Рішення № 96673280, 14.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13182/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача – адвоката Попова М.М. (в режимі відеоконференції), представника Одеської митниці Держмитслужби – Федоришиної І.В. (в режимі відеоконференції), представника Державної митної служби України – Кріт Т.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” до Одеської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00465 від 01.10.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000132/2 від 01.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД ЛОДЖИСТИКС» (Декларант) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ» уклали Договір-доручення №1212/19 від “12” лютого 2020 року. Відповідно до умов цього Договору, та пункту 2.1.12 зокрема, до обов`язків ТОВ «ПРАЙД ЛОДЖИСТИКС» як виконавця, входить надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», як замовнику, митно-брокерських послуг. ТОВ «ПРАЙД ЛОДЖИСТИКС» здійснює декларування товарів на підставі ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності серії АА № 002871 від 10.05.2019 року.

Згодом, 1 червня 2020 року між ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», як покупцем, та LABERINT DESING S.L. (Іспанія) як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1/20 від 1 червня 2020 року, за яким LABERINT DESING S.L. зобов`язується виробити і продати, на умовах EXW Castellon (Інкотермс 2010), товар – керамічну плитку та декоративні елементи, а ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», придбати та оплатити товар.

З метою здійснення митного оформлення придбаної позивачем за контрактом № 1/20 плитки з кам`яної кераміки, глазурованої – 938,25 м2; 75х75 см PORC. RECT. ALSACIA (MT) у 834 коробках (надалі також – товар) вагою нетто 23 105 кг., ТОВ «ПРАЙД ЛОДЖИСТИКС» діючи як декларант, в інтересах ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», подало до Одеської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA500020/2020/227548 від 23.09.2020 р. У вказаній митній декларації декларант вказав вартість товару у 5496 євро 34 євроценти, користуючись основним методом оцінки – за ціною договору (контракту).

Проте, Відділ митного оформлення № 1 митного поста «Одеса», не погоджуючись із встановленою декларантом митною вартістю товару, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000132/2 від 01.10.2020 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00465.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2020 р. №UA500020/2020/00465, за результатами перевірки митної декларації №UA500020/2020/227548, та документів наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено декларанту про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: п.2 ч.6 ст.54 МКУ від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Також, в картці відмови митний орган роз`яснив, що для митного оформлення товарів (випуску) товарів потрібно подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000132/2.

Позивач вказав, що 23.09.2020 року у своєму листі декларант повідомив відповідача про те, що до митної декларації UA500020/2020/227548 додаткових документів він не має.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000132/2 від 01.10.2020 р. було збільшено митну вартість товару з 5496 євро 34 євроценти, що еквівалентно 182011 грн. 98 коп. за курсом 33 грн. 11 коп. за 1 євро до 13423 євро 54 євроценти, що еквівалентно 444453 грн. 40 коп. за курсом 33 грн. 11 коп. за 1 євро.

Позивач зазначив, що для ввезення товарів на митну територію України декларант сплатив митні платежі відповідно до скорегованої митним органом митної вартості товару та подав до Одеської митниці Держмитслужби відповідну митну декларацію №UA500020/2020/229004.

Позивач вказав, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджується переліком документів, зазначених у картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2020 р. №UA500020/2020/00465. Надані декларантом документи містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об`єктивні й достовірні дані.

Позивач зазначив, що Митний кодекс України містить чітко визначені фактичні та правові підстави, при наявності яких митний орган має право вимагати додаткові документи.

Відповідач не мав фактичних та правових підстав вимагати у декларанта додаткові документи, декларант не був зобов`язаний виконувати неправомірну письмову вимогу митного органу, та крім документів, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України, подавати (за наявності) додатково документи, зазначені у частині четвертій статті 53 Митного кодексу України.

Позивач вказав, що зазначені причини відмови митного органу у прийняті митної декларації є незрозумілими, некоректними, необґрунтованими, у них відсутня конкретна інформація щодо причин та підстав для їх прийняття, таким чином, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості товару створили у митного органу обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, та які належить усунути додатковими документами.

У той же час, головною рисою індивідуальних актів (у тому числі і картки відмови в прийняті митної декларації) є їх конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Позивач зазначив, що митним органом вказано, що подані декларантом містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, а також не подано прайс-лист до митного оформлення.

З огляду на це позивач зазначає, що згідно з пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Натомість, відповідно до п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 1/20 від 01.06.2020 р., ціна за кожну одиницю продукції (товару), що поставляється за Контрактом, узгоджена Сторонами в інвойсі на поставку продукції (товару) і включає в себе упаковку, маркування та тару у вигляді дерев`яних піддонів (палетів).

Крім того, відповідно частиною другою статті 53 Митного Кодексу України позивач вказує на те, що декларант не зобов`язаний надавати митному органу дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також прайс-лист.

Також позивач зазначив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000132/2 Одеська митниця Держмитслужби вказує на те, що відповідно до статті 62 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої митної вартості наданої виробником.

Натомість статтею 62 Митного кодексу України не передбачено використання митним органом інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Таким, чином відповідач необґрунтовано та безпідставно відмовився застосовувати метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості.

З цього вбачається, що застосування відповідачем резервного методу є неправомірним, так як кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що з ним було проведено аналіз бази даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час по товару № 1 є більшим 0,581 євро/кг нетто, ніж заявлено декларантом 0,238 євро/кг нетто, та посилається на митну декларацію №UA500020/2020/224863 від 01.09.2020 р.

Натомість, позивач вважає, що таке обґрунтування рішення про коригування товару є хибним так як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не ідентичного) не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом

Позивач вказав, що у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Позивач підкреслює, що у рішенні про коригування заявленої декларантом митної вартості міститься лише посилання на інші митні декларації без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.

Позивач наголошує на тому, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також позивач зазначив, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Натомість, відповідач посилаючись на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування митної вартості товару не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не зазначив умови поставки, комерційні умови, докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Ухвалою від 02.12.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.12.2020 року на 10:00 год.

Ухвалою від 16.12.2020 року за заявою Одеської митниці Держмитслужби продовжено Одеській митниці Держмитслужби строк для надання відзиву на позовну заяву до 24 грудня 2020 року.

Підготовче засідання 22.12.2020 року відкладено на 14.01.2021 року на 12:00 год. у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду.

Ухвалою від 14.01.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.2021 року о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 01.02.2021 року оголошено перерву до 23.02.2021 року до 14:00 год. у зв`язку з прийняттям до справи відзиву та необхідністю подання позивачем відповіді на відзив.

У судовому засіданні 23.02.2021 року визнано обов`язковою явку відповідача Одеської митниці Держмитслужби та оголошено перерву до 09.03.2021 року до 15:30 год.

У судовому засіданні 09.03.2021 року оголошено перерву до 17.03.2021 року до 10:30 год. у зв`язку з необхідністю надання на вимогу суду додаткових пояснень та доказів.

У судовому засіданні 17.03.2021 року оголошено перерву до 29.03.2021 року до 10:00 год. у зв`язку з необхідністю надання Одеською митницею Держмитслужби додаткових доказів на вимогу суду, а саме: роздруківок щодо митних декларацій для застосування резервного методу визначення митної вартості.

Ухвалою від 29.03.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника Одеської митниці Держмитслужби про зупинення провадження у справі до зняття обмежень по доступу учасників процесу до будівлі суду через запровадження “червоного” рівня епідемічної небезпеки.

У судовому засіданні 29.03.2021 року оголошено перерву до 07.04.2021 року до 12:00 год.

У судовому засіданні 07.04.2021 року оголошено перерву до 14.04.2021 року до 14:00 год. враховуючи технічні проблеми з під`єднанням до відеоконференції представника Одеської митниці Держмитслужби.

У судовому засіданні, призначеному на 14 квітня 2021 на 14:00 годину, в режимі відеоконференції взяли участь представник позивача та представники відповідачів.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Одеської митниці Держмитслужби проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим. 25.01.2021 року представник відповідача надав письмовий відзив, в якому зазначив, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби представником позивача було подано митну декларацію № UA500050/2020/00164 від 21.08.2020.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.06.2020 №1/20, рахунок-фактура (інвойс) від 12.08.2020 №20083 та інші документи.

Відповідач вказав, що у наданих до мита оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чо неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Вантаж поставляється на умовах CIF (Інкотермс), згідно Міжнародних правил Інтерпретації комерційних термінів Інкотермс ці умови передбачають включення до ціни вартість перевезення, жодних документів про вартість перевезення не надано, що унеможливлює визначити складові митної вартості товарів.

Відповідач зазначив, що положення законодавства України передбачають зазначення повних та достовірних відомостей про вартість страхування товарів, а також про вартість перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України як складової частини митної вартості товарів, а тому ненадання уповноваженою особою декларанта до митного оформлення документів, які підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Відповідач зазначив, що згідно п.7.1.3 зовнішньоекономічного договору поставки від 23.03.2020 року №23032021 передбачено надання покупцю пакувальний лист та сертифікат якості, яких до митного оформлення не надано.

Відповідач вказав, що в повідомленні позивач зазначив, що інші документи надати не мають можливості та проханні здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином вказані розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України.

Враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10-календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями.

Декларантом надіслано лист від 30.09.2020 №20200930 про відмову в наданні будь-яких додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару протягом встановлених 10 календарних днів.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідач вважав, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Представник відповідача - Державної митної служби України проти задоволення позову також заперечував, вважав його необґрунтованим. 30.12.2020 року представник відповідача надав письмовий відзив, в якому зазначив, що Державною митною службою України як суб`єктом владних повноважень, не приймались оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації. Суб`єктом владних повноважень, яким приймались оскаржувані рішення, є Одеська митниця Держмитслужби. Отже, позовні вимоги до Державної митної служби відсутні, а належним відповідачем у справі є Одеська митниця Держмитслужби.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 1 червня 2020 року між ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», як покупцем, та LABERINT DESING S.L. (Іспанія) як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1/20 від 1 червня 2020 року, за яким LABERINT DESING S.L. зобов`язується виробити і продати, на умовах EXW Castellon (Інкотермс 2010), товар – керамічну плитку та декоративні елементи, а ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», придбати та оплатити товар (а.с. 20-26, т. 1).

23 вересня 2020 року декларантом позивача була подана електронна митна декларація №UA500020/2020/227548 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом (а.с. 27-29, т. 1).

У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: плитка з кам`яної кераміки, глазурована – 938,25 м2; 75х75 см PORC. RECT. ALSACIA (MT) у 834 коробках; Виробник: LABERINT DESING S.L.; Торгівельна марка: немає даних; Країна виробництва: ES.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) від 12.08.2020 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 12.08.2020 р. № 20083; коносамент (Bill of ladding) від 18.08.2020 р. №00000387А; навантажувальний документ (Bordereau) від 04.09.2020 р. № 281; декларація про походження товару (Declaration of origin) від 12.08.2020 р. №20083; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.09.2020 р. № 561; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 08.09.2020 р. №08/09-155; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 1/20 від 01.06.2020 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 09.07.2020 р.; договір про надання послуг митного брокера №1212 від 12.02.2020 р.; копія митної декларації країни відправлення № 20 ES00461112000365 від 13.08.2020 р. (а.с. 172-193, т. 1).

01 жовтня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000132/2 за митною декларацією №UA500020/2020/227548 (а.с. 38-39, т. 1).

У вказаному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що:

- відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору ( контракту) ціна за кожні одиницю продукції, що постачається, узгоджена сторонами в інвойсі і в прайс-листі включає в себе вартість упаковки, маркування і тари. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також прайс-лист до митного оформлення не подано;

- згідно п.3.2 зовнішньоекономічного договору умови оплати визначені як 100% передоплати продукції на підставі виставленої проформи. Також згідно п.4.1 продукція відвантажується покупцеві протягом 30 календарних днів з дати оплати товару покупцем. Проте, до митного оформлення не подано банківський платіжний документ, що стосується товару;

- предметом договору від 12.02.2020 №1212/19 (під кодом 4207 у гр.44 МД) визначено транспортно-експедиторське обслуговування вантажів в т.ч. згідно п.4.1 замовив і оплачує роботи і послуги, пов`язані з виконанням цього договору на підставі рахунків, встановлених виконавцем. Оплата рахунків здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту їх виставлення. До митного оформлення подано рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.09.2020 року №561, проте банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано.

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями.

Декларантом надіслано лист від 30.09.2020 №20200930 про відмову в наданні будь-яких додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару протягом встановлених 10 календарних днів.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості – другорядний: резервний.

З метою забезпечення повноти оподаткування митницею було проведено аналіз бази даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час по товару №1 є більшим 0,581 євро/кг нетто, ніж заявлено декларантом 0,238 євро/кг нетто (МД №UA500020/2020/224863 від 01.09.2020 року).

01.10.2020 року Одеською митницею Держмитслужби оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00465 (а.с. 30-31, т. 1).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Суд бере до уваги доводи позивача, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджується переліком документів, зазначених у картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2020 р. №UA500020/2020/00465. Надані декларантом документи містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об`єктивні й достовірні дані.

Суд зазначає, що відповідач не зобов`язаний надавати додаткові документи відповідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, оскільки такі документи надаються тільки у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Натомість, документи подані декларантом відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України не містять розбіжностей які мають вплив на правильність визначення митної вартості, в них відсутні ознаки підробки та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Якби певні розбіжності і мали б місце у поданих декларантом документах, то відповідач мав би зазначити, у чому саме полягають такі розбіжності, і в яких документах вони містяться, а також, який вплив такі розбіжності мають на правильність визначення митної вартості, та/або митний орган мав би вказати на конкретні ознаки підробки, якщо б йому так здалось. Однак, усього цього відповідачем зроблено не було, що свідчить про свавільну поведінку з його боку.

