Рішення № 96673395, 29.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4847/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) за результатом якої позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050008428 від 18 січня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 20 лютого 1996 року по 21 червня 1998 на посаді заступника начальника з виробництва ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 22 червня 1998 року по 17 листопада 1999 року на посаді начальника ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 15 серпня 2001 року по 31 травня 2005 року на посаді заступника начальника по виробництву ливарного цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 18 липня 2005 року по 17 листопада 2005 року на посаді заступника начальника цеху по виробництву ливарного цеху ливарного комплексу на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою № 185 про призначення пенсії за віком, до заяви були додані всі необхідні документи, однак ГУ ПФУ в Одеській області 18 січня 2021 року було прийнято рішення за № 156050008428, згідно з яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявністю страхового стажу: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. При цьому відповідачем було вказано, що страховий стаж роботи позивача складає 24 роки 10 місяців. Тобто ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії з мотивів відсутності необхідного стажу. Однак, даний висновок ГУ ПФУ в Одеській області, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки відповідачем не було не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи: з 20 лютого 1996 року по 21 червня 1998 на посаді заступника начальника з виробництва ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 22 червня 1998 року по 17 листопада 1999 року на посаді начальника ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 15 серпня 2001 року по 31 травня 2005 року на посаді заступника начальника по виробництву ливарного цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 18 липня 2005 року по 17 листопада 2005 року на посаді заступника начальника цеху по виробництву ливарного цеху ливарного комплексу на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»). Вказані вище періоди роботи на зазначених посадах з повним робочим днем підтверджується записами в трудовій книжці позивача, а також архівною довідкою № 276-П-11.1-21 від 18 лютого 2021 року, виданою Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, та передбачені Списком № 2, затвердженні відповідними нормативно-правовими актами, а саме: з 20 лютого 1996 року по 21 червня 1998 на посаді заступника начальника з виробництва ковальсько-пресового цеху; з 22 червня 1998 року по 17 листопада 1999 року на посаді начальника ковальсько-пресового цеху; з 15 серпня 2001 року по 31 травня 2005 року на посаді заступника начальника по виробництву ливарного цеху; з 18 липня 2005 року по 17 листопада 2005 року на посаді заступника начальника цеху по виробництву ливарного цеху ливарного комплексу. Таким чином, як зазначає позивача, він виконував роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, де був безпосередньо зайнятий повний робочий день, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2.

Ухвалою судді від 05.04.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вважає вимоги, викладені в позовній заяві не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 12.01.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління із заявою № 185 від 12.01.2021 про призначення пенсії за віком згідно Закону України Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” . До заяви про призначення пенсії Позивачем були надані:ксерокопія паспорту серії НОМЕР_2 ;ксерокопія ідентифікаційного коду; ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_3 ; ксерокопія диплому про навчання № 3399; ксерокопія довідки з ДП1 про облік як суб`єкта підприємницької діяльності серії ВО1 № 629780; ксерокопія довідки із ОСОБА_2 про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення. Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого ч. 1 - 3 ст. 26 Закону № 1058, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Відповідач зазначає, що оскільки страховий стаж роботи Позивача складає 24 роки 10 місяць замість необхідного 27 років то починаючи з 1 січня 2020 року пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу на дату досягнення відповідного віку. З урахуванням наданих документів та на підставі заяви № 185 від 12.01.2021 про призначення пенсії Головне управління винесло Рішення від 18.01.2021 №156050008428 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки у Позивача відсутній необхідний страховий стаж, необхідність якого визначено ст. 26 Закону № 1058. Окрім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до Рішення від 18.01.2021 №156050008428 Позивачу було рекомендовано звернутися до Головного управління та надати до 11.04.2021 додаткові документи про стаж роботи, однак Позивач у встановлений термін до Головного управління не звертався, додаткових документів про стаж роботи не надавав. А отже законних підстав для задоволення вимог Позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління від 18.01.2021 №156050008428 про відмову в призначенні пенсії за віком не має. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 20.02.1996 по 21.06.1998 на посаді заступника начальника з виробництва ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ “Одессапочвомаш” (ПТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції”, ПТ “Одеський завод сільгоспмашинобудування”, ВАТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування “); з 22.06.1998 по 17.11.1999 на посаді начальника ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ “Одессапочвомаш” (ПТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції”, ПТ “Одеський завод сільгоспмашинобудування”, ВАТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування”); з 15.08.2001 по 31.05.2005 на посаді заступника начальника по виробництву ливарного цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ “Одессапочвомаш” (ПТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції”, ПТ “Одеський завод сільгосмашинобудування”, ВАТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування”); з 18.07.2005 по 17.11.2005 на посаді заступника начальника цеху по виробництву ливарного цеху ливарного комплексу на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ “Одессапочвомаш” (ПТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції” ПТ “Одеський завод сільгоспмашинобудування”, ВАТ “Одеський завод сільськогосподарського машинобудування”, відповідач вважає що вона є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було надано жодних уточнюючих довідок, передбачених Порядком №637, а також зазначена позовна вимога є втручанням в дискреційні повноваження Управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 12.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком та надані документи (паспорт, ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця).

Рішенням від 18.01.2021 року №156050008428 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, в якому зазначено, що у відповідності до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами 2148), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності трудового стажу: з 01 січня 2020 року – не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 20 до 30 років. Страховий стаж роботи позивача складає 24 роки 10 місяців. При розрахунку страхового стажу враховано всі надані документи. Для вирішення питання щодо призначення пенсії за віком рекомендовано звернутись до Відділу обслуговування громадян №17, який знаходиться за адресою: 65025 , м.Одеса, пр.Добровольського, 125 та надати до 11.04.2021 року додаткові документи. У разі надання необхідних документів до 11.04.2021 року позивачу буде призначено пенсію з дати виникнення права. Якщо документи буде надано після 11.04.2021 року, пенсію буде призначено з дати повторного звернення.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 20 зазначено Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, у матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 .

При цьому, в оскаржуваному рішенні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050008428 від 18 січня 2021 року не зазначається, що певні періоди не зараховано до страхового стажу позивача.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (пункт 2 Порядку № 18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Натомість, позивачем не доведено суду, що відповідачем не було зараховано періоди роботи з 20 лютого 1996 року по 21 червня 1998 на посаді заступника начальника з виробництва ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 22 червня 1998 року по 17 листопада 1999 року на посаді начальника ковальсько-пресового цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 15 серпня 2001 року по 31 травня 2005 року на посаді заступника начальника по виробництву ливарного цеху на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»); з 18 липня 2005 року по 17 листопада 2005 року на посаді заступника начальника цеху по виробництву ливарного цеху ливарного комплексу на Одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції ПТ «Одессапочвомаш» (ПТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції», ПТ «Одеський завод сільгоспмашинобудування», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»).

Щодо зарахування зазначених періодів до пільгового стажу суд зазначає, що доказів, які б підтвердили факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці у спірні періоди до суду не надано.

Не надавались такі докази і відповідачу, у звязку з чим у останнього були відсутні підстави для зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу.

Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.