Ухвала суду № 96664749, 30.04.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/467/21

Провадження № 1-м/177/1/21

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

секретаря судового засідання Короновської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі клопотання про приведення постанови суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, яке надійшло з Міністерства Юстиції України,

за участю:

прокурора Томенко М.А..

захисника Вязанкіної Н.П.

В С Т А Н О В И В:

07.04.2021 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з Міністерства Юстиції України надійшло клопотання про приведення постанови суду Республіки Білорусь у відповідність зі законодавством України, щодо застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення у стані неосудності, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу Республіки Білорусь.

В обґрунтування клопотання зазначається, що 03 березня 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 824/5 прийнято рішення про прийняття в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для продовження застосування примусових заходів медичного характеру відповідно до ст. ст. 605, 606 КПК України, ст. 1, ст. 2 Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами для проведення примусового лікування 1997 року та на підставі запиту Генеральної прокуратури Республіки Білорусь від 02.07.2020 року за № 17-132-2012020 з доповненнями до нього від 17.09.2020.

Постановою суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, залишеною без змін апеляційною ухвалою Гомельського обласного суду від 13.05.2020, ОСОБА_1 визнано таким, що вчинив у стані неосудності суспільно небезпечне діяння, передбачене частиною 1 статті 366 (насилля або погроза насилля посадовій особі, яка виконує службові обов`язки, або щодо іншої особи, що виконує суспільний обов`язок) КК Республіки Білорусь, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність, та його звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричному стаціонарі із суворим наглядом.

Посилаючись на ст.ст.605-610 КПК України, заявник просить визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винуватим постановою суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, а також вирішити питання щодо застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, аналогічних застосованих на підставі вказаної постанови суду, з поміщенням його до відповідного психіатричного закладу на території України – Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерство охорони здоров`я України» (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 84)

Клопотання розглянуто без участі у судовому засіданні представника Міністерства юстиції України, яка згідно з частиною першою статті 610 Кримінального процесуального кодексу України не є обов`язковою.

Вислухавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення постанови суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України щодо застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає вимогам закону, та підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування, від 28 березня 1997 року, громадяни кожної з Договірних Сторін, які вчинили суспільне небезпечні дії в стані неосудності, відносно яких є рішення суду про застосування до них примусових заходів медичного характеру на території іншої Договірної сторони, за взаємною згодою цих Договірних Сторін передаються для проведення примусового лікування в ту державу, громадянами якої вони є.

Згідно положень ст. 2 Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування, від 28 березня 1997 року, передача особи для проведення примусового лікування здійснюється, якщо:

а) рішення суду про застосування примусових заходів медичного характеру набуло законної сили;

б) особа, яка направлена на примусове лікування, вчинила дію, яка є кримінальне караною за законодавством обох Договірних Сторін;

в) законодавством обох Договірних Сторін передбачені аналогічні заходи медичного характеру;

г) у Договірної Сторони, що приймає, є можливість забезпечити необхідне лікування та відповідні заходи безпеки;

д) отримана згода хворого, а у випадку його нездатності до вільного волевиявлення - згода його законного представника.

Згідно ч. 1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 КПК України, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Згідно ч. 2 ст. 605 КПК України положення статей 605-612 цього Кодексу можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

Судом встановлено, що Апеляційною ухвалою Гомельського обласного суду від 13.05.2020 залишено без змін постанову суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, якою ОСОБА_1 визнано таким, що вчинив у стані неосудності суспільно-небезпечне діяння передбачене частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу Республіки Білорусь, та звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричному стаціонарі із суворим наглядом.

Відповідно до розпорядження про виконання постанови суду Єльського району, постанова про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричному стаціонарі із суворим наглядом відносно ОСОБА_2 , 13.05 2020 набрала законної сили.

Згідно листа №01.14/1485 від 10.09.2020, ОСОБА_1 з 10.06.2020 по теперішній час, проходить курс примусового лікування в Державній установі «Республіканська психіатрична лікарня Гайтюнішки» МОЗ Республіки Білорусь за адресою: Республіка Білорусь, Гродненська область, Воронівський район, с. Гайтюнішки.

