Рішення № 96673394, 30.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14133/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд:

визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 20987385, місцезнаходження - вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 20.02.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та скасувати рішення № 310/02-9/1 від 02.03.2020 р. про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 20987385, місцезнаходження - вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012) зарахувати періоди роботи з 31.10.1972 р. по 03.08.1973 р.; з 03.10.1980 р. по 04.05.1981 р.; з 06.07.1981 р. по 13.01.1982 р., призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 20.02.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) пенсію за віком з 08.01.2020 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 08.01.2020 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії, оскільки набув таке право. Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із неможливістю підтвердити страховій стаж, оскільки трудова книжка пошкоджена пожежею, отримати підтверджуючи довідки неможливо, у зв`язку з тим, що до архіву на зберігання на надходили первинні документи. Так, періоди роботи з 06.07.1981 р. по 13.01.1982 р.; 31.10.1972 р. по 03.08.1973 р.; з 03.10.1980 р. по 04.05.1981 р., не зараховані до стажу у зв`язку із відсутністю архіву та у зв`язку із відсутністю первинних документів. На підставі зазначеного відповідачем ухвалено відмову у призначені пенсії, що підтверджується листом № 310/02-9/1 від 02.03.2020 р.

Як вказує позивач, 13.10.2020 р. він знову звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії та зарахування до стажу спірних періодів на підставі показів свідків, надавши протоколи опитування свідків, які працювали разом із позивачем та підтверджують періоди роботи позивача. Проте, позитивної відповіді не отримав, оскільки відповідач повторно відмовив у призначенні пенсії, з тих підстав, що неможливо підтвердить наявний стаж первинними документами та недостатньо показів свідків

Позивач вважає, що відмова відповідача у призначені пенсії та незарахування певного періоду роботи до стажу є неправомірною. Позивач зазначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, є основним джерелом існування.

На переконання позивача органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача.

В своїх обґрунтуваннях позивач також посилається на практику Європейського суду з прав людини та наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".,

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

26 січня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.114-115). Відповідно до відзиву, відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.09.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно розрахунку стажу страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяців 27 днів (стаж враховано по 31.12.2008 року). В період роботи з 01.01.2009 року по 20.07.2009 року позивач працював в ПраТ «Українське Дунайське пароплавство», проте вказані періоди роботи не зараховано до загального страхового стажу, оскільки відомості, які подаються до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять дані щодо нарахування заробітної плати. До страхового стажу роботи зараховані усі періоди роботи та навчання, крім періодів з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, та з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці», так як відповідні записи трудової книжки не завірено печаткою підприємства, не читається назва підприємства. Вказані обставини суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 року №162. Інші документи, які підтверджують ці періоди роботи позивачем не надано.

Стосовно відмови у підтверджені трудового стажу з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року на підставі показань свідків, відповідач зауважив, що надані позивачем протоколи показань свідків підтверджуються лише одним свідком, що суперечить положенню п. 17 Порядку №637, а тому, на думку представника відповідача не можуть бути належним підтвердженням зазначених спірних обставин.

Відповідач також зазначив, що на запити Головного управління щодо підтвердження спірних періодів роботи відповідними архівними установами надано інформацію про відсутність первинних документів на ОСОБА_1 .

Враховуючи викладені обставини відповідач переконаний в правомірності своїх дій та вважає їх такими, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, роз`яснювальних листах органів Пенсійного фонду.

29 січня 2021 року представником позивача за допомогою системи Електронний суд подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання зазначає про незгоду з твердженнями відповідача наведеними у відзиві на позовну заяву (а.с.118-120).

У судовому засіданні 02 лютого 2021 року було оголошено перерву до 15 лютого 2021 року 11 год. 00 хв., для надання можливості відповідачу подати заперечення, а також виклику свідків.

У судове засідання, призначене на 15 лютого 2021 року учасники справи не з`явились.

Від представника позивача 15 лютого 2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване неможливістю забезпечення явки свідків за станом їх здоров`я.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року вирішено розгляд адміністративної справи №420/14133/20 проводити за правилами загального позовного провадження. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/14133/20 зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 17 березня 2021 року о 10 годині 00 хвилин.

26 лютого 2021 року до суду засобами електронного зв`язку від представника позивача – адвоката Златі Ніни Спиридонівни надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, яке призначене на 17 березня 2021 року о 10 годині 00 хвилин, в режимі відеоконференції в приміщенні Ренійського районного суду Одеської області за участі представника позивача та свідків.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Ренійського районного суду Одеської області (вул. Соборна, 122, м. Рені, Одеська область, 68803).

Підготовче засідання у справі №420/14133/20, призначене на 17 березня 2021 року, проведено за участі сторін в режимі відеоконференції з Ренійського районного суду Одеської області.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та за згодою сторін призначено справу до судового розгляду по суті у той саме день – 17 березня 2021 року.

У судовому засіданні 17 березня 2021 року судом було допитано у якості свідків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні 17 березня 2021 року, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 31 березня 2021 року – 11 год. 00 хв., та задоволено клопотання сторін про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, враховуючи територіальну віддаленість учасників справи (м.Рені Одеської області) від місця проведення судового засідання (м. Одеса), а також обмеження, пов`язані із дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

22.03.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про завершення розгляду справи без участі позивача та його представника (а.с.211-213).

30.03.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про завершення розгляду справи без участі представника відповідача (а.с.214).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 , прцював:

з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року – теслярем першого розряду до Ренійського Рембуддільниці;

з 27.07.1974 року по 24.10.1974 року – скреперистом 3-го розряду СМУ-18 треста «Дунайводбуд»;

з 17.05.1977 року по 06.09.1977 року – учнем матроса-моториста теплоходу «Кагул»;

з 09.09.1977 року по 24.01.1978 року – матросом другого класу на теплоході « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

з 29.03.1978 року по 22.12.1978 року – фрезерувальником цеху різців Одеського дослідно-експериментального заводу технологічного оснащення.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача пошкоджена у зв`язку з пожежею та записи у ній з сьомого аркушу не є читабельними та повними для з`ясування змісту (а.с. 86-91).

08.01.2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Ренійського сервісного центру обслуговування громадян щодо надання допомоги в витребуванні довідок про періоди роботи у зв`язку з пошкодженням трудової книжки.

Ренійським сервісним центром обслуговування громадян для отримання довідок про періоди роботи ОСОБА_1 , направлені запити:

11.01.2020 року № 39/02-9/1 – КУ «Об`єднаний трудовий архів сіл та міста Ренійського району» період роботи в Ренійській Рембуддільниці з 31.10.1972 р. по 03.08.1973р.;

11.01.2020 року № 42/02-9/1 – КУ «Об`єднаний трудовий архів сіл та міста Ренійського району» період роботи в Одеському виробничому об`єднані медичної техніки «Медлабортехника» з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року;

11.01.2020 року № 45/02-9/1 – Ізмаїльський прикордонний загін Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України з 03.10.1980 р по 04.05.1981р.;

11.01.2020 року № 43/02-9/1 – Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради період роботи в Одеському виробничому об`єднані медичної техніки «Медлабортехника» з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року;

11.01.2020 року № 41/02-9/1 – ПАТ «Медлабортехника» м. Одеса, вул. Церковна, 19 про період роботи з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року.

27.01.2020 року Ізмаїльським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на лист від 11.01.2020 року № 45/02-9/1 повідомлено, що надати довідку про період роботи з 03.10.1980 року по 04.05.1981 рік на ОСОБА_1 не має можливості (а.с.58).

28.01.2020 року Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради на лист від 11.01.2020 року № 43/02-9/1 щодо надання архівної довідки про стаж на гр. ОСОБА_1 , 1956р.н., який працював з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Одесском производственном обьединении лабораторной медицинской техники «Медлабортехника» повідомлено, що документи цієї організації до департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради на зберігання не передано. Місцезнаходження документів нам невідомо (а.с.59).

13.01.2020 року КУ «Об`єднаний трудовий архів сіл та міста Ренійського району» на запит № 39/02-9/1 від 11.01.2020 року щодо довідки про період роботи на гр. ОСОБА_1 , 1956 р. н. у Ренійській рембуддільниці за період з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року повідомлено, що надати підтвердження періоду роботи на ОСОБА_1 , 1956 р. н., у Ренійській рембуддільниці з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року не має можливості у зв`язку з тим, що у архів документи з особового складу за вищевказаний період не надійшли (а.с.60).

02.03.2020 року Ізмаїльським відділом обслуговування громадян (Ренійський сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом № 310/02-9/1 відмовлено у зарахуванні до загального стажу періодів роботи позивача з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року (а.с.57).

13.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив зарахувати до загального стажу роботи періоди з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року; 31.10.1972 року по 03.08.1973 року; з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на підставі показів свідків (а.с.74-75).

До вказаної заяви позивачем додано копії паспортів, коду опитуваних осіб, копії трудових книжок опитуваних осіб, копію трудової книжки заявника (пошкодженої), копію паспорту коду заявника (а.с.76).

Опитування проводив адвокат позивача – ОСОБА_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2466 від 30.10.2012 року, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На заяву позивача 23.10.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь в якій повідомлено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці», оскільки відсутні печатки підприємства, не читається назва підприємства, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. Відповідно до п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Оскільки згідно показів свідків, які долучені до звернення в період роботи з 31.10.1972 по 03.08.1973 на підприємстві «Одеський обласний ремонтно-будівельний трест» Ренійської Рембуддільниці одночасно з позивачем працювала тільки ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 працювала на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки в інший період, а саме з 28.12.1977 року по 17.04.1978 року для врахування до страхового стажу вищезазначених періодів правових підстав немає (а.с.64).

Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_5 , проведеного адвокатом ОСОБА_4 , від 14.03.2020 року, ОСОБА_5 , повідомила наступне: «Я працювала в період з 1969 року по 2000 р. у підприємстві «Одеський обласний ремонтно-будівельний трест» Ренійська рембуд-дільниця. Працювала на посаді різноробочою. Разом зі мною працював ОСОБА_1 на посаді тесляра (плотник - рос. мовою) першого розряд. Працювали повний робочий день, отримували заробітну плату. ОСОБА_1 працював у період з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року. Ми працювали в одній бригаді на будівництвах в м. Рені, Одеської області. На той час у нас був старшим прорабом ОСОБА_6 . Також, мені відомо, що в період з 12.07.2005 р. в м. Рені було стихійно лихо(повінь), в результаті чого було пошкоджено та втрачено весь архів Ренійської рембуд-дільниці.» (а.с.77).

З копії трудової книжки ОСОБА_5 вбачається, що остання в період з березня 1969 року по 08.04.1987 року працювала на підприємстві «Одеський обласний ремонтно-будівельний трест» Ренійської Рембуддільниці (а.с.80-81).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_3 , проведеного адвокатом ОСОБА_4 , від 14.03.2020 року, ОСОБА_3 , повідомила наступне: «Я працювала в період з 28.12.1977 року до 17.04.1978 року на підприємстві «Одеський експериментальний завод лабораторної техніки». В 1978 році зазначено підприємство було перейменовано на «Одеське виробниче об`єднання лабораторної медичної техніки», де працювала до 1987 року. Працювала на посаді комірника. Разом зі мною працював ОСОБА_1 на посаді токаря та кара-фрезерувальника) (на станках). Працювали ми повний робочий день, отримували заробітну плату. ОСОБА_1 працював у період з 03.10.1980 року по 01.05.1981 року. Керівником підприємства був ОСОБА_7 . Місто роботи у нас було м. Рені, де був розміщений структурний підрозділ «Одеський експериментальний завод лабораторної техніки.».

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3 , остання в період з 1978 року по 17.04.1978 року у зв`язку з перейменуванням підприємства – працювала на підприємстві «Одеський експериментальний завод лабораторної техніки», а з 01.10.1987 року працювала на підприємстві «Одеський обласний ремонтно-будівельний трест» Ренійської Рембуддільниці (а.с.85).

Відповідно до печатки, що міститься в трудовій книжці вбачається, що Одеський обласний ремонтно-будівельний трест» Ренійської Рембуддільниці 17.04.1978 року перейменовано на «Одеське виробниче об`єднання лабораторної медичної техніки» (а.с.85).

У судовому засіданні 17.03.2021 року судом допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 повідомила, що знайома з позивачем та працювала з ним в одній бригаді зокрема і в період з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року. На питання на якій посаді працював позивач свідок зазначила, що на посаді тесляра, підсобного робочого.

ОСОБА_3 повідомила, що працювала з позивачем, який працював у період з 03.10.1980 року по 01.05.1981 року, зокрема і в період після перейменування Одеського обласного ремонтно-будівельного тресту» Ренійської Рембуддільниці на «Одеське виробниче об`єднання лабораторної медичної техніки». На питання на якій посаді працював позивач, свідок зазначила, що на посаді наладчика, фрезерувальника.

Отже, як вбачається з встановлених судом обставин, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці» у зв`язку з пошкодженням трудової книжки позивача, зокрема відсутні печатки підприємства, не читається назва підприємства.

Тобто, спірні правовідносини виникли з приводу відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу періоду трудової діяльності.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацу 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Положеннями пунктів 17-18 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників в разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі – Порядок №18-1).

Відповідно до п.11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Як встановлено судом, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці» у зв`язку з пошкодженням трудової книжки позивача, зокрема відсутні печатки підприємства, не читається назва підприємства.

Зокрема, як вбачається з копії трудової книжки позивача на арк.2-3 здійснено запис №1 та №2, відповідно до якого позивач у період з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року працював в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці. Печатка підприємства відсутня (а.с.87).

При цьому, записи про трудову діяльність позивача у період з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки та з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці» містились на аркушах трудової книжки позивача, яка є пошкодженою та містить лише частково записи про трудову діяльність, що унеможливлює встановити їх чіткий зміст.

Саме за наведених підстав відповідачем відмовлено у зарахуванні до стажу зазначених періодів трудової діяльності позивача.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача та зазначає, що таке неврахування вказаних періодів трудової діяльності позивача є формальним та безпідставним.

Право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні позиції були висловлені Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та №638/18467/15-а від 30 вересня 2020 року.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже, відсутність на арк.2-3 печатки підприємства в трудовій книжці позивача у період роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року на «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці не може слугувати підставою для позбавлення останнього конституційного права на соціальний захист стосовно питань зарахування до трудового стажу періоду роботи для призначення пенсії.

До того ж, суд зазначає, що у судовому засіданні 17.03.2021 року судом допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт трудової діяльності позивача в період з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року на Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці та в період з 03.10.1980 року по 01.05.1981 року на «Одеському виробничому об`єднанні лабораторної медичної техніки» після його перейменування.

Також, судом встановлено, що Одеський обласний ремонтно-будівельний трест» Ренійської Рембуддільниці 17.04.1978 року перейменовано на «Одеське виробниче об`єднання лабораторної медичної техніки» (а.с.85).

Відповідно до положень ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст.91 КАС України).

Суд звертає увагу, що засобом отримання інформації від свідка в адміністративному судочинстві є його допит. Дотримання процесуального порядку отримання доказів загалом і свідчень свідків, зокрема, є гарантією достовірності одержуваних відомостей, на яких суд ґрунтує свої висновки. У свою чергу, порядок допиту свідків врегульовано ст. 212 КАС України.

Суд звертає увагу, що трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Разом з тим, в даному випадку показаннями не менше двох свідків – ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , підтверджено факт трудової діяльності позивача в період з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року на Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці та в період з 03.10.1980 року по 01.05.1981 року на «Одеському виробничому об`єднанні лабораторної медичної техніки», а тому суд дійшов висновку, щодо наявності обґрунтованих підстав для зарахування вказаних періодів трудової діяльності до трудового стажу та протиправної відмови відповідача у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи позивача з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року на Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці та з 06.07.1981 по 13.01.1982 - на «Одеському виробничому об`єднанні лабораторної медичної техніки».

Таким чином, невключення до стажу періодів роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року на «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці та з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року на «Одеському виробничому об`єднанні лабораторної медичної техніки» є неправомірним та таким, що порушує конституційне право позивача .

За встановлених вище обставин справи та нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу його роботи періодів роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року та з 06.07.1981 по 13.01.1982 року.Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року та з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року.

За загальним правилом, відповідно ст. 83 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, п. 1.7 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно до п. 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Розділом ІІ Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, визначено перелік документів, які необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Як встановлено судом при вирішенні справи, спірні правовідносини між позивачем та органом ПФУ виникли у зв`язку з відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці», викладену в листі № 310/02-9/1 від 02.03.2020 року, та листі від 23 жовтня 2020 року №9963-9806/Є-02/8-1500/20.

В листах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовлено саме у зарахуванні відповідних періодів роботи до його стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, щоб позивачу відмовили у призначені пенсії за результатом розгляду відповідної заяви з переліком необхідних документів.

Зокрема, позивач звертався до органу ПФУ з проханням посприяти в отриманні архівних довідок про періоди роботи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У відповідях Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №310/02-9/1 від 02.03.2020 року, від 23 жовтня 2020 року №9963-9806/Є-02/8-1500/20 не зазначено з якими документами позивач звертався.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, наданих у цьому рішенні. Позовні вимоги щодо призначення пенсії наразі є передчасними.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 840, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці» (лист від 23 жовтня 2020 року №9963-9806/Є-02/8-1500/20).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 31.10.1972 року по 03.08.1973 року в «Одеському обласному ремонтно-будівельному тресті» Ренійської Рембуддільниці, з 03.10.1980 року по 04.05.1981 року на Одеському експериментальному заводі лабораторної техніки, з 06.07.1981 року по 13.01.1982 року в «Медлабортехніці».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя О.В. Глуханчук