Рішення № 96673470, 30.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3412/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Одеській області (вул. Семінарська,5, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) форми «Ф» від 05 лютого 2021 року № 21017-13 на суму податкового боргу у розмірі 8871,23 грн. і цю суму податкового боргу та Рішення Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) про опис майна у податкову заставу №23/15-32-13-04-16 від 10.02.2021 і зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження згідно з Актом опису майна № 31/15-32-13-04-46 від 17 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що актом опису, який складено 17.02.2021р. посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області описано майно ОСОБА_1 : AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2016 та у ньому зазначено, що загальна сума податкового боргу становить 25000,00 грн. Позивач вважає, що право контролюючого органу на формування податкової вимоги, а відповідно і право податкової застави залежить від факту узгодження грошових зобов`язань, що, у свою чергу, пов`язано з днем закінчення процедури судового оскарження нарахованих податкових зобов`язань. Податкові зобов`язання платника податків, визначені у податковому повідомленні-рішенні або податковій вимозі контролюючим органом є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. З урахуванням приписів пп. 267.6.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування. Позивач з 23.02.2000р. зареєстрована за однією і тією ж адресою та місця реєстрації не змінювала, проте за адресою реєстрації, ані за будь-якою іншою адресою оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та вимоги не отримувала.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/8767/21 від 01.04.2021), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно отриманої інформації бази даних Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвала автомобіль AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2016 та відповідно останній є об`єктом оподаткування з 2016 року. Відповідно до інтегрованих карток платника податку з 2018 року по 2020 роки було нараховано позивачу транспортний податок. Відповідно до вимог податкового законодавства було складене податкове повідомлення-рішення «Ф» №0258239-1309-1552 від 04.05.2018р., яке було вручено позивачу, проте останньою жодних дій щодо його оскарження не вчинялось. Позивач мала сплатити кошти за податковим повідомленням-рішенням «Ф» №0258239-1309-1552 від 04.05.2018р. на суму 25000,00 грн. не пізніше 60 днів з моменту його отримання. У подальшому позивачу направлено податкове повідомлення-рішення «Ф» №0068345105 від 07.05.2020р., яке проігноровано позивачем. Так, позивачем порушено приписи пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України, за якими транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. У разі несплати транспортного податку у зазначений строк сплачується штрафна санкція відповідно до п 126.1 ст. 126 ПК України.

08.04.2021 року (вхід. № ЕП/9434/21) та 12.04.2021 (вхід. № 18389/21) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано про не спростування доводів позовної заяви та необґрунтованості відзиву відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі №420/3412/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач є власником транспортного засобу AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2016.

Головним управлінням ДПС в Одеській області було складене податкове повідомлення-рішення «Ф» №0258239-1309-1552 від 04.05.2018р. на суму 25000,00 грн.

Головним управлінням ДПС в Одеській області було складене податкове повідомлення-рішення «Ф» №0068345105 від 07.05.2020р.

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 05 лютого 2021 року № 21017-13 на суму податкового боргу у розмірі 8871,23 грн. та Рішення про опис майна у податкову заставу №23/15-32-13-04-16 від 10.02.2021р.

Актом опису, який складено 17.02.2021р. посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області описано майно ОСОБА_1 : AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2016.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування Податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) форми «Ф» від 05 лютого 2021 року № 21017-13 на суму податкового боргу у розмірі 8871,23 грн. і цю суму податкового боргу та Рішення Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) про опис майна у податкову заставу №23/15-32-13-04-16 від 10.02.2021 і зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження згідно з Актом опису майна № 31/15-32-13-04-46 від 17 лютого 2021 року, підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п.п. 56.1-56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до вимог п.п. 56.15, 56-16 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами п. 60.6 ст.60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Згідно п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.1 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм свідчить, що право контролюючого органу на формування податкової вимоги, а відповідно й податкової застави залежить від факту узгодження грошових зобов`язань, що пов`язано із днем закінчення процедури судового оскарження нарахованих податкових зобов`язань, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31.08.2018р. у справі № 826/14195/16, в якій, зокрема, зазначено про необхідність дослідження, в першу чергу, обставин дотримання податковим органом порядку направлення податкових документів та їх отримання відповідачем, оскарження платником податку рішень контролюючого органу в адміністративному та/або судовому порядку, набуття визначеними грошовими зобов`язаннями статусу узгоджених, а також факту їх сплати в добровільному порядку або відсутності такого факту тощо, як наслідок, обставини, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку та які є предметом доказування у даній справі.

Таким чином, податкові зобов`язання платника податків, визначені у податковому повідомленні-рішенні або податковій вимозі є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним рішенням.

Згідно пп.267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції з 01.01.2017р.) Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального";

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

З урахуванням приписів пп.267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п.267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами пп. 267.6.1 п.267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування.

За змістом пп. 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

За приписами пп. 267.7.1 п. 267.7 ст. 267 ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пп. «а» пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником транспортного засобу AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2016, з об`ємом двигуна 2967, типом пального – D, білого кольору, зареєстрованого 18.02.2016р.

Доказів вручення позивачу за вказаною чи іншою адресою податкових повідомлень-рішень про необхідність сплати транспортного податку за вищевказаний транспортний засіб за відповідні податкові періоди податковим органом не надано, що унеможливлює визначення відліку часу відповідно до норми пп. «а» пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України, згідно якої транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Натомість, вимогу, рішення, акт опису було направлено на адресу : АДРЕСА_2 , тобто на адресу за якою позивач не зареєстрована, та, як зазначено позивачем, не мешкає з 23.02.2000р.

Відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу, та як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу. Зазначене свідчить про безпідставність спірного рішення про опис майна у податкову заставу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №826/17624/16.

Оскільки грошове зобов`язання за податковою вимогою форми «Ф» від 05 лютого 2021 року № 21017-13 є неузгодженим, відсутні підстави для надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу.

Статтею 93 ПК України чітко визначено підстави звільнення з податкової застави, зокрема майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п.п.93.1.4 п.93.1 ст.93 ПК України).

У зв`язку з чим, суд зазначає про настання обставин закінчення події визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України та розділу VI Порядку застосування податкової застави контролюючими органами.

Суд зауважує, що в даному випадку мало місце порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу».

Беручи до уваги неведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) форми «Ф» від 05 лютого 2021 року № 21017-13 на суму податкового боргу у розмірі 8871,23 грн. і цю суму податкового боргу та Рішення Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) про опис майна у податкову заставу №23/15-32-13-04-16 від 10.02.2021 року; зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію обтяження згідно з Актом опису майна № 31/15-32-13-04-46 від 17 лютого 2021 року.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Одеській області (вул. Семінарська,5, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати Податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) форми «Ф» від 05 лютого 2021 року № 21017-13 на суму податкового боргу у розмірі 8871,23 грн. і цю суму податкового боргу та Рішення Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) про опис майна у податкову заставу №23/15-32-13-04-16 від 10.02.2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію обтяження згідно з Актом опису майна № 31/15-32-13-04-46 від 17 лютого 2021 року.

4. Стягнути з Головного управління ДПС у Одеській області (вул. Семінарська,5, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.