Рішення № 96671441, 21.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 р. Справа№200/2896/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, управління) про:

- визнання протиправним та скасування рішення № 14 від 04 лютого 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та про не зарахування пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії;

- зобов`язання повторно розглянути заяву від 01 лютого 2021 року про здійснення перерахунку пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу за Списку № 1 період роботи у Шахтоуправлінні ім. газети «Соціалістичний Донбас» в/о Донецькуголь», яке в подальшому перейменоване в Шахтоуправління «Донбас» в/о «Донецьквугілля» з 14 серпня 1989 року по 01 жовтня 1989 року, з 01 жовтня 1989 року по 12 січня 1989 року, з 12 січня 1990 року по 01 квітня 1990 року, з 01 квітня 1990 року по 07 травня 1990 року, з 10 жовтня 1991 року по 16 серпня 1994 року, з 16 серпня 1994 року по 25 жовтня 1996 року, з 25 жовтня 1996 року по 28 листопада 1996 року, з 28 листопада 1996 року по 27 березня 2002 року та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01 лютого 2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, однак відповідач рішенням № 14 від 04 лютого 2021 року відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, що передбачений положеннями п.3 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, в рішенні відповідач зазначив про відсутність у позивача пільгового стажу.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки право на зарахування періодів роботи Шахтоуправлінні ім. газети «Соціалістичний Донбас» в/о Донецькуголь», яке в подальшому перейменоване в Шахтоуправління «Донбас» в/о «Донецьквугілля», до пільгового стажу за Списком №1 підтверджено записами у трудовій книжці.

Також позивач зазначив, що вже станом на 31 березня 2015 року мав необхідний стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому вважає, що пенсію відповідач мав призначити у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Станом на 21 квітня 2021 року відзиву відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Як вбачається зі спірного рішення, 01 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До заяви було додано наступні документи: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія трудової книжки НОМЕР_3 від 20 червня 1988 року, копія військового квитка УН № 0084375 від 07 червня 1990 року.

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 14 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з невідповідністю умовам ч. 1 ст. 26 цього Закону.

Крім того, у рішенні зазначено, що у зв`язку відсутністю довідок, що підтверджують пільговий стаж, у позивача відсутній пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Порядок № 383).

Відповідно до п. 1 Порядку № 383 Згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Список N 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Список N 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ).

Цей Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12 ).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

З аналізу наведених положень, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Проте, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, характер та тривалість роботи, необхідно надавати уточнюючи довідки підприємства. Крім того, необхідною умовою підтвердження стажу роботи зі шкідливим та важкими умовами праці є надання виписки із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, слугувало ненадання позивачем до його заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах довідок, що підтверджують пільговий характер роботи позивача.

Разом з цим, щодо спірних періодів роботи трудова книжка позивача містить наступні записи:

- 14.08.1989 р. зараховано учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті ділянки підготовчих робіт;

- з 25.08.1989 р. по 25.09.1989 навчався за професією гірника підземного;

- 01.10.1989 р. гірник підземний 3-го розряду з повним робочим днем у шахті ділянки підготовчих робіт ;

- 12.01.1990 р. учень гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті ділянки підготовчих робіт;

- з 11.01.1990 р. по 22.03.1990 р навчався за професією гірника з ремонту гірничих виробок;

- 01.04.1990 р гірник з ремонту гірничих виробок 3-го розряду з повним робочим днем в шахті;

- 07.05.1990 р. звільнений за п. 3 ст. 36 КЗпП у зв`язку із призовом до радянської армії;

- 10.10.1991р. гірник з ремонту гірничих виробок 3-го розряду добувальної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 01.01.1993 р. гірник з ремонту гірничих виробок 4-го розряду добувальної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 16.08.1994 р. переведений гірником на маркшейдерських роботах 2-го розряду, пов`язаний з підземними роботами;

- 25.10.1996 р. переведений учнем стволового підземного з повним підземним робочим днем на ділянці шахтного транспорту;

- з 15.10.1996 р. по 26.11.1996 р. проходив навчання в УКК;

- 28.11.1996 р. переведений стволовим підземним 3-го розряду з повним робочим днем в шахті;

- 27.03.2002 р. звільнений за ст. 38 КЗпП за власним бажанням.

Суд зазначає, що наведені записи містять інформацію про характер виконуваної роботи та про зайнятість працівника на вказаних роботах повний робочий день. Крім того, професії гірника та стволового віднесені до Списку №1, які були чинні на період роботи позивача.

Враховуючи наведене, право позивача на зарахування періодів роботи з 14 серпня 1989 року по 01 жовтня 1989 року, з 01 жовтня 1989 року по 12 січня 1989 року, з 12 січня 1990 року по 01 квітня 1990 року, з 01 квітня 1990 року по 07 травня 1990 року, з 10 жовтня 1991 року по 16 серпня 1994 року, з 16 серпня 1994 року по 25 жовтня 1996 року, з 25 жовтня 1996 року по 28 листопада 1996 року, з 28 листопада 1996 року по 27 березня 2003 року до пільгового стажу за Списком №1, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 підтверджено записами у трудовій книжці, що виключає необхідність надання уточнюючих довідок, та, як наслідок свідчить про протиправність наведених у спірному рішенні обґрунтувань щодо відсутності пільгового підземного стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення управління, а отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення управління від 04 лютого 2021 року № 14 підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, на думку позивача, останній має право на призначення пенсії відповідно до положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 01 лютого 2021 року, зарахувавши спірні періоди роботи до пільгового стажу за Списком №1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Суд зазначає, що зі спірного рішення вбачається, що управлінням відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю пільгового підземного стажу.

Суд звертає увагу, що питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 у відповідності до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» чи п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, відповідачем не розглядалось.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не приймалось рішення щодо відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» чи п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та відповідно про призначення пенсії на умовах вищевказаних статей Законів, позовні вимоги про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком №1 є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та встановлювати наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд керуючись положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши до його пільгового підземного стажу за Списком № 1 періоди роботи з 14 серпня 1989 року по 01 жовтня 1989 року, з 01 жовтня 1989 року по 12 січня 1989 року, з 12 січня 1990 року по 01 квітня 1990 року, з 01 квітня 1990 року по 07 травня 1990 року, з 10 жовтня 1991 року по 16 серпня 1994 року, з 16 серпня 1994 року по 25 жовтня 1996 року, з 25 жовтня 1996 року по 28 листопада 1996 року, з 28 листопада 1996 року по 27 березня 2002 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10 березня 2021 року № 0.0.2044534347.1, судові витрати у розмірі 454,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 14 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ: 42171400) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 01 лютого 2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового підземного стажу за Списком № 1 періоди роботи з 14 серпня 1989 року по 01 жовтня 1989 року, з 01 жовтня 1989 року по 12 січня 1989 року, з 12 січня 1990 року по 01 квітня 1990 року, з 01 квітня 1990 року по 07 травня 1990 року, з 10 жовтня 1991 року по 16 серпня 1994 року, з 16 серпня 1994 року по 25 жовтня 1996 року, з 25 жовтня 1996 року по 28 листопада 1996 року, з 28 листопада 1996 року по 27 березня 2002 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області області (місцезнаходження: 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ: 42171400) на корить ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 21 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко