Рішення № 96670577, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 129/1259/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: Катрича П.С.,

представників відповідача: Безбаха В.В., Луговського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кунківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

28.04.2016 ОСОБА_1 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Кунківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.04.2016 суддя Гайсинського районного суду Вінницької області відкрито провадження у справі та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні.

В подальшому, 14.09.2020 представником позивача заявлено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Вінницького окружного адміністративного суду, адже остання предметно не підпадає під юрисдикцію Гайсинського районного суду Вінницької області.

За наведених обставин ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.09.2020 дану адміністративну справу передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

21.01.2021 відповідні матеріали надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 03.03.1997 працював секретарем Носовецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Останній раз обраний секретарем сільської ради 15.11.2010 на 1 сесії 6 скликання відповідної сільської ради. 10.11.2015 на 1 сесії 7 скликання Носовецької сільської ради обрано іншого секретаря сільської ради, в зв`язку з чим, фактично припинено його повноваження.

Попри фактичне закінчення його повноважень, відповідачем не вчинено дій щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи, не здійснено розрахунку по заборгованості та не видано належним чином оформленої трудової книжки.

На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 26.01.2021 прийнято адміністративну справу до провадження, призначено підготовче засідання на 16.02.2021.

Ухвалою від 16.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 25.02.2021.

Ухвалою від 25.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2021.

Підготовче судове засідання призначене на 12.03.2021 відкладено на 01.04.2021, з підстав визначених ч. 2 ст. 250 КАС України.

Ухвалою від 01.04.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, прийнято до розгляду клопотання про уточнення позовних вимог від 01.04.2021 за вх. №17199/21, а також, за письмовою згодою сторін, закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В подальшому, в судовому засіданні 12.03.2021 оголошено перерву до 14.04.2021.

В судовому засіданні 14.04.2021 допитано в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та оголошено перерву до 19.04.2021.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, уточненій позовній заяві (вх. №17199/21 від 01.04.2021), а також письмових поясненнях (вх. №20123 від 14.04.2021).

Представники відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просили в задоволені позову відмовити, покликаючись на мотиви наведені у запереченнях проти позову (вх. №9092 від 02.09.2016), а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що уточнені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Кунківської сільської ради щодо не оформлення ОСОБА_1 належним чином трудової книжки та не виплаті на його користь сум заборгованості по заробітній платі в зв`язку із звільненням його з роботи, задоволенню не підлягають, оскільки в розпорядженні Кунківської сільської ради відсутня трудова книжка позивача, позаяк перебуває на руках у ОСОБА_1 . Також, представники відповідача зазначили, що позивач не звертався до Кунківської сільської ради з заявою про внесення до його трудової книжки запису про звільнення, що, в свою чергу, свідчить про об`єктивну відсутність у відповідача можливості вчинити дії щодо оформлення особі трудової книжки.

Також, стороною відповідача наголошено, що ОСОБА_1 не надав сільській раді належних документів на підтвердження неможливості його працевлаштування після звільнення в 2016 році з посади секретаря Носовецької сільської ради.

В судовому засіданні 14.04.2021 в якості свідків були допитані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_1 повідомив суду, що в Носовецькій сільській раді працював на посаді секретаря сільської ради та за дорученням голови сільської ради виконував функції особи, відповідальної за ведення кадрового обліку. При цьому наголосив, що відповідне доручення мало усний характер та не було оформлено у вигляді розпорядчого документу. Також зазначив, що облік трудових книжок в сільській раді фактично не вівся, а всі трудові книжки знаходились на руках працівників.

В свою чергу, допитана в якості свідка ОСОБА_2 зазначила, що будучи обраною секретарем Носовецької сільської ради на заміну позивачу та приймаючи від останнього справ по Носовецькій сільській раді згідно з Актом прийому-передачі від 27.11.2015, не отримала трудову книжку ОСОБА_1 , а відтак не мала можливості внести в останню запис про його звільнення. Крім того, зазначила, що позивачу в січні 2016 року було запропоновано місце землевпорядника або секретаря сільської ради, однак останній відмовився від даних пропозицій, покликаючись на наявність потреби находитись дома в зв`язку з сімейними обставинами.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, ОСОБА_1 в період з 03.03.1997 по 04.01.2016 обіймав посаду секретаря Носовецької сільської ради.

Крім того, з 11.07.2014 виконував обов`язки Носовецького сільського голови, що підтверджується витягом з протокольного рішення 36 сесії 6 скликання Носовецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області (том 1 а.с. 14).

10.11.2015 на першій сесії 7 скликання Носовецької сільської ради обрано іншого секретаря сільської ради, в зв`язку з чим розпорядженням Носовецького сільського голови від 04.01.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря Носовецької сільської ради у зв`язку з закінченням строку його повноважень (том 1 а.с. 66).

Також, з матеріалів справи встановлено, що 15.03.2016 позивач звернувся до Носовецької сільської ради з заявою, в якій просив провести оформлення його звільнення з посади секретаря відповідної сільської ради та провести розрахунок виплат згідно чинного законодавства (том 1 а.с. 12).

Однак, як вказує в позовній заяві позивач, станом на день звернення до суду з даним позовом, його вимоги щодо належного оформлення його звільнення з посади секретаря Носовецької сільської ради шляхом внесення відповідного запису до трудової книжки не виконано. Також позивач зазначає, що йому не нараховано та не виплачено середньомісячну заробітну плату відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" з часу припинення повноважень на посаді секретаря голови Носовецької сільської ради.

Вважаючи такі дії (бездіяльність) Носовецької сільської ради протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому первинно просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Носовецького сільського голови Гайсинського району по оформленню звільнення його з посади секретаря Носовецької сільської ради, оформленню належним чином трудової книжки ти виплати на його користь сум заборгованості;

- зобов`язати Носовецьку сільську раду провести з ним повний розрахунок при звільненні, стягнути з сільської ради середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки та видати належним чином оформлену трудову книжку;

- стягнути з відповідача моральну шкоду 15000 грн.

Також, судом встановлено, що 12.05.2017 Носовецьку сільську раду Гайсинського району Вінницької області реорганізовано шляхом приєднання до Кунківської сільської ради, що підтверджується доданим до матеріалів справи рішенням Кунківської сільської ради №13 від 12.05.2017 (том 1 а.с. 116).

01.04.2021 представником позивача в підготовчому судовому засіданні подано уточнену позовну заяву, яка прийнята судом, в прохальній частині якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кунківської сільської ради з приводу не оформлення ОСОБА_1 належним чином трудової книжки та не виплаті на його користь сум заборгованості по заробітній платі в зв`язку із звільненням його з роботи;

- зобов`язати відповідача оформити належним чином, надану ОСОБА_1 , його трудову книжку, шляхом вчинення в ній запису про його звільнення з роботи в зв`язку із закінченням терміну повноважень;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, в зв`язку із його звільненням, в розмірі 37645,68 гри.;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, в зв`язку із затримкою її виплати, з розрахунку 336,66 гри. за один день, починаючи з 04.01.2016 по день фактичного розрахунку, з врахуванням виплачених сум;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом розгляду даної справи відповідно до уточнених позовних вимог є, окрім іншого, встановлення судом правомірність чи протиправність дій (бездіяльність) Кунківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області щодо не оформлення належним чином звільнення позивача з посади секретаря Носовецької сільської ради шляхом видачі належним чином оформленої трудової книжки.

Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Роботодавець створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

З урахуванням Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відтак, слід відмітити, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду секретаря Носовецької сільської ради до 10.11.2015, являвся службовою особою органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпорядження Носовецького сільського голови №1 від 04.01.2016 позивач був звільнений з займаної посади в зв`язку з обранням нового секретаря та закінченням відпустки. Також, вказаним розпорядженням на новопризначеного секретаря сільської ради ОСОБА_2 покладено обов`язок зробити запис в трудову книжку, яка знаходиться у ОСОБА_1 , згідно Акта прийому-передачі (том 1 а.с. 99).

