Ухвала суду № 9666766, 03.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 р. Справа № 2-а-30870/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мельник А.А., Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 р. по справі№2-а-30870/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Станімекс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст > <3 особи > <3 особа > <за участю > <Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Станімекс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним було задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 13.02.2008 року №000052305/0.

Не погодившись з даною постановою суду, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ( далі ДПІ у Київському районі м. Харкова) було подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Станімекс" (далі ТОВ ВП "Станімекс") відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при розгляді справи суд не прийняв до уваги того факту, що ДПІ у Київському районі м. Харкова під час проведення перевірки встановлено, що станом на 12.02.2008 року згідно особового рахунку ТОВ ВП "Станімекс" рахується передплата у сумі 18852 грн. 82 коп., що в свою чергу у відповідності до акту перевірки від 10.02.2005 року № 28 виникла внаслідок зменшення основного платежу по деклараціям: за 1 квартал 2004 року від 19.04.2004 року сума 11726 грн. 00 коп., за 3 квартал 2004 року від 09.11.2004 року сума 6239 грн. 00 коп., за 4 квартал 2004 року від 02.02.2005 року сума 860 грн. 82 грн. Виходячи з цього, позивачу слід було відобразити суму ПДВ у розмірі 18525 грн. 82 коп. по рядку 26 декларації «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», значення якого переноситься до 23.3. податкової декларації наступного звітного періоду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що суми у деклараціях з ПДВ, а саме: за 1 квартал 2004 року від 19.04.2004 року сума 11726 грн. 00 коп., за 3 квартал 2004 року від 09.11.2004 року сума 6239 грн. 00 коп., за 4 квартал 2004 року від 02.02.2005 року сума 860 грн. 82 грн. були заявлені не як бюджетне відшкодування, а у рахунок платежів з ПДВ майбутніх періодів. Розрахунків частки суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації з ПДВ у редакції, що діяла у спірні періоди) позивач податковому органу не надавав. Таким чином, позивач не вимагав бюджетного відшкодування ПДВ. Виходячи з цього, висновки відповідача про зменшення ТОВ ВП "Станімекс" бюджетного відшкодування є безпідставним. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки остання з декларацій позивачем була надана 02.02.2005 року, то відповідно до п.п.15.1.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” строк позовної давності скінчився 02.02.2008 року. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем фактично двічі була проведена повторна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача, у звязку з чим складені акт перепровірки від 10.02.2005 року № 28 та акт від 12.02.2008р. № 710/16-007/25610225. Судом було зобовязано відповідача надати акт перепровірки, але цей акт суду наданий не був з посиланням на його відсутність у відповідача. Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що позивач не був повідомлений про проведення повторної перевірки, жодного документу, що надає право на проведення такої перевірки суду надано не було.

Усі наведені вище обставини дали змогу суду першої інстанції зробити висновок про те, що проведення спірної невиїзної документальної перевірки є незаконним, а надсилання позивачу оскарженого податкове повідомлення - безпідставним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ ВП "Станімекс" згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 497239 зареєстровано виконкомом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 09.06.1998 р., номер запису про заміну свідоцтва 1480120 0000 008255 (а.с. 40).

Як платник податків, зборів та обов'язкових платежів позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в Київському районі м. Харкова з 11.06.1998 року, що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік платника податків № 6326/1816 від 26.05.2005 р. ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 25610225 (а.с.42). Відповідно до копії свідоцтва № 28720964 від 07.07.1998 р., яка знаходиться в матеріалах справи є платником податку на додану вартість (а.с. 41).

12 лютого 2008 року співробітниками ДПІ в Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ ВП "Станімекс" щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт від 12.02.2008 р. № 710/16-007/25610225.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2008 року №000052305/0, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18825,82 грн.

Підпунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на час спірних відносин, встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Тобто, визначення сум бюджетного відшкодування передбачає насамперед визначення сум податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що суми у деклараціях ТОВ ВП "Станімекс" з ПДВ, а саме: за 1 квартал 2004 року від 19.04.2004 року сума 11726 грн. 00 коп., за 3 квартал 2004 року від 09.11.2004 року сума 6239 грн. 00 коп., за 4 квартал 2004 року від 02.02.2005 року сума 860 грн. 82 грн. були заявлені позивачем не як бюджетне відшкодування, а у рахунок платежів з ПДВ майбутніх періодів. Розрахунків частки суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації з ПДВ у редакції, що діяла у спірні періоди) позивач податковому органу не надавав. Таким чином, позивач не вимагав бюджетного відшкодування ПДВ.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині безпідставності висновків ДПІ в Київському районі м. Харкова про зменшення ТОВ ВП "Станімекс" бюджетного відшкодування.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що у 2005 році відповідачем була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., за результатами якої був складений акт від 22.02.2005 року № 730/26-222 (а.с. 8-22)

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.2005 року №0000702600/0, яким позивачу було винесено суму податкового зобов'язання за ПДВ у сумі 20000 грн. (у тому числі основний платіж 16666 грн., штрафні (фін.) санкції - 3334 грн.).

Статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 4.12.1990 р., встановлені підстави для проведення повторної перевірки, при чому ця перевірка повинна бути позаплановою виїзною, а для її проведення повинні бути певні обставини. Так, проведення повторної перевірки можливо виключно у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Виходячи з вище викладеного, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що не дивлячись на проведену документальну виїзну перевірку, відповідачем фактично двічі проведена повторна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача, окрім того позивач не був повідомлений про проведення повторної перевірки, жодного документу, що надає право на проведення такої перевірки суду надано не було.

Як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду ДПІ в Київському районі м. Харкова не був наданий акт перепровірки. Колегія суддів критично відноситься до показань представника відповідача, що даним актом є "рішення про відміну повідомлення-рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій № 28 від 10.02.2005 року", оскільки вище зазначені документи стосуються різних податкових періодів, вхідні номери та дати отримання податкових декларацій з ПДВ, на які посилаються обидва документи, не збігаються. Отже рішення №28 від 10.02.2005 р. не може бути прийнято, як належний доказ правомірності зменшення сум бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що проведення невиїзної документальної перевірки є незаконним, а надсилання позивачу оскарженого податкове повідомлення - безпідставним.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, через зменшення ним основного платежу згідно акту перепровірки від 10.02.2005 року №28 на суму 18825 грн. 82 коп. є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від13 липня 2009 р. по справі№2-а-30870/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Сіренко О.І.

Судді <підпис >

<підпис > Любчич Л.В. Спаскін О.А. <Список > <Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2010 р.