Рішення № 96673344, 29.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2952/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 26 лютого 2021 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» до Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000030/2 від 18 лютого 2021 року;

2) Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000030/2 від 18 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без викликом учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вартість упаковки та вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням рулонів тканини в полімерну упаковку, на умовах поставки CIF м. Одеса, Україна були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо забезпечення пакування товару. Вказує, що відсутність у нього пакувального листа на товар не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару. Ввідповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі. Позивач зазначає щодо коносамента, що він надав відповідачу роздруківку з офіційного веб-сайту компанії MSC Mediterranean Shipping Company S.A. з інформацією станом на 18 лютого 2021 року про перевезення контейнера TCNU1604802 у період з 21 грудня 2020 року по 17 лютого 2021 року, відповідно до якої товар позивача, який транспортувався у контейнері TCNU1604802, був відправлений із м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан на судні «MSC JASMINE», був перевантажений в м. Мундра, Республіка Індія на судно «MSC AGADIR» та після його перевантаження в м. Джоя-Тауро, Італійська Республіка на судно «MSC SHTRLEY» прибув на цьому ж судні в порт м. Одеси, Україна, що і пояснює чому в коносаменті вказано судно «MSC JASMINE», а в митній декларації 002215 - інше судно, а саме судно «MSC SHIRLEY». Вказує, що відсутність назви морського іноземного судна в наданій позивачем до відповідача експортній декларації, яка попередньо йому надана продавцем, який і заповнював її відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистан, не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару. Експортна декларація не відноситься законодавцем до документів, які підтверджують митну вартість товару. Відповідач протиправно виніс рішення, так як позивач не надав у відповідь на його запит сертифіката про походження товару, та протиправно, на переконання позивача, виніс рішення, так як підписи в інвойсі та контракті візуально відрізняються, адже інвойс та контракт були підписані різними представниками продавця, що залишилося поза увагою відповідача. Зазначає, що позивач у пункті 3 прохальної частини листа звернувся до відповідача з проханням провести в письмовому вигляді консультацій між позивачем та відповідачем перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та надання позивачем наявної в нього інформації для застосування другорядних методів, однак відповідач цього не зробив.

05 квітня 2021 року до суду від відповідача за вх. №16868/21 надійшов відзив на позов (а.с.41-46), в якому відповідач зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові Документи та відомості. Вказує, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

14 квітня 2021 року до суду від позивача за вх. №ЕП/10192/21 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач вважає відзив на позво відповідача необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 червня 2020 року між Fairdeal Mills (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (Продавець), та ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» укладений контракт №06/12 від 12 червня 2020 року (а.с.11-12), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.

Відповідно до пунктів 1-3 Контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід`ємною частиною. Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Ціна товару визначається на умовах CIF - Порт Одеса, Україна. Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Контракту.

З метою митного оформлення товару ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці Держмитслужби 17.02.2021 року була подана електронна митна декларація №UA500050/2021/002215 (а.с.16).

У вказаній митній декларації було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №06/12 від 12 червня 2020 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500050/2021/002215 від 28 грудня 2020 року декларант надав наступні документи:

- Сертифікат якості б/н від 22.12.2020 року (а.с.72);

- Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №EXP/FDW/2043/2020 від 22.12.2020 року (а.с.15, 65);

- Коносамент (Bill of lading) №MEDUPS194678 від 28.12.2020 року (а.с.20, 54);

- Навантажувальний документ (Bordereau) – наряд №230 від 16.02.2021 року (а.с.71);

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) №EXP/FDW/2043/2020 від 22.12.2020 року;

- Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 1420003600-0648 від 21.08.2020 року;

- Заключна виписка за період від 09.02.2021 року (а.с.17, 64);

- Банківський платіжний документ №43 від 09.02.2021 року (а.с.18, 51);

- Страховий поліс №2020/12/03МЕХDС00216 від 28.12.2020 року (а.с.19, 56);

- Додаткова угода №3 від 30.12.2020 року (а.с.14);

- Додаткова угода №2 від 17.10.2020 року (а.с.13);

- Контракт №06/12 від 12.06.2020 року;

- Договір про надання послуг митного брокера №ДГ-0000205 від 16.03.2016 року;

- Доручення №б/н від 05.01.2021 року;

- Результати зважування №РК-30863054 від 17.02.2021 року (а.с.53);

- Лист №FDW/2042/2020 від 01.02.2021 року (а.с.70);

- Експортна декларація б/н від 23.12.2020 року (а.с.21, 55).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2021/00058 (а.с.17).

Також відповідачем 18.02.2021 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000030/2 (а.с.26), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом:

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенім митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням рулонів тканини в полімерну упаковку; згідно інвойсу від 22.12.2020 № EXP/FDW/2043/2020 та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар;

2) в коносаменті від 28.12.2020 №MEDUPS194678 зазначено, назва іноземного судна: «MSC JASMINE V.», що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД від 17.02.2021 №UA500050/2021/002215: MSC SHIRLEY 30301277;

3) підписи та печатки в інвойсі 22.12.2020 № DCP/FDW/2043/2020 та зовнішньоекономічному договорі від 12.06.2020 № 06/12 візуально відрізняються;

4) в копії митної декларації країни відправлення не зазначено назву морського іноземного судна, що унеможливлює ідентифікувати поставку даної партії товару;

5) митному органу не надавались пакувальнй лист, сертифікат про походження товару (Certificate of origin).

Декларанту запропоновано відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) сертифікат про походження товару (Certificate of origin).

На вимогу митного органу декларантом надіслано лист від 18.02.2021 року №1802/21-01 з поясненнями (а.с. 24), у якому позивач просив провести письмову консультацію та до якого позивачем було додано роздруківку з офіційного веб-сайту компанії MSC Mediterranean Shipping Company S.A. з інформацією станом на 18 лютого 2021 року про перевезення контейнера TCNU1604802 у період з 21 грудня 2020 року по 17 лютого 2021 року (а.с.25).

Не погоджуючись з вищевказаним рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що згідно інвойсу від 22.12.2020 № EXP/FDW/2043/2020 та інших документів, поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням рулонів тканини в полімерну упаковку) складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар, суд зазначає наступне.

Так, пункт 3 Контракту та інвойс № EXP/FDW/2043/2020 передбачають, що поставка товару відбувається на умовах СІF м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010).

Вказані умови передбачають, зокрема, те, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна СІF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Також, за вказаними умовами продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

При цьому, відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Частина десята статті 58 МК України визначає умови, за яких до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені покупцем на упаковку товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Таким чином, з викладеного вбачається, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, на умовах поставки СІF м. Одеса, Україна була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на контрагента позивача покладений обов`язок щодо забезпечення пакування товару.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у графі МД « 37. Процедура» митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що в коносаменті від 28.12.2020 року №MEDUPS194678 зазначено, назва іноземного судна: «MSC JASMINE V.», що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД від 17.02.2021 №UA500050/2021/002215: MSC SHIRLEY 30301277, суд ставиться до них критично виходячи з наступного.

Так, згідно наданих позивачем у листі від 18.02.2021 року №1802/21-01 (а.с.23-24) пояснень Одеській митниці Держмитслужби, спірний товар, який транспортувався у контейнері TCNU1604802 у період з 21 грудня 2020 року по 17 лютого 2021 року, був відправлений із м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан на судні «MSC JASMINE», був перевантажений в м. Мундра, Республіка Індія на судно «MSC AGADIR» та після його перевантаження в м. Джоя-Тауро, Італійська Республіка на судно «MSC SHTRLEY» прибув на цьому ж судні в порт м. Одеси, Україна.

Вказаний шлях транспортування контейнера TCNU1604802 дійсно вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту компанії MSC Mediterranean Shipping Company S.A. (а.с.25), та такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачем.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що підписи та печатки в інвойсі 22.12.2020 № DCP/FDW/2043/2020 та зовнішньоекономічному договорі від 12.06.2020 № 06/12 візуально відрізняються, суд не приймає їх до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні ніяк не обґрунтовано, яким чином припущення митного органу щодо «візуальної різниці» між підписами та печатками на документах, складених з різницею у часі більше ніж шість місяців, впливають на митну вартість товару.

Вказані доводи фактично є припущеннями митного органу, жодним чином не підтвердженими доказами.

Сумніви митного органу у достовірності документів та припущення щодо їх підробки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, якщо вони документально жодним чином не підтверджені.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові віл 16.02.2021 року по справі №324/580/17.

Відтак, наявність у оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що в копії митної декларації країни відправлення не зазначено назву морського іноземного судна, що унеможливлює ідентифікувати поставку даної партії товару, суд зазначає, що заповнення такої митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що митному органу не надавались пакувальнй лист, сертифікат про походження товару (Certificate of origin), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Суд зазначає, що з інвойсу від 22.12.2020 року № DCP/FDW/2043/2020 вбачається відмітка про країну походження товару – Пакистан.

При цьому суд погоджується з доводами позивача, що така відмітка в інвойсі не суперечить приписам чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару.

Що ж до твердження відповідача про ненадання позивачем пакувального листа, суд зазначає, що такий документ не є обов`язковим до надання під час митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості, він не відноситься до документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів.

Окрім цього, відповідачем не обґрунтовано, яким чином не надання пакувального листа впливає на визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів Держмитслужби, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Також, копії зазначених у оскаржуваних рішеннях декларацій, на підставі яких здійснювалось визначення митної вартості товару суду не надано, при тому, що вони ухвалою від 03.03.2021 року судом витребувались).

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею Держмитслужби, є необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000030/2 від 18 лютого 2021 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у пункті третьому прохальної частини листа ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» №1802/20-01 від 18.02.2021 року, позивач просив у випадку неможливості, на думку Одеської митниці Держмитслужби, визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У той же час, відповідач, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару, таку консультацію перед винесенням оскаржуваного рішення не провів.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вищевказаної вимоги позивача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 6443,43 грн. судового збору (а.с.8).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» судового збору у розмірі 6443,43 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000030/2 від 18 лютого 2021 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби щодо непроведення в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин 5, 6 статті 55 та частини 4 статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000030/2 від 18 лютого 2021 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» судовий збір у розмірі 6443,43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» (вул.Французький бульвар, 66/1, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40314889).

Відповідач - Одеська митниця Держмитслужби (вул.Гайдара, буд.21, корп.А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).

Суддя О.А. Вовченко