Ухвала суду № 96671029, 26.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2021 року Справа № 160/6095/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 14.04.2021 засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 за №Ф-764-53/64У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області боргу 151 028, 46 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2018 рік від ОСОБА_1 .

Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Приписами ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15.12.2020 установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, звертаючись до суду із позовними вимогами майнового характеру (зокрема, оскарження вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.01.2019 за №Ф-764-53/64У про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 151 028, 46 грн.) позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1510,28 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, 908, 00 грн.).

Враховуючи викладене, звертаючись до суду із позовними вимогами немайнового характеру (зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії) позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 908, 00 грн.)

Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягала до сплати позивачем за звернення до суду із позовною заявою, яка містить позовні вимоги майнового та немайнового характеру становить 2418,28 грн.

Натомість, судом встановлено, що в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви позивачем не подано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 заявлено до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору або розстрочення йому сплати судового збору до ухвалення судом рішення.

В обґрунтування означеного клопотання позивач зазначив, що не працює, не може працевлаштуватись через хворобу, тому не має коштів для сплати судового збору.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Отже, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності підстав для його звільнення (або розстрочення) від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору або розстрочення позивачу сплати судового збору, виходячи із доданих до позовної заяви доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні (ростроченні) від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Крім того, статті 133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень статті 161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

За таких обставин, позивачу слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову із позовними вимогами майнового та немайнового характеру в розмірі 2418, 28 грн. за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд", або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища, з яких можливо встановити сукупний дохід позивача за попередній 2020 рік.

У відповідності до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа.

Відповідно до п.8 гл.10 розд.ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

Разом з тим, не усі додані до позовної заяви копії доказів завірені позивачем.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч.6 ст. 161 КАС України).

Статтею 122 КАС України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту прохальної частини встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за №Ф-764-53/64У, що датована 04.01.2019.

Так, у відповідності до положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р., орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, вищевказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Зі змісту вищезазначених положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» слідує, що платник протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки має змогу сплати заборгованість за такою вимогою або у разі незгоди оскаржити в адміністративному чи судовому порядку.

Одночасно з цим, суд зауважує, що у позовній заяві наведено суперечливі відомості щодо моменту коли позивач дізнався про порушення власних прав у вигляді формування контролюючим органом спірної вимоги, оскільки ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві, що в грудні 2019 року йому зателефонували із виконавчої служби й повідомили про існування означеної вимоги, а надалі зазначає, що зі змістом вимоги він ознайомився тільки у грудні 2018 року та пізніше у позовній заяві стверджує про повідомлення його у телефонному режимі в грудні 2020 року працівниками виконавчої служби про наявний борг за означеною вимогою.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із означеною позовною заявою.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання адміністративного позову, в обгрунтування причин поважності якого позивач посилався на приписи ст.ст. 56 і 102 Податкового кодексу України та на положення постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" №211 від 11.03.2020 і Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих за забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)", яким, зокрема, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (зоркема, шляхом доповненням пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення").

При вирішенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з такого.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення суд зазначає, що позивачем не підтверджено жодним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду із означеною позовною заявою.

При цьому, суд зауважує, що вважає помилковими посилання позивача на статті Податкового кодексу України в частині строку оскарження спірної вимоги, який, на думку позивача становить 1095 днів, оскільки ці норми стосуються оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу, які винесені на підставі норм Податкового кодексу України, в той час як строки оскарження вимоги про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовані ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Посилання ж позивача на пандемію, спричинену коронавірусом COVID-19, суд оцінює критично, оскільки процесуальні строки на звернення до адміністративного суду були продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни та доповнено пунктом 3 розділ VІ «Прикінцеві положення» КАС України на строк дії карантину у період з 13.03.2020 по 07.08.2020.

Таким чином, наведені обставини не позбавляли позивача права звернутися у десятиденний строк до суду та оскаржити винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за №Ф-764-53/64У від 04.01.2019.

Отже, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини не є поважними, тому підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду відсутні.

З огляду на вищенаведене, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, з огляду на відсутність доказів на підтвердження викладених ОСОБА_1 обставин, в обгрунтування заявленого ним клопотання про поновлення строку звернення до суду.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків, про що суд повідомляє позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або розстрочення сплати судового збору відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:

- документа, який підтверджує сплату позивачем судового збору в розмірі 2418,28 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища, з яких можливо встановити сукупний дохід позивача за попередній 2020 рік;

- належним чином завірених копій доданих до позовної заяви документів для суду та відповідача у справі;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Царікова