Рішення № 96673071, 30.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. № 489/5200/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі-відповідач) з позовними вимогами про:

зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального медичного стажу, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги як працівнику охорони здоров`я, період роботи на посаді «масажиста» у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3 з 25.01.1988 року по 31.05.1993року;

зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, як медичному працівникові відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.07.2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 23.06.2020 року звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату грошової допомоги відповідно до ст. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошової допомоги у зв`язку з відсутністю страхового стажу на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Вказує, що станом на день звернення до відповідача з письмовою заявою про виплату грошової допомоги спеціальний страховий стаж позивача (праця у сфері охорони здоров`я) складає 32 роки 02 місяці 06 днів. При цьому, при обчисленні загального страхового стажу позивача, окрім спеціального страхового стажу, необхідно враховувати наступні періоди: з 25.01.1988 року по 31.05.1993року на посаді «масажиста» у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.10.2020 року справу №489/5200/20 за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду (54001, місто Миколаїв, вул. Декабристів 41/10).

01 грудня 2020 року матеріали адміністративної справи № 489/5200/20 надійшли до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 489/5200/20 розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.01.2021 року на виконаня ухвали суду від 21.12.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву (з копією для учасників справи) із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням офіційної електронної адреси відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; із зазначенням свого реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України; із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; із зазначенням номеру засобу зв`язку відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою від 19.01.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 489/5200/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.02.2020 року за вх. № 2771 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відмова у виплаті виплатити грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, як медичному працівникові є правомірною, оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України № 1058, ОСОБА_1 не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, а тому відсутні законодавчі підстави для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначено пенсію за віком з 13.06.2020 року.

Позивач 23.06.2020 року звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатом розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, листом від 14.07.2020 року за № 3895-3624/Б-02/8-1400/20 відмовило ОСОБА_1 у виплаті допомоги, в зв`язку з тим, що на дату досягнення пенсійного віку (12.06.2020 року) вона не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004 року.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 7-1 Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З системного аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідними умовами для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є зокрема:

- досягнення особою пенсійного віку, наявність у неї необхідного страхового стаж;

- вихід на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 р. по справі № 466/5637/17.

За змістом пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Як встановлено судом згідно записів трудової книжки позивача, 31.03.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади сестри медичної з масажу у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993.

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 р. № 2801-XII та наказами МОЗ України в сфері медичної діяльності встановлено, що до середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності.

Саттею 74 Закону № 2801-XII визначено, що медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту.

Так, позивач закінчила повний курс Миколаївського медичного училища за спеціальністю медсестра дитячих лікувально – профілактичних закладів.

Зазначені обставини підтверджуються дипломом позивача НОМЕР_1 від 04.07.1980 року.

Тобто, позивач має кваліфікацію середнього медичного персоналу.

Щодо належності посади "масажист" до посад середнього медичного персоналу варто зазначити наступне. Класифікатор професій ДК 003:2005 під кодом 3231 містить назву роботи "Сестра медична з масажу". Такий класифікатор відсилає до 78 Довідника кваліфікаційних характеристик працівників.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, що ведений в дію наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 року, під № 30 зареєстровано посаду "Сестра медична з масажу". У вказаному Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я відсутня посада "Масажист".

Згідно з діючими в період з 1986 року по 1993 року штатними нормативами ("Збірник штатних нормативів і типових штатів закладів охорони здоров`я" під редакцією С. П. Бурєнкова, 1986 р.), до штатних розписів закладів охорони здоров`я вводились посади медичних сестер з масажу, які належали до категорії середній медичний персонал.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивач має право на зарахування періоду роботи з 25.01.1988 року по 31.05.1993 року до свого спеціального стажу.

Проаналізувавши норми матеріального права, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача у частині не включення до страхового стажу період роботи позивача на посаді «масажиста» у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3 з 25.01.1988 року по 31.05.1993року.

З урахуванням періоду роботи позивача на посаді «масажиста» у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3 з 25.01.1988 року по 31.05.1993року, страховий стаж позивача становитиме 32 роки та враховуючи вихід на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь - якого іншого виду пенсії, що дає право позивачу, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З огляду на висновки суду, до яких дійшов суду щодо протиправності вказаних дій відповідача, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_1 до спеціального медичного стажу, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги як працівнику охорони здоров`я, період роботи на посаді «масажиста» у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3 з 25.01.1988 року по 31.05.1993року та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є законними та обґрунтованими, та такими, що належать задоволенню у повному обсязі.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 5231-К-07 від 03.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи - проходження строкової військової служби на посаді фельдшера в період з 04.05.1978р. по 29.04.1981р.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального медичного стажу, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги як працівнику охорони здоров`я, період роботи на посаді «масажиста» у відділенні фізіотерапії міської лікарні №3 з 25.01.1988 року по 31.05.1993року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, як медичному працівникові відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.04.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва