв, клопотань) учасників процесу, поклалась на розсуд суду, в питанні задоволення позовних вимог просила врахувати найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29, 143).

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України).

Крім того, за приписами ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

В п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №217 зазначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків.

Отже, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що місцем проживання дитини, яка не досягла 10 років, є зареєстроване у визначеному законом порядку місце проживання одного з батьків.

Як убачається з копії паспорту позивача, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).

Відповідно до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС Украни в Одеській області, ОСОБА_1 зареєстрована за адесою

АДРЕСА_1 з 19 жовтня 2011 року, з нею зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20)

Як убачається з довідок №320 від 28 листопада 2019 року та №346 від 24 грудня 2019 року, виданих Одеською загальноосвітньою школою №38 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у 2-В класі вказаної школи (а.с.5, 36)

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення

Як роз`яснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року за №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно Висновку від 20 лютого 2020 року №01-11/248/1вих органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 55-57).

Як убачається зі змісту зазначеного висновку органу опіки та піклування, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Всі питання щодо виховання дитини вирішується матір`ю ОСОБА_1 . Згідно з інформацією Одеської загальноосвітньої школи №38 І-ІП ступенів Одеської міської ради Одеської області, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 2-В класі. Мати, ОСОБА_1 , приділяє багато уваги навчанню та вихованню доньки. Батько вділяє уваги, не цікавиться досягненнями доньки, не відвідує учбовий заклад. Відповідно до інформації від 06 листопада 2019 року

№06-04/575, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує гуртки еколого-натуралістичного підрозділу Одеського обласного гітарного центру позашкільної освіти та виховання з 2018 року. На заняття дитину приводить мати та бабуся. Судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2018 року по цивільній справі №521/15929/18 було вирішено стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх доходів платника аліментів на місяць, але не менше 50 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання заяви про видачу судового наказу до досягнення повноліття дитиною, а саме з 20 жовтня 2018 року 10 вересня 2030 року . Проте, відповідно до інформації Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, документів щодо примусового виконання наказу Малиновського районного суду м. Одеси

від 08 жовтня 2018 року по цивільній справі №521/15929/18 не перебувало. Тому, стягнень у примусовому порядку з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не проводилось. Відповідно до інформації від 11 грудня 2019 року №05/01-1037 Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, фахівцями із соціальної роботи було здійснено вихід за адресою проживання малолітньої, а

АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт. Згідно з актом, на момент відвідування вдома була мати ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 . Родина проживає у власній 3-кімнатній квартирі, в якій чисто, наявне електро-,газо- водопостачання. Дитина мешкає в окремій кімнаті, облаштованій всім необхідним для занять вчинку. Дитина забезпечена необхідними речами відповідно до віку та сезону, має достатньо іграшок та книжок. Мати забезпечує усі потреби самостійно, має високий виховний потенціал. Зі слів матері, батько дитиною не цікавиться, аліменти не сплачує, не спілкується. Спеціалістами служби у справах дітей Одеської міської ради було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої, про що складено відповідний акт, згідно з яким встановлено, що матір`ю створені всі умови для проживання та всебічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Як убачається з матеріалів справи, позивачеві належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 (а.с.28) та

ј частина квартири АДРЕСА_4 (а.с. 27).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України)

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Даних про наявність будь-яких негативних явищ, передбачених ч.2 ст.161 СК України, які б перешкоджали проживанню малолітньої доньки сторін з позивачем, матеріали справи не містять.

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів убачається, що дитина проживає з позивачем, за місцем проживання має належні умови, відвідує навчальний заклад.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю є обґрунтованими, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, відповідачем не спростованою зазначеного, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 7, 141, 150, 161 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 29 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 ), треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради (місцезнаходження: м.Одеса, вул.Косовська, 2-Д), Орган опіки та піклування Малинівської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса вул. Генерала Петрова, 22), про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: