Рішення № 96682231, 26.04.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9338/18

Провадження по справі № 2/635/1513/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Савченко В.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просить виключити з актового запису про народження дитини відомості про нього, як про батька неповнолітньої ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача судовий збір, а також витрати на проведення молекулярно-генетичної експертизи.

В обґрунтування заяви посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в період відсутності шлюбних відносин між позивачем та ОСОБА_2 , у відповідача народилася дитина ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження дитини батьком дитини зазначений позивач ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 під час спільного проживання переконала позивача, що народжена дитина ОСОБА_3 є його донькою, а також він погодився визнати батьківство та в графі «Батько» записати своє прізвище. 17 лютого 2012 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб за актовим записом №52. Сімейне життя протягом 2013-2013 року почало погіршуватися, що призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. 3 серпня 2014 року вони припинили вести спільне господарство і відповідно 11 жовтня 2016 року Харківським районним судом Харківської області шлюб був розірваний. Згодом, коли дитина почала підростати, позивач почав підозрювати, що це не його дитина, оскільки риси обличчя, статура, колір волосся не були схожими, крім того дитина народилася ще до шлюбу з відповідачем і невідомо від кого. Також у 2010 році відповідач ОСОБА_2 підтримувала стосунки з батьком своєї першої дитини ОСОБА_4 . На даний момент позивач повністю впевнений, що ОСОБА_3 це не його донька, однак на момент внесення даних про батьківство у свідоцтво про народження дитини, він про це не знав.

Аргументи учасників справи.

14 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила що з позовними вимогами не згодна в повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Так, вона знаходилася у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Батько дитини за власним бажанням та добровільно разом із відповідачем звернувся до органів РАЦС з метою зареєструвати народження доньки і 5 листопада 2010 року було видане свідоцтво про народження дитини, де позивач зазначений батьком. До 13 грудня 2018 року ніяких сумнівів у позивача щодо його батьківства відносно доньки ОСОБА_3 не виникало. Більш того, на закріплення відносин із відповідачем, ОСОБА_1 запропонував їй укласти з ним шлюб і 17 лютого 2012 року шлюб був укладений в органах РАЦС. В подальшому, з ініціативи відповідача, Харківським районним судом Харківської області шлюб був розірваний. Позов про оспорювання батьківства ОСОБА_1 подав лише після того, як відповідач подала до суду позов про визнання за нею права власності на Ѕ частку житлового будинку, який знаходиться у спільній сумісній власності з позивачем, на даний час зазначена справа перебуває на розгляді в Харківському районному суді Харківської області. Також відповідач просила розглянути справу за її відсутності.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства залишено без руху.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2019 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року до участі у справі залучено Службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації у якості третьої особи, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2019 року частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення у справі судової молекулярно-генетичну експертизи. У справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року поновлено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином, у відзиві на позов зазначила, що не має бажання приймати участь у судових засіданнях, що фактично є її заявою про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи – ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду та просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи з найкращих інтересів дитини.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 05 листопада 2010 року, за актовим записом №1136.

17 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, актовий запис №52. ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 лютого 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції – розірвано.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Питання правомірності вчинення актового запису не є предметом даного спору. У даному випадку спір стосується оспорювання батьківства відповідача відносно дитини, відомості про батька якої здійснено в порядку статті 126 СК України.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, після народження дитини ОСОБА_3 , позивач визнав своє батьківство по відношенню до неї, в результаті чого на підставі ст. 126 СК України у свідоцтво про народження дитини були внесені відповідні відомості.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2019 року за клопотанням позивача було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу з метою визначення, чи є позивач ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 . При цьому, судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача в частині доручення взяття забору в нього крові для проведення молекулярно-генетичної експертизи експертам молекулярно-генетичного відділення державного бюджетного закладу охорони здоров`я «Бюро судово-медичної експертизи» міністерства охорони здоров`я Краснодарського краю Російської федерації, з мотивів, зазначених у вказаній ухвалі. Зокрема в ухвалі зазначено, що відповідно до пункту 2.5.4 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичних експертиз, затверджених наказом міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 Експертиза спірного батьківства, спірного материнства і підміни дітей проводиться у відповідній послідовності. Відповідно до п.2.5.5. зазначених правил забір крові і слини в осіб, які проходять у справі, здійснюється тільки при одночасному їх прибутті до відділення. Отже, у разі доручення судом проведення експертизи та забору крові позивача для проведення експертизи різним експертним установам, може бути порушена процедура проведення молекулярно-генетичної експертизи. Позивачем в ході розгляду справи не було надано до суду доказів в підтвердження існування у нього-будь яких перешкод для виїзду до м. Харкова для участі у проведенні вказаної експертизи. Позивачем була оскаржена вказана ухвала в апеляційному порядку, однак ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2019 року повернуто апелянту. Ухвала Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2019 року набрала законної сили та була направлена разом з матеріалами цивільної справи для проведення експертизи.

Отже, позивачу достовірно було відомо про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої було долучено саме експертам експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а також щодо відмову в задоволенні його клопотання в частині доручення взяття забору в нього крові для проведення молекулярно-генетичної експертизи експертам молекулярно-генетичного відділення державного бюджетного закладу охорони здоров`я «Бюро судово-медичної експертизи» міністерства охорони здоров`я Краснодарського краю Російської федерації.

13 серпня 2019 року на виконання клопотання експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №9/590СЕ від 25 липня 2019 року Харківським районним судом Харківської області за адресами місця проживання сторін (зокрема позивача за зазначеною в позовній заяві адресою) було направлено повідомлення про необхідність явки до експертної установи для відбору біологічного матеріалу та необхідність сплати вартості експертизи.

Як вбачається зі змісту повідомлення Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №9/590СЕ-19 від 10 вересня 2019 року про неможливість проведення експертизи та листа №19/121/9-9659 від 09 жовтня 2019 року, 28 серпня 2019 року для відбору порівняльних зразків до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Берсеньов Євген Вікторович, ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 , 25 жовтня 2010 року не з`явились. Станом на 09 вересня 2019 року зразки біологічного матеріали вказаних осіб до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не надходили. У зв`язку із зазначеним та відповідно до вимог ст. 72 ЦПК України судовим експертом, якому було доручено проведення даної судової молекулярно-генетичної експертизи складено повідомлення про неможливість проведення експертизи від 10 вересня 2019 року №9/590СЕ-19.

28 травня 2020 року на виконання клопотання експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №9/569СЕ-20 від 18 травня 2020 року Харківським районним судом Харківської області за адресами місця проживання сторін (зокрема позивача за зазначеною в позовній заяві адресою) знову було направлено повідомлення про необхідність явки до експертної установи для відбору біологічного матеріалу та необхідність сплати вартості експертизи.

Як вбачається зі змісту повідомлення Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №9/569СЕ-20 від 07 липня 2020 року про неможливість проведення експертизи, 18 червня 2020 року для відбору порівняльних зразків до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Берсеньов Євген Вікторович, ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 , 25 жовтня 2010 року не з`явились. Станом на 03 липня 2020 року зразки біологічного матеріали вказаних осіб до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не надходили. У зв`язку із зазначеним та відповідно до вимог ст. 72 ЦПК України судовим експертом, якому було доручено проведення даної судової молекулярно-генетичної експертизи складено повідомлення про неможливість проведення експертизи від 07 липня 2020 року №9/569СЕ-20. Відомості щодо сплати вартості експертизи в матеріалах справи також відсутні.

Після надання вказаного повідомлення про неможливість проведення експертизи, судом неодноразово призначалась справа до судового розгляду, в судові засідання викликались сторони шляхом направлення судових повісток за їх місцем проживання, в позивач, окрім цього, був викликаний за всіма зазначеними у його заявах, наданих за час розгляду справи, адресами та електронною поштою, в тому числі для з`ясування причин їх неявки до експертної установи для відбору матеріалу, однак останні в судові засідання жодного разу не з`явились, будь-яких додаткових пояснень, заяв чи клопотань суду не надали.

Отже, судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) та забезпечення участі сторін і неповнолітньої дитини у її проведенні. Експертиза двічі не проведена через відсутність біологічного матеріалу сторін, які не з`явились для відбору порівняльних зразків.

За змістом ст. 12 ЦПК України саме на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини.

Судом встановлено, що позивач достовірно знав про призначення судової молекулярно -генетичної експертизи, оскаржував відповідну ухвалу в апеляційному порядку, яка залишена апеляційним судом без змін, однак двічі ухилився від явки для проведення експертизи і суду не надав будь-яких доказів на підтвердження поважності його неявки для проведення експертизи. При цьому, суд враховує ту обставину, що наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені ст. 109 ЦПК України, були роз`яснені судом в ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2019 року, з якою позивач був ознайомлений.

Нез`явлення позивача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на підтвердження своїх доводів про оспорювання батьківства.

Позивач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків.

Оцінивши процесуальну поведінку позивача ОСОБА_1 з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку про його ухилення від явки до суду та від проведення судово-генетичної експертизи, яка двічі призначалась за клопотанням позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Вказані дії та бездіяльність позивача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надає суду можливість відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України відмовити у визнанні факту для з`ясування якого була призначена експертиза.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не зацікавлений у якнайшвидшому вирішенні справи, оскільки його дії спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи, принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами неповнолітньої дитини.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, від 02 березня 2021 року у справі № 140/2055/18.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Отже, в ході судового розгляду позивачем жодним чином не доведено обставини, які викладені в позові, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, відповідачі, які є законними представниками неповнолітніх, з вини яких сталося пошкодження належного позивачу майна, зобов`язані відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів матеріальні збитки у розмірі 6200 гривень.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд залишає судом збір за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа – Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації в Харківській області, код ЄДРПОУ 26487956, місцезнаходження: м. Харків, Григорівське шосе, 52.

Повне рішення складено 30 квітня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко