Рішення № 96667328, 29.04.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2021 Справа № 905/410/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Зеленському Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40150216, адреса: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129, адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1)

про: стягнення 1035,84 грн.

сторони своїх представників не направили, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н, б/д (вх.№4559/21 від 09.03.2021) до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення додаткових зборів і плат - плати за користування вагонами в сумі 1035,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було порушено п.6 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії №1/28 від 28.02.2017.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та додаткові угоди до нього: від 22.04.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019, лист поїзда №3551, пам`ятка №2679 від 08.09.2020 про подавання вагонів, акт про затримку вагонів №1-114 від 08.09.2020, акт загальної форми №6-457 від 15.09.2020, відомість плати за користування вагонами №15099182р, розрахунок суми належних платежів, претензія №МДонФілія-2007/4705 від 27.11.2020, правовстановлюючі (статутні) документи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер 905/410/21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/410/21; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 13.04.2021; визнано явку уповноважених представників сторін не обов`язковою; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов та докладний та нормативно обґрунтований контррозрахунок позовних вимог; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Дана ухвала отримана позивачем 22.03.2021, відповідачем - 22.03.2021, про що свідчать відомості відстеження поштового відправлення офіційного сайту АТ “Укрпошта” за трекінгом 6102254699323 та 6102254699240 відповідно (містяться в матеріалах справи).

29.03.2021 до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надійшов відзив вих.№09/63 від 22.03.2021 з додатками згідно переліку (вх.№5970/21). Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що середньодобова кількість вагонів, яка передається на під`їзну колію відповідача для станції Маріуполь-Сортувальний, визначена між залізницею і власником колії у акті обстеження умов роботи на під`їзній колії та її технічних можливостей – 219 вагонів, але 08.09.2020 на вказану під`їзну колію прибуло 426 вагонів, тому несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що належать саме від перевізника і є підставою для звільнення відповідача від плати за користування вагонами у разі подавання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача. Також відповідач вказує, що ні ст.119 Статуту, ні Правилами користування вагонами не встановлено термін в 4 години, через який наступає відповідальність вантажовласника, а навпаки, ст. 46 Статуту передбачає безкоштовне знаходження вантажу на станції призначення протягом доби і цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. На переконання відповідача, залізниця не мала права нараховувати плату за користування за 52 власних вагони в період їх знаходження (поїзд № 3551) на коліях загального користування, які знаходяться у безоплатному зберіганні, тому вважає неправомірними вимоги позивача щодо сплати додаткових зборів і плат залізниці у сумі 1035,84 грн.

09.04.2021 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 07.04.2021 № 2022/475 з додатками згідно переліку (вх.№04-18/2813), в якій позивач відхиляє доводи позивача та наполягає на задоволенні позову. Вказує, що в спірному випадку вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходилися на передавальних коліях ст.Маріуполь-Сортувальний і згідно з умовами договору № 1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, тому посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вважає необґрунтованим, так як затримка спірних вагонів відбулась саме через не забирання власником колії вагонів з передавальних колій ст. Маріуполь-Сортувальний. Питання обсягів та кількості відправлених вантажів, що надходять на адресу одержувача, вирішуються між одержувачем та його контрагентами під час здійснення ними господарської діяльності та виконання укладених договорів без участі залізниці, тому залізниця не може і не повинна впливати на кількість, обсяг, періодичність направлення вантажів на адресу відповідача. На думку позивача, відповідач помилково вважає, що облік часу за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Нарахування плати за користування вагонами здійснено позивачем на підставі пам`ятки № 2679 та згідно з п.6 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 1/28 від 28.02.2017, яким передбачено 4 години для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом, а термін безоплатного зберігання вантажу розповсюджується лише на зберігання вантажу, яке є окремим видом послуг і до плати за користування вагонами ніякого відношення не має.

12.04.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення вих.№09/63 від 08.04.2021 з додатками згідно переліку (вх.№7542/21), в яких відповідач наполягає на безпідставності позовних вимог та вказує, серед іншого, на використання позивачем недіючої редакції підпункту б) пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, дію якої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.09.2005 № 540 зупинено з 28 лютого 2006 року згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті “Урядовий кур`єр” від 07.03.2006р. № 45.

Ухвалою від 13.04.2020 повідомлено позивача та відповідача про перерву у судовому засіданні до 29.04.2021. Визнано явку уповноважених представників сторін у судове засідання необов`язковою.

У судове засідання 13.04.2021 сторони своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому ст. 120 ГПК України порядку.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою визнана не була, тому суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без присутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (перевізник) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (замовник) укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (залізниця) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (власник колії) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії “Донецька залізниця”.

Між сторонами підписувались додаткові угоди від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019 до договору №1/28 від 28.02.2017.

Додатковою угодою від 17.07.2018 внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017 доповнивши її після слів “при станції Маріуполь-Сортувальний” словами “та станції Асланове”.

Відповідно до п.1 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.

За змістом п.2 договору, розгорнута довжина під`їзної колії складає 441775 метрів.

У пункті 3 договору № 1/28 від 28.02.2017 зазначено, що рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.

Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці: б) по станції Маріуполь - сортувальний на колії № 1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання поїзда: з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях. Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15 (п.5 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2018).

Відповідно до п.6 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження – в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний – не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна – не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.

За умовами п.14 договору власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема, за користування ваганами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.

Згідно з п.15 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 при переданні на під`їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.

Термін дії договору продовжується до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 08.09.2020 об 00:25 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №3551. У складі потягу знаходилось 56 вагонів. Про вказане свідчать відомості, які відображені в пам`ятці №2679 про подавання вагонів.

За відомостями з пам`ятки №2679 про подавання вагонів вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято 56 вагонів 08.09.2020 о 03:56 год. Вказана пам`ятка підписана відповідачем без зауважень щодо технічного стану вагонів.

Позивач зазначає, що враховуючи п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 відповідач повинен був забрати спірні вагони з 2 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто не пізніше 07:56 год. 08.09.2020. Вагони з парку прибуття станції Маріуполь-Сортувальний були забрані локомотивом ПрАТ “ММК ім. Ілліча” о 18:10 год. 08.09.2020, загальний час простою склав 10:14 год.

Згідно акту про затримку вагонів №1-114 від 08.09.2020, що складений у присутності агента комерційного станції Маріуполь-Сортувальний Полещук А.Є. та прийомоздавальника ПрАТ “ММК ім. Ілліча” ОСОБА_1 , потяг у кількості 56 вагонів прибраний з 2 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 08.09.2020 о 18:10 год. в кількості 56 вагонів; вагони простоювали з вини вантажоотримувача. В акті про затримку вагонів №1-114 представником ПрАТ “ММК ім. Ілліча” був зроблений запис про те, що “Вини одержувача в зазначених обставинах немає”.

15.09.2020 позивачем складений акт загальної форми №6-457, відповідно до якого 56 вагонів потягу №3551 простоювали з вини вантажоотримувача з 03:56 год. 08.09.2020 до 18:10 год. 08.09.2020. Загальний час знаходження 56 вагонів на коліях станції склав 10:14 год.

За час простою позивачем відповідачеві нарахована плата за користування вагонами 52 власних вагонів у розмірі 863,20 грн. без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 15099182.

Представник відповідача відомість підписав із зауваженнями такого змісту: “Сума 863,20 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку”.

Позивач звертався до відповідача з претензією №МДонФілія-2007/4805 від 27.11.2020 про сплату коштів у сумі 1035,84 грн.

Така претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом стягнення плати за користування вагонами у сумі 1035,84 грн., розглядаючи який, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ст.914 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України “Про залізничний транспорт” перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форму договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за перевезення вантажів (додаток № 1 до пункту 2.3 названих Правил). У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов`язань.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1,2 ст.8 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

За приписами ст.64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії.

Згідно з ст.71 Статуту Залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором.

Як встановлено судом, згідно пам`ятки про подавання вагонів №2679 вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем 08.09.2020 об 03:56год без зауважень щодо їх технічного стану.

Враховуючи умови абз.2 п.6 договору № 1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ “ММК Ілліча” при станції Маріуполь-Сортувальний в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з другої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Оскільки згідно акту про затримку вагонів від 08.09.2020 приймально-здавальні операції були здійснені у період з 00:25 год. до 03:56 год. 08.09.2020, то відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 07:56 год. 08.09.2020.

Вагони з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний були забрані локомотивом ПрАТ “ММК ім.Ілліча” о 18:10 год. 08.09.2020, загальний час простою склав 10:14 год., що останнім не заперечується і підтверджено матеріалами справи.

Фактично потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 18:10 год. 08.09.2020, про що позивачем у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-457 від 15.09.2020.

За час простою позивачем відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у розмірі 863,20грн без ПДВ (1035,84 грн з ПДВ), яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 15099182.

Судом встановлено, що загальний час простою за період з 07:56год. 08.09.2020 по 18:10год. 08.09.2020 склав 10:14 = 10:00 год.

З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 № 165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 15099182 у розмірі 863,20 грн. без ПДВ (1035,84 грн. з ПДВ).

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати (стаття 119 Статуту).

Правилами користування вагонами встановлено порядок і умови обліку нарахувань плати за користування вагонами, а саме облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться: на станціях відправлення та призначення за відомістю плати ф.ГУ-46, пам`яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом. Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2600 за № 864/5085).

Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статутом залізниць України).

Плата за користування вагонами нараховується згідно п.15 “Правил користування вагонами і контейнерами” та Тарифного керівництва №1 розділ 5 “Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць”, пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підписний №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019.

Згідно Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 10 годин на коліях залізниці 52 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 10 год. – 11,00 грн:

10 годин = 11,00 грн х 3,023 (коеф.) = 33,2 грн. - 50% (для власних вагонів) = 16,60 грн. х 52 (вагони) = 863,20 грн без ПДВ.

Загальна сума плати за користування 52 власними вагонами за час затримки становить 1035,84 грн. з ПДВ. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за користування вагонами, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від залізниці.

Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником (підпункт “б” пункту 16 викладено із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №540 від 12.09.2005).

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у повідомленні від 07.03.2006 наголосив про зупинення з 28 лютого 2006 року дії окремих пунктів змін, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.09.2005р. №540 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України”, а саме: до підпункту “б” пункту 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113.

Між тим, зміст пункту 16б Правил у редакції наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.09.2005р. №540 залишається чинним.

В спірному випадку вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження) відповідача (знаходилися на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний) і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.

Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під`їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць (п.9 акту) суд до уваги не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій від зазначеної кількості.

Стосовно посилань відповідача на те, що нарахування плати за користування вагонами необхідно проводити після закінчення безоплатного зберігання вантажу, оскільки затримка може наступити тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу суд зазначає, що термін, визначений ст.46 Статуту залізниці України щодо безоплатного зберігання вантажу враховується виключно при нарахуванні збору за зберігання вантажу, тоді як позивачем розраховано та заявлено до стягнення плату за користування вагонами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами у сумі 1035,84 грн. є обґрунтованими. За відсутності доказів сплати відповідачем цих сум, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129, адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40150216, адреса: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22) плату за користування вагонами в сумі 1035,84 грн. (одна тисяча тридцять п`ять гривень, 84 коп.), а також відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі сімдесят гривень, 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Повний текст рішення підписано 30.04.2021.

Суддя Н.В. Величко