Суд бере до уваги доводи позивача, що у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2020 р. №UA500020/2020/00465 відповідач не навів обґрунтування підстав, за яких він вважає, що між ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», як покупцем та LABERINT DESING S.L. (Франція) як продавцем існує зв`язок, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Митний кодекс України містить чітко визначені фактичні та правові підстави, при наявності яких митний орган має право вимагати додаткові документи.

Зважаючи на наведені вище обставини, відповідач не мав фактичних та правових підстав вимагати у декларанта додаткові документи, а декларант не був зобов`язаний виконувати неправомірну вимогу митного органу, та крім документів, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України, подавати (за наявності) додатково документи, зазначені у частині четвертій статті 53 Митного кодексу України.

Суд погоджується з доводами позивача, що декларантом подано всі необхідні документи згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість перевірити правильність визначення декларантом митної вартості товару.

У зв`язку із цим усі подальші дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів за не основними методами у розумінні статті 57 Митного кодексу України є неправомірними, так як митний орган отримав всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Стосовно доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, а також не подано прайс-лист до митного оформлення, суд зазначає, що згідно з пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Разом з тим, відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі продажу № 1/20 від 01.06.2020 р., ціна за кожну одиницю продукції (товару), що поставляється за Контрактом, узгоджена Сторонами в інвойсі на поставку продукції (товару) і включає в себе упаковку, маркування та тару у вигляді дерев`яних піддонів (палетів).

Таким чином, вартість упаковки та пакувальних матеріалів включена продавцем до вартості продукції, а тому у митного органи відсутні підстави вимагати вказані документи, а декларант не зобов`язаний надавати митному органу дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також прайс-лист.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що до митного оформлення не подано банківський платіжний документ.

При цьому, у розумінні частини другої статті 53 Митного Кодексу України, банківський платіжний документ не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

А вимоги щодо його надання митному органу у випадках, не передбачених Митним кодексом України, є неправомірними.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000132/2 Одеська митниця Держмитслужби вказує на те, що відповідно до статті 62 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої митної вартості наданої виробником.

Натомість, статтею 62 Митного кодексу України не передбачено використання митним органом інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Таким, чином відповідач необґрунтовано та безпідставно відмовився застосовувати метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості.

З цього вбачається, що застосування відповідачем резервного методу є неправомірним, так як кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що з ним було проведено аналіз бази даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час по товару № 1 є більшим 0,581 євро/кг нетто, ніж заявлено декларантом 0,238 євро/кг нетто, та посилається на митну декларацію № UA500020/2020/224863 від 01.09.2020 р.

Суд бере до уваги доводи позивача, що таке обґрунтування рішення про коригування товару є хибним, так як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ», товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не ідентичного) не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

У рішенні про коригування заявленої декларантом митної вартості міститься лише посилання на інші митні декларації без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Це кореспондується із вимогами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Також суд бере до уваги доводи позивача, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Натомість, відповідач, посилаючись на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, у рішенні про коригування митної вартості товару не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не зазначив умови поставки, комерційні умови, докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17, від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19.

У постановах від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 та від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19 Верховний Суд також зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У постанові від 28 жовтня 2020 року по справі №1.380.2019.000724, в адміністративному провадженні №К/9901/25406/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 в адміністративному провадженні №К/9901/25406/19. Суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. У той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України. Такий підхід митного органу суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Суд зазначає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Особливу увагу суд звертає на ту обставину, що серед поданих декларантом документів містилася копія митної декларації країни відправлення від 13.08.2020 року (том 1 а.с.29), якою підтверджено митну вартість товару. Тобто фактично, митним органом не було взято до уваги митну вартість товару походженням з країни Євросоюзу (Іспанія).

Отже, митним органом безпідставно не визнано заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів спірним рішенням про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” до Одеської митниці Дермитслужби є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” до Державної митної служби України належить відмовити оскільки Державною митною службою України як суб`єктом владних повноважень, не приймались оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Суб`єктом владних повноважень, яким приймались оскаржувані рішення, є Одеська митниця Держмитслужби.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Одеської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” (адреса: вул. Чкалова, 199/1, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 43004443) до Одеської митниці Дермитслужби (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 01.10.2020 року №UA500020/2020/000132/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2020 року №UA500020/2020/00465, що видана Одеською митницею Держмитслужби.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” до Державної митної служби України (адреса: вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923) – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Дермитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ” судові витрати у розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді з 21.04.2021 року до 28.04.2021 року включно.

Суддя В.В. Андрухів