Разом з тим, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в березні 2016 року звернувся до голови Носовецбкої сільської ради із заявою про внесення запису про його звільнення до його трудової книжки, однак останній відмовив у вчиненні відповідних дій, покликаючись на неналежне оформлення останньої.

Відповідні обставини підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_2 , яка на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду секретаря Носовецької сільської ради та була уповноважена внести запис до трудової книжки позивача. Зокрема, свідок повідомила, що разом із вказаною заявою позивачем було надано документ із назвою "трудова книжка" сері НОМЕР_1 , який не відповідав вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58). Також, свідок наголосила на тому, що саме ОСОБА_1 був відповідальним за ведення обліку трудових книжок в Носовецькій сільській раді під час роботи в відповідній сільській раді та на час передачі справ в зв`язку із звільненням з посади його трудова книжка була відсутня в матеріалах особової справи.

Про відсутність у розпорядженні Носовецької сільської ради трудової книжки позивача на час його звільнення з посади секретаря сільської ради свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі справ по Носовецькій сільській раді від 27.11.2015 (том 1 а.с. 100-103).

Позивач повідомлені свідком обставини не заперечив та погодився що в спірний період мало місце неналежний облік особових справ працівників Носовецької сільської ради. При цьому зауважив, що відповідні обставини мали місце внаслідок не визначення відповідальної особи по Носовецькій сільській раді за ведення особових справ та трудових книжок працівників ради, в зв`язку з чим його трудова книжка знаходилась у нього на руках.

В контексті наведеного повідомив, що оригінал трудової книжки серії НОМЕР_2 ним був втрачений, в зв`язку з чим він самостійно вчинив дії щодо оформлення нової трудової книжки сері НОМЕР_1 із занесенням до останньої записів про його трудову діяльність починаючи з 03.03.1997 (дати первинного обрання на посаду секретаря Носовецької сільської ради). За наведених обставин позивач та його представник вважали, що Носовецьким сільським головою протиправно було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні запису про звільнення до його трудової книжки.

З даного приводу суд вважає за потрібне зазначити, що порядок ведення трудових книжок працівників затверджено Інструкцію № 58.

Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Як повідомлено представником позивача під час розгляду справи, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду секретаря Носовецької сільської ради, втратив оригінал трудової книжки, у зв`язку з чим самостійно видав нову трудову книжку сері НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам визначається розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Так, положеннями пункту 5.1 Інструкції передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Отже, вищенаведені положення Інструкції №58 дають підстави для формування висновку про те, що у разі втрати трудової книжки особа зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем роботи, а роботодавець, в свою чергу, не пізніше 15 днів після заяви видати працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Тобто, у разі втрати оригіналу трудової книжки особа має право на отримання її дублікату, оформленого у визначений розділом 5 Інструкції №58 спосіб.

Разом з тим, як самостійно зазначив позивач під час розгляду справи, після втрати трудової книжки серії НОМЕР_2 він не звертався до голови Носовецької сільської ради із заявою про видачу дублікату трудової книжки замість втраченої. Водночас, самостійно оформив нову трудову книжку серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що самостійно оформлена позивачем трудова книжка серії НОМЕР_1 не відповідає вимогам розділу 5 Інструкції №58.

Зокрема, у рядку "Дата заповнення трудової книжки" відсутня дата заповнення, в правому верхньому кутку першої сторінки напис "Дублікат" відсутній (том 1 а.с. 8-10).

З наведеного суд робить висновок, що документ "трудова книжка" серії НОМЕР_1 не є дублікатом втраченої трудової книжки позивача у відповідності до положень Інструкції №58, як і не може вважатись оригіналом трудової книжки, адже позивачем не заперечується факт втрати оригіналу.

При цьому, в судовому засіданні позивач підтвердив, що не звертався, як до Носовецької сільської ради так і до Кунківської сільської ради із заявою про видачу дублікату втраченої трудової книжки. Також позивач не повідомляв зазначених суб`єктів про віднайдення втраченої трудової книжки. Про відповідні обставини стало відомо лише під час розгляду даної адміністративної справи.

Щодо тверджень позивача, що станом на час його звільнення облік трудових книжок належним чином не вівся саме з вини Носовецької сільської ради, правонаступником якої є відповідач, суд зазначає коло повноважень посадових осію органів місцевого самоврядування визначався Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, ч. 3 ст. 50 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" секретар сільської, селищної, міської ради:

1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови;

...

10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів.

Підчас надання пояснень в якості свідка позивач повідомив суду, що за усною вказівкою голови Носовецької сільської ради він тривалий час виконував обов`язкі кадровика. Разом з тим, позивач наголошував, що дана вказівка не була документально оформлена у вигляді розпорядчого документа, а відтак не мала юридичної сили. Таким чином, на його переконання неналежне ведення його трудової книжки доцільно ставити саме в провину його роботодавцю, а саме Носовецькій сільській раді.

Водночас, суд такі твердження сторони позивача оцінює критично, адже як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 починаючи з 11.07.2014 по 10.11.2015, виконував обов`язки Носовецького сільського голови, та відповідно до приписів ч. 4 ст. 42 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", окрім іншого, був уповноважений:

- вносити на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

- вносити на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

- здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету

- призначати на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

- здійснювати інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

- видавати розпорядження у межах своїх повноважень.

Таким чином, позивач, як виконуючий обов`язки голови Носовецької сільської ради був наділений повноваженнями на забезпечення, які б могли ним бути реалізовані для забезпечення ведення належного кадрового обліку в сільській раді. Однак, як самостійно вказує позивач, на час припинення його повноважень, ведення кадрового обліку у Носовецькій сільській раді фактично не здійснювалось. Відповідні обставини щодо неналежної організації ведення кадрового обліку в сільській раді підтвердила свідок ОСОБА_2 до якої, як новообраного секретаря сільської ради, перейшов обов`язок ведення кадрового обліку.

Отже, посилання позивача на протиправність дій Носовецької сільської ради в частині неналежного ведення кадрового обліку, що зумовило неналежне оформлення його звільнення з сільської ради суд оцінює критично, адже виникнення відповідних обставин було спричинено, втому числі діями (бездіяльністю) самого позивача.

Крім того, суд враховує, що з огляду на судову доктрину безперервності влади у часі повноваження влади існують постійно і в однаковому обсязі не можуть належати одночасно декільком суб`єктам права одного і того ж рівня у системі ієрархічної підпорядкованості відносно одного і того ж питання у межах однієї і тієї ж територіальної юрисдикції.

Проте, у силу ч.1 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються (закінчуються) в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах.

Використання законодавцем у даному конкретному випадку посилання на день як на проміжок часу у 24 години, а не на подію момент набуття повноважень новообраною відповідною радою, означає, що у день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, повноваження міського, селищного, сільського голови припиняються зі спливом 24 години того ж самого дня.

Звідси слідує, що до 24:00 год. 10.11.2015 позивач мав і правові підстави, і фізичну можливість щодо належного оформлення своєї трудової книжки, як то видача її дублікату у разі втрати такої. Крім того, зважаючи на те, що починаючи з 11.07.2014 позивач виконував обов`язки Носовецького сільського голови, останній мав би забезпечити належне ведення сільською радою обліку трудових книжок в установі. Зокрема, мав можливість назначити відповідальну особу за ведення в установі обліку трудових книжок.

Також, саме позивач був наділений повноваженнями щодо видання розпорядчого документу з приводу припинення повноважень секретаря Носовецької сільської ради, проведення остаточного розрахунку та внесення запису про звільнення до трудової книжки.

Проте, як свідчать встановлені обставини справи, не скориставшись цим повноваженням, позивач створив даний спір.

Між тим, бездіяльність позивача в період до 10.11.2015 призвела до виникнення юридичних наслідків, котрі не можуть бути усунуті інакше, ніж у спосіб покладення обов`язку із вчинення відповідних заходів на правонаступника Носовецької сільської ради, яким в даному випадку є Кунківська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

Під час розгляду справи позивач не подав належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів знаходження у розпорядженні Кунківської сільської ради його трудової книжки, яка б відповідала вимогам Інструкції №58, якою регламентовано порядок ведення трудових книжок.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було встановлено, що первинна трудова книжка позивачем була втрачена, а самостійно виданий новий примірник трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції №58, суд вважає, що дотримання положень ст.43 Конституції України, вимагає від Кунківської сільської ради, як компетенційного правонаступника Носовецької сільської ради, оформити ОСОБА_1 трудову книжку шляхом видачі її дублікату відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 за №58 зі змінами від 08.06.2001.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати середньомісячної заробітної плати відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд зазначає наступне.

Так, соціальні гарантії депутатів місцевих рад встановлені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" 11 липня 2002 року №93-IV (далі - Закон №93-IV), у якому визначено коло осіб на яких поширюються Закон, яка процедура їх отримання, та за яких обов`язкових умов.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №93-IV, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через 3 місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

З аналізу вищезазначеної норми права вбачається, що охорона трудових прав депутата місцевої ради починається на етапі його обрання на виборну посаду у раді. Крім того, зазначена норма Закону визначає, що трудовий договір з депутатом за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

Тобто, трудовий договір з депутатом має припинятися на підставі п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України (у зв`язку із переходом на виборну посаду) - це перша обов`язкова умова. Тому, особа, яка не перебувала у трудових відносинах перед обранням на виборну посаду (незайняті особи, особи зі статусом безробітного, фізичні особи - підприємці тощо) не може претендувати на виплату вказаних виплат.

Другою обов`язковою умовою є дотримання 3-місячного строку після припинення повноважень, протягом якого депутат має право на повернення на попереднє місце своєї роботи.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 33 Закону №93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Отже, депутату може бути надано й іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому самому або навіть на іншому підприємстві (у разі відсутності попередньої роботи (посади)).

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження позивача фактично припинились 10.11.2015, з дня відкриття першої сесії сільської ради обраної на наступних чергових місцевих виборах, а з позовом до суду звернувся 28.04.2016.

Приписами абзацу 2 ч.2 ст.33 Закону №93-IV передбачено, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше 6 місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

З огляду на викладену законодавцем конструкцію зазначеної матеріальної норми права суд дійшов висновку, що у разі неможливості надання роботи (посади) - як попередньої, так й іншої рівноцінної роботи на цьому або іншому підприємстві, особа може претендувати на збереження протягом не більше 6 місяців її середнього заробітку на виборній посаді з відповідного місцевого бюджету.

Таким чином, законодавцем встановлена третя обов`язкова умова для виплат - неможливість надання відповідної роботи (посади). Водночас, суд наголошує, що така неможливість має бути об`єктивною та документально підтвердженою.

Більше того, відповідно до листа-роз`яснення Міністерства соціальної політики України №746/13/74-14 від 16.05.2014, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців

Враховуючи зазначене вище, особа може претендувати на збереження протягом не більше 6 місяців її середнього заробітку з відповідного місцевого бюджету лише у разі дотримання в сукупності трьох обов`язкових умов: 1. звільнення з попереднього місця роботи за п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України; 2. звернення на попереднє місце роботи не пізніше 3-х місяців після припинення повноважень; 3. неможливість надання відповідної роботи (посади).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що особа, яка претендує на виплату із місцевого бюджету середнього заробітку протягом не більше 6 місяців, має дотриматися процедури отримання гарантованих виплат та звернутися до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою та документами, що підтверджують:

- неможливість працевлаштування на попередньому місці роботи (довідка відповідного підприємства, установи, закладу, що підтверджує неможливість працевлаштування; витяг із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування відповідної юридичної особи у процесі припинення тощо);

- відсутність у особи трудових відносин на дату звернення (трудова книжка).

Під час розгляду справи позивач та його представник не заперечували, що на час звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря сільської ради, роботодавець провів з ним всі передбачені КЗпП України виплати при звільненні. Одночасно, стороною позивача на уточнююче запитання суду було повідомлено, що заборгованість по заробітній платі, в зв`язку з звільненням ОСОБА_1 , на їх переконання, виникла саме в наслідок не виплати роботодавцем середньомісячної заробітної плати відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Обґрунтовуючи своє право на отримання середнього заробітку відповідно до ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» стороною позивача наголошено на тому, що до обрання в березні 1997 року на виборчу посаду секретаря Носовецької сільської ради ОСОБА_1 працював в будівельній бригаді створеній при Носовецькій сільській раді. На підтвердження вказаної обставини позивач в судове засідання надав копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 25.01.1997 (а.с. 171-173).

Разом з тим, як вже було встановлено судом вище, з наданих позивачем пояснень, зазначена трудова книжка тривалий час вважалась втраченою та на час звільнення позивача з займаної посади, а також станом на подання заяви від 15.03.2016 про нарахування середнього заробітку відповідно до ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», не перебувала в розпорядженні Носовецької сільської ради. Також, відомості про періоди роботи позивача до 03.03.1997 (дата обрання ОСОБА_1 секретарем сільської ради) відсутні й примірнику трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка була самостійно оформлена позивачем замість втраченої трудової книжки (а.с. 8-10).

Відтак, на час звернення позивача до Носовецького сільського голови із заявою про виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», в розпорядженні роботодавця були відсутні відомості про те, що позивач був працевлаштований до обрання на виборчу посаду, адже примірник трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка надавалась позивачем роботодавцю, не містила відповідних записів.

В контексті встановлених вище обставин суд критично оцінює посилання сторони позивача на Довідку №192 від 25.12.2015, видану філією "Золота Нива" ПрАТ "Зернопродукт МХП" про неможливість працевлаштування ОСОБА_1 в будівельну бригаду в зв`язку з відсутністю вакантного місця, адже перебування останнього до обрання на виборну посаду в трудових відносинах з відповідним підприємством матеріалами справи не підтверджено. При цьому судом враховано надані в судовому засіданні пояснення представника відповідача, який повідомив, що за наявною в сільській раді інформацією, ПрАТ "Зернопродукт МХП" не є правонаступником будівельної бригади, в якій, як стверджує позивач, він працював, а лише використовує матеріальні потужності, що залишились після ліквідації відповідної будівельної бригади.

При цьому, під час розгляду справи судом встановлено, що Носовецькою сільською радою в січні 2016 року ОСОБА_1 було запропоновано місце землевпорядника або секретаря сільської ради, так як місце землевпорядника було вільне, а новообраний секретар ОСОБА_2 добровільно запропонувала скласти повноваження секретаря на користь позивача. Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу з сесії 7 скликання Носовецької сільської ради від 21.01.2016, позивач відмовився від запропонованих посад покликаючись на сімейні обставини, а саме: "він знаходиться вдома по догляду за дитиною, а дружина пішла працювати".

Таким чином, за сукупності встановлених обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, в зв`язку з його звільненням відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимога в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, в зв`язку з затримкою її виплати, адже остання є похідною від попередньої позовної вимоги. Зокрема, за наслідком розгляду справи обставини на які покликається позивач в обґрунтування позовної вимоги не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В свою чергу, попри те, що позовні вимоги за даним позовом підлягають частковому задоволенню, суд зазначає, що відповідне формулювання резолютивної частини рішення суду зумовлено необхідністю відновлення права позивача на працю шляхом видачі належним чином оформленого дублікату його трудової книжки, порушення якого спричинено значною мірою саме з вини позивача

Також суд враховує роз`яснення, надані у пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень частин другої - п`ятої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи зміст наведеної норми законодавства, суд зазначає, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі по 15000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Закріплений у частини першої статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Кунківську сільську раду Гайсинського району Вінницької області оформити ОСОБА_1 трудову книжку шляхом видачі її дублікату відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 за №58 зі змінами від 08.06.2001, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Кунківська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Українська, 61, с. Кунка, Гайсинський район, Вінницька область, 23713)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 29.04.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна