Рішення № 96675917, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Київ № 640/15848/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий»доНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовленняпровизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.01.2020 №4 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий», м. Київ, (НР №00349-м від 29.08.2018, загальнонаціональне багатоканальне ТБ, логотип: «Прямий»)».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що у відповідача були відсутні законодавчо мотивовані підстави для прийняття оскаржуваного рішення про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий», з огляду на допущення Національною радою ряду порушень. Так, за твердженням представника позивача, такий документ як «акт моніторингу програмного наповнення» чинним законодавством не передбачено, оскільки приписами Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 №115 (надалі - Інструкція №115), передбачено складання акту моніторингу телерадіопрограм телерадіоорганізації. При цьому, в акті моніторингу, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відсутній аналіз отриманих результатів, а зміст останнього не містить всіх обов`язкових складових такого акту. Вказаний моніторинг проведено не за адресою головної (базової) станції, а у приміщенні Національної ради, що суперечить п. 5 розділу ІІ Інструкції №115. У той же час, як наголошено у позовній заяві, питання призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий» не визнавалось невідкладним ані головою Національної ради, ані членами Національної ради, відтак, відповідно до Регламенту Національної ради, вказане питання не могло розглядатись на засіданні відповідача 09.01.2020. Натомість, якщо б на засіданні Національної ради було проаналізовано висловлювання ведучого ОСОБА_4 , то можна б було встановити, що його висловлювання є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алергій, сатири). Відтак, як наголошено представником позивача, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. На додаток, представником позивача вказано, що Національною радою не повідомлено позивача про проведення перевірки, призначеної оскаржуваним рішенням, у порушення п. 13 розділу ІІІ Інструкції №115, незважаючи на що, посадових осіб відповідача допущено до проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено для сторін строки подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останнім наголошено на правомірності оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення повноважень, з огляду на подану гр. ОСОБА_2 заяву та результати моніторингу, який цілком відповідає положенням Інструкції №115. При цьому, представником відповідача наголошено на тому, що лише моніторинг телерадіопрограм, що надаються у складі програмної послуги, здійснюється уповноваженими особами Національної ради за адресою головної (базової) станції, ретрансляторів, передавачів, мультиплексу або за адресою абонента. Водночас, під час голосування про включення до порядку денного питання щодо призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий» члени Національної ради визнали його невідкладним, а відсутність процедури визнання рішення відкладним не може бути підставою для його скасування.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення, в яких останнім наголошено на тому, що з огляду на прийняття оскаржуваного рішення про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий», Національною радою встановлено лише ознаки порушення, а не встановлено сам факт такого порушення, при цьому, для перевірки таких ознак відповідачем необхідно провести відповідну перевірку, результати якої можуть їх підтвердити або спростувати.

Щодо поданого клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке надійшло через канцелярію суду від адвоката Дорошенка А.О., суд зазначає про наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підставі пп. 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».

При цьому, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, у якому адвокат надає правову допомогу.

Так, на підтвердження повноважень адвоката Дорошенка А.О. до клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження додано копію ордеру серії КВ №791778 від 02.12.2019.

Разом з тим, у даному ордері зазначено, що адвокат надає правову допомогу ТОВ «Телеканал «Прямий» на підставі договору про надання правової допомоги від 18.09.2017 №18-09/17/160 у Печерському районному суду м. Києва і інших судових органах, Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Київському апеляційному суді.

Враховуючи викладене, такий документ не можна вважати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги ТОВ «Телеканал «Прямий», оскільки у ньому не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/939/18.

Як наслідок, клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке 17.09.2020 надійшло через канцелярію суду від адвоката Дорошенка А.О., підлягає залишенню без розгляду, з огляду на відсутність у адвоката Дорошенка А.О. належним чином оформлених повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшло звернення гр. ОСОБА_2 з наріканням на дії/слова ведучого ТОВ «Телеканал «Прямий», м. Київ, ОСОБА_4, який, на думку заявника, посягає на честь і гідність Президента України ОСОБА_3, ображає членів його родини, вживає нецензурну лайку. За результатами моніторингу мовлення ТОВ «Телеканал «Прямий», м. Київ (ліцензія НР № 00349-м від 29.08.2018, логотип: «ПРЯМИЙ»), за ІНФОРМАЦІЯ_1 зафіксовано трансляцію передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (о 22.00), що містила висловлювання ведучого ОСОБА_4 , зміст яких має ознаки порушення ліцензіатом вимог:

- абзацу 13 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (не допускається використання телерадіоорганізацій для: поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи);

- ч. 5 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів);

- ч. 2 ст. 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією);

- ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» (забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка: пропагує невігластво, неповагу до батьків).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 70 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», абзацами 3, 4 п. 3 розділу ІІІ Інструкції №115, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення від 09.01.2020 №4 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий», м. Київ, (НР №00349-м від 29.08.2018, загальнонаціональне багатоканальне ТБ, логотип: «Прямий»)».

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

У силу ст. 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Національна рада, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Приписами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено, що порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу.

Засідання Національної ради скликаються головою Національної ради відповідно до Регламенту Національної ради за власною ініціативою або на вимогу не менше трьох членів Національної ради (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Виключно на засіданнях Національної ради: обговорюються проекти законодавчих та інших нормативних актів і пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері телерадіомовлення; затверджуються Регламент Національної ради, положення та інші нормативні акти Національної ради; затверджуються План розвитку національного телерадіоінформаційного простору та зміни до нього; затверджується щорічний звіт про діяльність Національної ради; приймаються рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення і телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу; приймаються рішення про оголошення конкурсів на отримання ліцензій на телерадіомовлення та затверджуються конкурсні умови; приймаються рішення про видачу, продовження, переоформлення ліцензій на телерадіомовлення та про внесення змін до ліцензій; затверджується штатний розпис апарату Національної ради; приймаються рішення про видачу та продовження ліцензій провайдерів програмної послуги, про затвердження та внесення змін до відповідних пакетів програм універсальної програмної послуги; призначаються і звільняються керівник апарату Національної ради та керівники структурних підрозділів апарату Національної ради; призначаються і звільняються представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії; приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення або про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги; погоджуються стандарти і норми технічної якості телерадіопрограм; приймаються рішення про видачу довіреностей на представництво Національної ради у суді; створюються робочі органи Національної ради (конкурсні комісії, робочі групи тощо); затверджуються положення щодо формування, обрання та припинення повноважень складу Наглядової ради акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», а також ухвалюються рішення щодо проведення відповідних конференцій (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Засідання Національної ради є відкритими (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», розгляд на засіданнях Національної ради питань про видачу, продовження, переоформлення ліцензії на телерадіомовлення або питання про застосування санкцій до ліцензіатів відбувається у присутності повноважних представників відповідних ліцензіатів, про що їх письмово повідомляє Національна рада не пізніш як за три дні до засідання. Таке засідання може проводитися без участі цих осіб тільки за умови, якщо є відомості про вручення їм повідомлення про час та місце проведення засідання та в разі відсутності поважних причин для перенесення засідання.

На виконання ст. 23 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29.04.2015 №581 затверджено Регламент Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі - Регламент у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3.2.1 Регламенту визначено, що голова Національної ради, члени Національної ради, керівник апарату Національної ради, начальники структурних підрозділів апарату Національної ради надають пропозиції до порядку денного засідання Національної ради з урахуванням термінів, визначених законодавством для розгляду та прийняття рішень, віднесених до повноважень Національної ради.

Порядок денний формується на підставі заявок за підписом начальників структурних підрозділів апарату Національної ради не пізніше ніж за шість календарних днів до засідання, крім питань, які визначені головою Національної ради, членами Національної ради невідкладними (п. 3.2.2 Регламенту).

Проект рішення, підготовлений структурним підрозділом апарату Національної ради та завізований членом Національної ради, реєструється відділом протокольно-організаційної роботи (п. 3.3.1 Регламенту).

Підготовлені для розгляду на засіданні Національної ради проекти рішень та матеріали до них мають бути надані для ознайомлення голові Національної ради, членам Національної ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати проведення засідання. У виняткових випадках проекти рішень можуть надаватися безпосередньо на засіданні Національної ради (п. 3.3.11 Регламенту).

З огляду на викладене, проекти рішень та матеріали до них мають бути надані для ознайомлення голові Національної ради, членам Національної ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати проведення засідання, крім виняткових випадків.

У той же час, відповідно до п. 3.3.11 Регламенту, у виняткових випадках проекти рішень можуть надаватися безпосередньо на засіданні Національної ради.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями передбачено виняток у разі якого проекти рішень та матеріали до них можуть бути надані голові та членам Національної ради безпосередньо на засіданні.

У свою чергу, приписами п. 1 розділу ІІІ Інструкції №115 визначено, що Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

Підставами для призначення позапланових перевірок є: подання ліцензіатом письмової заяви до Національної ради про проведення позапланової перевірки за його бажанням (ініціативою); виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії; обґрунтоване звернення фізичних і юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчить про наявність ознак порушень ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії; перевірка виконання ліцензіатом рішень, розпоряджень Національної ради щодо усунення порушень вимог законодавства та/або умов ліцензії, прийнятих і виданих за результатами проведених перевірок; отримання обґрунтованої інформації (крім звернень фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування), що свідчить про наявність ознак порушень ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії (п. 3 розділу ІІІ Інструкції №115).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий» слугували одночасно дві обставини, а саме: (1) звернення гр. ОСОБА_2 , копія якого наявна у матеріалах справи, та (2) результати моніторингу мовлення ТОВ «Телеканал «Прямий», оформлені актом моніторингу програмного наповнення від 03.01.2020.

Згідно з п.п. 1 та 2 розділу ІІ Інструкції №115, об`єктами моніторингу є телерадіопрограми, які транслюються (ретранслюються) на території України, та телерадіопрограми, що надаються у складі програмної послуги.

Уповноваженими особами, які здійснюють моніторинг, є: представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, працівники секретаріатів представників Національної ради, а також працівники відповідних структурних підрозділів Національної ради, до посадових обов`язків яких належить здійснення моніторингу.

В акті моніторингу телерадіопрограм телерадіоорганізації зазначають: найменування телерадіоорганізації; номер ліцензії; технічні параметри мовлення; вихідні дані (логотип, позивні); дату мовлення ліцензіата, що є предметом моніторингу; час початку програм (передач) (за необхідності); елементи програмного наповнення (за необхідності); назву програм (передач) (за необхідності); мову програм (передач) (за необхідності); жанр (тип) програм (передач) (за необхідності); програми (передачі) власного виробництва (за необхідності); національний/іноземний аудіовізуальний продукт (за необхідності); хронометраж програм (передач) (за необхідності); посаду, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка здійснила моніторинг; дату складання акта моніторингу; іншу інформацію залежно від предмета та виду моніторингу (п. 7 розділу ІІ Інструкції №115).

З приводу викладеного, суд звертає увагу, що положення Інструкції №115, у першу чергу, оперують поняттям «акт мовлення», що визначає службовий документ, складений уповноваженою особою Національної ради, в якому відображаються результати моніторингу. Відтак, найменування акту мовлення шляхом «акт моніторингу програмного наповнення» не перешкоджає можливості ідентифікації такого документу, складання якого передбачено Інструкцією №115, та, відповідно, не свідчить про неналежність такого доказу.

У той же час, виходячи зі змісту наявної у матеріалах справи копії акту мовлення програмного наповнення від 03.01.2020, останній цілком відповідає приписам п. 7 розділу ІІ Інструкції №115, а саме: містить технічні параметри мовлення, вихідні дані та дату мовлення, з урахуванням того, що наведеними законодавчими положеннями не передбачено зазначення в акті моніторингу аналізу отриманих результатів.

Крім того, як було зазначено вище, у межах заявленого спору, в якості підстав для проведення перевірки одночасно вказано дві обставини, що є рівнозначними підставами для призначення перевірки. Тобто, у даному випадку, відповідач міг призначити спірну перевірку на підставі звернення гр. ОСОБА_2 , незалежно від факту складання ним акту моніторингу.

Щодо тверджень представника позивача про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, чинному законодавству, суд зазначає про наступне.

На виконання вказаних положень рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 №115 затверджено Інструкцію про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги (надалі - Інструкція у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції, підставами для призначення позапланових перевірок, зокрема, є виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Планові та позапланові перевірки проводяться на підставі рішення Національної ради. У рішенні Національної ради про призначення позапланової перевірки зазначають найменування або прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата, щодо якого буде проводитися перевірка, підстава для призначення перевірки та предмет перевірки (п. 5 розділу ІІІ Інструкції).

Отже, під час призначення позапланової перевірки на підставі моніторингу телерадіопрограм Національною радою встановлюються лише ознаки порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії, а не сам факт порушення, що встановлюються лише за результатами проведеної перевірки. Як наслідок, твердження представника позивача про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, чинному законодавству, є передчасними, оскільки факту порушення Національною радою оскаржуваним рішенням не встановлено, а встановлення такого порушення можливо лише за результатами проведення перевірки, які не є предметом розгляду у межах даної справи, а тому окремій оцінці судом не підлягають.

Вказане також стосується тверджень представника позивача щодо не повідомлення ТОВ «Телеканал «Прямий» про проведення перевірки, призначеної оскаржуваним рішенням, у порушення п. 13 розділу ІІІ Інструкції №115, незважаючи на що, посадових осіб відповідача допущено до проведення перевірки, оскільки предмет розгляду даної справи обмежується правомірністю прийняття Національною радою рішення про призначення перевірки, а не реалізацію даного рішення шляхом проведення перевірки та її результатами.

Інші доводи позивача не спростовують вищезазначених висновків суду та не доводять протилежного.

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись статтями 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок