Рішення № 96664857, 30.04.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1153/21

Провадження № 2/0182/1541/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.04.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої – судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заяви по суті справи:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шашликов Д.Г., звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог посилається на те, що в січні 2021 року в канцелярії ТОВ ПК «Дніпровський» ОСОБА_1 дізналася про відкрите відносно неї виконавче провадження про стягнення на користь ТОВ ФК «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором від 03.05.2020 року у сумі 18179,00 грн. на підставі виконавчого напису № 12081 від 01.12.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

Натомість, позивач факт укладання договору 03.05.2020 року та суму боргу не визнає, зазначає, що будь-яких грошових вимог від відповідача не отримувала та про наявність виконавчого напису нотаріуса відносно неї не знала.

Враховуючи, що виконавчий напис № 12081 від 01.12.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. передчасно, таємно, без попередження боржника, без направлення письмової вимоги, з порушенням діючого законодавства, позивач просить суд визнати його таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача судові витрати.

Не погодившись із позовними вимогами, відповідач подав відзив на позов (а.с.69-71). Зазначає про те, що 03.05.2020 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 200503-17008-1, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000 грн. строком на 29 днів, шляхом переказу на її платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Зазначений кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 03.05.2020 року на платіжну картку позивача, емітовану АТ КБ «ПриватБанк», обумовлену кредитним договором суму у 3000 грн. Натомість, позивач допустила прострочення повернення кредиту, у зв`язку з чим станом на 18.03.2021 року в неї утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 10645,30 грн., з яких 3000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 7645, 30 грн. – заборгованість за відсотками. Станом на 30.09.2020 року нарахування процентів ОСОБА_1 зупинено та зафіксовано розмір заборгованості, який змінився з дати виконавчого напису з урахуванням погашень, що відображено в розрахунку заборгованості. Таким чином, відповідач цілком обґрунтовано звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , для чого надав всі необхідні документи, а, отже, виконавчий напис було вчинено у відповідності до діючого законодавства.

Разом із відзивом відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу (а.с.94-95). Посилається на те, що адвокатом Шашликовим Д.Г. у позові визначено витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн. Проте, жодних доказів того, що ОСОБА_1 понесла ці витрати, в матеріалах справи немає. Крім того, відсутній детальний розпис понесених витрат.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.96-102). Наполягає на тому, що ОСОБА_1 не мала кредитних правовідносин з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація». Додана до матеріалів відзиву копія кредитного договору від 03.05.2020 року не підписана позивачем, у зв`язку з чим правочин не може вважатися дійсним. Доказів її електронного підпису в матеріалах справи також не має. Крім того, згідно з розрахунком, сума заборгованості по кредиту становить 10645,30 грн., у зв`язку з чим незрозуміле походження заборгованості у розмірі 18179 грн. Жодного повідомлення з вимогою про усунення порушення зобов`язання ОСОБА_1 не отримувала, про будь-які свої зобов`язання перед позивачем не знала, тому, відповідно, не могла їх оспорити. Чек, який відповідач надає у якості доказу отримання позивачем грошових коштів, не містить відомостей про власника картки АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим невідомо, кому саме були переказані кошти. Документи, надані нотаріусу ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», не можуть вважатися такими, що підтверджують безспірність заборгованості ОСОБА_1 . Кредитний договір від 03.05.2020 року не посвідчений нотаріально, а тому нотаріус не мав права вчиняти щодо нього виконавчий напис. Крім того, перелік наданої правової допомоги з розписом вартості, за умовами укладеного з ОСОБА_1 договору про правову допомогу, може бути надано на запит клієнта. 01.09.2020 року керівником АБ «Шашликов та партнери» затверджено прас-лист, відповідно до якого ОСОБА_1 були надані такі послуги: усна консультація без вивчення документів (до однієї години) вартістю 100 грн., підготовка адвокатського запиту (до двох годин) вартістю 400 грн., підготовка позовної заяви немайнового характеру (до 5 годин) вартістю 1500 грн. На підтвердження сплати позивачем вартості послуг адвоката надана відповідна довідка.

Треті особи про розгляд справи в суді повідомлялися належним чином (а.с.64,66). Письмових пояснень по справі не надавали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2021 року відкрито провадження по справі, постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачеві його право подати відзив на позов, а третім особам – пояснення; витребувано копію виконавчого провадження (а.с.55-56).

26.02.2021 року судом постановлено ухвалу про забезпечення позову (а.с.57).

26.02.2021 року задоволено клопотання адвоката Шашликова Д.Г. про витребування доказів, а саме копії нотаріальної справи (а.с.58).

Судом встановлено:

01.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис за № 12081 щодо стягнення з ОСОБА_1 за договором №200503-17008-1 від 03.05.2020 року заборгованості за період з 01.06.2020 року по 03.11.2020 року у сумі 17079,00 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту – 3000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам – 14079,00 грн., а також витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, у розмірі 1100 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», складає 18179,00 грн. (а.с.26).

На виконання виконавчого напису № 12081 від 01.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ярошенком К.Ю. 15.12.2020 року відкрито виконавче провадження № 63915053 та 17.12.2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.23,18).

Позивач факт укладання 03.05.2020 року кредитного договору №200503-17008-1 з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» заперечує та, відповідно, суму боргу не визнає. Вважає, що виконавчий напис вчинено нотаріусом передчасно, з порушенням чинного законодавства та за відсутності необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Однією з ознак безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу в судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна з цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 ( з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 357/12818/17), від 15 січня 2020 року (справа №305/2082/14-ц).

Згідно зі ст.12 та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Окремо суд звертає увагу на те, що ухвалою Нікопольського міськрайонного суду 26.02.2021 року зобов`язано приватного нотаріуса КМНО Баршацького І.В. у строк до 25.03.2021 року надати належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення спірного виконавчого напису. Зазначена ухвала разом із копією позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження була направлена судом на офіційну адресу реєстрації місця знаходження нотаріуса. 12.03.2021 року конверт повернувся не врученим у зв`язку з відсутністю адресата. Як вбачається з інформації Міністерства юстиції України, наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2021 року № 1396/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім`я ОСОБА_2 – анульовано.

Суд також звертає увагу, що згідно з розрахунком (а.с.75), заборгованість за кредитним договором від 03.05.2020 року станом на 18.03.2012 року становить 10645,30, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту – 3000 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками – 7645,30 грн. Натомість, виконавчий напис 01.12.2020 року виданий на суму заборгованості 17079,00 грн. (а.с.26) та іншого розрахунку, який був поданий нотаріусу, відповідачем за час розгляду справи не надано.

Таким чином, з матеріалів справи неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень та її отримання боржником).

Крім того, відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі № 750/1627/18.).

У своєму відзиві відповідач зазначає про те, що звертаючись до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису, ним були подані документи, які додані до відзиву по справі, а саме: кредитний договір від 03.05.2020 року, чек про перерахування коштів за таким договором, розрахунок заборгованості (а.с.72-75).

Проте, з урахуванням положень Переліку документів, такі документи не можуть вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Подання позивачем даного позову, в якому ОСОБА_1 заперечує сам факт укладання кредитного договору 03.05.2021 року, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис, суд розцінює як незгоду позивача із пред`явленою їй заборгованістю, а, отже, наявністю спору.

Суд також приймає до уваги, що 26.11.2014 до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни, за якими було доповнено вказаний перелік розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначені зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме доповнення пунктом 2, який стосувався стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 залишено без змін.

У зв`язку з визнанням судом незаконними норм Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 діяла в редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору, а передбачала стягнення на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Отже, станом на час вчинення виконавчого напису – 01.12.2020 року, постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 передбачала вчинення виконавчих написів лише на підставі нотаріального посвідченого договору.

Кредитний договір від 03.05.2020 року, який став підставою для видачі спірного виконавчого напису, не є нотаріально посвідченим.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц і від 15.04.2020 у справі №158/2157/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням всього вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом Баршацьким І.В. передчасно, з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки ОСОБА_1 факт укладання кредитного договору та, відповідно, наявність будь-якої заборгованості перед відповідачем заперечує, а також відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримала письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 03.05.2020 року, відсутні підстави для визнання суми заборгованості безспірною, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оплачено судовий збір на загальну суму 1362,00 грн. (908,00 грн. + 454,00 грн.) (а.с.1,48). Понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката Шашликова Д.Г. згідно з Договором № 33/2021 від 10.02.2021 року про надання правової допомоги, ордером АЕ № 1057629 від 25.02.2021 року, Актом про надання правової допомоги від 25.02.2021 року та довідкою про отримання АБ «Шашликов та партнери» коштів складають 2000 грн. (а.с.39-46,103-105). Суд вважає такі витрати спів мірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих ОСОБА_3 послуг та виконаних робіт.

З урахуванням підтверджених судових витрат та вимог законодавства, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на загальну суму 3362 грн. (1362 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,137,141,206,263-265,268 ЦПК, Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 01.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 12081, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» грошових коштів у сумі 18179,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03.05.2020 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 3362 (три тисячі триста шістдесят два) грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 30.04.2021 року.

Дані про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача – ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3661 від 12.03.2018 року, договору про надання правової допомоги № 33/2021 від 10.02.2021 року, ордеру Серії АЕ № 1057629 (а.с.39,41-46), адреса: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 1 офіс 1;

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», код ЄДРПОУ 41146462, адреса: 03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 4 офіс 520;

третя особа – Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, посвідчення № 0320, адреса: 02016, м. Київ, просп. Соборний, буд. 15/17 каб. 223;

третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, адреса: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, буд. 6-3 літ. А каб. 2-7.

Суддя: А. Г. Багрова