Рішення № 96675169, 30.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/791/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про зобов`язання нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення,

встановив:

04.03.2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі – відповідач), у якому позивач просить зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з дня звільнення – 08.04.2015 року по 26.02.2021 р. – день фактичного розрахунку.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 року № 100 був звільнений з органів внутрішніх справ. При цьому, при звільненні позивачу не було виплачено матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,00 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн. 17.12.2020 року набрало законної сили рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 р. у справі № 540/1184/20, яким стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн. На виконання вказаного судового рішення відповідч 26.02.2021 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1453,17 грн., здійснивши розрахунок із працівником та виплативши належні при звільненні суми. Позивач вважає порушеним своє право на своєчасний розрахунок при звільненні, що відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України зумовлює виникнення у відповідача, як роботодавця, відповідальності у вигляді обов`язку виплатити середній заробіток за час затримки такого розрахунку.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.04.2021 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, яким вважає вимоги позивача необґрунтованими. Зокрема, відповідач вважає, що суми матеріальної допомоги у розмірі 618,10 грн та 857,20 грн не належали до виплати позивачу на дату його звільнення, оскільки обов`язок щодо їх виплати виник у відповідача на підставі судового рішення, а не у день звільнення позивача. Крім того, відповідач вважає, що у суду наявні підстави для зменшення розміру середньої заробітної плати за час зитримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , оскільки позивач діяв недобросовісно щодо реалізації своїх прав.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу у Дніпрянському відділенні міліції Новокаховського міського відділу УМВС України в Херсонській області (Ідентифікаційний код юридичної особи - 08676004), з якого наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 №100 о/с був звільнений.

Вважаючи, що при звільненні з позивачем не проведено повний розрахунок, зокрема не виплачено матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 р. у справі № 540/1184/20, яке набрало законної сили 17.12.2020 р., стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн.

Відповідно до виписки по рахунку УМВС України в Херсонській області 26.02.2021 року на виконання рішення суду по справі № 540/1184/20 перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 1453,17 грн.

Вважаючи порушеним своє право на своєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного: дані правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмірпростроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, іншіобставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

У справі, яка розглядається, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці, що встановлено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 540/1184/20, просить стягнути на його користь суму середньомісячного заробітку за час затримки виплати матеріальної допомоги за 2005 рік в сумі 618,10 грн та матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн за період з 08 квітня 2015 року по 26 лютого 2021 року.

Як убачається з виписки по рахунку УМВС України в Херсонській області та визнається позивачем, відповідач 26.02.2021 року виконав рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 540/1184/20 у частині виплати ОСОБА_1 недоплаченої матеріальної допомоги за 2005 та 2007 роки при звільненні та перерахував на користь позивача 1453,17 грн.

Таким чином, УМВС України в Херсонській області провело фактичний розрахунок з ОСОБА_1 щодо належних йому при звільненні сум поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

Щодо розміру належних позивачу сум та порядку обчислення вказаного середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, то суд зазначає наступне: згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати

за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством

- на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 від 23.03.2021 №307, виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області, за останні два повні календарні місяці військової служби, що передували місяцю звільнення (лютий та березень 2015 року) позивачу нараховано відповідно 3155,63 грн. та 3155,63 грн за 59 календарних днів. Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивача становить 106,97 грн (3155,63 грн + 3155,63 грн ) / 61 = 106,97 грн).

Період затримки розрахунку з 09.04.2015 (наступний день після звільнення позивача) по 26.02.2021 р. (день фактичного розрахунку) становить 2151 календарний день.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні зі служби складає: 106,97 грн х 2151 = 230 092,47 грн.

Разом з тим, у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмірпростроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Застосовуючи до обставин даної справи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд зазначає наступне: позивач звернувся до суду з цим позовом у березні 2021 року, тобто зі спливом майже шести років після звільнення з роботи, яке мало місце 08 квітня 2008 року.

Сума невиплаченої позивачу при звільненні матеріальної допомоги у загальному розмірі 1475,30 грн, яку стягнуто на користь позивача судовим рішення, є більшою ніж у сто п`ятдесят разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (230 092,47 грн).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 15 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, проте при відкритті провадження позивачу було відстрочено сплату судового збору в сумі 908,00 грн до ухвалення судового рішення по суті, тому з урахуванням положень ст. 139 КАС України вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в дохід держави.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4, код ЄДРПОУ 08592322) про зобов`язання нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2015 по 26.02.2021 в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в дохід держави судовий збір в суді 908,00 (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 106030000