Рішення № 96676302, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Київ № 826/6078/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» (далі також - ТОВ «СПІКО», позивач) до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач), в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 363-14/06 від 18 березня 2016 року.

Ухвалою суду від 28 квітня 2016 року провадження у адміністративній справі №826/6078/16 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/3873/16.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі № 826/3873/16 адміністративний позов ТОВ «СПІКО» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині - задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 431 від 18 грудня 2015 року, в редакції від 10 лютого 2016 року, затвердженої наказом Державної служби геології та надр України № 37, в частині проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, зокрема, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2016 року - скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову ТОВ «СПІКО» - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року касаційна скарга ТОВ «СПІКО» відхилена, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 826/3873/16 залишена без змін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку з наведеним, ухвалою суду від 09 лютого 2021 року провадження у даній справі було поновлено, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного припису з огляду на безпідставність наказу про проведення відповідної перевірки.

Крім того, позивач вказує на те, що вимоги оскаржуваного припису не направлені на усунення порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, оскільки перевірка позивача фактично не проводилась.

Також, на думку позивача, припис не може замінювати форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребовуватися необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці. Необхідність надання документів, що висвітлено безпосередньо в самому приписі не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документа направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданих суду запереченнях на позовну заяву наголошує, що оскаржуваний припис прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби геології та надр України № 431 від 18 грудня 2015 року затверджено План проведення перевірок надрокористувачів у I кварталі 2016 року, яким передбачено, зокрема, проведення планової перевірки позивача у період з 14 березня 2016 року строком у 10 днів.

Наказом Державної служби геології та надр України № 434 від 23 грудня 2015 року Департаменту державного геологічного контролю наказано планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватись державний геологічний контроль у І кварталі 2016 року.

Наказом Державної служби геології та надр України № 37 від 10 лютого 2016 року внесені зміни до Плану проведення перевірок надрокористувачів у I кварталі 2016 року, затвердженого наказом відповідача № 431 від 18 грудня 2015 року та викладеного його в новій редакції, яка також передбачає проведення планової перевірки позивача у період з 14 березня 2016 року строком у 10 днів.

На адресу ТОВ «СПІКО» Державною службою геології та надр України було направлено повідомлення від 16 лютого 2016 року № 2229/13/14-16, яким позивач повідомлявся про проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО» з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування у період з 14 по 25 березня 2016 року.

17 березня 2016 року співробітником Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України було складено акт № 06-02/23/2016-15/п (52) про недопущення до перевірки.

18 березня 2016 року Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України було складено припис № 363-14/06.

У вказаному приписі зазначено, що ТОВ «СПІКО» не допустило посадових осіб до здійснення державного нагляду (контролю), чим порушило вимоги статей 10, 11 Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статтю 24 Кодексу України про надра та вимоги Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадр України для здійснення державного геологічного контролю. Позивачу було надано строк для усунення порушень до 15 квітня 2016 року шляхом подання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів та матеріалів згідно з додатком №1 до такого припису, які підтверджують факт усунення порушень.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваного припису з огляду на безпідставність наказу про проведення відповідної перевірки ТОВ «СПІКО», суд звертає увагу на те, що наказ Державної служби геології та надр України № 431 від 18 грудня 2015 року, в редакції від 10 лютого 2016 року, затвердженої наказом Державної служби геології та надр України № 37, в частині проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО», був предметом судового розгляду по справі № 826/3873/16, в межах якої такий наказ було визнано правомірним. А тому відповідні доводи позивача судом оцінюються як такі, що не свідчать про протиправність оскаржуваного припису відповідача.

Водночас, при вирішенні даної справи суд враховує те, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч. 7, 8 статті 7 Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

За приписами п. 12, 15 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1294 (далі - Порядок № 1294), у разі недопущення посадових осіб органів державного геологічного контролю до проведення перевірки за наявності підстав, визначених законом для її проведення, посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт про недопущення до перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.

За результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1294, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п`яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами.

На підставі аналізу вищенаведених положень норм чинного законодавства вбачається, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної служби геології та надр України - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із недопущенням позивачем посадових осіб Держгеонадр України до проведення перевірки, контролюючим органом складено відповідний акт про недопущення до перевірки.

На підставі вказаного акту складено оскаржуваний припис, в якому, серед іншого, зазначено про обов`язок позивача у конкретний строк усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі до контролюючого органу матеріали згідно з додатком № 1, які підтверджують факт усунення порушень.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги оскаржуваного припису не направлені на усунення порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, оскільки перевірка позивача фактично не проводилась.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що припис не може замінювати форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребовуватися необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці. Необхідність надання документів, що висвітлено безпосередньо в самому приписі не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документа направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 817/61/16, від 01 березня 2021 року у справі № 460/706/19.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що складення припису за відсутності акта перевірки надрокористувача суперечить п. 16 Порядку № 1294, а тому оскаржуваний припис Держгеонадр України є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2 чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування у судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 378, 00 грн. (судовий збір), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» (13313, Житомирська область, Бердичівський район, село Мирне, вулиця Володарського, будинок 151-А; код ЄДРПОУ 30741101) до Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Цедіка Антона, будинок 16; код ЄДРПОУ 37536031) визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України № 363-14/06 від 18 березня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» понесені останнім судові витрати у розмірі 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк