Ухвала суду № 96683481, 29.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17998/20

Провадження №: 1-кп/755/540/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

при секретарі Шелудька В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2019 року за №12019100040008565 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Києва, не одруженого, студента, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Жердова Броварського району Київської області, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Козія А.А.,

представника потерпілого Брящей Р.І.,

захисників Колокольнікова В.А., Забари Б.І., Йосипова А.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, у якому судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

В судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожному окремо, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані характеризуючі особу обвинувачених не змінилися. Обставини регламентовані ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.

Представник потерпілого - адвокат Брящей Р.І. також просив продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, визначені ст. 177 КПК України продовжують тривати. Свідки у кримінальному провадженні не допитані та у обвинувачених з ними дружні стосунки.

Захисники обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокати Колокольніков В.А., Забара Б.І. та Йосипов А.А., заперечили проти продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявили клопотання про зміну обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Заявлене клопотання мотивували недоведеність прокурором необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недоведеністю наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказали про те, що надали суду та стороні обвинувачення докази у виді проведених експертиз, які повністю спростовують пред`явлене обвинувачення.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016)

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9).

Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

У частині першій статті 183 КК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути ( пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).

Європейським судом 15.12.2016 року прийнято рішення "Ігнатов проти України" (заява N 40583/15), де констатував порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, Європейський суд зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу "суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже рішення було свавільним та не відповідає вимогі "законності"; впродовж всього періоду заявник тримався під вартою на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст. 5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків". Отже, визнаючи порушення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду зазначеної справи Європейський суд вкотре повторив позицію щодо того, що відсутність мотивації в судовому рішенні щодо продовження тримання під вартою несумісне з принципом захисту від свавілля, що передбачається п. 1 ст. 5 Конвенції.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Судом встановлено такі відомості: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Києва, не одружений, студент, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживаючий до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує наступне.

Судом встановлено такі відомості: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, уродженець с. Жердова Броварського району Київської області, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживаючий до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_2 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу.

Так суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному окремо, висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Також судом враховано доведеність прокурором існування на даний час заявлених ним під час обрання запобіжного заходу ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Проте, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винними у вчинені кримінального правопорушення, не може вказувати на його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень та ухилення від суду, а тому прокурором не доведено не можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам.

Крім того, суд зважає на те, що потерпілого та ключового свідка у кримінальному провадженні допитано, письмові та відео докази досліджено в повному обсязі, що мінімізує ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи дані, що характеризують особу обвинувачених, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатні запобігти вказаним ризикам, суд вважає, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких підстав, суд вважає необхідним задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та застосувати щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У відповідності до ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий: негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

На підставі викладеного та керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 8, 176-179, 181, 183, 194, 202, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.

Клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатів Колокольнікова В.А., Забари Б.І. та Йосипова А.А. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.

Змінити застосований відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 29.06.2021 року включно, негайно доставивши його до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок:

- не залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.

- з`являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим, потерпілим, свідками та експертами у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Змінити застосований відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 29.06.2021 року включно, негайно доставивши його до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язок:

- не залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово.

- з`являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим, потерпілим, свідками та експертами у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Направити копію ухвали про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю до Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 30.04.2021 року о 12 год. 00 хв.

Суддя