Постанова № 9667279, 04.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 р. Справа № 2-а-2914/09/1620

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.11.2009р. по справі№2-а-29/14/09/1620

за позовом ОСОБА_2

до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради

про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИЛА:

03.12.2008 року ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просила суд:

-поновити строк звернення до суду;

-визнати дії відповідача неправомірними;

-стягнути з відповідача на її користь недоплачену державну допомоу по догляду за дитиною за період з січня 2007 року по вересень 2008 року включно в сумі 7275 грн. 90 коп.;

- зобовязати відповідача нараховувати їй щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»до досягнення дитиною трирічного віку.

19.10.2009 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області замінено відповідача Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на належного відповідача Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради( надалі по тексту відповідач).

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.11.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради по не проведенню перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради призначити та виплатити з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: 95 Конституції України, ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. ст. п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Порядку призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є матірю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У 2007 році позивачці була виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради по не проведенню перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради призначити та виплатити з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р. (а.с. 50) Отже, позивач є особою, застрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі субєктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.

Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»на 2007 рік дію статті 43 зупинено, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням, визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону, в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності, як ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.

Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43, в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязок щодо надання позивачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України за №32 від 16 січня 2007 р. встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі.

Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.

Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обовязок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обовязок відповідно до ст. 50 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»було покладено на роботодавця.

Позивач є застрахованою особою, у звязку з чим у 2007 році у неї було відсутнє право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Крім того, задовольняючи позов суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст..ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 03.12.2008 року.

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася із засобів масової інформації у листопаді 2007 року. З обґрунтуванням таких доводів погоджується суд першої інстанції.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 67).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача провести нарахування та виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2007 року по 02.12.2007 року.

Отже, суд першої інстанції не врахував вказаних положень норм матеріального та процесуального права, неповно зясував обставини, що мають значення для справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради по не проведенню перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради призначити та виплатити з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року дпомогу по догляду за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного вік у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині покладення на відповідача обовязку перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»внесено зміни та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Цей закон набув чинності з 1 січня 2008 р.

Отже, з цього часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»набули, як застраховані особи, так і особи, які незастраховані системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». За новою редакцією цієї норми допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» неконституційним не визнавалось.

Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми», в редакції закону від 28.12.2007 р., правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України

Отже, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови в задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

На момент звернення до суду зазначена допомога нарахована та виплачена не була, тому позивач не мала підстав вважати, що в майбутньому її законні права та інтереси будуть порушені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині, немає, а тому не знаходить підстав для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 89, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч.ч. 1, 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради задовольнити частково.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.11.2009р. по справі№2-а-29/14/09/1620 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради по не проведенню перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради призначити та виплатити з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.11.2009р. по справі№2-а-29/14/09/1620 залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Шевцова Н.В.

Судді <підпис >

<підпис > Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список > <Текст > Повний текст постанови виготовлений 09.03.2010 р.