Під час проходження лікування ОСОБА_1 написав заяву, в якій попросив розглянути питання про переведення його для подальшого примусового лікування в Україну.

Листом від 02.07.2020 № 17-132-2020 Генеральною прокуратурою Республіки Білорусь надано згоду на передачу ОСОБА_1 в Україну для продовження проведення примусового лікування.

Відповідно до листа № 03.1-17/5485/2-21 від 22.02.2021, Міністерство охорони здоров`я України, згідно з Порядком переведення хворих на психічні розлади, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, затвердженим наказом МОЗ України від 08.10.2001 № 397, надало дозвіл на передачу ОСОБА_1 в Україну для продовження застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному закладі відповідного типу - Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерство охорони здоров`я України» (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 84).

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.5-7753/6-20 від 06.08.2020 та копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданого 10 вересня 2018 року сервісним центром 1245, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст. 4 Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами для проведення примусового лікування від 28.03.1997 року та ч. 2 ст. 610 КПК України.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені громадянином України, до якого застосовано примусові заходи медичного характеру.

У відповідності до положень Кримінального кодексу Республіки Білорусь, дії ОСОБА_1 , згідно постанови суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК Республіки Білорусь.

Відповідно до виписки із статей Кримінального кодексу Республіки Білорусь, долученої до матеріалів справи, відповідальність за ч.1 ст. 366 КК РБ настає за насильство або погрозу насильством, знищенням або пошкодженням майна щодо посадової особи, яка виконує службові обов`язки, або іншої особи, що виконує громадський обов`язок з охорони громадського порядку або припинення правопорушень, або їх близьких з метою перешкоджання законній діяльності або примусу до зміни характеру цієї діяльності або з помсти за виконання службових обов`язків або громадського обов`язку.

Як вбачається з постанови суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності посадовій особі при виконанні службових обов`язків, та перебувала у форменому одязі, - старшому зміни прикордонних нарядів ОПК «Словечно» Військової частини 1257 ГПК Республіки Білорусь.

Відповідно до ч. 1, Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», встановлює систему особливих заходів державного захисту суддів Конституційного Суду України, суддів та працівників апаратів судів, працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов`язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров`я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв`язку із службовою діяльністю цих осіб.

Частиною 2 вказаного закону, визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Таким чином, враховуючи положення Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», у відповідності до Кримінального кодексу України суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Приводячи зазначену вище постанову суду у відповідність з кримінальним законодавством України, суд враховує, що застосовані до ОСОБА_1 постановою суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, примусові заходи медичного характеру за своїм видом є сумісними із законодавством України та співвідноситься із примусовими заходами медичного характеру, передбаченим КК України за вчинення аналогічного суспільно-небезпечного діяння.

Таким чином, за постановою суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, ОСОБА_1 слід вважати звільненим від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 345КК України, із застосуванням щодо неосудного ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

В клопотанні Міністерства юстиції України також порушується питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою доставки його до відповідного психіатричного закладу на території України.

Вирішуючи вказане питання суд виходить з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В частині другій статті 183 КПК України викладено виключний перелік осіб, до яких може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Частиною 1статті 193 КПК України встановлено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Таким чином, враховуючи, що у суду відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є підозрюваним у вчиненні будь - якого кримінального правопорушення, останній не присутній в судовому засіданні, не відноситься до переліку осіб, зазначених у ч. 2 ст. 183 КПК України, суд доходить висновку, що в цій частині клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4 Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами для проведення примусового лікування від 28 березня 1997 року, ст. ст. 369-372, 605, 610 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення постанови суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, - задовольнити частково.

Привести у відповідність із законодавством України постанову суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, якою ОСОБА_1 визнано таким, що вчинив у стані неосудності суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 1ст. 366 Кримінального кодексу Республіки Білорусь, та звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричному стаціонарі із суворим наглядом.

За постановою суду Єльського району Гомельської області від 18.03.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати на території України звільненим від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 345 КК України, із застосуванням щодо неосудного ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом - Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерство охорони здоров`я України» (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 84).

У задоволенні клопотання в частині обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 з метою доставлення його до психіатричного закладу, - відмовити.

Копію ухвали направити для подальшого виконання до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 7 /семи/ днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Г.Г. Строгова