Постанова № 9667325, 04.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 р. Справа № 2-а-368/09/1617

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.11.2009р. по справі№2-а-368/09/1617

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА:

17.08.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області ( надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

-поновити строк звернення до суду;

- визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 квітня 2007 року по 30 травня 2009 року;

- зобовязати відповідача провести перерахунок та виплатити заборгованість допомоги при народженні народженні дитині в сумі 2912 грн. 96 коп.;

- зобовязати відповідача провести перерахунок та виплатити заборгованість допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 квітня 2007 року по 30 травня 2009 року в сумі 12555 грн. 81 коп.;

- зобовязати відповідача нараховувати та виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб з 01 червня 2009 року по 26 жовтня 2009 року.

Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.11.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дочкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а також залучити в якості основних відповідачів Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне Казначейство України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: 95 Конституції України, ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а також на не повне вивчення та дослідження судом першої інстанції матеріалів справи та з'ясування не всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються заперечення управління, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є матірю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», в розмірі прожиткового мінімуму, однак отримувала таку допомогу в значно меншому розмірі.

Позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок та доплату допомоги по догляду за дитиною відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», однак отримала відмову, мотивовану тим, що така виплата проводилась на підставі Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» та Закону України «Про Державний бюджет України».

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дочкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік з урахуванням виплачених сум, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнано неконституційним положення п. 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення ст.. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якою встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р. (а.с. 27 Отже, позивач є особою, застрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі субєктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.

Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»на 2007 рік дію статті 43 зупинено, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням, визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону, в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності, як ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.

Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43, в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязок щодо надання позивачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України за №32 від 16 січня 2007 р. встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі.

Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.

Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обовязок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обовязок відповідно до ст. 50 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»було покладено на роботодавця.

Крім того, задовольняючи позов суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст..ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 17.08.2009 року.

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася із засобів масової інформації у січні 2009 року. З обґрунтуванням таких доводів погоджується суд першої інстанції.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 26).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача провести нарахування та виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 квітня 2007 року по 16.08.2008 року, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Крім того не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобовязання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 та 2009 роках, з наступних підстав.

Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»статтю 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»виключено.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»визнано неконституційним не було.

Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції закону від 28.12.2007 р., правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяло.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.12.2007 р. N 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» .

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI набула чинності ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»в редакції закону, що діяла до 01.01.2008 р.

Таким чином, позивач будучі застрахованою особою починаючи з 22 травня 2008 р. мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», але ж обов»язок щодо сплати такої допомоги покладений ст. 50 вказаного Закону на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, відповідач правильно керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Між тим, у п. 2 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначено, що розділ II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє по 31 грудня 2008 р..

Таким чином, починаючи з 1 січня 2009 р. пункт 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», яким внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»втратив свою чинність.

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»набули тільки незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач є застрахованою особою, в зв»язку з чим з 01 січня 2009 року у неї припинилося право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Таким чином, з 01 січня 2009 року позивачка мала право на отримання допомоги за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми»від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які по різному визначали компетенції певних державних органів по встановленню розміру допомоги по догляду за дитиною.

При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за 2009 рік, оскільки позивачу була виплачена така допомога відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», який був прийнятий пізніше Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

За таких обставин, відповідач, здійснивши у 2009 р., виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 89, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч.ч. 1, 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.11.2009р. по справі№2-а-368/09/1617 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання протиправними дій відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Шевцова Н.В.

Судді <підпис >

<підпис > Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список > <Текст > Повний текст постанови виготовлений 09.03.2010 р.